ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 309
ПОСТАНОВА
Іменем України
14.08.2006 | Справа №2-25/8605-2006А |
За позовом Державного підприємства “Сімферопольський виноробний завод”(м. Сімферополь, Московське шосе, 9 км.)
До відповідача ДПІ в м. Сімферополі, м. Сімферополь
Про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень
Суддя Маргарітов М.В
При секретарі Діланян І.К.
За участю представників:
Від позивача - Андрієнко В.Г.,предст., дов. від 30.05.2006р, Іскров К.М., предст., дов від 11.08.2006р.
Від відповідача - Тімофеєва Н.Є., зам. нач. відділу, дов. від 19.12.2005р., Жаворонкова Г.В., начальник юрвідділу, дов. у справі, Герасименко Н.А., зам.нач.відділу дов від 10.08.2006р., Євсюкова О.В., ст.. держ.подат.інспектор, дов від 10.08.2006р.
Сутність спору:
Державне підприємство “Сімферопольський виноробний завод ” звернулося з позовом до господарського суду АР Крим про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень № 0003832301\0 від 22.03.2006р. про застосування штрафних санкцій по ПДВ у сумі 167169,85грн., № 0015962301\2 від 30.03.2006р. про донарахування ПДВ у сумі 454535грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 227267,50грн., усього 681802,50грн., № 0015972301\2 від 30.03.2006р., яким зменшена сума бюджетного відшкодування ПДВ 395465грн. за порушення Закону України «Про податок на додану вартість» № 168\97-ВР.
У судовому засіданні 06.06.2006р. позивач доповнив позовні вимоги обґрунтуванням та просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0003832301\0 від 22.03.2006р., № 00115962301\2 від 30.03.2006р. та № 0015972301\2 від 30.03.2006р.
01.08.2006р. позивач уточнив позовну заяву та просить визнати нечинними податкові повідомлення № 0003832301\0 від 22.03.2006р., № 00115962301\2 від 30.03.2006р. та № 0015972301\2 від 30.03.2006р.
Відповідач проти позову заперечує та просить у позові відмовити за мотивами, викладеними у запереченні на позов ( л.спр. 118-120).
У порядку ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України 06.06.2006р. у судовому засіданні оголошувалася перерва до 17.07.2006р., потім до 31.07.2006р., потім до 14.08.2006р. Після перерви слухання справи продовжено, представник позивача- Іскров К.М.,предст.,дов від 11.08.2006р., представники відповідача- Жаворонкова Г.В., начальник юрвідділу, дов. у справі, Герасименко Н.А., зам.нач.відділу дов від 10.08.2006р., Євсюкова О.В., ст.. держ.подат.інспектор, дов від 10.08.2006р.
Згідно з п. 6 Закону України “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” № 2953-ІV від 06.10.2005р., що набрав чинність 01.11.2005р., до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991р. (1798-12), вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали справі, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд -
Встановив:
Державне підприємство „Сімферопольський виноробний завод” зареєстровано як суб’єкт підприємницької діяльності виконкомом Сімферопольської міської Ради від 12.04.1996р. ( далі - ДП “Сімферопольський виноробний завод”).
04.11.2005р. Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі здійснена перевірка дотримання вимогподаткового та валютного законодавства ДП „Сімферопольський виноробний завод” за період його діяльності з 01.04.2004р. по 30.06.2005р., про що складений акт № 970\23-1\05414657 від 04.11.2005р. (л.спр.10-48).
На підставі акту перевірки ДПІ в м. Сімферополі винесені податкові повідомлення-рішення № 0015962301\0 від 11.11.2005р.(л.спр.49) про донарахування ПДВ у сумі 454535грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 227267,50грн., усього 681802,50грн. та № 0015972301\0 від 11.11.2005р.(л.спр.50), яким зменшена сума бюджетного відшкодування ПДВ 395465грн.
Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями ДП «Сімферопольський виноробний завод» оскаржив їх в адміністративному порядку начальнику ДПІ в м. Сімферополі та ДПА в АРК.
Після розгляду первісної скарги відповідачем було прийнято рішення № 338\10\25-0 від 13.01.2006р. про відмову у задоволенні скарги та залишення повідомлень – рішень без змін. На підставі рішень були винесені податкові повідомлення – рішення № 0015962301/1 (на суму 681 802, 5 грн., у т.ч. 454 535 грн. основного платежу та 227 267, 5 грн. штрафних санкцій-л.спр.54) та № 0015972301/1 (на суму 395 465 грн.) від 16.01.2006 р.(л.спр.55)
Повторну скаргу позивача до ДПА в АРК також було залишено без задоволення рішенням № 642/10/25-007 від 24.03.2006 р. Після цього були прийняті податкові повідомлення – рішення № 00115962301/2, № 0015972301/2 від 30.03.2006 р. (на вищезазначені суми, л.спр.52-53), а також повідомлення – рішення № 0003832301/0 від 22.03. 2006 р. про застосування штрафних санкцій по ПДВ на суму 167 169, 85 грн. (л.спр.51).
Позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав:
На підставі договору купівлі-продажу від 21.04.2005р. (л.спр.102) позивач придбав у МПП «Промінь»( м. Луганськ) обладнання для винної продукції, про передачу якої були виписані накладна № 2104 від 21.04.2005р., акт прийому-передачі № 1 від 21.04.2005р.(л.спр. 104,105), доручення на одержання товару (л.спр.106), податкова накладна № 2104 від 21.04.2005р. (л.спр.101).
На виконання укладеної угоди позивач перерахував МПП «Промінь» 690090грн., що підтверджується наданими платіжними документами.
У квітні 2005р. у зв’язку з придбанням обладнання, позивач відобразив цю операцію в податковій декларації по ПДВ, де вказав податковий кредит по ПДВ у сумі 850000грн.
Суд вважає, що дії позивача відповідають діючому законодавству у зв’язку з наступним:
Відповідно до п.п. 7.4.1, п.п.7.5.1 ст. 7 закону України „Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 3 квітня 1997 р., податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності
платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:
Дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з
використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
У відповідності до п. 2.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України № 209/72 від 2 липня 1997 р., якщо за результатами звітного періоду різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду має від'ємне значення, то така сума підлягає (як надміру сплачена) відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України.
На підставі зазначених норм чинного законодавства України є безпідставною позиція відповідача про обов’язковість існування факту проплати контрагентом по угоді сум ПДВ до державного бюджету для виникнення права на податковий кредит. Право на податковий кредит у позивача виникло з моменту отримання від контрагента податкової накладної № 2104 від 21.04.2005 р.
Відповідно ч. 1 п.п.7.2.4. п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не надав суду доказів, підтверджуючих, що МПП «Промінь» не є платником ПДВ, тоді як такий обов’язок покладений на нього відповідно ч. 2 ст. 71 КАС України.
Заперечення ДПІ про те,що МПП «Промінь» не надає податкову звітність та його керівництво не з’являється на виклики ДПІ суд оцінює критично, оскільки покупець товару не може нести відповідальність за порушення законодавства контрагентом по угоді.
Більш того, позивач представив суду уточнюючий розрахунок по ПДВ МПП «Промінь» за квітень 2005р. (л.спр.88-97), відповідно якому МПП включено в свої податкові зобов’язання по ПДВ 850000грн. від здійснення з позивачем угоди по продажу обладнання.
Також відповідачем не представлені докази, які свідчать про порушення МПП «Промінь» податкового законодавства по угоді з позивачем, тобто МПП не нараховані будь-які податкові зобов’язання, не застосовані штрафні санкції і т.п.
При таких обставинах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача обгрунтовані, та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.
Постанова складена у повному обсязі 16.08.2006року.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.ч.1 ст. 94, 98, 160-163 КАС України, суд
п о с т а н о в и в:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі № 0003832301/0 від 22.03.2006 р. на суму 167 169, 85 грн., № 00115962301/2 від 30.03.2006 р. на суму 681 802, 5 грн., у т.ч. 454 535 грн. основного платежу та 227 267, 5 грн. штрафних санкцій та № 0015972301/2 від 30.03.2006 р. на суму 395 465 грн.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства „Сімферопольський виноробний завод” (95000 м. Сімферополь, 9 км Московського шосе, ОКПО 05414657) 3грн.40 коп. державного мита.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня складення у повному обсязі).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження , апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Маргарітов М.В.