Справа № 22-16188/10 Головуючий в 1-й інстанції Васильєва Т.М. Доповідач Горелкіна Н.А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
« 4 » листопада 2010 р. Апеляційний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Горелкіної Н.А.
суддів - Ратнікової В.М., Остапчука Д.О.
при секретарі - Пасинок В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 грудня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5, треті особи: приватні нотаріуси Левицький Роман Всеволодович та Морозова Світлана Володимирівна про визнання недійсними договорів дарування нерухомого майна,-
В С Т А Н О В И В:
Рішенням суду позовну заяву ОСОБА_8 задоволено.
Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 25 грудня 2003р. між ОСОБА_5 від імені ОСОБА_8 та ОСОБА_9, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левицьким Р.В за реєстровим номером 8833.
Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 31грудня 2004р. між ОСОБА_5 від імені ОСОБА_9 та ОСОБА_1, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим номером 16727.
Повернута у власність ОСОБА_8 квартира АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду , оскільки воно суперечить вимогам матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 4 грудня 2003р. на підставі договору-купівлі продажу ОСОБА_8 придбав квартиру АДРЕСА_1.
На час укладання угоди ОСОБА_8 перебував у шлюбі з ОСОБА_10, що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с.9).
22 грудня 2003р. ОСОБА_8 видав довіреність на ім»я ОСОБА_5 на здійснення будь-яких дій щодо належного йому нерухомого майна, яка посвідчена приватним нотаріусом Черкаського нотаріального округу Ященко В.М., реєєстровий номер 5786.
25 грудня 2003р. ОСОБА_5, який діяв від імені ОСОБА_8 на підставі довіреності, подарував квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_4
При цьому ОСОБА_5 повідомив нотаріуса про те, що ОСОБА_8 на момент придбання зазначеної квартири та її дарування в шлюбі не перебував, про що особисто розписався на екземплярі договору дарування, який залишився у нотаріуса.
31 грудня 2004р. ОСОБА_4 подарував квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_12
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю (в редакції 1969 року, що діяв на момент укладання договору дарування спірної квартири) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Відповідно до ст. 23 Кодексу про шлюб та сім'ю (в редакції 1969 року, що діяв на момент укладання угоди про дарування спірної квартири) майном, нажитим за час шлюбу, подружжя розпоряджається за спільною згодою. Для укладення угод по відчуженню спільного майна подружжя, що потребують обов'язкового нотаріального засвідчення, згода другого з подружжя повинна бути висловлена у письмовій формі.
Згідно частини 1 статті 48 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.
Частиною 3 статті 388 ЦК України передбачено, що якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Вирішуючи спір, суд дійшов до правильного висновку про те, що договір дарування від 25 грудня 2003р. є недійсним на підставі ст.48 ЦК України , оскільки в порушення ст. 23 Кодексу про шлюб та сім'ю (в редакції 1969 року, що діяв на момент укладання договору) майном, нажитим за час шлюбу, подружжя розпоряджається за спільною згодою. Для укладення угод по відчуженню спільного майна подружжя, що потребують обов'язкового нотаріального нотаріального засвідчення, згода другого з подружжя повинна бути висловлена у письмовій формі. Між тим, судом встановлено, що письмова згода дружини ОСОБА_8 на відчуження спірної квартири була відсутня.
Доводи скарги про те, що ОСОБА_1 не повідомлялася судом належним чином про час та місце судового засідання, не заслуговують на увагу, оскільки судом першої інстанції неодноразово надсилалися ОСОБА_1 судові повістки, але остання відмовлялася їх одержувати, про що свідчать відповідні відмітки працівників зв»язку. За таких обставин відповідно до ч.8 ст.76 ЦПК України у суду були законні підстави для розгляду справи у відсутності ОСОБА_1
Безпідставні посилання в скарзі на те, що укладенням договору дарування без письмової згоди дружини права ОСОБА_8 не були порушені і у нього відсутні підстави для звернення до суду за захистом свого права, він сам видав ОСОБА_5 довіреність, за якою спірна квартира була подарована , не заслуговують на увагу, оскільки судом встановлено, що договір дарування від 25 грудня 2003р. був укладений в порушення ст.23 КЗпШС України без письмової згоди дружини ОСОБА_8, чим порушені також права ОСОБА_8 як співвласника спірної квартири.
Не приймаються до уваги доводи скарги про те, що суд не з»ясовув на чиї кошти була придбана спірна квартира, її дійсну вартість, оскільки квартира була придбана під час шлюбу ОСОБА_8 і ОСОБА_10, згідно з ст.22 КЗпШС України є їх спільною сумісною власністю, що ніким не оспорювалося в судовому порядку.
Керуючись ст. ст.307 ч.1 п.1,308,315 ЦПК України, суд,-
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 грудня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий
Судді