АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Чернівці «05» жовтня 2010 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого Тарбинського В.Г.
суддів Кифлюка В.Ф., Петлюка В.І.
за участю прокурора Сілічевої А.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 13 липня 2010 р.
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2
року народження, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, гр. України, маючого середню освіту, непрацюючого, не одруженого, раніше судимого:
1. 30 лютого 1983 року Ленінським райсудом м. Чернівці за ст.ст. 140 ч.2, 215-3 ч.2, 193 ч.2, 42 КК України в редакції 1960 року до двох років позбавлення волі;
2. 8 травня 1986 року Військовим трибуналом в/ч 67687 за ст. 215-3 КК України в редакції 1960 року до двох років позбавлення волі;
3) 31 серпня 1993 року Ленінським районним
судом м. Чернівців за ст.ст. 140 ч.1, 229-6 ч.2,
42, 14 КК України в редакції 1960 р. на 2 роки
6 місяців позбавлення волі;
1. 25 червня 1996 р. Ленінським районним судом м. Чернівців за ст.ст. 229-6 ч.2, 14 КК України, на 3 роки позбавлення волі;
2. 4 вересня 1998 року Ленінським райсудом м. Чернівців за ст. 196-1 ч.1 КК України на 1 рік позбавлення волі умовно із застосуванням ст. 45 КК України та до штрафу в розмірі 170 грн.;
3. 26 квітня 1999 року Садгірським райсудом м. Чернівців за ст.ст.229-6 ч.2, 140 ч.2, 42, 43 КК
Справа №11-351/2010 р. Головуючий у 1 інстанції Дудаков С.Є. Категорія ст. 383 ч.2 Доповідач Кифлюк В.Ф.
України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;
4. 16 березня 2005 року Садгірським районним судом м. Чернівців за ст. 185 ч.2 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі, звільнений
від покарання 28 жовтня 2005 року на підставі ст. 74 ч.2 КК України постановою Шевченківського районного суду м. Чернівців
визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст.383 ч.2 КК України і йому призначено покарання у виді 2 роки 6 місяців позбавлення волі.
Вирішено долю речових доказів.
Міру запобіжного заходу засудженому до набрання вироку законної сили залишено у виді тримання під вартою, початок строку відбуття покарання йому визначено обчислювати з 4 травня 2010 року.
Згідно вироку, ОСОБА_1 9 жовтня 2009 року біля 20-ї години, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння і знаходячись в АДРЕСА_1, знаючи, що до його квартири ніхто не проникав і грошей не викрадав та на них не посягав, викликав по спецлінії «102» працівників міліції і завідомо неправдиво повідомив останніх у протоколі усної заяви про те, що 9 жовтня 2009 року в період часу з 17.00 до 19.30 год. невідомі особи, вибивши вхідні двері, проникли до його квартири та викрали звідти 2900 грн., які його мати передала йому для купівлі ліків на період свого лікування в лікарні. Вказані дії ОСОБА_1 вчинив з метою неповернення цих грошей матері.
На вказаний вирок засуджений ОСОБА_1 подав апеляцію, в якій вказував, що у зв’язку з хворобою у нього бувають випадки, що він не пам’ятає своїх дій. І саме, перебуваючи в такому хворобливому стані він вчинив інкримінований йому злочин. Також зазначав, що у нього не було ніякої користі при цьому.
Він сам з’явився в міліцію та написав заяву, що гроші він знайшов і нікого в крадіжці не звинувачував. Також апелянт зазначав, що суд не врахував те, що всі судимості його погашені, що він хворіє на туберкульоз та неодноразово лікувався від епілепсії. Просив врахувати пом’якшуючі покарання обставини, стан його здоров»я та пом’якшити призначене покарання.
Заслухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_1, який просив задовольнити подану ним апеляцію, посилаючись на обставини, що наведені в ній, прокурора Сілічеву А.В., яка просила відмовити в задоволенні апеляції засудженого, провівши часткове судове слідство, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляцію засудженого необхідно задовольнити.
Факт завідомо неправдивого повідомлення органу дізнання про вчинення злочину засудженим ОСОБА_1 при обставинах, наведених у вироку, підтверджено дослідженими в суді доказами.
Засуджений ОСОБА_1 також не заперечує факт написання ним заяви працівникам міліції про вчинення невідомими особами крадіжки грошей в сумі 2900 грн. з квартири АДРЕСА_1 9 жовтня 2009 року.
З написаної власноручно засудженим 13.10.2009 р. «явки з повинною» вбачається, що 09.10.2009 року він будучи в стані алкогольного сп’яніння, заявив працівникам міліції про зникнення з його квартири грошей, які кудись переховав, або на щось витратив. (а.с.21)
З показань свідка ОСОБА_2, даних нею на досудовому слідстві, вбачається, що в жовтні 2009 року ОСОБА_1 їй зізнався в тому, що в міліцію він повідомив про вчинення кимось крадіжки грошей з квартири, оскільки був в нетверезому стані і мав намір витратити гроші, що передала йому мама на збереження та на придбання для неї ліків, на інші свої потреби, а перед мамою хотів виправдатись, сказавши, що гроші було викрадено. (а.с. 29-32)
З показань ОСОБА_3 вбачається, що її син ОСОБА_4 через кілька днів після того, як заявив в міліцію про крадіжку грошей, повідомив її, що крадіжку він видумав для того, щоб не повертати їй гроші, які вона йому залишила, ідучи в лікарню. Ці показання ОСОБА_3 давала на досудовому слідстві в якості свідка і вони були оголошені в суді. (а.с. 33-35)
В суді першої інстанції засуджений ОСОБА_1 заявив, що скоїв злочин з метою заволодіння грошей матері для придбання спиртних напоїв.
