УХВАЛА

22 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 826/10691/17

адміністративне провадження № К/9901/32853/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.05.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2021 у справі №826/10691/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

02.09.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.05.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2021 у справі №826/10691/17 (згідно з трек-номером поштового відправлення скаргу надіслано 31.08.2021).

При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.

Касаційна скарга подана вшосте, раніше подані касаційні скарги повернуто ухвалами Верховного Суду від 03.03.2021, 29.04.2021, 28.05.2021, 13.07.2021, 11.08.2021 через невикладення підстав касаційного оскарження, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України. Скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, мотивоване тим, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Скаржником вказано, що касаційна скарга подається, зокрема, на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено про невірне застосування судами підпункту 14.1.55 пункту 14.1 статті 14, підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, підпункту 163.1.3 пункту 163.1 статті 163, підпунктів 170.2.2, 170.2.6 пункту 170.2, підпунктів 170.11.1 пункту 170.1 статті 170, підпунктів «а», «б», «в» пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України, статті 1087 Цивільного кодексу України та пункту 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 без урахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №826/17123/18.

Верховний Суд зазначає, що при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України у касаційній скарзі скаржник має зазначити, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Мають бути також зазначені правові висновки Верховного Суду стосовно конкретних норм права, які за наявності подібних правовідносин не враховані судом апеляційної інстанції.

При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Посилання на постанову Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу контролюючого органу, які до того ж зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій враховували правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №815/891/17, від 06.02.2018 у справі №826/9611/16. У той же час відповідачем не обґрунтовано, у чому полягає помилковість врахування судами такої правової позиції.

Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм податкового законодавства України, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі повноважень касаційного суду. Скаржником не обґрунтовано, у чому полягає помилка судів при застосуванні вищевказаних норм права.

Також контролюючим органом вказано підставою касаційного оскарження пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України.

Верховний Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України скаржник повинен вказати: 1) норми матеріального права, які неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Однак скаржником не обґрунтовано, яку саме норму матеріального права щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду неправильно застосовано судом апеляційної інстанції та як вказана норма повинна застосовуватися.

Суд касаційної інстанції зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Контролюючим органом не враховані роз`яснення Верховного Суду щодо викладення підстав касаційного оскарження, наведені в ухвалах від 03.03.2021, 29.04.2021, 28.05.2021, 13.07.2021, 11.08.2021 у даній справі.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини 5 цієї статті).

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо належного оформлення касаційної скарги.

Згідно з частиною 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 330, 332, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.05.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2021 у справі №826/10691/17 повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

Суддя І.А. Васильєва