Справа №2-270/2010 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М                   У К Р А Ї Н И

    07 жовтня 2010 року Святошинський районний суд м. Києва

в складі головуючого: судді                     Твердохліб В.А.,  

при секретарі                              Горбан М.В.

за участю представника позивача адвоката ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом  ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: Київська міська рада  про усунення перешкод в здійсненні права власності, -

В С Т А Н О В И В:

      14.05.2009 року позивачка звернулась в суд з вищевказаним позовом до відповідача та просила постановити рішення, яким зобов»язати відповідача не чинити перешкод в здійсненні нею права власності на 3/10 частини житлового будинку АДРЕСА_1 які належать їй на підставі договору дарування від 24.09.2004 року та зареєстровані 28.10.2005 року в КП «Київському міському БТІ та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна» та зобов»язати відповідача здійснити демонтаж самочинно зведеного ним гаража на погребі на місці сараю, площею 6,8 кв.

В позові посилалася на те, що сторонам належить на праві спільної часткової власності домоволодіння АДРЕСА_1 На даний час між сторонами не досягнуто згоди про порядок володіння та користування майном, що є у їхньому спільному частковому володінні, відповідач самовільно побудував гараж на місці сараю, який належить їй на праві приватної власності,   а тому просила позов задовольнити.

    В подальшому позивачка подала уточнену позовну заяву, в якій також просила стягнути з відповідача вартість надання правової допомоги у розмірі 2000,00 грн., вартість будівельно-технічного дослідження проведеного спеціалістом в розмірі 1201,92 грн., вартість оплати замовлення БТІ № 2599 від 03.04.2008 року в сумі 281,00 грн., вартість оплати замовлення БТІ від 09.09.2009 року у сумі 41,71 грн., вартість оплати замовлення БТІ від 23.09.2009 року у сумі 41,71 грн. та судові витрати у справі.

    Судом до участі у справі в якості третьої особи залучено Київську міську раду.

    В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, посилаючись при цьому на обставини викладені у позові.    

    Відповідач та його представник проти позовних вимог заперечував та просили у задоволенні позову відмовити.

    Представник третьої особи в судове засідання  не  з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, просить справу розглядати у його відсутності, а тому суд, вважає за можливе розглянути справу у його відсутності на підставі  поданих доказів.

    Суд, вислухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги  слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

    Згідно договору дарування  3/10 частин житлового будинку від 25.09.2004 року (а.с.7), ОСОБА_5 подарував, а позивачка прийняла в дар 3/10 частини житлового  будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_1

Житловий будинок, що выдчужуэться в цілому зазначений на плані під літерою «А», житловою площею 126,30 кв.м., сарай під літерою «Б», сарай з погребом під літерою «В», спорудження «№1-6I».

28.10.2005 року право власності позивачки на 3/10 частин житлового будинку АДРЕСА_1 зареєстровано в КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації права власності на об»єкти нерухомого майна» за реєстраційним номером 25775 (а.с.7- зворот).

    Відповідно до рішення Ленінградського районного суду м.Києва від 03.12.1984 року, за ОСОБА_5 визнано право власності на 3/10 частини домоволодіння АДРЕСА_1 та виділено йому: жилу кімнату, площею 11,2 кв.м., кухню, площею 6,6 кв.м., ванну кімнату, площею 7,00кв.м.,  1/3 частину веранди, площею 2,9 кв.м., 1/3 частини передпокою, площею 2,2 кв.м., Ѕ частини госп.сараю, погреб, 1/3 частина огорожі,  1/3 частину зовнішніх мереж і благоустрою.

Згідно висновку № 2285/2286 спеціаліста з будівельно-технічних досліджень від 31.03.2009 року (а.с.32-38), при інструментально-візуальному обстеженні земельної ділянки по АДРЕСА_1 зафіксовано, що має місце зведення гаражу ОСОБА_4 замість сараю «В» з погребом, що згідно договору дарування від 24.09.2005 року належить ОСОБА_3 Залишкова вартість гаражу (зведеного на місці сараю «В» з погребом), що розташований на земельній ділянці АДРЕСА_1 станом і в цінах на момент проведення дослідження становить 46 871,00 грн.

Вартість вказаного висновку оплачено позивачкою у розмірі 1201,92 грн. (а.с.31).

Листом від 30.05.2008 року КП «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м.Києва» повідомило позивачку про те, що в результаті проведеної роботи при обстеженні земельної ділянки по АДРЕСА_1 встановлено, що за вказаною адресою знесений сарай під літерою «В», площею 6,8 кв.м., крім того згідно технічного паспорту значиться самочинно побудовані сарай під літерою «Д», гараж під літерою «Ж» та споруди, які не внесені в технічний паспорт від 04.06.2004 року (а.с.19).

Відповідно до листа від 10.01.2009 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві встановлено, що гараж по АДРЕСА_1 зведений і використовується особою, яку не вдалося встановити на місці (а.с.20).

Листом  від 30.04.2009 року Святошинська районна у м.Києві державна адміністрація повідомила позивачку про те, що дійсно без дозвільної та проектної документації, затвердженої належним чином, відповідачем самовільно побудовано капітальний гараж замість сараю «В» з погребом, що згідно договору дарування   належить позивачці.

23.03.2010 року Святошинський районний суд м.Києва звернувся до КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна» з проханням провести обстеження земельної ділянки 7/31 по АДРЕСА_1 для встановлення фактів: чи відсутній сарай з погребом під літерою «В» та чи зведений на його місці гараж відповідачем (а.с.70).

