Справа № 932/6335/20

Провадження №2а/932/730/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  УК РА Ї Н И

27 вересня 2021 року Бабушкінський районний суд міста Дніпропетровськ у складі головуючого судді Кошлі А.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради в особі інспектора з паркування Відділу контролю за паркуванням Мельнікова Віталія Станіславовича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення серія ІД №00142310 від 29.05.2020, -

В С Т А Н О В И В:

05 червня 2020 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 березня 2021 року головуючим суддею у цій справі визначений суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Кошля А.О. на підставі розпорядження в.о. керівника апарату суду від 01.03.2021 №104.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 29 травня 2020 року відносно нього винесено постанову про накладення адміністративного стягнення за неоплату вартості послуг користування майданчиком для платного паркування. Вважає дану постанову такою, що підлягає скасуванню, оскільки він є інвалідом 2 групи та має право користуватися пакувальними майданчиками безоплатно, його дії кваліфіковані інспектором не належним чином так як в ПДР відсутній п.15 а є розділ № «Зупинка і стоянка» в якому наявні 15 пунктів ПДР. Позивач вважає постанову про накладення адміністративного стягнення серія ІД №00142310 від 29.05.2020 року такою, що підлягає скасуванню в зв`язку із неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки дії інспектора з паркування були вчинені згідно з вимогами чинного законодавства, а постанова про накладення адміністративного стягнення є правомірною та складеною на підставі доказів зокрема фото, які були зроблені інспектором з паркування в режимі фотозйомки чітко відображають факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме паркування автомобіля на майданчику для платного паркування на період більше 10 хвилин без здійснення оплати.

Суд дослідивши письмові докази в справі, прийшов до наступного.

Судом встановлено, що 29 травня 2020 року о 09:40 год. складено повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 152-1 КУпАП на підставі якого складено постанову 08 липня 2020 року.

З огляду на те, що позивачем подано позовну заяву 05 червня 2020 року, а постанову винесено 08 липня 2020 року, слід зробити висновок про оскарження останнім повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст.279-1 КУпАП, якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою статті 152-1цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов`язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).

Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити відомості, передбачені частинами другою - четвертою статті 283 цього Кодексу, крім відомостей про особу, стосовно якої розглядається справа. Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити також інформацію про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня вчинення відповідного правопорушення, що вважатиметься виконанням адміністративного стягнення у повному обсязі.

Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У рішенні Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп (справа 3/35-313) передбачено, що за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Право на захист - це самостійне суб`єктивне право, яке з`являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Зі змісту наведеного можна зробити висновок, що правові акти індивідуальної дії своїми приписами мають породжувати (породжують) права і обов`язки конкретних осіб, на яких спрямована їх дія. Так, відмінною ознакою дій суб`єкта владних повноважень є наявність в них змісту управління особою, здійснення щодо неї влади, шляхом впливу на її права і обов`язки.

При цьому, повідомлення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності від 29.05.2020 за своєю суттю не породжує для позивача жодних прав і обов`язків, а відтак і не створює для останньої права на захист.

Отже таке повідомлення не є актом на підставі якого особа, в даному випадку позивач притягнута до адміністративної чи будь-якої іншої відповідальності. Більше того, оскаржуване повідомлення взагалі не містить даних про особу ОСОБА_1 .

Разом з тим, представником відповідача надано до відзиву постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності серії РАП №266257978 від 08 липня 2020 року, відповідно до якої 29 травня 2020 року о 09:40 год. транспортним засобом Renault Megane Scenic р.н. НОМЕР_1 здійснено адміністративне правопорушення, а саме: неоплата вартості послуг користування майданчиком для платного паркування, що знаходиться за адресою м. Дніпро, вул. Харківська від вул. Магдебурзького права до вул. Глінки, більш як за 10 хвилин користування, чим порушено вимоги абз. 2 п. 26 Правил паркування транспортних засобів затверджених КМУ від 03.12.2009 №1342, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 152-1 КУпАП. Постанова складена у відношенні власника транспортного засобу ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КУпАП.

Відповідно до ч.1ст.152-1 КУпАП порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування тягне за собою накладення штрафу в 20-ти кратному розмірі від вартості однієї години послуги з користування тим майданчиком для платного паркування транспортних засобів, на якому знаходиться транспортний засіб у момент порушення.

