Справа № 318/854/18 Номер провадження №2/318/11/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2021 р. м. Кам`янка-Дніпровська

Кам`янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області у складі: суддя Васильченко В. В.; секретар судового засідання Борисенко П. В.; учасники судового процесу: представники позивача - ОСОБА_7, Курлапова С. В., відповідач ОСОБА_1 , представник Темненко В. О. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Кам`янсько-Дніпровської міської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Міжрайонне управління у Кам`янсько-Дніпровському районі та м. Енергодар Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та державного акту на право власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з цим позовом до Кам`янсько-Дніпров-ської міської ради Запорізької області, ОСОБА_1 , третя особа Міжрайонне управління у Кам`янсько-Дніпровському районі та м. Енергодар Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, посилаючись на те, що 10.11.1990 року між ним та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу житлового буд. АДРЕСА_1 .

Згідно з рішенням Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 22.12.1998 року (справа 2-1/1998) вказаний договір був визнаний недійсним, а ОСОБА_3 став законним власником вказаного нерухомого майна. Рішення набрало законної сили 04.01.1999 року. Рішенням Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької у справі №318/140/15-ц від 17.02.2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 виселені зі спірного будинку, а ОСОБА_3 вселений до нього, як власник. Таким чином, після визнання договору купівлі-продажу від 10.11.1990 р., а також набрання законної сили рішенням, суду з 04.01.1999 року позивача було поновлено в правах та йому на праві власності належить житловий буд. АДРЕСА_1 , а отже і право користування земельною ділянкою на якій розташований будинок належить - позивачу. Земельна ділянка за вказаною адресою в 1974 році надавалася позивачу для будівництва будинку, що підтверджується протоколом засідання виконкому Кам`янсько-Дніпровської міської ради депутатів від 15.10.1974 р., рішенням виконкому № 402 про погодження наказу директора радгоспу «Каменка» № 23 від 11.10.1974 року «Про наділення земельними ділянками громадян м. Кам`янка-Дніпровська земельними ділянками під індивідуальне будівництво житловим будинком».

З огляду на це, позивач вважає, що він повинен бути єдиним користувачем спільної земельної ділянки. Однак, не зважаючи на це позивач через свого представника в листопаді 2017 року дізнався про те, що спірна земельна ділянка була передана у приватну власність іншій особі - ОСОБА_1 . При цьому, позивачем не вчинялося жодних дій щодо приватизації ділянки або щодо передачі її у власність іншим особам (земельна ділянка у позивача не вилучалася). З листа ГУ ПП в Запорізькій області позивач дізнався, що земельна ділянка була зареєстрована «сім`єю ОСОБА_1 » згідно поданих ними документів щодо реєстрації земельної ділянки, яка була видана на підставі рішення Кам`янсько-Дніпровської міської ради. Згідно з відкритою Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 20.12.2017 року було встановлено, що право власності на земельну ділянку: кадастровий № 2322410100:01:015:0019, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_1 . Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.12.2017 року, було виявлено, що інформація про реєстрацію права власності на вказану вище земельну ділянку в Реєстрі не міститься. Згідно з рішенням Кам`янсько-Дніпровської міської ради від 16.12.2003 року №10, земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розташований належний позивачу ОСОБА_3 житловий будинок, була передана у приватну власність відповідачу ОСОБА_1 . У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не був власником житлового будинку, на момент винесення рішення Кам`янсько-Дніпровської міської ради від 16.12.2003 р. № 310, він не мав права на безоплатне отримання спірної земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), оскільки це порушувало право позивача на користування земельною ділянкою, як власника житлового будинку.

Первісно позивач просив суд усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою кадастровий № 2322410100:01:015:0019, площею 0,0939 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом визнання незаконним і скасування рішення Кам`янсько-Дніпровської міської ради Запорізької області від 16.12.2003 року №10 та визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЗП №082055, зареєстрованого за № 227 від 12.03.2004 року.

Ухвалою Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 16.01.2019 року заяву про забезпечення позову залишено без задоволення.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 23.04.2019 року ухвалу Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 16.01.2019 року скасовано. Заяву про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на земельну ділянку, кадастровий № 2322410100:01:015:0019, площею 0,0939 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 01.04.2020 року резолютивну частину постанови Запорізького апеляційного суду від 23.04.2019 року в частині зазначення обраного виду забезпечення позову викласти в такій редакції: «Заборонити ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти дії щодо відчуження чи у будь-який спосіб передачу у чуже володіння земельної ділянки, кадастровий № 2322410100:01:015:0019, площею 0,0939 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ».

