УХВАЛА

28 вересня 2021 року

м.Суми

Справа №591/1506/14-ц

Провадження № 22-ц/816/1346/21, 22-ц/816/1425/21

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів: Кононенко О.Ю., Левченко Т.А.

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

у присутності :

представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Титора Руслана Миколайовича,

особи, яка не брала участь у розгляді справи - ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги ОСОБА_2 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 28 жовтня 2014 року, ухвалене у складі судді Шершака М.І. у м. Суми та додаткове рішення Зарічного районного суду м. Суми від 08 червня 2021 року, ухвалене в складі судді Шелєхової Г.В. у м. Суми, повний текст якого виготовлено 08 червня 2021 року,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про виділ частки із житлового будинку та земельної ділянки,

в с т а н о в и в:

У березні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила: виділити належні їй 4/5 частини жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами в натурі із спільної часткової власності та виділити ОСОБА_1 1/5 частину цього домоволодіння, відповідно до варіанту, запропонованим висновком будівельно-технічної експертизи, припинивши право спільної часткової власності на житловий будинок; виділити їй 4/5 частини земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 в натурі із спільної часткової власності, а ОСОБА_1 - 1/5 частину цієї земельної ділянки, відповідно до запропонованого висновком будівельно-технічної експертизи варіанту розподілу, припинивши право спільної часткової власності на цю земельну ділянку.

Свої позовні вимоги мотивувала тим, що їй та ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить домоволодіння АДРЕСА_1 та земельна ділянка, площею 0,1220 га на якій розташоване вказане домоволодіння. Вказує на те, що вони з відповідачем не дійшли згоди щодо здійснення виділу їй частки в натурі спірного нерухомого майна у позасудовому прядку.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 28 жовтня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково.

Проведено поділ земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 наступним чином:

співвласнику ОСОБА_3 виділено земельну ділянку загальною площею 976,0 кв.м. ( заштриховано жовтим кольором), що відповідає 4/5 частинам, а саме: Ѕ площі земельної ділянки спільної власності - 41,0 кв.м.; земельної ділянки індивідуальної власності - 935,0 кв.м.;

співвласнику ОСОБА_1 виділено земельну ділянку загальною площею 244,0 кв.м. ( заштриховано зеленим кольором), що відповідає 1/5 частині, а саме: Ѕ площі земельної ділянки спільної власності - 41,0 кв.м.; земельна ділянка індивідуальної власності - 203,0 кв.м..

Визначено межу розділу земельної ділянки, яка проходить:

- від точки А на межі АДРЕСА_3 від огорожі на відстані 1,3 м до т.Б, розташованій на куті житлового будинку;

- від т.Б по зовнішній грані стіни житлового будинку літ. «А-1» до т.В, розташованій на куті будинку;

- від т.В по прямій на відстань 1,0 м до т.Г;

- від т.Г під кутом на відстань 10,24 м до т.Д;

- від т.Д під кутом на відстань 8,15 м. до т.Е, розташованій на межі АДРЕСА_1;

- від т.Д. під кутом відстань 49,04 м до т.Є;

- від т.Є під кутом на відстань 14,22 м до т.Ж, розташованій на межі з ділянкою АДРЕСА_2 .

Точки А-Б-В-Г-Д-Е-А визначають ділянку спільної власності співвласників. Точки А і Е ділять межу земельної ділянки по АДРЕСА_3 на три частини: 2,90 м., 10,24 м та 3,00 м.. Точка Ж ділить межу з земельною ділянкою АДРЕСА_2 на дві частини: 3,77 м і 12,66 м.

У частині позовних вимог, щодо поділу домоволодіння відмовлено за необґрунтованістю.

Додатковим рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 08 червня 2021 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено.

Припинено право спільної часткової власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, особа, яка не брала участь у справі ОСОБА_2 подав апеляційні скарги, в яких, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Також просив скасувати додаткове рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.

Апеляційні скарги мотивовано тим, що ухвалюючи оскаржене рішення, суд першої інстанції не з`ясував та не встановив наявність заборони на відчуження спірного домоволодіння, встановленої ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 31 липня 2014 року, яка, на думку ОСОБА_2 , унеможливлювала задоволення позовних вимог.

Зазначає, що судом першої інстанції не було з`ясовано питання щодо перебування іншого судового спору між ним, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з приводу зобов`язань по відчуженню домоволодіння та його не було залучено до участі у справі, чим порушені його права.

Вказує на те, що суд першої інстанції неправильно визначив предмет спору, зокрема вимоги ОСОБА_3 стосувалися виділу її частки із спірного майна, а суд фактично здійснив його поділ.

Посилається і на те, що за вказаною адресою існує дві окремі земельні ділянки, площами 0,022 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та 0,1 га - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, проте експерт визначаючи варіанти розподілу земельної ділянки та суд при ухваленні оскарженого рішення помилково виходили з того, що це одна земельна ділянка, площею 0,122 га.

ОСОБА_2 не погоджується також і з обраним варіантом розподілу земельної ділянки, оскільки межа її поділу проходить безпосередньо по території надвірної споруди - погрібу, що суперечить положенню ст. 120 ЗК України.

