СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
14 вересня 2010 року Справа № 2-31/2542.1-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Антонової І.В.,
суддів Котлярової О.Л.,
Голика В.С.,
за участю представників сторін:
відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 3535 від 12.10.09, фізична особа - підприємець ОСОБА_3;
третьої особи: ОСОБА_2, довіреність № б/н від 20.08.10, громадська організація "Рада підприємців торгівельних рядів "Секвоя";
третьої особи: ОСОБА_2, довіреність № 2828 від 15.10.09, фізична особа - підприємець ОСОБА_4;
позивача: не з'явився, Державна адміністрація Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення;
третьої особи: не з'явився, Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель Автономної Республіки Крим;
третьої особи: не з'явився, Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища;
третьої особи: не з'явився, представництво Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва в Автономній Республіці Крим;
третьої особи: не з'явився, Державна служба заповідної справи;
третя особа: не з'явився, фізична особа-підприємець ОСОБА_5;
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Привалова А.В.) від 20 липня 2010 року у справі № 2-31/2542.1-2010
за позовом Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення (Масандрівський парк, 40, місто Ялта, 98600)
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)
треті особи: Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель Автономної Республіки Крим (вул. Кечкеметська, 114, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95038)
Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища (вул. Кечкеметська, 198, місто Сімферополь,95022)
Представництво Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва в Автономній Республіці Крим (вул. Київська, 81, оф. 103, місто Сімферополь,95034)
Державна служба заповідної справи (вул. Урицького, 35, місто Київ 35,03035)
громадська організація "Рада підприємців торгівельних рядів "Секвоя" (вул. Гірна, 1, кв.8, місто Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)
фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (АДРЕСА_2)
фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (АДРЕСА_3)
про усунення перешкоди та знесення споруди
ВСТАНОВИВ:
Державна адміністрація Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків - пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, третя особа –Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель в Автономній Республіці Крим про усунення перешкод у користуванні територією Лівадійського парка - пам'ятки садово-паркового мистецтва шляхом знесення за рахунок відповідача торгівельного павільйону (ролєту), який знаходиться на території Лівадійського парку біля Лівадійського палацу.
У ході розгляду справи заявою від 14 вересня 2009 року позивач –Державна адміністрація Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків –пам’яток садово –паркового мистецтва загальнодержавного значення уточнив позовні вимоги та просив суд зобов’язати фізичну особу –підприємця ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні Державною адміністрацією Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків –пам’яток садово –паркового мистецтва загальнодержавного значення територією Лівадійського парка –пам’ятки садово –паркового мистецтва шляхом знесення за рахунок відповідача торгівельного павільйону (ролєту), який знаходиться під порядковим № 20 у складі торгівельних павільйонів учасників громадського об'єднання „Секвоя” „Лівадійський сувенір”, розміщених за їх нумерацією відповідно до схеми їх розміщення на доріжці від Північних воріт Лівадійського парку - пам'ятки до Лівадійського палацу - музею між куртинами №№ 33 та 39, 40 (а.с. 38-39 том 1).
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 жовтня 2009 року у справі № 2-30/3940-2009, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24 грудня 2009 року, позов задоволено, фізичну особу –підприємця ОСОБА_3 зобов’язано усунути перешкоди у користуванні Державною адміністрацією Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків –пам’яток садово –паркового мистецтва загальнодержавного значення територією Лівадійського парка –пам’ятки садово –паркового мистецтва шляхом знесення за рахунок відповідача торгівельного павільйону (ролєту), який знаходиться під порядковим № 20 у складі торгівельних павільйонів учасників громадського об'єднання „Секвоя” „Лівадійський сувенір”, розміщених за їх нумерацією відповідно до схеми їх розміщення на доріжці від Північних воріт Лівадійського парку - пам'ятки до Лівадійського палацу - музею між куртинами №№ 33 та 39, 40.
Постановою Вищого господарського суду України від 23 березня 2010 року рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 жовтня 2009 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 24 грудня 2009 року скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.
При новому розгляді справи ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 травня 2010 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, залучено Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища, Представництво державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва в Автономній Республіці Крим, Державну службу заповідної справи, громадську організацію „Рада підприємців торговельних рядів „Секвоя” (а.с. 66 том 2).
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 07 червня 2010 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, залучено фізичну особу - підприємця ОСОБА_5, фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 (а.с. 78 том 2).
