Справа № 2-а-1022/2010 року
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 листопада 2010 року суддя Канівського міськрайонного суду Черкаської області Штих К.М. розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Каневі про визнання неправомірними дій, зобов’язання відповідача провести перерахунок пенсії згідно із ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,
ВСТАНОВИВ :
Позивач звернулася в суд з позовом до відповідача про визнання неправомірними дій, зобов’язання відповідача перерахувати та виплати недоплачених сум пенсії відповідно до ст. 39 та ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» якими передбачено, що пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають в зоні посиленого радіоекологічного контролю підвищуються на одну мінімальну заробітну плату та призначається додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком, але в порушення Закону відповідач виплачує дані доплати у розмірі, що не співвідносяться з мінімальною заробітною платою та мінімальною пенсією за віком. В позові вказує, що вона перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Каневі як пенсіонер за віком та отримує пенсію по Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне забезпечення». В добровільному порядку відповідач відмовляється провести перерахунок і виплату пенсії за період з 01.01.09р. по 31.10.10р., тому просить зобов’язати відповідача перерахувати пенсію та в подальшому виплачувати щомісячно пенсію згідно Законів України.
Представник відповідача надав до суду письмові заперечення на позов та зазначив, що управлінням Пенсійного фонду України в м. Каневі щомісячну доплату виплачують в тому обсязі, які були виділені Головному Управлінню для даної виплати, крім того, вони виконують лише делеговані повноваження з питань соціального захисту і до їх компетенції не входить прийняття рішення по визначенню розмірів доплат і компенсацій, тому дані виплати здійснюються в межах коштів виділених Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ст.51 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закону України "Про державний бюджет України» на відповідні роки, потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи (4 категорія) виплачується додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю, встановлена в розмірі 5 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Щодо застосування статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», то згідно з Програмою діяльності Кабінету Міністрів України, схваленою постановою Верховної Ради України від 11.10.95 р., враховуючи розмір мінімальної заробітної плати, Кабінет Міністрів України постановою № 836 від 26.07.1996 р. громадянам, які проживають посиленого радіологічного контролю, встановив доплату в розмірі 520000 карбованців (5,20 грн.). Виходячи із вищевикладеного, підстав для перерахунку додаткової пенсії відповідно до ст.ст.39, 51 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" - немає, тому що розмір та суми цих виплат встановлені на 2007 - 2010 роки Законами України "Про державний бюджет України» на відповідні роки. В позові просить відмовити.
Відповідно до ч.4 ст.183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Суд дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з питань захисту прав людини.
ОСОБА_1 є постраждалою 4-ї категорії внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС згідно посвідчення серія НОМЕР_1 від 11.01.1993 року та постійно проживає в АДРЕСА_1, яке віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю, що не заперечує в судовому засіданні і представник відповідача.
Відповідно до ст. 39 Закону України ?ро статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення у зоні посиленого радіоекологічного контролю, підвищуються на одну мінімальну заробітну плату, при цьому, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати, згідно ч.4 ст.48 даного Закону.
Розмір мінімальної заробітної плати з 2004 року згідно з п.п. 5-2 п.5 ст.38 Бюджетного кодексу України (Закон України від 21.06.2001 р. № 2542-ІІІ) визначається законами про державний бюджет на відповідний рік.
Закони України «Про Державний бюджет» на відповідний рік до 2006 року не містили обмежень щодо застосування ст. 39 Закону України ?ро статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в частині здійснення доплат до пенсій непрацюючим пенсіонерам у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати, на 2006 рік – п. 37 ст.77 Закону України від 20.12.2005 р. № 3235-ІУ «Про Державний бюджет на 2006 рік» та на 2007 рік п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» було зупинено дію соціальних гарантій.
Згідно ч. 1 ст. 67 Закону України ?ро статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
У відповідності до ст. 71 Закону України ?ро статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” дія положень цього закону не може призупинятись іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Відповідно до ст. 75 Конституції України, єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України.
Згідно ст. 92 п. 6 ч. 1 Конституції України, виключно законами України визначаються основи соціального захисту.
Отже, Закон України ?ро статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” має вищу юридичну силу ніж Постанова Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.96 р. ?ро компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а тому суд вважає, що підлягає застосуванню вимога ст. 39 Закону України ?ро статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, який передбачає щомісячну доплату в розмірі мінімальної заробітної плати.
Крім того, слід зазначити, що встановлений ще в 1996 році Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.96 р. ?ро компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” розмір доплат і компенсацій протягом тривалих років не змінювався не зважаючи на постійне підвищення мінімальної зарплати і не відповідає розміру встановленим іншими законами. Також Закони України ?ро розмір мінімальної заробітної плати” не містили обмежень до застосування ст. 39 Закону України ?ро статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Згідно ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до 4 категорії, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком.
