АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц–7026/2010 Головуючий по 1 інстанції
Категорія 19, 22 - Подорога Л.В.
Доповідач в апеляційній
інстанції - Трюхан Г.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2010 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Магди Л.Ф.
суддів Трюхана Г.М., Бабенка В.М.
при секретарі Шульзі Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 15 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про розірвання договору довічного утримання та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про відшкодування понесених витрат та моральної шкоди внаслідок виконання договору довічного утримання, у зв’язку з односторонньою відмовою відчужувача за договором.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши сторони, колегія суддів,-
в с т а н о в и л а :
17 травня 2010 року ОСОБА_7 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6 про розірвання договору довічного утримання. 12 липня 2010 року ОСОБА_6 звернулась до ОСОБА_7 з позовом про відшкодування понесених витрат та моральної шкоди внаслідок виконання договору довічного утримання, у зв’язку з односторонньою відмовою відчужувача за договором. Ухвалою Городищенського районного суду від 16 липня 2010 року, дані справи були об’єднані в одне провадження.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач за первинним позовом та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_7 посилалася на те, що 21 січня 1992 року на підставі договору купівлі-продажу вона придбала житловий будинок по АДРЕСА_1. Наприкінці 2006 року, у ОСОБА_7 стався серцевий напад, після якого стан її здоров’я значно погіршився. У зв’язку з тим, що ОСОБА_7 не в змозі була за собою самостійно доглядати, 06 лютого 2007 року вона уклала з ОСОБА_6 договір довічного утримання. Відповідно до умов вказаного договору, ОСОБА_7 передала ОСОБА_6 у власність житловий будинок АДРЕСА_1. ОСОБА_6 в свою чергу зобов’язалась довічно утримувати ОСОБА_7 шляхом забезпечення останньої житлом, збереження права безоплатного по життєвого проживання у відчужуваному житловому будинку, забезпечення умов проживання при яких відчужував матиме можливість підтримувати особисту гігієну, яка буде відповідати елементарним санітарно-гігієнічним нормам; забезпеченням щоденного тривалого харчування згідно фізіологічної потреби відчужувача, забезпеченням ОСОБА_7 чуйним та гуманним ставленням. Під час укладення даного договору, через тяжкий фізичний стан, ОСОБА_7 не розуміла значення умов його укладення. Лише у квітні 2010 року, отримавши у нотаріальній конторі копію даного договору, позивач зрозуміла, що будинок, який належав їй, передано ОСОБА_6. Крім того, ознайомившись з умовами договору, ОСОБА_7 усвідомила, що відповідач ОСОБА_6 зовсім не дотримувалась його умов та не виконувала покладених на неї обов’язків; не здійснювала капітальний ремонт будинку, не займалась благоустроєм земельної ділянки, оплатами комунальних послуг. Також, не були дотримані умови договору в частині забезпечення її житлом, шляхом збереження права безоплатного по життєвого проживання у відчужуваному жилому будинку, забезпечення умов проживання при яких, вона матиме можливість підтримувати особисту гігієну, яка буде відповідати елементарним санітарно-гігієнічним нормам; забезпеченням щоденного триразового харчування, згідно фізіологічної потреби позивача, забезпеченням придатним для носіння одягом та взуттям; здійсненням догляду та надання необхідної допомоги, забезпеченням чуйного та гуманного ставлення. Жодна з умов договору не виконувалася належним чином, окрім того, що ОСОБА_6 привозила один раз на два дні продукти харчування і коли позивач розбила предмет сантехніки (унітаз), чоловік ОСОБА_6 привезла до неї майстра, який замінив його, однак за виконану роботу розрахувалась сама ОСОБА_7. З огляду на вказане, ОСОБА_7 звернулась до суду з даним позовом, просила його задовольнити, розірвавши договір довічного утримання, укладений 06 лютого 2007 року між нею та ОСОБА_6, посвідчений державним нотаріусом Городищенської державної нотаріальної контори ОСОБА_8, зареєстрований у реєстрі за № 359 від 06 лютого 2007 року та визнати за нею право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, що по АДРЕСА_1, який був переданий у власність ОСОБА_6 на підставі вказаного договору довічного утримання.
