Справа № 2 – а- 1935/10/0108

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

01 листопада  2010  року 16 година 30 хвилин      

Керченський міський суд  міський  суд АР Крим  в складі:

                                  головуючого судді  – Захарової К.П,

при  секретарі –  Прокопець М.А.,

     за участю:                            позивача  -  ОСОБА_1

                        представника відповідача – Ковальчук О.Ю.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні  у  залі  суду  в  м.  Керчі  адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1  до Управління  праці та соціального захисту населення Керченської міської ради  (далі Управління ПСЗН) про визнання дій відповідача неправомірними,  зобов’язання вчинити  певні дії, індексації недоотриманої суми та стягнення моральної шкоди    

В С Т А Н О В И В:

Позивач звертаючись до суду з вказаним позовом, прохав визнати неправомірними дії відповідача відносно  нарахування та сплати йому грошової допомоги до 05 травня у 2010 році у розмірі меншому, ніж передбачено ст. 13 Закону України ««Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», зобов’язати відповідача  призвести індексацію  вказаної недоотриманої грошової допомоги, також просив стягнути з відповідача нанесену моральну шкоду  у розмірі 1000 грн.

 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що  позивач є інвалідом війни 2 групи та має право на пільги, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551 – ХІІ від 22.10.1993 року (далі Закон № 3551 – ХІ) зокрема на отримання щорічної разової до 05 травня у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, але відповідачем у порушення вимог ст. 13 вказаного Закону № 3551 - ХІ  було йому перераховано до 05 травня 2010 року  лише 480 грн.

Позивач у судовому засіданні підтримав свій позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, та пояснила, що у 2010 році  відсуне джерело для виплат вказаної разової щорічної  допомоги, оскільки вона не забезпечена бюджетними асигнуваннями. На цей час Рішення Конституційного суду України, яким обмеження сплати даної грошової допомоги визнано таким, що не відповідає Конституції України,  не може бути реалізовано, тому, що не внесені зміни у Закон України «Про державний бюджет на 2010 рік» та  не збільшено фінансування вказаних виплат. Окрім того, позивач наполягла на тому, що позов  не підлягає задоволенню і тому, що позивач недоотримавши допомогу до 05 травня 2010 року, не звернувся за нею до Управління ПСЗН до 30 вересня 2010 року, як це встановлено  ч. 4 ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту». Вимога  позивача що до стягнення з відповідача  моральної шкоди, на думку представника відповідача також задоволенню не підлягає, оскільки  норми, яки регулюють стягнення моральної шкоди містяться у Цивільному Кодексі України і не розповсюджуються на адміністративні справи.

Заслухавши учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов  підлягає частковому задоволенню.

Так, як було встановлено у судовому засіданні та слідує з матеріалів справи ОСОБА_1, є інвалідом 2 групи, що підтверджується посвідченням виданим Управлінням  праці та соціального захисту населення на ім'я позивача (а.с. 2).

Відповідно до  частини п'ятої статті 13  Закону України   № 3551 – ХІ  (у редакції від 04.07.2002 року, яка набрала чинності 31.07.2002 року,  є чинною на момент виникнення правовідносин та підлягає застосуванню судом),  позивач має право на щорічну одноразову допомогу до 5-го травня у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Відповідно до ст.  52 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік» від 27.04.2010 № 2154-VI  01 квітня по 30 червня 2010 року  прожитковий мінімум для осіб, яки втратили працездатність  встановлено у  розмірі 706 грн..

Таким чином  у 2010 році  відповідачем  до 05 травня 2010 року повинно було бути перераховано позивачеві  - 5648 грн. (706 х 8 = 5648 грн.), і сума недоотриманої позивачем щорічної грошової допомоги  з урахуванням одержаного  позивачем складає  5168 грн. (5648 – 480 = 5168).

Доводи відповідача про відсутність фінансових можливостей держави для здійснення  виплат разової грошової допомоги у розмірі встановленому Законом № 3551 – ХІ , є неспроможними, оскільки з огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини та положення  частини першої ст. 58 Конституції України, яки вказують про «незворотність дії в часі законів та інших нормативних актів, крім випадків, коли вони помішують або скасовують відповідність», реалізація особою права, яке пов’язане з отриманням бюджетних коштів та базується на нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Не переконливі, на думку суду, теж доводи представника відповідача, про незаконність вимог позивача, з тих підстав, що він  у порушення вимог ст. 17-1  Закону № 3551 – ХІ, недоотримавши щорічну грошову допомогу до 05 травня 2010 року не звернувся за її отриманням до 30 вересня вказаного року, оскільки ч. 4 ст. 17 вказаного Закону України встановлено, що «особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги». От же, вказаною статтею Закону не встановлено обв’язку звернення за недоотриманою грошовою допомогою до Управління ПСЗН, і тому не звернення  позивача за допомогою  у цьому порядку, на думку суду, не позбавляє його  права звернення до адміністративного суду для захисту своїх прав.

Таким чином суд приходить до висновку що відповідачем  було нараховане та сплачено позивачеві щорічну разову грошову допомогу до  05 травня за 2010 рік, у розмірі меншому  ніж встановлено ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» № 3551 – ХІ від 22.10.1993 року – неправомірно.

Проте, суд вважає, що доводи позивача стосовно індексації недоотриманої грошової допомого  згідно з вимогами Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»  від 03.07.1991, № 1282-XIІ задоволенню не підлягають оскільки  п. 2 «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати»,  затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. N 159, встановлено, що  «компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року». Представник відповідача у судовому засіданні пояснила, що вказана щорічна разова грошова допомога, у розмірі передбаченому ст.13 Закону № 3551 – ХІ позивачеві  не нараховувалася.

Окрім того, не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди у сумі 1000 грн. оскільки, оскільки п. 3  Постанови Пленуму  Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» встановлено, що  «під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків», проте позивач у судовому засіданні  вказавши на те, що він переніс моральні страждання, у зв'язку з недоплатою йому разової щорічної грошової допомоги,  не зміг  пояснити суду чому саме  вони виявилися.

Згідно із ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому суд бере до уваги положення ч. 2 ст. 71 КАС України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, представником  відповідача у судовому засіданні не було доведено правомірності дії стосовно яких було подано адміністративний позов.

На підставі  викладеного  та  керуючись ст. ст. 6, 8, 9, 70-72 , 86, 99, 158-163, 167  Кодексу  адміністративного  судочинства  України;  ст. 13  закону  України  «Про статус ветеранів війни та їх соціальний захист» суд,

П О С Т А Н О В И В :

 Адміністративний позов ОСОБА_1 -    задовольнити  частково.  

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Керченської міської ради стосовно нарахування та виплати позивачеві разової грошової допомоги до 05 травня  у 2010 році – неправомірними.  

 Зобов’язати  Управління  праці та соціального захисту населення Керченської міської ради виплатити на корить ОСОБА_1, як інваліду другої групи разову грошову допомогу до 05 травня, за  2010 рік у розмірі, 5168 (п’ять тисяч сто шістдесят вісім) грн..

Стягнути  з Управління  праці та соціального захисту населення Керченської міської ради на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 (однієї)  гривні 70 копійок (місцевий бюджет м. Керчі  рахунок 31417537700019 за кодом бюджетної класифікації доходів 22090100 банк – Головне управління Державного казначейства України в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 34740946).

  У задоволенні  решти  позовних  вимог      -    відмовити.    

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова,  якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Керченський міський суд протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови суду, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення постанови суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом  десяти днів з дня отримання копії цієї постанов

Повний текст постанови виготовлено 05.11.2010 року

Суддя                                                              Захарова К.П.