Справа № 2-770/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

02 листопада 2010 року                         Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області  у складі:

  головуючого судді: Пелипенко К.В.

  при секретарі:  

  за участю представників сторін:

  від позивача:      

  від відповідача-1:

  від відповідача-2: Хандрига Л.І.

ОСОБА_3

не з’явився

не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка цивільну справу  

за позовом  ОСОБА_3 (м. Першотравенськ Дніпропетровської області)

до  

Відповідача-1: Межівської районної державної адміністрації (смт. Межова Межівського району Дніпропетровської області)

Відповідача-2: Зорянівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області (с. Зоряне Межівського району Дніпропетровської області)

про  виділення земельної частки (паю) в натурі та видачу державного акту на право приватної власності на землю, -

                                                      ВСТАНОВИВ:

13.03.2008 року ОСОБА_4 (м. Першотравенськ Дніпропетровської області) звернулась до суду з позовом, відповідно до якого просить виділити їй частку (пай) сільськогосподарської землі в натурі разом з Державним актом на приватне володіння даною ділянкою з резервів відділу земельних ресурсів Зорянівської сільської ради, або резерву відділу земельних ресурсів Межівської районної державної адміністрації.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 08.09.2009р. залучена до участі у справі після померлої ОСОБА_4 її правонаступник – ОСОБА_3, яка на день розгляду справи в суді повністю підтримала позовні вимоги своєї померлої матері – ОСОБА_4 і просить їх задовольнити.

Позовні вимоги мотивовані тим, що   ОСОБА_4 проробила в радгоспі ім. Петровського Межівського району Дніпропетровської області з дня створення цього радгоспу – з 1957 року по день виходу на пенсію – 01.08.1971 року. Загальний трудовий стаж у радгоспі становить 14 років. А до створення його на базі відділку колгоспу ім. Артема вона пропрацювала там 20 років, 3 місяці та 20 днів. В подальшому, за станом свого здоров’я ОСОБА_4 потребувала стороннього постійного догляду і у 1977 році переїхала з с. Крутоярівка Межівського району Дніпропетровської області до своєї дочки ОСОБА_3 до м. Першотравенськ Дніпропетровської області де і прожила до дня своєї смерті – тобто до 16.01.2009р. В своїй позовній заяві ОСОБА_4 зазначила, що з обліку, як член радгоспу ім. Петровського вона не знімалася і перебувала на обліку до перетворення радгоспу ім. Петровського в КСП ім. Петровського, перебувала на обліку у профспілковому комітеті в радгоспі ім. Петровського як пенсіонерка. В позовній заяві зазначено, що керівництво тодішнього КСП ім. Петровського при розпаюванні земель не зробило головного: не повідомило ані її, ані інших пенсіонерів у 1996 році письмово про зміну форми власності господарства і пішло на порушення законодавства, навіть не сповістивши про перетворення. ОСОБА_4 вважає, що фактично її та всіх членів радгоспу лишили права на виділення земельної частки (паю) землі КСП ім. Петровського, вважає, що за багато років її праці в радгоспі їй належить частка (пай) сільськогосподарської землі, а також Державний акт на приватне володіння цією ділянкою, які вона просить їй виділити в натурі, що і зумовило її звернення до суду з даним позовом.  

В судовому засіданні ОСОБА_3, як правонаступник померлої  ОСОБА_4, підтримала позовні вимоги та просить їх задовольнити в повному обсязі. В судовому засіданні пояснила, що оскільки її мати – ОСОБА_4 більше 30 років пропрацювала на рідній землі спочатку в колгоспі ім. Артема, а потім в радгоспі ім. Петровського, то вона заробила цю землю і їй по закону належить це право. Також в судовому засіданні ОСОБА_3 підтвердила, що дійсно в 1977 році її мати переїхала жити до неї в м. Першотравенськ Дніпропетровської області, де і проживала до дня своєї смерті, тобто до 2009 року. Про зміну місця свого проживання її мати ні в радгоспі, ні будь де ще нікого не повідомляла, тільки виписалась в сільській раді, як того вимагали правила. Після переїзду до м. Першотравенська вона до радгоспу більше не навідувалась, про стан справ не цікавилась. Про розпаювання земель вони дізнались випадково від знайомої в 1995-1996 роках при зустрічі із знайомою, яка їм повідомила, що займається оформленням материної землі, яка також працювала у тому ж радгоспі. З приводу визнання права власності її мати зверталась до суду, який відмовив їй в цьому. Вони погодились з цим рішенням і заспокоїлись на цьому, але потім вирішили, що мати не даремно стільки років працювала у радгоспі і вона має права на землю. На підставі цього її мати знову звернулась до суду з зазначеними вимогами, які вона, як правонаступник, просить задовольнити в повному обсязі.  

