Справа №   22-8137/10                               Головуючий в 1-й інстанції  Вовк С.В.                                                      

                                                   Доповідач Горелкіна Н.А.

                                                        У Х В А Л А

                                                ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

« 4 »  листопада    2010 р. Апеляційний суд м. Києва в складі:

                        головуючого - судді Горелкіної Н.А.

                        суддів    -    Ратнікової В.М., Карпенко С.О.

                        при секретарі -  Пасинок В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 березня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання спадкового договору та за зустрічним позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми,-

                                                    В С Т А Н О В И В:

Рішенням суду позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1  задоволено.

Спадковий договір укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 №2148 від 19.09.2006 року  розірвано

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 182 грн. та витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми  залишений без задовлення.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду в частині відмови в задоволенні зустрічного позову, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи.

Судом першої інстанції встановлено, що 19.09.2006 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено спадковий договір, відповідно до умов якого ОСОБА_1 зобов'язалася виконувати розпорядження ОСОБА_2 і в разі його смерті ОСОБА_1 набуває право власності на 2/3 частини АДРЕСА_1.

Згідно п. 8 вказаного договору ОСОБА_1 зобов'язалася виконувати розпорядження ОСОБА_2, а ОСОБА_2 надав їй такі розпорядження: придбання продуктів харчування на його прохання; приготування їжі на підставі рекомендації лікаря; забезпечення медичними препаратами на підставі рецептів лікаря; утримання у чистоті та проведення поточного ремонту квартири; організації стаціонарного та санаторного лікування, відпочинку; на випадок смерті відчужувача організувати та провести його поховання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з  ч. 1 ст. 1308 ЦК України спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень.

П. 15 договору від 19.09.2006р., укладеного сторонами,  передбачено, що у разі невиконання набувачем розпоряджень відчужувача, передбачених цим договором, цей договір може бути розірвано за згодою сторін, а при її відсутності - судом.

Оскільки  ОСОБА_1 визнала позов ОСОБА_2 про розірвання договору, суд відповідно до ч. 1 ст. 174 ЦПК України ухвалив рішення про задоволення позову. Рішення суду в цій частині не оскаржується.

Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення  з ОСОБА_2 відшкодування в сумі 141000,00 грн. , суд правильно виходив з того, що вони не доведені.

Відповідно до п. 18 спадкового договору від 19.09.2006 р., на випадок розірвання цього спадкового договору з незалежних від набувача причин, відчужувач зобов'язується провести оплату за виконані набувачем на його вимогу розпорядження немайнового характеру за розцінками, які складають звичайну ціну за таку роботу, та відшкодувати витрачені кошти набувача на виконання розпоряджень майнового характеру.

У якості доказів розміру витрачених коштів ОСОБА_1 було надано розрахунок, проте не надано доказів об»єму робіт , які нею виконувалися за договором, відсутні докази, що  розцінки ПП «Домашній очаг», з яких виходила ОСОБА_1,  складають звичайну ціну за таку роботу.

Доводи скарги про те , що позовні вимоги про стягнення 141000 грн. є доведеними, не заслуговують на увагу. Суд дав правильну оцінку  зошиту із записами майнових витрат, з якого не вбачається, що саме ці кошти були витрачені на задоволення потреб майнового характеру ОСОБА_2

Акти приймання-передачі наданих послуг у відповідності зі спадковим договором від 19.09.2006 р., що датовані 18.07.2007 р., 02.11.2008 р., де  ОСОБА_2 підтверджував, що ОСОБА_1 надавались і продовжуються надаватись послуги у повному обсязі з договором, також не свідчать про обсяг та вартість робіт та послуг, наданих за спадковим договором.

Крім того, суд правильно взяв до уваги, що  положення п. 18 договору щодо  обов'язку провести оплату за виконані набувачем на його вимогу розпорядження немайнового характеру за розцінками, які складають звичайну ціну за таку роботу та відшкодувати витрачені кошти набувача на виконання розпоряджень майнового характеру, може застосовуватись до відносин, якщо б ініціювання розірвання договору було з незалежних від набувача ОСОБА_1 причин.

П. 15 договору від 19.09.2006р., укладеного сторонами,  передбачено, що у разі невиконання набувачем розпоряджень відчужувача, передбачених цим договором, цей договір може бути розірвано за згодою сторін, а при її відсутності - судом.

ОСОБА_1 визнала позов про розірвання договору, не заперечувала непорозуміння, які сталися з позивачем під час його виконання.

Керуючись ст. ст.  307 ч.1 п.1,308,315     ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити,  рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 березня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого  суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання скарги безпосередньо до  суду касаційної інстанції.

      Головуючий

      Судді