Справа № 691/177/21

Провадження № 2/691/311/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2021 року Городищенський районний суд Черкаської області

в складі :

судді Черненка В.О.

за участю секретаря судових засідань Сидоренко О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Городище цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що 31.07.2020 року між нею та відповідачем ОСОБА_2 , було укладено договір позики, згідно якого вона передала відповідачу грошові кошти в сумі 38000 гривень, які відповідач зобов`язувалася повернути їй до 30.10.2020 року. В підтвердження отримання коштів у вказаній сумі, відповідачем було написано розписку. Зміст цієї розписки є підтвердженням факту укладення між нею та відповідачем договору позики, а саме того, що між ними виникли правовідносини з підстав, передбачених ч. 2 ст. 11 ЦК України, та досягнення ними згоди стосовно всіх істотних умов цього договору. У вказаний у розписці строк відповідач борг їй не повернула та ухиляється від спілкування з нею. За таких обставин вона змушена звернутися до суду про стягнення з відповідача боргу та просила стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на її користь 38000 гривень 00 копійок боргу за договором позики.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явилася по невідомій суду причині, хоча про день, час та місце слухання справи була повідомлена завчасно та належним чином про що свідчить оголошення розміщене на офіційному веб-порталі Судової влади на сторінці Городищенського районного суду. Листа про розгяд справи за її відсутності до суду не надходило.

За відсутності заперечень представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Вислухавши представника позивача, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, на які сторона позивача посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які надані стороною та були досліджені в судовому засіданні, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 ст.1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить обов`язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Як встановлено в судовому засіданні, 31.07.2020 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 , було укладено договір позики, згідно якого позивач передала відповідачу грошові кошти в сумі 38000 гривень, які відповідач зобов`язувалася повернути їй до 30.10.2020 року.

Згідно із ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно правової позиції ВСУ, викладеної у постанові від 18.09.2013 року, в справі № 6-63цс13, договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

За своїми правовими характеристиками договір позики є реальною, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. З метою забезпечення правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Так, судом встановлено, що 31.07.2020 року ОСОБА_2 підписала розписку про отримання нею від позивача коштів у сумі 38000 гривень, які вона зобов`язувалася повернути до 30.10.2020 року.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку про доведений факт щодо наявності заборгованості за договором позики від 31.07.2020 року, укладеного між сторонами. Після укладення цього договору позивач всі обов`язки, передбачені договором виконала, а відповідач взагалі не виконала свої зобов`язання. В результаті чого утворилася заборгованість в розмірі 38000 гривень. Оскільки відповідач відмовляється виконувати взяті на себе зобов`язання, сума позики нею досі не повернута, суд вважає, що права позивача порушені і підлягають судовому захисту.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення суми позики в розмірі 38000 гривень підлягають до задоволення.

Щодо розподілу судових витрат.

Представником позивача було подано заяву в порядку п. 8 ч.3 ст. 141 ЦПК України, яка була задоволена та роз`яснено право представнику позивача, що неподання відповідних доказів щодо підтвердження розміру судових витрат протягом встановленого строку його заява буде залишена без розгляду.

На підставі наведеного та керуючись: ст. 202, ч. 1, 2 ст. 207, 257, ч. 1 ст. 510, ст.ст. 526, 527, 534, 545, ч. 2 ст. 625, ст. ст. 1046, 1047, 1048, ч. 1 ст. 1049, ч. 1 ст. 1050 ЦК України, Постановою ВСУ від 18.09.2013 року у справі № 6-63цс13, Постановою Пленуму ВСУ від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ст. ст. 10, 11,12,13, 14, 81,89,141, 209, 212, 214, 215, 258, 259, 263-265, 280, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , жительки АДРЕСА_2 (тридцять вісім тисяч) гривень 00 копійок боргу за договором позики.

Питання про розподіл між сторонами судових витрат вирішити в порядку п. 8 ч.3 ст. 141 ЦПК України.

Роз`яснити позивачу, що неподання відповідних доказів щодо підтвердження розміру судових витрат протягом встановленого строку його заява буде залишена без розгляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, воно може бути оскаржене в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду в 30-ти денний строк, з дня проголошення рішення. У даному разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач може оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду в 30-ти денний строк, з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення виготовлений 29.09.2021 року.

Суддя В. О. Черненко