Представник відповідача-1 в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду заяву, відповідно до якої просить справу розглянути за відсутності їх представника. По суті спору зазначили, що згідно ч. 2 Указу Президента України від 08.08.1995р. № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю. Оскільки ОСОБА_4 звільнилась на пенсію з радгоспу ім. Петровського в 1971 році, а перетворено радгосп у колективне сільськогосподарське підприємство в 1996 році, то вона не була членом КСП і права на земельну частку (пай)  не має. Крім того, відповідач-1 зазначив, що у 2000 році Межівським районним судом Дніпропетровської області було відмовлено ОСОБА_4 у визнанні права власності на земельний пай. Зазначене рішення було залишено без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області. На підставі викладеного, відповідач-1 вважає, що зазначена позовна заява є аналогічною тієї, змінилась тільки прохальна частина позову, а обставини справи залишились ті ж.

Представник відповідача-2 в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду заяву, відповідно до якої просить справу розглянути за відсутності їх представника. По суті спору зазначили, що дійсно ОСОБА_4 працювала в радгоспі ім. Петровського на відділку Руновка і проживала в с. Андронівка, а це Слав*янська сільська рада. Тому до Зорянської сільської ради вона не має ніякого відношення. Землі відділку Руновка належали радгоспу ім. Петровського, а це також Слав*янська сільська рада.      

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши правонаступника позивача, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.  

Судом встановлено, що ОСОБА_4 прийнята до радгоспу ім. Петровського різноробочою 27.04.1957 року та була звільнена 01.08.1971 року у зв’язку з виходом на пенсію, про що свідчить відповідний запис у трудовій книжці (а.с. 45).

Наказом № 166 від 18.10.1971р. по радгоспу ім. Петровського Межівського району звільнено з радгоспу працівника відділення Руновка ОСОБА_4 у зв’язку з виходом на пенсію з 01.08.1971 року, про що свідчить запис з архівних витягів (а.с. 48).

01.04.1978 року ОСОБА_4 була знята з обліку районного відділу соціального забезпечення як пенсіонер в зв’язку з виїздом з місця проживання (а.с. 46).

Як було встановлено в судовому засіданні, після виїзду в 1978 році на постійне місце проживання в м. Першотравенськ Дніпропетровської області ОСОБА_4 нікого ані з членів радгоспу, ані його правління не повідомляла про своє нове місце проживання, її зв'язок з радгоспом фактично був втрачений, її перебування  членам радгоспу було невідоме.

На підставі викладеного правління радгоспу ім. Петровського, а в подальшому КСП ім. Петровського повідомлення ОСОБА_4 про необхідність вирішення питання членства в КСП не направляли.

Крім того, заява ОСОБА_4 про її бажання стати членом КСП ім. Петровського ні на адресу правління, ні на загальні збори КСП ім. Петровського не надходила, про що свідчать як особисті пояснення правонаступника позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні, так і матеріали справи.  

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» колективне сільськогосподарське підприємство є добровільним  об'єднанням  громадян  у  самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської
продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування.

  Стаття 5 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» зазначає, що членство в підприємстві ґрунтується на праві добровільного
вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу
його членів.

Виходячи з викладеного, право на земельну частку (пай) мають тільки члени сільськогосподарського підприємства, а надання права на земельну часту (пай) здійснюється не за місцем проживання особи, а за місцем її роботи або виходу на пенсію.

Крім того, Указом Президента України № 720 від 08.08.1995р. «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» визначено, що право на  земельну  частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу,сільськогосподарського акціонерного товариства,в тому числі пенсіонери,  які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право
колективної власності на землю.

Оскільки  ОСОБА_4 не була і не є членом саме КСП ім. Петровського, що підтверджується як поясненнями в судовому засіданні правонаступника померлої ОСОБА_4 – ОСОБА_3, так і матеріалами справи, відповідно вона не має права на земельну частку  (пай) в цьому КСП.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Крім того, слід зазначити, що видача Державного акта про право власності здійснюється з метою державної реєстрації права власності на землю, яке вже виникло.

Отже, оскільки ОСОБА_4 не мала права власності на земельну частку (пай), не будучи при цьому членом КСП ім. Петровського при розпаюванні земель, позовні вимоги про виділення земельної частки (паю) в натурі не підлягають задоволенню з наведених вище підстав.

З тих же підстав не може бути задоволена судом і вимога про видачу державного акту на право приватної власності на землю, як така, що не заснована на нормах чинного законодавства.

Вислухавши правонаступника позивача в судовому засіданні, дослідивши наявні матеріали справи, суд приходить до висновку, що як відповідач-1, так і відповідач-2 своїми діями не порушив права позивача, оскільки діяв в межах своїх повноважень та в межах вимог діючого законодавства.  

На підставі  викладеного, позовні вимоги про виділення земельної частки (паю) в натурі та видачу державного акту на право приватної власності на землю є такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

 На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 58-60, 79, 88, 212, 213-215, 218, 223 ЦПК України, суд –  

                                ВИРІШИВ :

В позові – відмовити.    

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

          Суддя                                                                                                           К.В. Пелипенко