ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1516/21Головуючий по 1 інстанції

Справа №711/270/21 Категорія: 305010300 Скляренко В. М.

Доповідач в апеляційній інстанції

Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2021 року м. Черкаси:

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т.Л.

суддіГончар Н.І., Вініченко Б.Б.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - Державна казначейська служба України, ГУ Національної поліції в Черкаській області (скаржник), Черкаська обласна прокуратура,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ГУ національної поліції в Черкаській області на рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 04.06.2021 (повний текст складено 15.06.2021, суддя в суді першої інстанції Скляренко В.М.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, ГУ Національної поліції в Черкаській області, Черкаської обласної прокуратури про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури,

в с т а н о в и в :

у січні 2021 року ОСОБА_1 , діючи через адвоката Тимченко М.М., звернувся до суду з позовом, яким просив стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок державного бюджету на свою користь 157354,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, мотивуючи про те, що позивач мав процесуальний статус обвинуваченого за ч.2 ст.286 КК України в кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР 13.03.2016 після ДТП, в якому 31.05.2018 слідчим суддею за клопотанням слідчого застосовано відносно позивача запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 2 місяці. 01.10.2019 вироком у справі № 711/5233/18 позивача ОСОБА_1 виправдано за недоведеністю вчинення ним злочину. 05.08.2020 апеляційною інстанцією вказаний вище вирок залишений без змін. Таким чином позивач перебував під слідством та судом з 29.05.2018 по 05.08.2020, тобто 26 місяців та 7 днів.

Внаслідок викладеного йому було заподіяно моральні страждання. Незаконні дії органів досудового слідства негативно вплинули на його відносини з оточуючими людьми та на даний час він змушений докладати значних зусиль для поновлення своїх порушених прав. Вказані обставини свідчать про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди, вимоги про що є предметом спору в цій праві.

Рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 04.06.2021 позовні вимоги задоволено повністю. Суд вказав, що позивача вироком суду виправдано у кримінальному провадженні за ч.2 ст.286 КК України, перебуванням під слідством та судом йому завдано моральних страждань, які мають бути компенсовані в розмірі, визначеному згідно ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, ГУ національної поліції в Черкаській областіподало 05.07.2021 через відділення поштового зв`язку апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог. Скаржник зазначає, що шкода позивачу має відшкодовуватися на загальних підставах, які регламентуються ч.6 ст.1176 ЦК України, чого суд не врахував. Суд не встановив характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, характер його немайнових втрат, які б підтверджувалися доказами, а також конкретні дії відповідача, які б призвели до завдання позивачу моральної шкоди. Позивач не надав судових рішень про незаконність дій поліції у відповідному кримінальному провадженні.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є вимоги про стягнення 157354,00 грн. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

При розгляді справи встановлено, що слідчим відділом слідчого управління ГУ НП в Черкаській області проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016250000000086 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Підставою для внесення відомостей до ЄРДР стало повідомлення чергового ГУНП в Черкаській області від 13.03.2016 про те, що в м. Черкаси, біля перехрестя вулиць Благовісна - Богдана Хмельницького сталася ДТП з травмованим пішоходом, на якого було скоєно наїзд легковим автомобілем.

У цьому кримінальному провадженні 29.05.2018 слідчим СУ ГУНП в Черкаській області Морозом Ю.В. позивачу ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення підозри (а.с. 8-9).

31.05.2018 слідчим суддею Придніпровського районного суду м. Черкаси Позарецькою С.М. за клопотанням старшого слідчого СУ ГУ Національної поліції в Черкаській області Мороза Ю.В., погодженим прокурором відділу прокуратури Черкаської області Жубжицькою Т.О., у кримінальному провадженні №12016250000000086 від 13.03.2016, позивачу ОСОБА_1 був обраний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 60 діб (а.с. 10-11).

23.06.2018 відносно позивача ОСОБА_1 був складений обвинувальний акт, затверджений прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Черкаської області Жубжицькою Т.О. (а.с. 15-19).

Вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01.10.2019 ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за ч. 2 ст. 286 КК України та виправдано, оскільки не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим (а.с. 20-24).

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 05.08.2020 вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01.10.2019 залишено без змін, а апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури області Селецької С.В. - без задоволення (а.с. 25-30).

За змістом п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК України притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Відповідно до частини першої статті 43 КПК України, виправданим у кримінальному провадженні є обвинувачений, виправдувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили.

В пунктах 1.1, 1.2 Рішення Конституційного Суду України від 27.10.1999 у справі №1-15/99 зазначено що кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду. Притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред`явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину.

Таким чином, період перебування під слідством та судом має бути обрахований як період у часі, починаючи з моменту вручення особі письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення до набрання рішенням суду у справі по суті пред`явленого обвинувачення законної сили - правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 13.08.2020 у справі № 607/10144/18.

За обставин цієї справи період перебування позивача ОСОБА_1 під слідством та судом має бути обрахований з моменту вручення останньому повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, тобто з 29.05.2018, та до 05.08.2020, набрання законної сили виправдувальним вироком після його апеляційного перегляду, тобто 26 місяців та 7 днів.

Позивач стверджує, що знаходячись під слідством та судом, зазнаючи обмеження його прав внаслідок застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту, він зазнав моральних страждань.

Правовідносини, наявні між сторонами справи на підставі вищевикладених фактичних обставин, мають наступне правове регулювання.

