ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/302/21 Номер провадження 22-ц/814/2130/21Головуючий у 1-й інстанції Кривич Ж. О. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2021 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Дряниці Ю.В.,

суддів: Кривчун Т.О., Чумак О.В.,

секретаря Коротун І.В.,

за участі: ОСОБА_1 , адвоката Чупілко М.В., Колцун В.Я., адвоката Циганкової І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Автозаводського району суду м. Кременчука Полтавської області від 09 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ в натурі частини у спільній частковій власності,-

в с т а н о в и в :

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом. Вказувала, їй належить 1/2 частини вказаного домоволодіння АДРЕСА_1 , на підставі Договору дарування частини будинку від 15 листопада 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Веселовським А.Г. Співвласником іншої 1/2 частини вищевказаного домоволодіння, є ОСОБА_2 на підставі Договору дарування земельної ділянки від 31 серпня 2013 року.

ОСОБА_1 просила суд виділити їй в натурі 1/2 частку домоволодіння АДРЕСА_1 , відповідно до висновку експерта № 8/9-20 від 25 листопада 2020 року (Додаток № 1, позначено синім кольором): у житловому будинку літ. «А,а,а1», а саме: кухню «1-1» площею 9,2 м2, кімнату «1-2» площею 11,6 м2, сіни «І» площею 5,7 м2, надвірні будівлі та споруди: огорожу, ворота.

Решту приміщень домоволодіння та надвірні господарські будівлі та споруди залишити в користування відповідача.

Ухвалою Автозаводського району суду м. Кременчука Полтавської області від 09 липня 2021 року за клопотанням позивача залишено без розгляду позовні вимоги в частині встановлення порядку поділу земельної ділянки.

Рішенням Автозаводського району суду м. Кременчука Полтавської області від 09 липня 2021 рокупозов задоволено.

Виділено ОСОБА_1 в натурі 1/2 частку домоволодіння АДРЕСА_1 , відповідно до висновку експерта № 8/9-20 від 25 листопада 2020 року (Додаток № 1, позначено синім кольором): у житловому будинку літ. «А,а,а1», кухню «1-1» площею 9,2 м2, кімнату «1-2» площею 11,6 м2, сіни «І» площею 5,7 м2,надвірні будівлі та споруди: огорожу, ворота.

Виділено ОСОБА_2 в натурі 1/2 частку домоволодіння АДРЕСА_1 відповідно до висновку експерта № 8/9-20 від 25.11.2020 року (Додаток № 1, позначено рожевим кольором): у житловому будинку літ. «А,а,а1» кухню «2-1» площею 6,9 м2, кімнату «2-2» площею 7,6 м2,

сіни «2-3» площею 6,1 м2, сіни «2-4» площею 8,8 м2, надвірні будівлі та споруди: гараж з оглядовою ямою літ. «Б1», вбиральню-душ літ. «М», льох (погріб) літ. «Нп», вимощення, огорожу, ворота.

Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1 .

Cтягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на проведення експертизи в сумі 6 000 грн. 00 коп. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення оскаржив відповідач ОСОБА_2 , який в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Вважає, що поділ житлового будинку і виділ внатурі його часток заборонено, оскільки ним було здійснено перебудови частини домоволодіння.

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, з підстав, передбачених ст. 375 ЦПК України.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 належить 1/2 частина житлового будинку з господарськими будівлями на підставі Договору дарування частини будинку від 15 листопада 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Веселовським А.Г, який складається з: житлового будинку літ. «А,а,а1», літньої кухні літ. «В,в», гаражу з оглядовою ямою, вбиральні літ. «Е», льоху літ. «Нп», вбиральні-душу літ. «М», огорожі № 1-3, сараю літ. «Г» (а.с. 25-27).

Співвласником іншої 1/2 частини вищевказаного житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 на підставі договору дарування земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О.В. від 31 серпня 2013 року (а.с. 29-31). У п. 1.1. договору зазначено, що одночасно з відчуженням вищезгаданої земельної ділянки відчужується частина будинку, який розташований за вищевказаною адресою. .

ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 274 кв.м, кадастровий номер 531036100:06:003:0472, яка має окремий в`їзд.

ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 247 кв.м, кадастровий номер 531036100:06:003:0751, на яку також облаштований окремий в`їзд.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено факт набуття спірного майна за час перебування у шлюбі та його належність до спільної сумісної власності подружжя. Врахувавши відсутність домовленість сторін про його поділ, та відсутність таких пропозицій з боку відповідача, районний суд погодився із запропонованим позивачем порядком розподілу спільного майна подружжя.

Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду.

Згідно із статтею 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно), тобто право спільної власності - це право власності кількох суб`єктів на один об`єкт.

Відповідно до статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до частин першої, другої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Частиною третьою статті 358 ЦК України передбачено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Згідно з частиною першою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

У межах даної справи встановлено, що сторони мають у власності по Ѕ частині домоволодіння АДРЕСА_1 . Між власниками склався фактичний порядок користування будинком, якого дотримуються і сторони - кожна частина будинку має окремий вхід; приміщення, які фактично перебували б у спільному користуванні, відсутні.

Висновком експерта № 8/9-20 за результатами будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 25 листопада 2020 року, запропоновано варіант поділу об`єкту нерухомості в натурі і виділення ОСОБА_1 частини будинку в окремий об`єкт нерухомості відокремленої частини будинку із самостійним виходом, який відповідає засадам пропорційності прав співвласників не потребує проведення окремого переобладнання будинку. Відповідачем ОСОБА_2 не запропоновано суду альтернативний варіант поділу та не спростовано правильність проведеного експертного дослідження і наданого висновку.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду про обґрунтованість заявлених позовних вимог і можливість виділу ОСОБА_1 в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Доводи апеляційної скарги щодо проведення відповідачем реконструкції своєї частини будинку і зміни кількості приміщень, їх площі, які не були зареєстровані у встановленому законом порядку - не підтверджені жодними доказами, а тому не можуть бути визнані судом обґрунтованими з огляду на положення ст.ст.76-81 ЦПК України.

Крім того, згідно ч.ч. 1, 3 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідачем до суду апеляційної інстанції подано новий доказ, а саме висновок експерта № 45-21 від 25 вересня 2021 року, який не подавався до суду першої інстанції, і не може прийнятий судом апеляційної інстанції, оскільки учасник справи, який його залучає не обґрунтував неможливості його поданная до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Саме по собі зазначення у клопотання про долучення доказів про поважність вчасного неподання доказу на визначеному законом процесуальному етапі судового розгляду, без наведення належного обґрунтування - не є підставою для застосування положень ч. 3 ст. 367 ЦПК України.

При цьому варто зауважити, що предметом вказаного експертного дослідження був технічний стан житлового будинку і відповідність його стану можливості експлуатації та проживання, позаяк, заперечення відповідача проти задоволення позову, при розгляді справи у суді першої інстанції, ґрунтувалися саме на твердженнях про те, що частина будинку, якою користується позивач знаходиться у непридатному для проживання стані, що уповноважувало особу на заявлення клопотання про проведення відповідних експертних досліджень на визначеному законом процесуальному етапі розгляду справи у суді першої інстанції.

Разом з тим, відповідач скористався наданими йому процесуальними правами на власний розсуд, а виняткових обставин, які б могли бути підставою для подання доказів на стадії апеляційного провадження колегією суддів не встановлено.

Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстав для його скасування колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 381, 384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Автозаводського району суду м. Кременчука Полтавської області від 09 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з часу її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач Ю. В. Дряниця

Судді: Т.О. Кривчун

О. В. Чумак