Згідно підпункту 13 пункту 28 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було викладено в такій редакції: особам, віднесеним до категорії 4, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі 5 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Вказана норма Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а саме положення статті 67 розділу І, пунктів 2 - 4, 6 - 8, 10 - 18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20 - 22, 24 - 34, підпунктів 1 - 6, 8 - 12 пункту 35, пунктів 36 - 100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Відповідно до цього втратила чинність і норма Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині, яка стосується вищевказаного розміру додаткової пенсії особі, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіологічного контролю.
Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в подальшому будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішені даного спору підлягає застосуванню ст. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, а ч.3 ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" – з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком.
П. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 р. № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визначає, якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Дану позицію також підтримав Вищий Адміністративний Суд у своїй ухвалі від 30.05.07 року, стосовно позову до Управління Державного Казначейства України в Житомирській області, Управління праці і соціального захисту населення в Олевському районі Житомирської області та Управління Пенсійного Фонду в Олевському районі Житомирської області про стягнення заборнованості; позову до Управління Пенсійного Фонду в Овруцькому р-ні Житомирської області та обласного центру з нарахуваня та виплати пенсій і доплат Головного Управління праці та соціального захисту населення в Житомирській облдержадміністрації про стягнення невиплачених коштів.
В рішенні Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, 17 березня 2004 року №7-рп/2004, від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 вказано, що Конституційний Суд України вважає, що оскільки для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачене чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом, то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року №3477-ІУ, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У рішенні, ухваленому 30 листопада 2004 року у справі «Бакалов проти України», Європейський суд з прав людини вказав, що для держави неприпустимо пояснювати невиплату боргу браком бюджетних коштів, тому посилання представника відповідача на відсутність коштів не може бути підставою для відмови в задоволенні позову.
Суд вважає, помилковим посилання представника відповідача на те, що розмір виплат, передбачених Законом України „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, визначений постановою КМУ від 26.07.1996р. № 836, відповідає вимогам ст.ст. 62, 67 цього Закону, оскільки даною постановою Кабінет Міністрів України значно звужує зміст та обсяг прав позивача, встановлених цим же Законом.
Відповідно до ч.1,2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладене дії управління ПФУ в м. Каневі щодо невиплати позивачу доплат до пенсії, передбачених ст. 39 та ч. 3 ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд вважає неправомірними.
Позивач дізнався про порушення своїх прав 14.07.2010р. – після того, коли на його заяву УПФ надало відповідь в якій зазначено, що підстав для перерахунку пенсії відповідно до ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» немає, тому на підставі ст. 99 КАС України суд вважає, що строк звернення до суду позивачем не порушено.
Крім того, при прийнятті рішення про відшкодування щомісячної доплати до пенсії слід застосовувати поняття аналогії права згідно ст. 46 Закону України ?ро загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” згідно з якою, якщо виплати здійснені неправильно по вині органу, який призначив і виплачує ці виплати, то вони виплачуються за минулий час без обмежень будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Від сплати судових витрат сторони звільнені.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 21, 22, 24, 46, 55, 75, 92 Конституції України, ст.ст. 1, 13, 39, 67, 71 Закону України ?ро статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Закону України «Про державний бюджет України на 2006-2009 р.р.», від 28.02.91 р. №796-ХІІ, рішеннями Конституційного Суду України № 20-рп від 01.12.04 року, року №5-рп/2002 від 20 березня 2002, №7-рп/2004 від 17 березня 2004 року, №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, правових позицій Вищого Адміністративного Суду України, ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 183-2, 186 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м. Каневі Черкаської області з приводу відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку, виплат і додаткової пенсії у відповідності із ч.3 ст.51, ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
3. Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Каневі Черкаської області здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 – доплати до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні посиленого радіологічного контролю в розмірі мінімальної заробітної плати за період з 01.01.09р. по 31.10.2010р., з урахуванням раніше виплачених сум, відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» та в подальшому проводити їй виплату даної доплати щомісячно в розмірі мінімальної заробітної плати .
4. Зобов’язати Управління пенсійного Фонду України в м. Каневі здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю особі, віднесеній до 4-ої категорії за період з 01.01.09р. по 31.10.2010р., з урахуванням раніше виплачених сум, відповідно до ч.3 ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» та в подальшому проводити їй виплату додаткової пенсії щомісячно в розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком .
Від сплати судового збору сторони звільнені.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий К.М. Штих