Наголошує на тому, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення та припиняючи право спільної часткової власності, фактично порушив його право як власника земельної ділянки. Вказує і на те, що судом додаткове рішення було ухвалено поза межами строків на його виконання та без повідомлення учасників процесу, що є істотним порушенням норм процесуального права. Вважає, що оскільки фактичний поділ земельної ділянки здійснений не був, а тому відсутні правові підстави для припинення права спільної часткової власності.

Сторонами відзиву на апеляційні скарги у встановлений судом строк подано не було.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_2 , який підтримав доводи апеляційних скарг, заперечення проти апеляційних скарг представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Титора Р.М., перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_2 підлягають закриттю, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 2, 3 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Апеляційне та касаційне оскарження судових рішень є формою перевірки законності та обґрунтованості рішень суду вищестоящим судом з метою зміни чи скасування неправильних судових рішень.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.

Згідно статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Таким чином, апеляційна перевірка судових рішень, ухвалених судом першої інстанції, є гарантією реалізації права на судовий захист.

Частиною 1 статті 352 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Як вбачається з доводів апеляційних скарг ОСОБА_2 посилається на те, що він набув право власності на 4/5 частини домоволодіння та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , а рішення суду від 28 жовтня 2014 року та додаткове рішення порушують його права як власника цього нерухомого майна.

За змістом ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Встановлено, що станом на час ухвалення оскарженого судового рішення - 28 жовтня 2014 року, спірне нерухоме майно належало ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , на праві спільної часткової власності, у розмірі 4/5 та 1/5 частини відповідно. Сторони не дійшли згоди щодо поділу домоволодіння та земельної ділянки.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 28 жовтня 2014 року, в тому числі щодо здійсненого судом поділу земельної ділянки сторонами не оскаржувалося в апеляційному порядку.

Статтею 363 ЦК України встановлено, що частка у праві спільної часткової власності переходить до набувача за договором з моменту укладення договору, якщо інше не встановлено домовленістю сторін.

Частка у праві спільної часткової власності за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, переходить до набувача відповідно до статті 334 цього Кодексу.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 02 грудня 2020 року, яка постановою Сумського апеляційного суду від 10 березня 2021 року залишено без зміни, затверджено мирову угоду, укладену 02 листопада 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідно до умов якої остання, в рахунок погашення сум, належних до сплати у виконавчому провадженні №61046941, прийняла на себе зобов`язання та передала у власність ОСОБА_2 належні їй на праві власності 4/5 частини земельних ділянок за кадастровими номерами 5910136300:06:028:0049, 5910136300:06:028:0048 та 4/5 частини житлового будинку з існуючими надвірними, господарчими та побутовими будівлями, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 133-134, 135-136).

Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 31 березня 2021 року внесено запис про право приватної спільної часткової власності ОСОБА_2 на 4/5 частин вказаних земельних ділянок та домоволодіння, розташованих АДРЕСА_1 .

Отже, право власності на спірне майно у ОСОБА_2 виникло лише з моменту його реєстрації - 31 березня 2021 року у тому обсязі, що на той час належало його попередньому власнику - ОСОБА_3 , а саме 4/5 частини домоволодіння та виділена оскаржуваним рішенням земельна ділянка.

Фактичне невиконання судового рішення попереднім власником - ОСОБА_3 щодо оформлення права на виділену їй земельну ділянку, не свідчить про порушення його прав на цю земельну ділянку, які він набув зі спливом майже семи років після ухвалення цього рішення.

Щодо вимог апеляційної скарги ОСОБА_2 про скасування додаткового судового рішення у цій судовій справі від 08 червня 2021 року, колегія суддів бере до уваги наступні обставини.

У відповідності до положень п. 1 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_3 просила суд, в тому числі, припинити право спільної часткової власності на земельні ділянки.

За змістом ч. 2 ст. 367 ЦК України у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

При вирішенні заяви відповідача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції, у межах попередньо досліджених судом доказів і встановлених обставин, вирішив позовну вимогу, яка не була вирішена при ухваленні судового рішення від 28 жовтня 2014 року. Не залучення ОСОБА_2 при розгляді питання про ухвалення додаткового судового рішення, жодним чином не вплинули на обсяг його прав, як власника спірного майна.

Таким чином, оскільки вирішення в судовому порядку спору між його співвласниками щодо його поділу, не впливає на право власності ОСОБА_2 , яке виникло після ухвалення судового рішення, а тому, на переконання колегії суддів, вказаним рішенням суду від 28 жовтня 2014 року та додаткове рішення суді від 08 червня 2021 року питання про його права та інтереси не вирішувалось.

Виходячи з вищезазначеного, апеляційне провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_2 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 28 жовтня 2014 року та додаткове рішення Зарічного районного суду м. Суми від 08 червня 2021 року - підлягає закриттю на підставі пункту 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 260; 362 ч. 1 п. 3; 367-368; 381 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційні провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_2 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 28 жовтня 2014 року та додаткове рішення Зарічного районного суду м. Суми від 08 червня 2021 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про виділ частки із житлового будинку та земельної ділянки - закрити.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повне судове рішення складено 29 вересня 2021 року

Головуючий - О. І. Собина

Судді: О.Ю.Кононенко

Т.А.Левченко