Справа перебувала в провадження судді Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області ОСОБА_6 Згідно наказу в.о. голови Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 15.07.2020 року №47 суддю ОСОБА_6 відраховано зі складу суду у зв`язку зі смертю та 28.10.2020 р. був проведений повторний автоматичний розподіл судової справи, для розгляду якої визначено суддю Васильченка В. В.

Ухвалою від 02.11.2020 року справу прийнято до провадження суддею Васильченком В. В., призначено до розгляду у загальному позовному провадженні, призначено підготовче судове засідання.

01.12.2020 року позивачем подано заяву про зміну предмету позову, зазначає, що під час судового розгляду відповідач замовив, склав та затвердив Технічну документацію, після чого відбувся поділ спірної земельної ділянки з кадастровим № 2322410100:01:015:0019, у зв`язку з чим земельна ділянка з таким кадастровим номером перестала існувати, натомість з`явилися дві ділянки 2322410100:01:023:0235 та 2322410100:01:023:0236 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка). Просить суд усунути перешкоди у користуванні земельними ділянками кадастровий № 2322410100:01:023:0235, площею 0,0698 га та 2322410100:01:023:0236 площею 0,0241 га, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 , цільове призначення 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), які виникли внаслідок поділу земельної ділянки кадастровий №2322410100:01:015:0019, площею 0,0939 га, шляхом визнання незаконним і скасування рішення Кам`янсько-Дніпровської міської ради Запорізької області від 16.12.2003 року №10; визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЗП №082055, зареєстрованого за №227 від 12.03.2004 року; скасування державної реєстрації земельних ділянок кадастровий №2322410100:01:023:0235, площею 0,0698 га та 2322410100:01:023:0236 площею 0,0241 га в Державному земельному кадастрі.

Ухвалою суду від 13.01.2021 року закрито підготовче провадження по справі, прийнято заяву представника позивача про зміну предмета позову, та задоволено заяву про забезпечення позову, шляхом заборони відповідачу ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам, у тому числі органам ведення та адміністрування Державного земельного кадастру, суб`єктам, державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які дії стосовно земельних ділянок з кадастровими №2322410100:01:023:0235, площею 0,0698 га та 2322410100:01:023:0236, площею 0,0241 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , щодо внесення змін до Державного земельного кадастру, відчуження чи у будь-який спосіб передачу у чуже володіння вказаних земельних ділянок.

Під час судового розгляду справи представники позивача ОСОБА_3 , адвокат Курлапова С.В. та представник за довіреністю ОСОБА_7 позовні вимоги підтримали повністю з підстав, наведених у позовній заяві, просили позов задовольнити.

Представник відповідача Кам`янсько-Дніпровської міської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області у судове засідання не з`явився, про дату та час судового розгляду були повідомлені належним чином, про що мається в матеріалах справи розписка про вручення поштового відправлення.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Темненко В.О. проти позову заперечили. Доводи відповідача зводяться до того, що житловий будинок та земельна ділянка є окремими об`єктами, тому за договором купівлі-продажу, що визнаний судом недійсним підтверджено, що будинок був проданий без земельної ділянки, вона належала радгоспу «Кам`янка», а не позивачу. Зазначали, що приватизація земельної ділянки відбулася до вимог закону. Просили відмовити в задоволенні позову. Крім цього, представником відповідача адвокатом Темненко В. О. одночасно заявлено клопотання про застосування наслідків пропуску позивачем строків позовної давності, в якому запропоновано обраховувати цей строк з дати видачі ОСОБА_1 державного акту на землю, тобто з 2004 року.

Суд, заслухавши доводи сторін, дослідивши письмові докази у справі, дійшов до такого висновку.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносин.

Судом установлено, що 10.11.1990 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір, відповідно до умов якого ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_1 купив житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці радгоспу «Кам`янка» (а. с. 31).

На час продажу, 10.11.1990 року, житловий будинок належав продавцю ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право особистої власності, виданого виконавчим комітетом Кам`янсько-Дніпровської міської ради від 10.03.1982 року, та реєстрованого Запорізьким міжміськтехінвентарбюро за № 3396 (а. с. 30).

Рішенням Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької від 22.12.1998 року за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним вимоги позивача задоволено, визнано договір купівлі-продажу від 10.11.1990 року недійсним. Рішення суду набрало законної сили 03.01.1999 року (а. с. 7).

Відповідно до ч.1 ст. 59 ЦК УССР, норми якої діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, вбачається, що угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_3 фактично є одноособовим власником житлового будинку з 10.03.1982 року на підставі свідоцтва про право особистої власності, виданого виконавчим комітетом Кам`янсько-Дніпровської міської ради від 10.03.1982 р., та реєстрованого Запорізьким міжміськтехінвентарбюро за № 3396, враховуючи що договір купівлі-продажу від 10.11.1990 року є недійсним з моменту його укладення.