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 липня 2010 року позов задоволено, суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 зобов'язано усунути перешкоди у використанні Державною адміністрацією Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків - пам'яток садово - паркового мистецтва загальнодержавного значення території Лівадійського парку - пам'ятки садово - паркового мистецтва загальнодержавного значення шляхом знесення за свій рахунок торгівельного павільйону (ролєту), який знаходиться під порядковим № 20 у складі торгівельних павільйонів учасників громадської організації "Секвоя" "Лівадійський сувенір", розміщених за їх нумерацією відповідно до схеми їх розміщення на доріжці від Північних воріт Лівадійського парку - пам'ятки до Лівадійського палацу - музею між куртинами №№ 33 та 39, 40; вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 липня 2010 року скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права та неповним з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Так, за твердженням заявника апеляційної скарги, поза увагою місцевого господарського суду залишилось те, що розміщенню торгівельного павільйону на території Лівадійського парку передував дозвіл керівника Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків - пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, а установка павільйону здійснювалась відповідно до розробленого Наукового обґрунтування лімітів на використання території Лівадійського парку і відповідно до затверджених Міністерством охорони навколишнього природного середовища України лімітів на використання природних ресурсів.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 стверджує, що господарський суд Автономної Республіки Крим не надав належної оцінки її доводам про те, що торгівельний павільйон, розташований на тротуарній доріжці у Лівадійському парку, виконаний з полегшених конструкцій, не має фундаменту та капітальних стін (тимчасова споруда), що підтверджується актом перевірки розміщення торгівельних павільйонів на території Лідійського парку, складеним Державною архітектурно-будівельною інспекцією 17 квітня 2008 року.
Також фізична особа - підприємець ОСОБА_3 твердить, що наявність самого факту отримання Державною адміністрацією Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків - пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення Державного акту на землю, не зареєстрованого у встановленому порядку, не породжує для адміністрації виникнення прав землекористувача.
Апеляційна скарга прийнята до провадження Севастопольського апеляційного господарського суду колегією суддів у складі: головуючий - суддя Антонова І.В., судді Ткаченко М.І., Латинін О.А.
У зв’язку з відпусткою судді Ткаченка М.І. та зайнятістю в іншому судовому засіданні судді Латиніна О.А. на підставі розпорядження заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 вересня 2010 року здійснено заміну суддів Ткаченка М.І. та Латиніна О.А. на суддів Котлярову О.Л. та Голика В.С.
У судове засідання, призначене на 14 серпня 2010 року, представники позивача - Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, третіх осіб - Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель Автономної Республіки Крим, Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища, Представництва Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва в Автономній Республіці Крим, Державної служби заповідної справи, фізична особа-підприємець ОСОБА_5 не з'явилися, про час та місце розгляду справи сповіщалися належним чином, причин своєї неявки суду не повідомили.
Оскільки явка в судове засідання представників –це право, а не обов’язок сторін, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Тому, з урахуванням наявних у справі доказів, судова колегія визнала можливим розглянути справу за відсутністю представника третьої особи, що не з’явився.
Переглянувши постанову суду першої інстанції в порядку статей 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
20 січня 2009 року Державною інспекцією з контролю за використанням та охороною земель в Автономній Республіці Крим проведена перевірка дотримання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 вимог земельного законодавства України, якою встановлено, що фізичною особою–підприємцем ОСОБА_3 за адресою: місто Ялта, смт. Лівадія, Лівадійський парк біля палацу самовільно зайнята земельна ділянка площею 4 кв.м шляхом встановлення торгівельного місця (ролєту), про що складено акт № 003414, протокол № 003414 та винесено припис № 000337 про усунення вищевказаних порушень (а.с. 22, 23, 24 том 1).
26 січня 2009 року постановою державного інспектора Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Автономної Республіки Крим справу про адміністративне порушення, вчинене фізичною особою підприємцем ОСОБА_3, закрито, матеріали передано до прокуратури міста Ялта (а.с.25, том 1).
За результатами повторної перевірки стану дотримання вимог земельного законодавства на території Лівадійського парку відділом організації і здійснення державного контролю за використанням та охороною земель Південно –Кримського регіону Державної інспекцією з контролю за використанням та охороною земель Автономної Республіки Крим встановлено, що фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 не виконано припис № 000337 від 20 січня 2009 року, про що складені акт № б/н від 19 березня 2009 року, протокол № 003226 від 19 березня 2009 року та винесено припис № 004218 від 19 березня 2009 року (а.с. 26, 27, 28 том 1).
Постановою державного інспектора Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Автономної Республіки Крим від 19 березня 2009 року № 003414 за фактом здійснення правопорушення, передбаченого статтею 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо самочинного зайняття та використання земельної ділянки орієнтовною площею 0,0004 га за адресою: місто Ялта, Лівадійський парк біля палацу, фізичну особу ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності шляхом накладення штрафу у розмірі 255 грн., а постановою Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Автономної Республіки Крим від 20 березня 2009 року № 003226 за фактом здійснення правопорушення, передбаченого статтею 188-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо невиконання припису № 000337 від 20 січня 2009 року, на відповідача накладено штраф у розмірі 170 грн. (а.с. 29, 30 том 1).
