АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Чернівці «26» жовтня 2010р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого Кузняка В.О.
Суддів Кифлюка В.Ф., Давнього В.П.
за участю ОСОБА_1
адвоката ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 на вирок Хотинського районного суду Чернівецької області від 26 серпня 2010 року.
Цим вироком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, не працючого, розлученого, на утриманні маючого одну неповнолітню дитину, раніше не судимого,
засуджено за ст. 153 ч.2 КК України і йому призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу обрано підписку про невиїзд.
Зараховано засудженому ОСОБА_3 до призначеного покарання, шість місяців його перебування під арештом за цей злочин, за вироком Хотинського районного суду від 20 листопада 2008 року.
Відповідно до вироку суду ОСОБА_3 засуджений за те, що 27.05.2008 року, приблизно о 12 год. в с. Клішківці Хотинського району Чернівецької області, знаходячись в своєму житловому будинку, у присутності ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 ОСОБА_8 перебуваючи при цьому в стані алкогольного сп'яніння, з метою задоволення статевої пристрасті неприроднім способом, на пропозицію ОСОБА_8, вступив в статеві зносини неприроднім способом шляхом орогенітального контакту з неповнолітнім ОСОБА_9, якому у разі відмови погрожували застосуванням фізичного насильства.
На вказаний вирок адвокат ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій порушує питання про зміну вироку суду та пом’якшення засудженому міри покарання, застосувавши при цьому правила
Справа №11-382 /2010 р. Головуючий у І інстанції Мартинюк А.О.
Категорія ст.153 ч.2 КК України Доповідач Кузняк В.О.
ст.75 КК України.
Вказує на те, що вина засудженого ОСОБА_3 в повному обсязі доведена тільки в задоволенні ним статевої пристрасті неприроднім способом щодо неповнолітнього потерпілого, однак, на думку апелянта не доведена його вина у вчинені злочину в складі групи осіб та з погрозами застосування фізичного насильства щодо потерпілого.
Заслухавши доповідача, адвоката ОСОБА_2, який підтримав доводи апеляційної скарги, думку прокурора, яка вважає, що вирок суду, як законний слід залишити без зміни, а апеляцію, як необґрунтовану без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в апеляції доводи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.
Винуватість засудженого ОСОБА_3 у задоволенні статевої пристрасті неприродним способом із погрозою застосування фізичного насильства, групою осіб, щодо неповнолітнього , при обставинах наведених у вироку, доведена зібраними по справі доказами, яким районний суд дав правильну юридичну оцінку.
Кримінально-процесуальний закон вказує на те, що погроза застосування фізичного насильства повинна сприйматись як реальна, тобто у потерпілої особи має скластись враження, що якщо він буде протидіяти і не виконає протиправні вимоги, цю погрозу буде негайно виконано, при цьому про сприйняття погрози як реальною може свідчити, зокрема сама обстановка, в якій опинилась потерпіла особа, оточення її групою осіб або демонстрація зброї.
Як під час досудового слідства так і при розгляді справи в суді першої інстанції потерпілий ОСОБА_9 вказував на те, що після того, як він вступив з ОСОБА_10 та ОСОБА_8 в орогенітальний контакт, останній наказав йому вступити в статевий контакт неприроднім способом з ОСОБА_3 на що він відмовився. Після чого ОСОБА_8 наказав ОСОБА_4 принести сокиру, при цьому погрожував потерпілому ОСОБА_9 відрубати руку у разі непокори, а тому побоюючись вказаних погроз та сприймаючи їх як реальні він підкорився та вступив в орогенітальний контакт з ОСОБА_3
Вказані покази потерпілого підтверджуються показами свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які місяться в матеріалах справи, та проти яких не заперечував засуджений ОСОБА_3
Оскільки районним судом встановлено, що ОСОБА_3 вступив в орогенітальний контакт з потерпілим після застосування до нього погроз насильства із сторони інших засуджених, доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими та безпідставними.
Не знайшли свого підтвердження і доводи апелянта про відсутність у діях ОСОБА_3 кваліфікуючої ознаки, як вчинення злочину групою осіб.
Так, обґрунтовуючи свої доводи апелянт посилається на те, що у вироку суду не вказано з ким конкретно ОСОБА_3 вчинив злочин у групі, та вказує на відсутність будь-якої змови на вчинення злочину, про те, колегія суддів вважає, що матеріалами справи повністю встановлено та доведено вчинення злочину ОСОБА_3 разом із ОСОБА_8 та ОСОБА_11, які засуджені вироком Хотинського районного суду від 20 листопада 2008 року.
При цьому, слід зазначити, що вчинення злочину за кваліфікуючою ознакою групою осіб не передбачає попередньої домовленості між собою учасників групи на вчинення злочину, відсутність домовленості про спільність своїх дій, або розподіл ролей тощо.
З огляду на наведене, кваліфікація дій засудженого за ст.153 ч.2 КК України відповідає встановленим обставинам справи, є правильною, оскільки матеріалами справи достовірно встановлено, що ОСОБА_3 вчинив задоволення статевої пристрасті неприродним способом із погрозою застосування фізичного насильства, групою осіб, щодо неповнолітнього .
Що стосується міри покарання, то вона обрана засудженому відповідно до положень ст.65 КК України з урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпечності вчиненого ним злочину, даних про його особу, а також усіх обставин справи.
Так, судом враховано, що ОСОБА_3 визнав свою вину, розкаявся у вчиненому, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується, має на вихованні неповнолітню дитину, думку потерпілого, який просив його суворо не карати.
При цьому судом також враховано, що ОСОБА_3 вчинив тяжкий злочин відносно неповнолітнього, при вчиненні злочину перебував в стані алкогольного сп’яніння, що обґрунтовано було віднесено судом до обставини, які обтяжують покарання.
А тому, виходячи з наведеного, аналізуючи матеріали справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що виправлення ОСОБА_3 без реального відбування покарання неможливе, однак, беручи до уваги його характеризуючи дані, ставлення до вчиненого злочину, призначив мінімальне покарання, яке передбачене санкцією ст.153 ч.2 КК України.
Таким чином, на думку колегії суддів, районний суд призначив ОСОБА_12 необхідне і достатнє покарання для його виправлення та попередження нових злочинів, а доводи апелянта про можливість призначення йому покарання з іспитовим строком є необґрунтованими та безпідставними.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Хотинського районного суду Чернівецької області від 26 серпня 2010 року щодо ОСОБА_3 – залишити без зміни.
Головуючий В.О. Кузняк
Судді В.Ф. Кифлюк
В.П. Давній
Копія вірна: суддя