Позивач за зустрічним позовом та відповідач за первинним позовом ОСОБА_6 обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилалася на те, що 06 лютого 2007 року вона уклала договір довічного утримання з ОСОБА_7, за яким остання передала їй у власність житловий будинок по АДРЕСА_1. Відповідно до вказаного договору, ОСОБА_6 зобов’язувалася забезпечувати ОСОБА_7 довічний догляд, хоча фактично, ОСОБА_6 почала його здійснювати з жовтня 2006 року. Протягом трьох з половиною років, ОСОБА_6 забезпечувала ОСОБА_7 належне триразове харчування і, загалом, створила всі необхідні умови, які б забезпечували необхідний їй соціальний, медичний та побутовий рівень. У жовтні 2006 року, у будинку ОСОБА_7, функціонувало пічне опалення, що вимагало від ОСОБА_6 заготівлі дров, яку вона здійснила на 500 грн. та їх порубку вартістю 100 грн. Оскільки газовий котел у будинку ОСОБА_7 був установлений невірно, опалення було частково перероблене. На вказані роботи, ОСОБА_6 затратила коти в сумі 958 грн.. Також, було проведено ремонт водогону, каналізації та електропроводки, на який затрачено 474 грн.. На виготовлення та встановлення бойлера на гарячу воду, було затрачено 270 грн.. За проведення вказаних вище робіт, в оплату їх здійснення, було затрачено 1 500 грн. майстру ОСОБА_9. На придбання матеріалів для проведення бетонної стяжки у коридорі та усунення отворів у стінах, було затрачено 700 грн.. За проведення вказаних робіт, було затрачено 500 грн.. За облаштування на подвір’ї літньої бесідки затрачено 800 грн.. Оскільки, ОСОБА_7 часто хворіла, на її лікування були витрачено кошти в сумі 2 160 грн.. З метою підтримання постійного зв’язку, ОСОБА_7 було підключено телефон, за що було сплачено 1 200 грн.. Абонентську плату і переговори за 2007-2008 роки, сплатила ОСОБА_6 в розмірі 1 500 грн.. Також, Було придбано бувший у використанні телевізор за 500 грн. та бувший у використанні холодильник вартістю 400 грн.. Оплачені ОСОБА_6 кошти за використаний ОСОБА_7 у 2007-2008 роках газ становлять 3 811 грн.. Оплата за використану у 2007-2008 роках електроенергію складає 722 грн.. У зв’язку з подачею ОСОБА_7 позову про розірвання договору довічного утримання від 06 лютого 2007 року, ОСОБА_6 звернулась до суду із позовом про відшкодування понесених витрат та моральної шкоди внаслідок виконання договору довічного утримання, у зв’язку з односторонньою відмовою відчужувача за договором. Просила суд стягнути з ОСОБА_7 на її користь 44 195 грн. понесених нею витрат та 1 699 грн. моральної шкоди. При цьому, в обґрунтування позовних вимог в частині спричинення моральної шкоди, ОСОБА_6 посилалася на те, що вона є суб’єктом підприємницької діяльності, яка вимагає систематичності та зосередженості. Під час виконання умов договору та під час розгляду справи в суді, ОСОБА_6 змушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя, здійснення підприємницької діяльності. Крім того, ОСОБА_6 просила суд стягнути з ОСОБА_7 на свою користь судові витрати в розмірі 580 грн..
Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 15 вересня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_7 задоволено повністю.
Розірвано договір довічного утримання, укладений 06 лютого 2007 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_6, посвідчений державним нотаріусом Городищенської державної нотаріальної контори ОСОБА_8, зареєстрований у реєстрі за № 359 від 06 лютого 2007 року.
Визнано за ОСОБА_7 право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, що по АДРЕСА_1, який був переданий у власність ОСОБА_6 на підставі договору довічного утримання від 06 лютого 2007 року, посвідчений державним нотаріусом Городищенської державної нотаріальної контори ОСОБА_8, зареєстрованого у реєстрі за № 359.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 38 грн. 50 коп. судових витрат.
Позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 10 000 грн. понесених внаслідок виконання договору довічного утримання витрат та судові витрати у розмірі 126 грн. 38 коп..
В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_6 залишено без задоволення.
Вид забезпечення позову, застосований відповідно до ухвали Городищенського районного суду від 09 вересня 2010 року у вигляді тимчасового обмеження громадянці Росії ОСОБА_7 права виїзду за межі України без вилучення паспортного документу продовжено до виконання нею зобов’язань по даному рішенню суду.
Рішення суду для виконання в частині продовження виду забезпечення позову, направлено Адміністрації Державної прикордонної служби України.
Виконання рішення суду в частині продовження виду забезпечення позову доручено Адміністрації Державної прикордонної служби України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 15 вересня 2010 року як незаконне та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до відхилення з слідуючих підстав.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Ст. 213 ЦПК України вказує, що рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 06 лютого 2007 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 уклали договір довічного утримання, за яким ОСОБА_7 передала у власність ОСОБА_6 належний їй на праві власності житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1. В свою чергу, ОСОБА_6 зобов’язалась зберегти за ОСОБА_7 безкоштовне довічне користування вказаним житловим будинком з надвірними спорудами, повністю утримувати останню та забезпечити належний догляд за нею. Вищевказаний договір був підписаний у присутності нотаріуса та посвідчений нотаріально.
Оскільки, на момент розгляду справи в суді першої інстанції та суді апеляційної інстанції сторони не мали та не мають бажання виконувати умови договору довічного утримання і просили його розірвати, тому колегія суддів вважає, що районний суд вірно дійшов до висновку про розірвання такого договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 756 ЦК України, у разі розірвання договору довічного утримання у зв’язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов’язків за договором, витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню. Однак, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про часткове задоволення вимог ОСОБА_6 про стягнення з ОСОБА_7 понесених у зв’язку з виконанням договору витрат виходячи з наступного.
В первинному позові ОСОБА_7 посилалась, як на підставу для розірвання договору довічного утримання від 06 лютого 2007 року, на неналежне виконання набувачем своїх обов’язків, але під час судового розгляду справи її основною вимогою стало саме розірвання вказаного договору без конкретизації на те причин і, сторони дійшли в цьому згоди. Тому, колегія суддів вважає, що в даному випадку заявлені вимоги ОСОБА_6 про стягнення з ОСОБА_7 понесених у зв’язку з виконанням договору витрат підлягають до задоволення в частині документально підтверджених витрат та відмови в частині витрат, які не підтверджені належними доказами.
Судом першої інстанції, при розгляді спору, було вірно проаналізовано надані сторонами докази та відповідні норми законодавства, і враховано їх при ухваленні рішення.
У зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно застосовано норми матеріального права та ухвалено рішення з додержанням положень законодавства, а доводи апелянта у апеляційній скарзі на те, що рішення суду незаконне, нічим не підтверджено та не наведено підстав, які б давали можливість скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення у справі.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права , які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
А тому, керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 15 вересня 2010 року відхилити.
Рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 15 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про розірвання договору довічного утримання та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про відшкодування понесених витрат та моральної шкоди внаслідок виконання договору довічного утримання, у зв’язку з односторонньою відмовою відчужувача за договором залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом
Суддя Г.М. Трюхан