Як вбачається з копії архівного витягу Протоколу № 19 засідання виконавчого комітету Кам`янсько-Дніпровської міської рад депутатів трудящих, додаток №2 до рішення №402 від 15.10.1974 р., згідно наказу директора радгоспу «Кам`янка» Кам`янсько-Дніпровського овочево-молочного спеціалізованого треста радгоспу МС УССР від 11.10.1974 р №23, ОСОБА_3 було наділено присадибною ділянкою під будівництва будинку 0,06 га по продовженню АДРЕСА_4 (т. 1, а. с. 12).

Чинна на той час ст. 3 Земельного кодексу УРСР визначала, що земля є виключною власністю держави і надається тільки в користування.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 88 ЗК УРСР розміри земельних ділянок для об`єктів цивільного і житлового будівництва визначаються виконавчими комітетами міських Рад депутатів трудящих у відповідності з будівельними нормами і правилами. В містах, де допускається індивідуальне житлове будівництво, виконавчими комітетами міських Рад депутатів трудящих можуть надаватися громадянам для цієї мети земельні ділянки в розмірах від 0,03 до 0,06 гектара, з врахуванням місцевих умов, незалежно від кількості членів сім`ї.

Згідно ст.1, ст.7 Розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, 25.10.2001 року № 2768-III, рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу. Громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Таким чином, ОСОБА_3 набув право користування присадибною земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , з 15.10.1974 р., для будівництва житлового будинку, яку використав за цільовим призначенням.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 звернувся до Кам`янсько-Дніпровської міської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області з заявою про передачу у приватну власність йому земельної ділянки по АДРЕСА_1 , на підставі якої рішенням сесії №10 Кам`янсько-Дніпровської міської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області від 16.12.2003 року було затверджено проект передачу зазначеної земельної ділянки гр. ОСОБА_1 у приватну власність. Затверджено розмір земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,0939 га та встановлено зовнішні межі землекористування в межах згідно з планом, за рахунок земель Кам`янсько-Дніпровської міської ради. Передано гр. ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,0939 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель (т. 1, а .с. 17).

На підставі рішення сесії №10 Кам`янсько-Дніпровської міської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області від 16.12.2003 року, Кам`янсько-Дніпровським міським відділом земельних ресурсів видано, а ОСОБА_1 одержав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЗП №082055, зареєстрований за № 227 від 12.03.2004 року, кадастровий номер 2322410100:01:015:0019, площею 0,0939 га.

Держава відповідно до положень ст. 55 Конституції України кожному гарантувала право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної власності, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно Закону України від 21.05.1997 року №280/97 «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські, районні та обласні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

В силу ч. 2 ст. 373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

За змістом ст. 3 ЗК України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Положеннями ч. 3 ст. 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства.

На підставі ч. 1 ст. 33 ЗК України громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені ст. 118, 122, 123 ЗК України.

Згідно із ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у таких розмірах: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 га, в селищах - не більше 0,15 га, в містах - не більше 0,10 га.

Відповідно до ч. 6, 10 ст. 118 ЗК України (в редакції на час приватизації землі ОСОБА_1 ), громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Відповідно до ч.1 ст. 125, ч.1 ст. 126 ЗК України (в редакції на час приватизації землі ОСОБА_1 ) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

За змістом ч. 1-3, 5 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Таки чином, враховуючи приписи ЗК України, в редакції на час отримання ОСОБА_1 , визначали, що безоплатну приватизацію земельної ділянки мали власники житлових будинків, при цьому це право могло бути реалізовано лише після припинення права власності чи користування ними попереднім власником/користувачем в порядку, визначеному законом.

Відповідно до принципу «superficies solo cedit», земля безумовно слідує за нерухомістю.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не будучи власником житлового будинку по АДРЕСА_1 , звернувся до Кам`янсько-Дніпровської міської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області з заявою про передачу у приватну власність йому земельної ділянки по АДРЕСА_1 , яка перебувала в користуванні власника житлового будинку ОСОБА_3 .

Враховуючи зазначені порушення, рішенням сесії № 10 Кам`янсько-Дніпровської міської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області від 16.12.2003 року «Про передачу гр-ну ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 » прийнято з порушенням ст. 116, 118 ЗК України, а тому є незаконним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена законом.

Згідно ст. 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

На підставі ст. 155 ЗК України (2001 року), право на земельну ділянку може бути захищено шляхом визнання недійсним державного акту на право власності на землю, якщо його видача органом влади чи місцевого самоврядування порушує права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною йому земельною ділянкою. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Обґрунтовуючи наявність порушень своїх прав позивач зазначив, що позбавлений можливості користуватися земельною ділянкою через її зайняття відповідачем ОСОБА_1 та оформити право власності на спірну земельну ділянку через наявність виданого Державного акту на землю на ім`я відповідача.