Відповідно дост.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП України передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч.2ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіряючи доводи сторін, суд враховує згідно зроблених фотознімків, на останніх зафіксовано факт стоянки транспортного засобу Renault Megane Scenic р.н. НОМЕР_1 29 травня 2020 року на майданчику для паркування, що містить відповідну розмітку, в період з 09:29 год до 09:40 год. з зазначенням одних і тих саме GPS координат та прив`язкою до розташованих поруч об`єктів нерухомого майна.

Вказані фотознімки відповідають вимогам ст.14-2 КУпАП, є належними доказами в розумінні ст.251 КУпАП та в достатній мірі підтверджують факт здійснення безперервної зупинки належного позивачу автомобіля на майданчику для платного паркування.

Зафіксовані в постанові обставини, а також нездійснення ним оплати за паркування, згідно позовної заяви не заперечував і сам позивач.

Згідно з пп. ґ п. 30.3 Правил дорожнього руху, «Водій з інвалідністю» - квадрат жовтого кольору із стороною 150 мм і чорним зображенням символу. Знак розміщується спереду і ззаду на механічних транспортних засобах, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять пасажирів з інвалідністю.

Як вже зазначалось, з матеріалів фотофіксації адміністративного правопорушення, що є належним та допустимим доказом, який підтверджує факт вчинення адміністративного правопорушення позивачем чітко видно, що відповідний знак відсутній та що водій розмістив транспортний засіб не на спеціально відведеному (позначеному) на майданчику місці.

Отже, водій не скористався наданим йому правом, передбаченим Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Пунктом 5 Постанови КМУ від 25.05.2011 року за № 585 «Про затвердження Порядку надання пільг водіям з інвалідністю, водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у тому числі транспортними засобами, що належать громадським організаціям осіб з інвалідністю, підприємствам, установам, організаціям, які провадять діяльність у сфері соціального захисту населення, на безоплатне паркування і зберігання транспортних засобів» встановлено, що безоплатне паркування здійснюється шляхом розташування транспортного засобу на місці для безоплатного паркування з урахуванням дорожніх знаків та дорожньої розмітки, а також з дотриманням Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. N 1342, і Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306. При цьому в лівому нижньому куті лобового скла транспортного засобу розміщується розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю».

Отже, законодавцем чітко визначено дві обов`язкових умови для здійснення водіями з інвалідністю безоплатного паркування на майданчику для платного паркування, які в свою чергу позивачем дотримано не було.

При досліджені наданих фотознімків (зображень) транспортного засобу в момент вчинення правопорушення можливо чітко встановити, що транспортний засіб Renault Megane Scenic р.н. НОМЕР_1 знаходиться в однаковому місці на майданчику для платного паркування, розташування транспортного засобу на зображеннях не змінювалось (зокрема відносно нерухомих об`єктів, які присутні на зображеннях), що свідчить про постійне знаходження транспортного засобу на майданчику 29.05.2020 року з 09 год. 29 хв. по 09 год. 40 хв.

Отже, вказані фотознімки є належними та достатніми доказами, які дають можливість здійснення всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи у відповідності до ст.245 КУпАП та підтверджують безперервне отримання позивачем послуг з користування платним майданчиком для паркування, шляхом розміщення транспортного засобу на майданчику для платного паркування 29.05.2020 року в період часу з 09 год. 29 хв. по 09 год. 40 хв (більше 10 хв.), однак без здійснення оплати вартості послуг.

Зазначена фотофіксація, у відповідності до вимог ст. 283 КУпАП, розміщена на веб сайті ipkp.dniprorada.gov.ua , про що зазначено і у повідомленні про притягнення до адміністративної відповідальності, а відтак, в свою чергу, є належним доказом, який підтверджує факт вчинення адміністративного правопорушення позивачем.

Інші доводи позовної заяви також не спростовують факт вчинення адміністративного правопорушення та правомірності винесеної постанови, в зв`язку з чим, суд приходить до висновку про необґрунтованість позову та необхідність відмови в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.2,5,6,9,72-78,241-248,250,268,286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради в особі інспектора з паркування Відділу контролю за паркуванням Мельнікова Віталія Станіславовича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення серія ІД №00142310 від 29.05.2020– відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 10 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.О. Кошля