АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
« 13 » січня 2010 р. м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого: Ружило О.А.
суддів: Винту Ю.М., Яремка В.В.
при секретарі: Тодоряк Г.Д.
за участю: представників сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом виконавчої дирекції фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди завданої незаконним звільненням, за апеляційною скаргою виконавчої дирекції фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 15 жовтня 2009 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
В червні 2009 року виконавча дирекція фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди завданої незаконним звільненням працівника.
Позивач посилався на те, що відповідно до наказу № 125-к від 29.09.2004 року ОСОБА_1 призначено на посаду директора виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
_______________________________________________________________________
Справа № 22ц-34 2010 р. Головуючий у І інстанції: Данилюк М.І.
Категорія: 51/54 Суддя-доповідач: Ружило О.А.
Пунктом 5.9 Положення про відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою правління фонду від 19.09.2001 року № 42, та наказом „Про розподіл обов”язків між керівництвом виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення фонду”, їй як керівнику виконавчої дирекції відділення фонду, надано право приймати на роботу та звільняти з роботи працівників очолюваного нею робочого органу відділення фонду.
Наказом від 14 червня 2006 року № 130 директором ОСОБА_1 було звільнено з посади завідуючу юридичним відділом виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення фонду ОСОБА_3.
Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 07 листопада 2007 року зазначений вище наказ про звільнення визнано незаконним. Поновлено ОСОБА_3 на посаді завідуючої юридичним відділом виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення фонду та стягнуто на її користь з виконавчої дирекції обласного відділення фонду середній заробіток за час вимушеного прогулу, за вирахуванням прибуткового податку та інших обов”язкових платежів, в сумі 33 913 грн., 500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, та судові витрати, всього 34,9 тис. грн.. Вказане рішення набрало законної сили та ніким не скасоване.
Присуджені за рішенням суду грошові кошти повністю виплачені ОСОБА_3 Чернівецьким обласним відділенням фонду згідно платіжної вимоги від 18 лютого 2008 року № 27/05. Про заподіяну матеріальну шкоду внаслідок незаконного звільнення працівника директора ОСОБА_1, виконавчій дирекції фонду соціального страхування стало відомо лише в квітні 2009 року внаслідок проведення комплексної ревізії робочих органів Чернівецького обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Відповідно до п. 8 ст. 134 Кодексу законів про працю України, службова особа винна в незаконному звільненні або ж переведенні працівника на іншу роботу несе повну матеріальну відповідальність.
За таких обставин позивач просив суд постановити рішення яким стягнути з відповідачки на його користь 34,9 тис. грн. матеріальної шкоди у зв”язку з оплатою незаконно звільненому працівнику за час вимушеного прогулу.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 15 жовтня 2009 року в задоволенні позовних вимог позивача відмовлено у зв”язку з пропуском строку позовної давності.
В апеляційній скарзі виконавчої дирекції фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності ставиться питання про скасування зазначеного рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення його позовних вимог.
Апелянт вказує на те, що судом першої інстанції при розгляді справи, допущено порушення норм матеріального права та цивільно-процесуального законодавства внаслідок чого постановлено неправильне рішення.
Заслухавши доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, пояснення осіб, які з”явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню виходячи з наступних підстав.
Встановлено, що відповідно до наказу № 125-к від 29.09.2004 року ОСОБА_1 призначено на посаду директора виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
На підставі п. 5.9 Положення про відділення фонду соціального страхування їй як керівнику надано право прийняття на роботу та звільнення з роботи працівників очолюваного нею відділення фонду.
Наказом від 14 червня 2006 року підписаного ОСОБА_1 було звільнено з роботи завідуючу юридичним відділом ОСОБА_3
Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 07 листопада 2007 року звільнення ОСОБА_3 визнано незаконним. Поновлено ОСОБА_3 на посаді завідувача юридичним відділом виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, та стягнуто на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу, моральну шкоду та судові витрати на загальну суму 34,9 тис. грн.. Вказане рішення суду набуло чинності і не скасоване.
Відповідно до п.8 ст. 134 КЗпП України службова особа винна в незаконному звільнені або переведені працівника на іншу роботу несе повну матеріальну відповідальність.
Як передбачено ст. 233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення матеріальної шкоди заподіяної підприємству, установі, організації встановлено строк в один рік з дня виявлення шкоди.
Разом з тим в п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, завданої підприємством, установам, організаціям їх працівниками” № 14 від 29.12.1992 року, з послідуючими змінами, роз”яснено, що право регресної вимоги до працівника виникає з часу виплати сум третій особі, із цього часу обчислюється строк на пред”явлення регресного позову.
Як видно з матеріалів справи заявлені позивачем позовні вимоги до відповідачки про відшкодування шкоди завданої незаконним звільненням працівника та виплати йому заробітку за вимушений прогул, є регресними вимогами, оскільки ставиться питання щодо повернення підприємству коштів, котрі вже виплачені працівнику за рішенням суду.
З врахуванням того, що присуджені грошові кошти ОСОБА_3 за рішенням суду від 07.11.2007 року були виплачені Чернівецьким обласним відділенням фонду згідно платіжної вимоги № 27/05 від 18 лютого 2008 року, то в силу наведених вище роз”яснень ПВС України, регресну вимогу позивач вправі був заявити не пізніше 18 лютого 2009 року, тобто в межах одного року з часу виплати коштів. Фактично з позовом в суд позивач звернувся лише 03 червня 2009 року.
Виходячи з наведеного суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо відмови в задоволенні позову позивача за пропуском ним встановленого законом річного строку для звернення до суду.
На підставі зазначених обставин, інші висновки суду першої інстанції вказані в мотивувальній частині рішення, правового значення для правильності прийнятого рішення не мають. Доводи апеляційної скарги висновок суду стосовно пропуску строку для звернення з позовом також не спростовують.
Рішення суду відповідає обставинам справи, вимогам матеріального права, та цивільно-процесуального законодавства, а тому підстав для його скасування колегія не знаходить.
Керуючись ст..ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу виконавчої дирекції фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 15 жовтня 2009 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 2-х місяців до Верховного Суду України.
Головуючий: /підпис/
Судді: /підписи/
Згідно з оригіналом: