Судове рішення #11782934

Справа № 2-1754/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2010 року                                                                                            м. Київ

Солом’янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді    Букіної О.М.

при секретарі            Дімаковій Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» про визнання недійсним кредитного договору№03-ІФ/08-17 від 18.07.2008 року та договору поруки,

в с т а н о в и в:

У березні 2010 року Позивачі звернулися в суд з зазначеним позовом до ПАТ «Укргазбанк» та просять суд ухвалити рішення, яким визнати недійсним кредитний договір                №03-ІФ/08-17 від 18 липня 2008 року та договір поруки №03-ІФ/08-17-Р від 18 липня 2008 року, укладені між сторонами.

Свої вимоги позивач ОСОБА_1 мотивує тим, що в момент укладення кредитного договору він вважав, що положення договору не є завідомо йому невигідними, а також, що сторони договору діють у повній відповідності до чинного законодавства України, оскільки повністю довіряв АБ «Укргазбанк» як професійному суб’єкту надання певного виду споживчих послуг у сфері кредитування. На даний час він вважає, що договір містить положення, які значно погіршили його фінансовий стан по відношенню до умов, встановлених законом. Посилається, що умови зазначені в кредитному договорі є невигідними для позивача та порушують принципи : справедливості, добросовісності та розумності. Вважає, що відповідач ввів  його в оману, запевнивши, що він може віддавати валютний кредит.

Порушуючи передбачений законодавством України порядок надання кредитів в іноземній валюті АБ «Укргазбанк» надав йому кредит у доларах США, не маючи індивідуальної валютної ліцензії на здійснення даної валютної операції.

Крім того, позивач посилається , що його права, як споживача фінансових послуг були порушені з боку відповідача, оскільки банк не надав йому повної інформації про умови кредитування.

Вважає, що зазначені обставини є підставою для визнання кредитного договору недійсним. З урахуванням того, що договір поруки витікає та є похідним від кредитного договору, позивачі просили також визнати недійсним договір поруки від 18.07.2008 року .

У судовому засіданні позивач та представник позивача-2 підтримали заявлений позов.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував. Пояснив суду, що видача кредиту в іноземній валюті є законодавчо обґрунтованою. Законом України «Про банки та банківську діяльність» визначено право банків на проведення операцій із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Всі необхідні ліцензії, щоб здійснювати валютні операції, АБ «Укргазбанк» має. Отримання індивідуальної ліцензії чинним законодавством не передбачено. Також посилався на те, що позивач ОСОБА_1 був належним чином повідомлений з умовами кредитування та необхідною інформацією,передбачену Законом України « Про захист прав споживачів» на підтвердження чого надав заяву позичальника на отримання кредиту.

Вважає, що підстав для визнання кредитного договору та договору іпотеки не має, а тому просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 18 липня 2008 року між позивачем ОСОБА_1 та ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укргазбанк», було укладено кредитний договір  №03-ІФ/08-17  (а.с. 18-24) .

З метою забезпечення умов виконання вказаного вище кредитного договору, 18 липня 2008 року між позивакою ОСОБА_2 та ПАТ «Укргазбанк», було укладено договір поруки    №03-ІФ/08-17-Р  (а.с. 27-28) .

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

У ч. 3 ст. 533 ЦК України зазначено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Пунктом 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» передбачено право банку на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) здійснювати валютні операції, в т.ч. надавати кредити у іноземній валюті фізичним особам, та відповідно вимагати виконання зобов’язання в іноземній валюті.

Посилання позивача-1 на відсутність у банку індивідуальної ліцензії на здійснення валютних операцій як на підставу для задоволення позову не ґрунтуються на законі.

У підпунктах «в», «г» ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» зазначено, що індивідуальної ліцензії потребує така операція, як надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

Чинним законодавством не визначено межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті.

Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу (затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483), використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку на здійснення яких Національний банк видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМ України є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

Вбачається, що наявність відповідної генеральної ліцензії та письмового дозволу Національного банку України у відповідача для здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до п. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про:

1) особу та місцезнаходження кредитодавця;

2) кредитні умови, зокрема:

а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений;

б) форми його забезпечення;

в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача;

г) тип відсоткової ставки;

ґ) суму, на яку кредит може бути виданий;

д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо);

е) строк, на який кредит може бути одержаний;

є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги;

ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови;

з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється;

и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію;

і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

З наданої в судове засідання заяви позичальника -фізичної особи на отримання кредиту від 11.06.2008 року вбачається, що ОСОБА_1 був ознайомлений з її умовами. Зокрема, позивач був ознайомлений з п.3 даної заяви, згідно якої позивач підтвердив, що   Банк надав йому в письмовій формі та в повному об’ємі інформацію передбачену п. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 01.12.2005 р. ( а.с. 149).

З огляду на вказане вище,  суд вважає, що позивач був належним чином обізнаний про істотні умови Кредитного договору та  погодився з ними. Підстав вважати, що позивач був введений в оману відповідачем щодо можливості віддавати валютний кредит не знаходить.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача ОСОБА_1 про визнання недійсним кредитного договору є необґрунтованими та безпідставними.

З огляду на те, що суд прийшов до висновку про необґрунтованість вимог позивача про визнання недійсним кредитного договору, суд також не знаходить підстав для визнання недійсним договору поруки з викладених вище обставин.

З огляду на наведене, в задоволенні позову позивачам слід відмовити повністю.

На підставі викладеного, керуючись Законом України « Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Законом України «Про банки та банківську діяльність», Законом України «Про захист прав споживача», Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», статтями 192, 524, 533, 1054 ЦК України, статями 47, 49статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, ЦПК України, суд, –

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» про визнання недійсним кредитного договору№03-ІФ/08-17 від 18.07.2008 року на купівл. Транспортного засобу та договору поруки №03-ІФ/08-17-Р від 18.07.2008  - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва шляхом подання апеляційної через суд першої інстанції протягом десяти днів з моменту проголошення рішення.

Суддя:

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація