ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 537/193/21 Номер провадження 22-ц/814/2282/21Головуючий у 1-й інстанції Предоляк О. С. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2021 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Дряниці Ю.В.,

суддів: Кривчун Т.О., Чумак О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 липня 2021 року за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в :

У січні 2021 року АТ «Акцент-Банк» звернулося до суду із даним позовом. Вказувало, що 02 липня 2019 року ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг А-Банку з метою укладення кредитного договору б/н та отримання кредитної картки. На підставі анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг А-Банку відповідачу надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,40 % щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом.У зв`язку із порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач за відповідачем, станом на 29 листопада 2020 року, рахується заборгованість у сумі 24 978, 88 грн. Позивач просив стягнути вказану заборгованість та понесені судові витрати з відповідача.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 липня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення оскаржив позивач, який в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення, ухваливши нове, яким задовольнити позов. Вважає, що між сторонами виникли договірні правовідносини, зміст яких врегульовано та узгоджено у Правилах та Умовах, які є невід`ємною частиною кредитного договору, а також у Паспорті споживчого кредиту, який підписаний відповідачем з допомогою електронного підпису.

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з підстав, передбачених п. 3, 4 ст. 1 ст. 376 ЦПК України.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 02 липня 2019 року ОСОБА_1 було підписано Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку.

Згідно умов підписаної Анкети-заяви, ОСОБА_1 погодився, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими у рекламного буклеті, складають договір між ним та банком про надання банківських послуг

Відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого, згідно наданого банком розрахунку, станом на 29 листопада 2020 року має заборгованість у розмірі 24 978, 88 грн., яка складається з наступного: 17 305, 82 грн. - заборгованість за кредитом, 7 637, 06 грн. - заборгованість за відсотками.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано докази, які б підтверджували те, що між сторонами дійсно був укладений саме кредитний договір б/н від 02 липня 2019 року і існування між сторонами будь-яких договірних зобов`язань.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками місцевого суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Відповідно до ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що підписавши підписано Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку 02 липня 2019 року, ОСОБА_1 приєднався до запропонованих АТ «Акцент-Банк» публічних умов договору, а тому висновок місцевого суду про недоведеність існування між сторонами договірних відносин є помилковим.

Разом з тим, у анкеті-заяві позичальника від 02 липня 2019 року процентна ставка за користування кредитом, умови та порядок її зміни, порядок та умови збільшення розміру кредиту на розмір боргових зобов`язань, порядок обчислення та розміри відповідальності за порушення зобов`язання у вигляді неустойки (пені, штрафів), не зазначені.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками та штрафу, крім розрахунку заборгованості за договором, посилається на Витяг з Тарифів Банку та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку, як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів, а також Витягом з Умов та правил, наданими позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил розуміла відповідач, ознайомилася та погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг А-Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, сплати неустойки (пені, штрафів).

Також, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, за відсутності в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, сплату неустойки, надані позивачем Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Отже, Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил, надані до позовної заяви, не можуть розцінюватись як частина кредитного договору, укладеного між сторонами 02 липня 2019 року шляхом підписання відповідачем анкети-заяви. А тому, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, встановлену у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Доводи апеляційної скарги, що умови кредитування були викладені у Паспорті споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», який підписаний відповідачем з допомогою електронного підпису - не є належним та допустимим доказом погодження сторонами умов договору.

Так, з наданого паспорта видно, що від імені кредитодавця паспорт підписано шляхом використання факсимільного підпису та відтиску печатки банку, а від імені споживача вказано, що підпис клієнта ОСОБА_1 02 липня 2019 року підтверджено ОТП 43 з номера телефону НОМЕР_1 , що ознайомлений з дійсними Умовами та Правилами надання банківських послуг.

Згідно з ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За положеннями ст. 3 Закону України «Про електронно-цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису.

У матеріалах справи відсутні докази погодження сторонами угоди умов про її підписання за допомогою підтвердження з номера телефону, ідентифікацію такого номера телефону або за допомогою електронного цифрового чи електронного підпису з боку відповідача, створення електронного підпису, ідентифікації та реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційних системах для укладення правочину відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Посилання в апеляційній скарзі на висновки Верховного суду у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 не можуть бути застосовані до виниклих правовідносин, оскільки у межах вищезазначеної справи мало місце узгодження питання порядку встановлення електронного підпису за домовленістю сторін, позаяк, у межах даної справи, питання порядку встановлення електронного підпису і шляху отримання цифрового ідентифікатору між сторонами у Анкеті-заяві не узгоджено.

Таким чином, беручи до уваги, що підписана відповідачем анкета-заява не містить умов щодо порядку та строку повернення кредитних коштів, розміру та порядку оплати процентів за користування кредитним коштами, відповідальності позичальника за несвоєчасне виконання зобов`язань, то вказана обставина є підставою для відмови у стягненні нарахованої Банком заборгованості за відсотками, комісій та інших сум, які нараховані банком в рахунок заборгованості за кредитом, крім залишку поточної заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), який був фактично наданий банком і використаний відповідачем, і згідно наданого банком розрахунку становить 14 180, 01 грн.

З огляду на наведене, судова колегія приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги і скасування оскаржуваного рішення, ухваливши нове рішення про часткове задоволення позовної заяви і вирішення питання розподілу понесених позивачем судових витрат, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, пропорційно до розміру задоволених судовим рішення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, 376 ч. 1 п. 3, 381, 384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задовольнити частково.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 липня 2021 року скасувати, ухваливши нове рішення, яким позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором № б/н від 02 липня 2019 року у розмірі 14 180, 01 грн. (чотирнадцять тисяч сто вісімдесят гривень 01 копійка).

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» в рахунок відшкодування понесених судових витрат 2 453, 30 грн. (дві тисячі чотириста п`ятдесят три гривні 30 копійок).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, зазначених в статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач Ю. В. Дряниця

Судді Т.О. Кривчун

О. В. Чумак