ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.10.2010 року Справа № 31/213-10
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,
суддів: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.
при секретарі: Соловйовій О.І.
за участю представників:
позивача: не явився
відповідача: Самофалова Л.В.- предст., дов.№1 від 01.01.2010 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської торгово-промислової палати (м. Дніпропетровськ) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2010р. у справі №31/213-10
за позовом: регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (м. Дніпропетровськ)
до: Дніпропетровської торгово-промислової палати (м. Дніпропетровськ)
про: стягнення збитків та неустойки за договором оренди нерухомого майна
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2010 року (підписано 13.09.2010р.) у справі №31/213-10 (суддя Єременко А.В.) частково задоволений позов регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (м. Дніпропетровськ) до Дніпропетровської торгово-промислової палати (м. Дніпропетровськ) про стягнення 10992,91 грн. збитків за фактичне користування державним майном у позадоговірний період та стягнення 82939,64 грн. неустойки за договором оренди нерухомого майна №12/02-3145-ОД від 23.06.2008р. Зазначеним рішенням з відповідача в доход Державного бюджету України стягнуто 30476,93 грн. неустойки, 304,77 грн. державного мита і 76,57 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.
Дніпропетровська торгово-промислова палата (м. Дніпропетровськ) –відповідач –не погодилась із судовим рішенням і подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2010 року по справі №31/213-10 та задовольнити апеляційну скаргу. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на відсутність доказів своєчасного надсилання позивачем на адресу відповідача листа від 20.05.2009р. №18-03-04103, яким повідомлено про закінчення строку дії договору та вважає зазначений лист таким, що не є належним доказом в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України. Керуючись ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. 764 ЦК України і п. 12 Роз’яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 25.05.2000р. №02-5/237 «Про деякі питання практики застосування Закону «Про оренду державного та комунального майна»відповідач наполягає на тому, що договір є продовженим. Відповідач звертає увагу на те, що не підписував, як зазначив суд, акт звірки взаєморозрахунків. В період з 23.05.2009р. по 20.07.2009р. відповідач сплачував орендну плату за користування майном, а не збитки, як вказано в акті. Сторона вважає неправомірним стягнення з неї судом першої інстанції неустойки, враховуючи відсутність заборгованості відповідача перед бюджетом та виконання зобов’язань за договором в повному обсязі.
Позивач –регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (м. Дніпропетровськ), відзив на апеляційну скаргу не надав, представник позивача у судове засідання не явився та заявив клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю повноваженого представника прийняти участь у судовому засіданні. Беручи до уваги, що неявка представника позивача не перешкоджає розгляду справи по суті, матеріали справи є достатніми для перегляду справи, наявність іншого судового засідання в іншому суду не є підставою для відкладення розгляду справи, оскільки позивач є державною установою з відповідним юридичним відділом і штатом спеціалістів у галузі права, клопотання позивача про відкладення розгляду справи не задоволено і справа розглядалася без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.
У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частина постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Вислухавши представника відповідача, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що 23.06.2006р. між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (Орендодавець) та Дніпропетровською торгово-промисловою палатою (орендар) був укладений договір №12/02-3145-ОД оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно –нежитлові вбудовані приміщення №(2, 3, І-1, І-2, 17, 18, 25, 35-42, 1, 39, ІІ-1, ІІ-2, ІІІ-1, ІІІ-2, ІV-2) площею 325,9 кв.м, розміщене за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.. Шевченка, 4, на І, ІІ, ІІІ, ІV поверхах 3-х, 4-х поверхового будинку, що перебуває на балансі Дніпропетровського державного конструкторсько-технологічного бюро НВО «Автотранспорт».
Статтею 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»унормовано, що термін дії договору визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди упродовж одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Договір було укладено строком на 11 місяців з 23 червня 2008р. до 22 травня 2009р. включно (п. 10.1).