Зазначені постанови Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Автономної Республіки Крим у судовому порядку фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 не оскаржувалися та є чинними.
Самовільне зайняття фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 земельної ділянки природно-заповідного фонду в межах Лівадійського парку - пам’ятки та самовільне встановлення на зайнятій території торгівельного павільйону (ролєту) стало підставою для звернення позивача до господарського суду Автономної Республіки Крим з даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги фізичної особи –підприємця ОСОБА_3, виходячи з наступного.
Держадміністрація парків, яка створена відповідно до наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 196 від 12.05.04 замість ліквідованої Адміністрації парків, згідно з Положенням про Державну адміністрацію Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення є державною установою, що здійснює державну політику у сфері охорони, збереження та використання території Парків, у тому числі Лівадійського парку (а. с. 10-14 том 1).
Територія Лівадійського парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення визначена проектом організації території Парку в 1999 році та технічним звітом по інвентаризації і встановленню меж земельної ділянки Лівадійського парку в смт. Лівадія 2000 року, затвердженого пунктом 2 рішення Лівадійської селищної ради № 36 від 23.03.01 із визначенням меж Лівадійського парку площею 35,9307 га і винесенням їх в натуру та видачею Адміністрації парків державного акту на право постійного користування землею від 15.06.01 І-КМ № 000504, зареєстрованого в Книзі державних актів на право постійного користування землею за № 76 (а.с. 88-89, том 1).
У зв'язку з ліквідацією Адміністрації парків відповідно до наказу Міністерства природи України № 195 від 12.05.04 рішенням Лівадійської селищної ради № 23 від 23.05.06 переоформлено право постійного користування землею Лівадійського парку площею 35,9307 га на Державну адміністрацію парків з видачею Державного акту на право постійного користування землею серії ЯЯ № 000660 (а. с. 93 том 1).
Рішенням господарського суду АР Крим від 11.06.09 у справі № 2-8/1803-2009, яке не оскаржувалося сторонами та є чинним, державне підприємство "Центр земельного кадастру при державному комітеті по земельних ресурсах України" зобов’язано зареєструвати Державний акт серії ЯЯ № 000660 на право постійного користування земельною ділянкою площею 35,9307 га, виданий Державній адміністрації парків (а. с. 94-98 том 1).
Згідно зі статтею 9 Закону України „Про природно-заповідний фонд України” території та об'єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища. Встановлені частиною першою цієї статті основні види використання, а також заготівля деревини, лікарських та інших цінних рослин, їх плодів, сіна, випасання худоби, мисливство, рибальство та інші види використання можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню територій та об'єктів природно-заповідного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об'єктів.
Відповідно до пункту 3 Положення про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів і встановлення лімітів використання ресурсів загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992 року № 459, дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів - це офіційний документ, який засвідчує право підприємств, установ, організацій, громадян на використання конкретних природних ресурсів у межах затверджених лімітів.
Згідно з пунктом 1.4 Інструкції про застосування порядку установлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України N 27 від 24.01.2008, ліміти на використання природних ресурсів встановлюються щороку.
За змісту пункту 2.1 Інструкції вбачається, що заявниками на ліміти є особи, у віданні яких знаходяться природні ресурси у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.
Відповідно до пункту 3.2 Інструкції ліміти в оздоровчих та інших рекреаційних цілях, а також в освітньо-виховних цілях встановлюються з визначенням меж, площ територій, кількості відвідувачів та умов відвідування з урахуванням ступеня рекреаційного та іншого навантаження на ці території.
На виконання Законів України „Про охорону навколишнього природного середовища” та „Про природно-заповідний фонд України”, а також Положення про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів і встановлення лімітів використання ресурсів загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992 року № 459, та Інструкції про застосування порядку установлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України N 27 від 24 січня 2008 року, на замовлення Державної адміністрації парків було розроблено Наукове обґрунтування лімітів на використання природних ресурсів на території парку –пам’ятки садово –паркового мистецтва загальнодержавного значення „Лівадійський” (а.с. 120-134, том 1).
На підставі Інструкції та у відповідності до Наукового обґрунтування лімітів на використання природних ресурсів на території парку –пам’ятки садово –паркового мистецтва загальнодержавного значення „Лівадійський” Державною адміністрацією парків, у віданні якої знаходиться Лівадійський парк відповідно до Положення про Державну адміністрацію Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків –пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, одержані ліміти № 224/24-6 на 2009 на використання природних ресурсів, затверджені Міністерством охорони навколишнього природного середовища України 07 травня 2009 року (а.с. 135-138, том 1).