А тому, колегія суддів вважає, що посилання засудженого на те, що повідомлення про злочин він вчинив, не усвідомлюючи значення своїх дій, є такими, що не відповідають дійсності.
З акту наркологічної експертизи №702 вбачає, що ОСОБА_1 страждає наркоманією опійною, хронічним алкоголізмом та є ВІЛ інфікованою особою. (а.с. 9)
З довідки Чернівецької психіатричної лікарні вбачається, що ОСОБА_1 на диспансерному, консультативному обліку в облпсихлікарні не перебуває. ( а.с.87)
А тому колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 вчинив завідомо неправдиве повідомлення органу дізнання про вчинення злочину з корисливих мотивів є правильним і дії засудженого правильно кваліфіковано за ст.383 ч.2 КК України.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що досудове слідство та суд безпідставно інкримінували ОСОБА_1 вчинення злочину за кваліфікуючою ознакою – поєднаного з обвинуваченням особи в тяжкому злочині. В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що ОСОБА_1 обвинувачував якусь конкретну особу у вчиненні злочину. Фактично ОСОБА_1 повідомив працівників міліції про вчинення тяжкого злочину, усвідомлюючи, що таке повідомлення є неправдивим.
А тому колегія суддів вважає, що з мотивувальної частини вироку необхідно виключити посилання суду на таку кваліфікуючу ознаку, як завідомо неправдиве повідомлення органу дізнання про вчинення злочину, поєднане з обвинуваченням особи в тяжкому злочині.
Також колегія суддів вважає, за необхідне виключити із вступної частини вироку щодо ОСОБА_1 вказівки суду про його судимості від 30.02.1983 року за ст. ст. 140 ч.2, 215-3 ч.2, 193 ч.2 КК України в редакції 1960 року, 08.05.1986 року за ст. 215-3 КК України в редакції 1960 року, 31.08.1993 року за ст.ст.140 ч.1, 229-6 ч.2, 42, 14 КК України в редакції 1960 року, 05.06.1996 р. за ст.ст. 229-6 ч.2, 14 КК України, 04.09.1998 року за ст. 196-1 ч.1 КК України із застосуванням ст. 45 КК України, 26.04.1999 року за ст.ст. 229-6 ч.2, 140 ч.2, 42, 43 КК України, відповідно до ст. 55 КК України в редакції 1960 р. та ст. 89 КК України в редакції 2010 р. він є не судимий.
Що стосується призначеної ОСОБА_1 міри покарання, колегія суддів вважає, суд першої інстанції призначив засудженому покарання у відповідності до ст. 65 КК України – з урахуванням тяжкості вчиненого ним злочину, обставин що пом’якшують та обтяжують покарання, даних про особу ОСОБА_1 Колегія суддів вважає, що засудженому призначено покарання, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Підстав для зміни міри покарання ОСОБА_1 колегія суддів не вбачає.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 365, 366, 377, 379 КПК України колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Шевченківського районного суду м. Черівнеців від 13 липня 2010 року щодо ОСОБА_1 – змінити.
Виключити з мотивувальної частини вироку вказівку суду на кваліфікуючу ознаку злочину – завідомо неправдиве повідомлення органів дізнання про вчинення злочину, поєднане з обвинуваченням особи в тяжкому злочині.
Виключити із вступної частини вироку щодо ОСОБА_1 дані про його судимості від 30 лютого 1983 року Ленінським райсудом м. Чернівці за ст.ст. 140 ч.2, 215-3 ч.2, 193 ч.2, 42 КК України в редакції 1960 року, 8 травня 1986 року Військовим трибуналом в/ч 67687 за ст. 215-3 КК України в редакції 1960 р., 31 серпня 1993 року Ленінським районним судом м. Чернівців за ст.ст. 140 ч.1, 229-6 ч.2, 42, 14 КК України в редакції 1960 р., 25 червня 1996 р. Ленінським районним судом м. Чернівців за ст.ст. 229-6 ч.2, 14 КК України, 4 вересня 1998 року Ленінським райсудом м. Чернівців за ст. 196-1 ч.1 КК України із застосуванням ст. 45 КК України, 26 квітня 1999 року Садгірським райсудом м. Чернівців за ст.ст.229-6 ч.2, 140 ч.2, 42, 43 КК України у зв’язку з погашенням їх у відповідності до ст. 55 КК України в редакції 1960 р. та ст. 89 КК України в редакції 2010 року.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Головуючий В.Г.Тарбинський
Судді В.Ф.Кифлюк
В.І.Петлюк
Копія вірна: суддя