Цим же пунктом сторонами було передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, повній оплаті за договором і при наданні інформації щодо виконання умов цього договору... договір за заявою орендаря щодо продовження терміну дії, може бути продовжений на тих же умовах, які передбачені у договорі.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Приписами ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач –регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області в обґрунтування позовних вимог про стягнення неустойки і збитків зіслався на той факт, що листом від 20.05.2009 року №18-03-04103 „Щодо розірвання договору оренди” повідомив відповідача про припинення договору оренди від 23.06.08 №12/02-3145-ОД з 22.05.2009 року у зв’язку з закінченням строку, на який він був укладений (а.с. 15). Але, як вбачається із матеріалів справи у якості доказу направлення даного листа орендарю відповідач залучив до матеріалів справи (а.с. 16) реєстр до зазначеного листа, із якого вбачається, що лист був отриманий ОСОБА_2 лише 06.07.2009 року, тобто після встановленого в договорі сторонами і в законі строку подання заяви про припинення договору. Крім того, ні номера та дати довіреності, яка надає право на отримання листів, ні посадового становища ОСОБА_2 реєстр не містить. Копія реєстру містить прикладений фіскальний чек №5204 від 28.05.2009р. який підтверджує відправку ПП ОСОБА_1 Зазначений реєстр взагалі не містить такого адресата. Оскільки відповідач заперечує отримання будь-яких листів припинення договору, а відповідач належними доказами (у розумінні ст.32 ГПК України) не довів факту повідомлення позивача про припинення договору, у Дніпропетровського апеляційного господарського суду відсутні підстави вважати, що орендодавець належним чином повідомив орендаря про припинення правовідносин за договором оренди.
За ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Статтею 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що у разі закінчення строку дії договору оренди та відмови від його продовження, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. У разі припинення договору оренди за обставин, зазначених у частині першій цієї статті, орендар окремого індивідуально визначеного майна зобов'язаний повернути це майно відповідному підприємству, господарському товариству, створеному в процесі приватизації (корпоратизації), або його правонаступнику.
За твердженням позивача після припинення дії договору оренди, відповідач об’єкт оренди не повернув балансоутримувачу, продовжує ним користуватися, а тому повинен сплатити неустойку у розмірі подвійної плати за користування об’єктом оренди за час прострочення повернення майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Як вбачається із матеріалів справи регіональне відділення ФДМУ по Дніпропетровській області належним чином не повідомило орендаря про припинення дії договору, тому останній вважається таким, що продовжений на той самий строк і на тих самих умовах, що передбачено Законом України „Про оренду державного та комунального майна” і Цивільним кодексом України.
Зазначені обставини не були враховані місцевим господарським судом при розгляді справи, що призвело до прийняття неправомірного рішення. Отже, слід вважати обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо того, що позивачем не повідомлено належним чином і у встановленому законом порядку про припинення договірних відносин та про необхідність звільнення і повернення орендованого майна орендодавцеві, а відповідач не був обізнаний про це у встановленому законодавством порядком.
Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України (постанова ВГСУ від 10.06.2010 року по справі №32/254-09(8/45-09)).
Дніпропетровський апеляційний господарський суд також враховує, що відповідач у встановлений договором і законом строк звернувся до позивача з проханням про продовження терміну дії договору оренди приміщення. Зазначений лист був надісланий позивачу 26.05.2009 року (а.с. 62). Вказані обставини залишилися поза увагою місцевого господарського суду, що призвело до прийняття рішення з порушенням норм матеріального права.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Дніпропетровської торгово-промислової палати (м. Дніпропетровськ) задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2010 року у справі №31/213-10 скасувати.
Прийняти нове рішення.
У позові відмовити.
Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 58, код ЄДРПОУ 13467337) на користь Дніпропетровської торгово-промислової палати (49044 м. Дніпропетровськ, вул. Шевченка, 4 код ЄДРПОУ 02944828) 152 грн. 38 коп. витрат по сплаті державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку.
Зобов’язати господарський суд Дніпропетровської області видати наказ відповідно до вимог ст.ст. 116, 117 ГПК України.
Головуючий О.С.Євстигнеєв
Судді: Л.О.Лотоцька
Р.М.Бахмат
(постанова виготовлена в повному обсязі 25.10.2010 року)