Пунктом 4 зазначених лімітів на території Лівадійського парку передбачено використання території парку для торгівлі сувенірами, книгодрукарською продукцією, фотоматеріалами на збірних, легких металоконструкціях, розташованих на доріжці від північних воріт до палацу між куртин 33 та 39, 40 загальною площею 80 кв.м загальною кількістю 20 об’єктів.
При цьому, Науковим обґрунтуванням лімітів на розміщення 20 об’єктів рекреаційної інфраструктури на території Лівадійського парку передбачено, що територією комплексного розміщення тимчасових об’єктів рекреаційної інфраструктури є дублююча доріжка вздовж основного проходу до будівлі Лівадійського палацу з північної сторони (основного) в’їзду в парк в кордонах куртин 33 та 39, 40. Крім того, для розміщення вказаних об’єктів необхідне розширення дублюючої доріжки до 4 метрів для вільного переміщення відвідувачів за рахунок укладки тротуарної плитки та по зовнішньому краю встановлення огорожі для попередження витоптування газону; виділена ділянка доріжки довжиною 50 м передбачала розміщення тимчасових павільйонів (об’єктів) торгівлі із збірних металевих конструкцій розміром 2х2 кожний з санітарними та декоративними розривами загальною кількістю 20 в один ряд; зовнішній вид об’єктів визначено на малюнку 2.5. У випадку реконструкції парку та при невиконанні природоохоронних вимог вони повинні легко демонтуватися і переноситися в інше місце чи за межі парку.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, об’єкти торгівлі, серед яких є і торгівельний павільйон (ролєт) відповідача під № 20, розміщенні не між куртинами 33 та 39, 40 по дублюючій доріжці вздовж основного проходу до будівлі Лівадійського палацу з північної сторони (основного) в’їзду в парк довжиною 50 м, як передбачено схемою дислокації об’єктів виносної торгівлі Наукового обґрунтування лімітів (а.с. 130, том 1), а встановлені на куртинах 33,40 загальною кількістю 22 павільйони у два ряди вздовж доріжки; крім того, об’єкти не є збірними, легкими металоконструкціями розміром 2х2 кожний, як це передбачено лімітами, а збудовані як стаціонарна металева конструкція, розділена на відсіки розміром 2,5х2,2 м кожний на бетонній основі, вилитій єдиним масивом на куртині парку, що підтверджується актом контрольного обміру тимчасового використання території парку (а.с. 141, том 1); також, їх зовнішній вигляд не відповідає зображенню тимчасових об’єктів на малюнку 2.5 Наукового обґрунтування лімітів, об’єкти не мають санітарних та декоративних розривів.
Згідно з частиною 3 статті 7 Закону України “Про природно-заповідний фонд України” на землях природоохоронного та історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.
Відповідно до частини 2 статті 9 даного Закону встановлені частиною першою цієї статті основні види використання, а також заготівля деревини, лікарських та інших цінних рослин, їх плодів, сіна, випасання худоби, мисливство, рибальство та інші види використання можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню територій та об'єктів природно-заповідного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об'єктів.
Статтею 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно з частиною 3 статті 125 Земельного кодексу України, яка діяла на момент виникнення правовідносин сторін, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Доказів щодо наявності у фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 договору оренди спірної земельної ділянки або іншої підстави набуття прав на спірну земельну ділянку, що передбачені законодавством України, суду не надані, так само як не надані і докази усунення виявлених порушень.
Доводи фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про наявність дозволу від 22.04.08 за № 046 на розміщення ролєту, згідно з яким Державна адміністрація Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення не заперечувала проти встановлення замість палаток торгівельних павільйонів із легких конструкцій (без фундаменту), не мають правового значення, оскільки здійснення відповідачем на земельній ділянці робіт по зведенню торгівельного павільйону (ролєту) без правовстановлювальних документів суперечить вимогам чинного законодавства України.
Як правильно встановлено місцевим господарським судом, дії фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 відповідають поняттю "самовільне зайняття земельної ділянки", яке визначене у статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" в редакції Закону України №509-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву" від 16.09.08, яким передбачено, що самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Згідно зі статтею 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
З рішень Лівадійської селищної ради № 36 від 23.03.01, № 23 від 23.05.06 та виданих на підставі них Державних актів на право постійного користування земельною ділянкою площею 35,9307га, вбачається, що територія Лівадійського парку є визначеною територією з винесенням її меж в натурі, а відповідно до Положення Державна адміністрація парків має законні підставі вимагати усунення перешкод в використанні територією Лівадійського парку за цільовим призначенням, що свідчить про необґрунтованість доводів фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 про відсутність у Адміністрації парків прав землекористувача.
З урахуванням викладеного, з огляду на те, що рішення суду прийнято при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, та при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 липня 2010 року у справі № 2-31/2542.1 залишити без змін.
Головуючий суддя І.В. Антонова
Судді О.Л. Котлярова
В.С. Голик