Такі твердження позивача є законодавчо обґрунтованими, оскільки згідно ст.126 ЗК України право власності оформляється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

За приписами ч. 5 ст. 18 та ст. 24 цього Закону, особа, яка одночасно з набуттям права власності на нерухоме майно набула право на земельну ділянку для реєстрації подає одну заяву та документи, що слугували підставою набуття права, однак наявність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно є підставою для відмови в такій реєстрації.

Отже, оформлення відповідачем ОСОБА_1 державного акту на право власності на земельну ділянку вже після фактичного переходу цього права до позивача створює для останнього перешкоди в реалізації права власності, які можуть бути усунуті в порядку, визначеному ст. 155 ЗК України, шляхом визнання державного акту на землю недійсним.

Щодо заяви стороною відповідача з приводу обраховування строку позовної давності з дати видачі державного акту, то застосування наслідків спливу строку позовної давності, то вона не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 22.02.2017 року № 6-17цс17.

Позивач стверджує, що дізнався про порушення своїх прав лише у грудні 2017 року, коли отримав листа Головного управління національної поліції в Запорізькій області від 06.22.2017 року №9168/90/01-2017, в якому повідомлялося про те, що земельна ділянка під його будинком зареєстрована на «родину ОСОБА_1 » згідно поданих ним документів, про що було надано суду лист та інформацію з державного земельного кадастру від 20.12.2017 року. Посилання відповідача на дату видачі державного акту як дату початку строку позовної давності є безпідставними, адже сам факт отримання відповідачем державного акту на спірну земельну ділянку не свідчить про обізнаність позивача з цією обставиною. Позивач протягом всього часу з 04.01.1999 року мав підстави правомірно вважати, що право користування на земельну ділянку поновлено за ним з моменту визнання недійсним договору-купівлі продажу житлового будинку.

Щодо позовної вимоги про скасування державної реєстрації земельних ділянок з кадастровим №2322410100:01:023:0235 площею 0,0698 га та з кадастровим №2322410100:01:023:0236 площею 0,0241 га в Державному земельному кадастрі, то суд вважає, що зазначена вимога підлягає задоволенню, враховуючи що зазначені ділянки утворилися шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим № 2322410100:01:015:0019 площею 0,0939 га за заявою ОСОБА_1 , який в період здійснення судового провадження за цією справою, а саме 21.09.2018 року замовив у ПП «НІКОЛЕНД» Технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки» по АДРЕСА_4 , на підставі якої і відбулася реєстрації нових ділянок, у Державному земельному кадастрі, які утворилися в процесі поділу спірної земельної ділянки, яка знаходиться під житловим будинком позивача ОСОБА_8 .

Відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

У зв`язку з ухваленням судом рішення про визнання незаконним і скасування рішення Кам`янсько-Дніпровської міської ради Запорізької області від 16.12.2003 року №10 «Про передачу гр-ну ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 »; визнано недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЗП №082055, зареєстрованого за номером 227 від 12.03.2004 року; то підлягає і скасуванню державна реєстрація земельних ділянок кадастровий №2322410100:01:023:0235, площею 0,0698 га та 2322410100:01:023:0236 площею 0,0241 га в Державному земельному кадастрі, які утворилися в результаті поділу.

Таким чином, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі ст. 204, 328, 393 ЦК України, ст. 116, 118, 121, 125, 126, 155 ЗК України 2001 року, ст. 24 Закону України "Про державний земельний кадастр", керуючись ст. 10, 12, 81, 82, 89, 141, 263, 264, 265, 274-279 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 до Кам`янсько-Дніпровської міської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Міжрайонне управління у Кам`янсько-Дніпровському районі та м. Енергодар Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та державного акту на право власності на земельну ділянку - задовольнити.

Усунути перешкоди у користуванні земельними ділянками кадастровий №2322410100:01:023:0235, площею 0,0698 га та № 2322410100:01:023:0236 площею 0,0241 га, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 , цільове призначення 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), які виникли внаслідок поділу земельної ділянки кадастровий номер 2322410100:01:015:0019, площею 0,0939 га, шляхом визнання незаконним і скасування рішення Кам`янсько-Дніпровської міської ради Запорізької області від 16.12.2003 року № 10.

Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЗП №082055, зареєстрований за №227 від 12.03.2004 року виданий ОСОБА_1 .

Скасувати державну реєстрацію земельних ділянок кадастровий №2322410100:01:023:0235, площею 0,0698 га та №2322410100:01:023:0236 площею 0,0241 га в Державному земельному кадастрі.

Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення (з урахуванням п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.

Суддя: В. В. Васильченко