Приписами ст.56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч.5 ст.9, ч.6 ст.14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст.38 Декларації прав і свобод людини та громадянина, ч.5 ст.5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.

Питання про відшкодування (компенсацію) шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю у кримінальному процесі, врегульовано ст.130 КПК України, якою передбачено, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.

Частинами 2 та 3 статті 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Нормами, які регламентують відшкодування, зокрема, моральної шкоди є положення ст.1167 та ст.1176 ЦК України.

Так статтею 1167 ЦК України (загальна правова норма, що регламентує відшкодування моральної шкоди) передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт (що також передбачено ч.1 ст.1176 ЦК України); 3) в інших випадках, встановлених законом.

Крім того, спеціальною правовою нормою ч.ч.2, 6, 7 ст.1176 ЦК України передбачено, що право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Так існує спеціальний ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», зі змісту ст.1 якого слідує, що його дія поширюється на осіб, які незаконно зазнали обмеження будь-якого їх права внаслідок застосування щодо них органами досудового розслідування, прокуратури чи суду заходів впливу за положеннями КПК та КК України.

Згідно п.1 ч.1 ст.2 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

Відповідно до п.5 ст.3 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» громадянинові відшкодовується моральна шкода у наведених в статті 1 цього Закону випадках.

Частинами п`ятою та шостою статті 4 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно ч.ч.2, 3 ст.13 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі посадовою або службовою особою органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, а також завдана органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів чи вини посадової або службової особи (статті 1173-1174 ЦК України).

В пункті 9 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до п.10.1 цієї ж постанови Пленуму ВСУ при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у справі, якщо це передбачено відповідним законом, наприклад, ст.9 ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність». Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

Внаслідок незаконного засудження, ухвалення судом виправдувального вироку, позивач має право на відшкодування майнової та моральної шкоди, і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону - ст.1176 ЦК України, ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», правовий висновок про що міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №686/23731/15-ц.

Аналізуючи у взаємозв`язку встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини, вищенаведені норми законодавства, які регламентують відповідні правовідносини, та правовий висновок ВП ВС, апеляційний суд приходить до такого.

Так як позивач у цій справі перебував у статусі обвинуваченого у кримінальному провадженні, по результатам розгляду якого його було виправдано судом, з 29.05.2018 до 05.08.2020, тобто 26 місяців та 7 днів, в силу вищенаведених положень п.1 ч.1 ст.2 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» він має право на відшкодування моральної шкоди, розмір якої визначається, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом (ч.ч.2, 3 ст.13 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Таким чином апеляційний суд погоджується з правильністю висновків суду першої інстанції в цій справі про необхідність відшкодування позивачу за рахунок державного бюджету завданої здійсненням щодо нього кримінального провадження в якому його було вироком суду виправдано моральної шкоди, розмір якої визначається з урахуванням вимог відповідного законодавства, про що вказано вище.

При цьому апеляційний суд відхиляє доводи скаржника в цій справі про те, що суд першої інстанції невірно вказав підстави для відповідальності за завдану позивачу шкоду, адже фактичною підставою звернення з цим позовом до суду став факт незаконного притягнення позивача органами досудового розслідування до кримінальної відповідальності та здійснення відносно нього досудового розслідування із застосуванням, у тому числі, запобіжного заходу у виді домашнього арешту, що встановлено виправдувальним вироком суду, що підпадає під сферу cправової регламентації, визначеної саме ч.1 ст. 1176 ЦК України.

Крім того, слід відхилити вказівку скаржника на те, що позивач не надав судових рішень про незаконність дій поліції у відповідному кримінальному провадженні, адже за змістом ч.2 ст.1167 ЦК України у разі відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням особи до кримінальної відповідальності така шкода підлягає відшкодуванню незалежно від вини органу, що здійснював досудове розслідування.

Апеляційний суд відхиляє вказівку скаржника у справі на те, що суд першої інстанції не встановив характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, характер його немайнових втрат, які б підтверджувалися доказами, а також конкретні дії відповідача, які призвели до завдання позивачу моральної шкоди, адже поза всяким розумним сумнівом саме перебування в якості обвинуваченого при досудовому розслідуванні та судовому розгляді кримінального провадження, а тим більше застосування до особи позивача запобіжного заходу у виді домашнього арешту, спричиняє в особи суттєві моральні страждання та визначальним чином впливає на її життєвий устрій.

У аспекті вказаного, законність дій поліції щодо вказаної особи при здійсненні щодо неї кримінального провадження при вирішення питання про наявність моральної шкоди правового значення не має, адже сам факт перебування під слідством та судом особи, яку виправдано у відповідному кримінальному провадженні, свідчить про наявність у неї права на відшкодування моральної шкоди, визначеного законом - ст.ст.1, 2 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», незалежно від оцінки правомірності дій органів досудового розслідування та суду.

Крім того, вказаними вище нормами спеціального закону, а також загальними положеннями ст. 1176 ЦК України презюмується незаконність дій органу досудового розслідування при виправданні судом особи, щодо якої здійснювалось кримінальне провадження.

Інших доводів, які б свідчили про неправильне вирішення справи судом першої інстанції, апеляційна скарга не містить.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 04.06.2021 у даній справі належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

На підставі положень ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за скаржником.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу - залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 04.06.2021 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, ГУ Національної поліції в Черкаській області, Черкаської обласної прокуратури про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури - залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді залишити за скаржником.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 29.09.2021.

Суддя-доповідач

Судді