Справа № 2-443/10

У Х В А Л А

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

про відмову в задоволенні заяви

про забезпечення позову

    04 листопада 2010   року                                                 м. Монастирище

            Монастирищенський районний суд   Черкаської області

в складі : головуючої – судді :      Мазай Н.В.

                 при секретарі :               Возній В.В.

           розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Монастирище  заяву Публічного Акціонерного Товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Публічного Акціонерного Товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно,

                                                              в с т а н о в и в :

Позивач  звернувся в суд з позовом до відповідача про звернення стягнення на майно.

Разом з позовною заявою позивачем до суду подано  заяву про забезпечення позову в якій позивач посилається на те, що ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі-відповідач) про звернення стягнення на предмет застави за кредитом у розмірі 29883,90 грн. Відповідач зобов’язання за кредитним договором належним чином не виконував, щомісячних погашень кредиту не здійснював, від контактів з працівниками банку систематично ухилявся, автомобіль для перевірки технічного стану не надає, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитом. Вважають, що відповідач в подальшому буде вчиняти всі можливі заходи щодо позбавлення банку можливості задовольнити свої вимоги за рахунок належного відповідачу майна й коштів. Це може виразитися у передачі третім особам права власності на майно й  кошти або його переховування від банку й державної виконавчої служби, проведенні інших операцій з майном та коштами щодо позбавлення банку можливості  задовольнити свої вимоги за його рахунок. Крім того, вважають, що відповідач може  використати такий спосіб ухилення від виконання зобов’язань, як виїзд за межі України, що унеможливлює реальне виконання рішення суду, оскільки Державна виконавча служба не має можливості ознайомлювати боржника з його правами та рухом виконавчого провадження. Вважають, що неприйняття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду. Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 151-153- ЦПК України просять суд винести ухвалу про забезпечення позову шляхом вилучення предмету застави та передачі його у заклад ( володіння) Публічному Акціонерному Товариству Комерційний Банк «ПриватБанк», а саме автомобіль Shevrolet, модель Niva, рік випуску 2006 тип ТЗ: легковий автом № кузова/шасі: НОМЕР_1 реєстраційний номер : НОМЕР_2, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_1. Обмежити відповідача у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов’язань; заборонити відділу у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Черкаській області видачу відповідачу паспорта/проїзного документа, Адміністрації Державної прикордонної служби України, вжити заходів щодо тимчасового затримання та вилучення наявних у відповідача паспортів/ проїзних документів, обмежити особу (боржника) у праві виїзду за межі України до виконання нею своїх зобов’язань, вжити заходів для термінового виконання ухвали про забезпечення позову.

Дослідивши матеріали цивільної справи, заяву та додані до неї матеріали  суд вважає, що заява позивача про забезпечення  позову не підлягає до задоволення виходячи з наступного :

- відповідно до ст. 151 ЦПК України суд, за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення суду може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог і повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне звернення до цього може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у п.4 постанови від 22.12.06р. №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» - розглядаючи заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом. Закон України від 21 січня 1994 року «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» (зі змінами) регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв’язання спорів у цій сфері .Зазначеним Законом не передбачено за ухвалою суду тимчасове обмеження виїзду за кордон боржника у виконавчому провадженні до виконання рішення суду.  

Крім цього, суд вважає, що вимога про тимчасове обмеження відповідача у виїзді за межі України до вирішення спору по суті є передчасним та таким, що суперечить вимогам Конституції України.

За матеріалами цивільної справи судом встановлено, що в забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором ПАТ КБ “ ПриватБанк” і відповідач 13.03.2006 року уклали договір застави рухомого майна, згідно з яким відповідач надав в заставу автомобіль Shevrolet, модель Niva, рік випуску 2006 тип ТЗ: легковий автом № кузова/шасі: НОМЕР_1 реєстраційний номер : НОМЕР_2, що належить відповідачу на праві власності. Таким чином, суд вважає, що позивач, в разі неналежного виконання відповідачем договірних зобов’язань, вже забезпечив можливість погашення кредиту за рахунок заставного майна відповідача, а тому вважає, що потреби в забезпеченні позову в цій частині немає.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач не довів той факт, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду по справі за його позовом, чим не виконав вимоги ст.10 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

    На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 151 – 153, 208-210, 293 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

            В задоволенні заяви Публічного Акціонерного Товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» про забезпечення позову в цивільній справі за позовом Публічного Акціонерного Товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно, відмовити повністю.

            Ухвала може бути оскаржена в апеляційний суд Черкаської області, через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п’яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.

 Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

    Суддя                                                                         Н.В. Мазай