У відповідь на запит суду 15.10.2010 року КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна» повідомило, що до його повноважень не входить обстежувати квартири, приватні садиби чи нежитлові приміщення без згоди власників та запропоновано зобов»язати сторін замовити проведення технічної інвентаризації у встановленому порядку та забезпечити доступ для її проведення (а.с.71).

03.04.2008 року позивачкою сплачено 281,00 грн. (а.с.64), 09.09.2009 року сплачено  41,71 грн. (а.с.63) за замовлення поточної інвентаризації по АДРЕСА_1 КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна».

У письмових поясненнях від 27.08.2010 року Київська міська рада вказує на те, що у сторін немає правовстановлюючих документів на земельну ділянку по АДРЕСА_1 а тому нерухоме майно, що на ній розташоване являється самочинним будівництвом (а.с.102-103).

Згідно договору про право на будівництво будинку та безстрокового користування земельною ділянкою від 11.07.1951 року, який укладений між житловим управлінням виконкому Жовтневої районної  ради народних депутатів в особі начальника управління ОСОБА_6 та громадянином ОСОБА_5, останньому відведено ділянку з комунальних земель,  площею 600 кв.м., по АДРЕСА_1 для індивідуального будівництва житлового будинку та дозволено безстрокове користування землею на підставі рішення виконкому Жовтневої районної ради депутатів трудящих від 12.04.1951 року № 270 «Про відвід земельної ділянки для будівництва житлового будинку» (а.с.116-120).

Відповідно до ухвали Ленінградського районного народного суду м.Києва від 11.07.1985 року (а.с.76-78), затверджено мирову угоду, згідно з якою ОСОБА_5 набув право користування ділянкою розміром 200 кв.м., яка на плані заштрихована синім кольором, ОСОБА_7 набула право користування ділянкою розміром 251 кв.м., заштрихованою на плані червоним кольором, ОСОБА_4 набув право користування ділянкою розміром 134 кв.м., яка на плані не заштрихована, ділянка заштрихована на плані простим олівцем, розміром 15 кв.м. залишається в спільному користуванні ОСОБА_5 і ОСОБА_7

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку встановлених законом.

З технічного паспорту на садибний житловий будинок АДРЕСА_1 виготовленого 04.06.2004 року, вбачається, що на земельній ділянці розташовано житловий будинок під літерою „А”, сарай під літерою „Б”, сарай під літерою «В» з погрібом, сарай під літерою «Д», гараж під літерою «Ж», самовільно збудовані: сарай під літерою ”Д”, площею 25,2 кв.м., гараж під літерою «Ж», площею 12,7 кв.м.(а.с.23-29).

Сторонами визнано той факт,  що саме відповідачем самовільно побудовано  споруду – гараж,   на місці будівлі, яка вказана в технічному паспорті від 04.06.2004 року як сарай під літерою «В» з погрібом, площею 6,8кв.м. по АДРЕСА_1

Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з вимогами cт.356 ЦК України,  власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

    Відповідно до ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля споруда інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

    Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, яка не була відведена їй для цієї мети за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

    Якщо власник (користувач)  земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок.

    Відповідно до частини 7 цієї ж статті у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам, або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади, або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов’язати особу провести відповідну перебудову .

    Якщо проведення такої перебудови є неможливим, або особа, яка здійснила будівництво відмовляється від її проведення таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила будівництво.

     Таким чином суд приходить до висновку, що побудована відповідачем споруда  на місці будівлі, яка вказана в технічному паспорті від 04.06.2004 року як сарай під літерою «В», площею 6,8кв.м. по АДРЕСА_1 порушує права власності позивачки, а тому позовні вимоги щодо зобов»язання відповідача знести самочинно збудовану споруду підлягають задоволенню.

При цьому не підлягають задоволенню позовні вимоги позивачки щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн., оскільки нею не надано письмових доказів про перерахунок вищевказаної суми на рахунок її представника адвоката ОСОБА_1

Крім того суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми вартості замовлень КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна», оскільки позивачкою не надано доказів того, що КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна» відмовило їй у поверненні сплачених сум, так як дослідження земельної ділянки по АДРЕСА_1 не відбулося з причини не надання відповідачем доступу до об»єкту дослідження.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивачки слід стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати у розмірі 1920,63 грн. (1201,92 грн. вартість дослідження від 31.03.2009 року + 468,71 грн. сума сплаченого судового збору + 250 грн. сума сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді)

    На підставі ст. ст. 319, 321, 356, 358, 376  ЦК України,   керуючись  ст.ст.57 – 60,  88, 209, 212, 213, 215, 223 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Зобов»язати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця АДРЕСА_3 відомості про ідентифікаційний номер в матеріалах справи відсутні, проживаючого АДРЕСА_2, не чинити перешкоди  ОСОБА_3  в здійсненні нею права власності на нерухоме майно,  шляхом знесення  самочинно збудованої споруди, зведеної ним  на місці будівлі,  яка вказана в технічному паспорті від 04.06.2004 року, як сарай під літерою «В», площею 6,8 кв.м., по АДРЕСА_2

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3, проживаючої   в АДРЕСА_2,  судові витрати в розмірі 1920,63 грн.  

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м.Києва через районний суд шляхом подання   апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення або отримання копії рішення.  

        Суддя: підпис

: