АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Чернівці «26» жовтня 2010 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого Тарбинського В.Г.
суддів Кифлюка В.Ф., Петлюка В.І.
за участю прокурора Малик Н.В.
та адвоката (тів) ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 18 червня 2010 р.
Цим вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2
народження, уродженця і жителя ІНФОРМАЦІЯ_1, гр. України, маючого вищу освіту, одруженого, маючого на утриманні одну неповнолітню дитину, працюючого конструктором – дизайнером в МПВКП «ГАСКІ», не судимого
визнаного винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України і йому призначено покарання у виді сплати штрафу в розмірі 4000 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами на один рік.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2 до набрання вироку законної сили залишено у виді підписки про невиїзд.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 2847 грн. у відшкодування заподіяної їй матеріальної шкоди та 7000 грн. завданої моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Чернівецькій області 1314 грн. 60 коп. судових витрат, вирішено долю речового доказу.
Згідно вироку, ОСОБА_2 17 серпня 2009 року приблизно о 18 год 40 хв. на автомобільній дорозі сполученням Дома ново – Ковель – Чернівці – Мамалига у напрямку м. Кіцмань, в населеному пункті Витилівка цього ж району
Справа №11-337/2010 р. Головуючий у І інстанції: Литвинюк І.М.
Категорія: ст. 286 КК України Доповідач: Кифлюк В.Ф.
Чернівецької області, керуючи автомобілем ВАЗ - 2107 д/н НОМЕР_1 в порушення вимог п.1.7, 2.3 «б», 12.3 Правил дорожнього руху України, проявляючи неуважність до дорожньої обстановки в умовах, які дозволяли йому безпечно контролювати рух, виявивши на проїзній частині пішохода похилого віку ОСОБА_3, яка переходили дорогу спокійним кроком з права наліво по ходу його автомобіля, своєчасно не відреагував на зміну дорожньої обстановки, в результаті чого допустив наїзд на потерпілу, спричинивши їй середньої тяжкості тілесні ушкодження.
На цей вирок засуджений ОСОБА_2 подав апеляцію, в якій просив скасувати оскаржуваний вирок, а справу направити на новий судовий розгляд.
При цьому апелянт посилався на те, що потерпілу на дорозі він побачив приблизно за 60 м і вважав, що остання зупиниться і не буде переходити дорогу в недозволеному місці. А коли потерпіла, не зупиняючись, продовжила перехід дороги і до неї залишилось біля 40 м він подав їй звуковий сигнал та став гальмувати, але не зумів уникнути наїзду на ОСОБА_3.
Пізніше в лікарні він зустрічався з потерпілою і йому було відомо, що в останньої ніяких переломів не було. У нього є сумніви щодо правильності визначення тяжкості тілесних ушкоджень, які були заподіяні потерпілій.
На досудовому слідстві заявляв клопотання про призначення додаткових судово-медичної та автотехнічної експертиз, оскільки не погоджувався з їхніми висновками, але в задоволенні його клопотань було відмовлено.
В судовому засіданні також було відхилено його клопотання про призначення додаткової та повторної експертиз.
Вважає, що причиною даного ДТП є порушення потерпілою ПДР України.
Також засуджений вказував, що судове слідство було проведено не повно та однобічно, оскільки суд не досліджував документи, які б могли підтвердити чи спростувати висновки експерта з приводу тяжкості тілесних ушкоджень, що були заподіяні потерпілій.
Апелянт також вважає, що було порушено правила підслідності і це залишилося позв увагою суду.
Заслухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_1, які просили задовольнити подану апеляцію, посилаючись на обставини, що наведені в ній, прокурора Малик Н.В., яка просила відмовити в задоволенні апеляції, перевіривши матеріли справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляції необхідно відмовити.
Винність ОСОБА_2 у вчиненні злочину при обставинах, наведених у вироку, підтверджується дослідженими в суді доказами, яким дана правильна юридична оцінка.
Так, потерпіла ОСОБА_3 в суді дала показання, що 17.08.2009 року біля 18 год. 40 хв. ідучи із с. Витилівка, вона пересвідчилась, що поблизу транспорту не було і тоді стала переходити проїзну частину дороги. Ішла вона спокійно, не спішила. Коли дійшла до середини проїзної частини, була збита автомобілем.
Свідок ОСОБА_4 в суді дала показання, що 17.08.2009 р. біля 18 год. 40 хв. стоячи з сином на узбіччі дороги, бачила, як потерпіла переходила спокійним кроком центральну частину дороги. Тоді, поблизу транспортних засобів не було. Потім вона почула звуковий сигнал, звук гальм. Тоді ж вона бачила, як легковий автомобіль здійснив наїзд на потерпілу.
З даних протоколу відтворення обстановки та обставин події, вбачається, що при проведенні цієї слідчої дії з ОСОБА_2 було встановлено, що засуджений в змозі був побачити ОСОБА_3 за 280 м (а.с. 61-63).
З висновку судово-медичної експертизи від 08.10.2009 р. вбачається, що ОСОБА_3 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому сідничної кістки зліва, перелому основи нігтьової фаланги 1 пальця правої кисті, перелому нігтьової фаланги 1 пальця лівої стопи, забою головного мозку легкого ступеня, саден та синців голови, тулуба і кінцівок, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості (а.с. 68-69).
З висновків автотехнічних експертиз вбачається, що в діях ОСОБА_2 є невідповідність вимогам ПДР України, невиконання яких, з технічної точки зору, перебуває в причинному зв’язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди і останній мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода своєчасним застосуванням екстреного гальмування (а.с. 87-90, 215-218).
В судовому засіданні експерт ОСОБА_5 підтвердив висновки авто технічної експертизи та дав показання, що в даній дорожньо-транспортній обстановки моментом виникнення небезпеки руху для водія є момент виходу пішохода на проїзну частину дороги.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дослідивши всі докази по справі, прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_2
Засуджений в поданій ним апеляції не навів даних, які б на думку, колегії суддів, вказували на неповноту досудового чи судового слідства.
Відхилення досудовим слідством та судом клопотань про призначення додаткових та повторних експертиз, які, на думку останнього, є необхідними, не є неповнотою слідства та необ’єктивністю, як зазначає апелянт, а може свідчити про намагання ОСОБА_2 затягнути розгляд справи та уникнути відповідальності за вчинений злочин.
Посилання апелянта на те, що висновки судово-медичної експертизи є неконкретними, нечіткими, необґрунтованими та суперечать матеріалам справи є безпідставними та некоректними і також вказують на те, що засуджений не усвідомив того, що вчинив кримінально-карані дії.
Неконкретним, що на думку колегії суддів, є також посилання апелянта на те, що потерпілу, яка зазнала фізичних і моральних страждань, не було притягнуто до адміністративної відповідальності.
Апелянтом не наведено в апеляції і колегією суддів не встановлено обставин, які б вказували на необхідність зміни чи скасування вироку щодо ОСОБА_2
Подана апеляція засудженим є безпідставною і задоволенню не підлягає.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 365, 366, 377, 379 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області, -
У Х В А Л И Л А :
В задоволенні апеляції засудженого ОСОБА_2 відмовити, а вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 18 червня 2010 року щодо нього залишити без змін.
Головуючий В.Г.Тарбинський
Судді В.Ф.Кифлюк
В.І.Петлюк
Копія вірна: суддя