ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 14 жовтня 2010 року   16:12                                    Справа №  2а-5729/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Прасов О.О.

Суддів                    Янюк О.С.

                               Конишевої О.В.

при секретарі         Жучковій Н.С.,

за участі позивача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3, представника відповідача Купріянова Б.В., представників третьої особи Кісіль В.Г., Сідої Т.В., розглянув у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за заявою:      ОСОБА_7

до:                  Державного комітету України із земельних ресурсів (Держкомзем), м.Київ

третя особа:  на стороні відповідача Головне управління Держкомзему у Запорізькій області

третя особа: на стороні відповідача Кулініч О.М. Голова Державного комітету України із земельних ресурсів

про:        визнання дій протиправними, визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі – позивач) звернувся з адміністративним позовом до Державного комітету України із земельних ресурсів (далі – відповідач), в якому просить суд:

1.          Визнати дії Державного комітету України із земельних ресурсів (Держкомзему) по звільненню начальника Головного управління Держкомзему у Запорізькій області ОСОБА_2 протиправними;

2.          Визнати наказ Державного комітету України із земельних ресурсів (Держкомзему) №504кт від 22.07.2010 «Про звільнення ОСОБА_2.» незаконним.

3.          Скасувати наказ Державного комітету України із земельних ресурсів (Держкомзему) №504кт від 22.07.2010 «Про звільнення ОСОБА_2.».

4.          Поновити ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_3, виданий Оджонікідзевським РВ УМВС України в Запорізькій області 15.07.1998, зареєстрований: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_2) на посаді начальника Головного управління Держкомзему України у Запорізькій області та зобов’язати Державний комітет України із земельних ресурсів (Держкомзем) (03151, м.Київ, вул. Народного ополчення, буд.3, код ЄДРПОУ 00032332) видати наказ про поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника Головного управління Держкомзему у Запорізькій області.

5.          Стягнути з Державного комітету України із земельних ресурсів (Держкомзему) на користь ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу.

6.          Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника Головного управління Держкомзему у Запорізькій області та стягнення присудженої виплати заробітної плати у межах стягнення за один місяць.

21.09.2010 від позивача до суду надійшла заява про зміну позовних вимог, в якій позивач просить суд:

1.          Визнати дії Державного комітету України із земельних ресурсів (Держкомзему) по звільненню начальника Головного управління Держкомзему у Запорізькій області ОСОБА_2 протиправними;

2.          Визнати накази Державного комітету України із земельних ресурсів (Держкомзему) №504кт від 22.07.2010 «Про звільнення ОСОБА_2.» та №509кт від 23.07.2010 «Про внесення змін до наказу №505кт від 22.07.2010» протиправними.

3.          Скасувати накази Державного комітету України із земельних ресурсів (Держкомзему) №504кт від 22.07.2010 «Про звільнення ОСОБА_2.» та №509кт від 23.07.2010 «Про внесення змін до наказу №504кт від 22.07.2010».

4.          Поновити ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_3, виданий Оджонікідзевським РВ УМВС України в Запорізькій області 15.07.1998, зареєстрований: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_2) на посаді начальника Головного управління Держкомзему України у Запорізькій області та зобов’язати Державний комітет України із земельних ресурсів (Держкомзем) (03151, м.Київ, вул. Народного ополчення, буд.3, код ЄДРПОУ 00032332) видати наказ про поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника Головного управління Держкомзему у Запорізькій області.

5.          Стягнути з Державного комітету України із земельних ресурсів (Держкомзему) на користь ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу.

6.          Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника Головного управління Держкомзему у Запорізькій області та стягнення присудженої виплати заробітної плати у межах стягнення за один місяць.

Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Оскільки про наявність наказу Держкомзему №509кт від 23.07.2010 позивачу стало відомо у судовому засіданні 07.09.2010, після початку розгляду справи по суті, у зв’язку з чим він не може змінити предмет позову, суд, враховуючи пов’язаність наказів Держкомзему №504кт від 22.07.2010 та №509кт від 23.07.2010, з метою повного захисту прав та інтересів позивача виходить за межі перших позовних вимог.

У позові позивачем зазначено, що: його звільнено з займаної посади з порушенням ст.40 Кодексу Законів про працю України (далі – КЗпП України) – під час знаходження на лікуванні; зазначені у довідці перевіряючих відомості, які стали підставою для звільнення, не відповідають, на його думку, реальним обставинам справ, є надуманими.

Позивач та його представник у судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просять позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує, вважає, що звільнення позивача здійснено відповідно до норм права, за результатами виявлених недоліків, викладених у «Довідці перевірки стану організації кадрової роботи, окремих питань організації роботи щодо запобігання корупції та інформації, викладеної у скарзі колективу Головного управління Держкомзему у Запорізькій області» від 16.07.2010. Звільнення позивача, на думку відповідача, здійснено відповідно до п.6 ст.30 Закону України «Про державну службу», ст.7 КЗпП України за порушення присяги державного службовця. Відмова державного службовця від прийняття або порушення присяги, передбаченої ст.17 Закону України «Про державну службу» є підставою для припинення державної служби. Згідно із абзацом першим пункту 9 «Положення про Головне управління Держкомзему в області», затвердженого 10.07.2010 наказом Держкомзему №123, зареєстрованого 10.07.2008 у Міністерстві юстиції України за №623/15314, начальник головного управління здійснює керівництво його діяльністю і несе персональну відповідальність за виконання покладених на управління завдань.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позову, просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представники третьої особи на стороні відповідача – Головного управління Держкомзему у Запорізькій області не заперечують проти задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.

Представник третьої особи на стороні відповідача – Кулініч О.М. – Голови Державного комітету України із земельних ресурсів проти задоволення позовних вимог заперечує, просить у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення позивача, представників позивача та відповідача, третіх осіб на стороні відповідача, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

1.          З метою перевірки стану організації роботи з кадрами в Головному управлінні Держкомзему у Запорізькій області, а також інформації, викладеної у скарзі колективу даного управління 14.07.2010 наказом Держкомзему №533 створено комісію, яка з 15.07.2010 по 16.07.2010 уповноважена на проведення перевірки стану організації роботи з кадрами в Головному управлінні Держкомзему у Запорізькій області, та інформації, викладеної у скарзі.

За результатами перевірки 16.07.2010 комісією складено «Довідку перевірки стану організації кадрової роботи, окремих питань організації роботи щодо запобігання корупції та інформації, викладеної у скарзі колективу Головного управління Держкомзему у Запорізькій області». Згідно висновків, викладених у довідці, з метою усунення виявлених порушень запропоновано внести пропозицію керівництву Держкомзему щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника Головного управління Держкомзему у Запорізькій області ОСОБА_2 за систематичне ігнорування та невиконання вимог наказів та доручень Держкомзему, незадовільний рівень організації роботи щодо запобігання проявам корупції у Головному управлінні Держкомзему у Запорізькій області.

Однак, наказом Держкомзему від 14.07.2010 №533 комісія не уповноважувалася на проведення перевірки стану окремих питань організації роботи щодо запобігання корупції.

У «Довідці перевірки стану організації кадрової роботи, окремих питань організації роботи щодо запобігання корупції та інформації, викладеної у скарзі колективу Головного управління Держкомзему у Запорізькій області» зазначено, що в «… інформації містилися дані про вчинення корупційного правопорушення спеціалістом 1 категорії відділу Держкомзему у Приморському районі ОСОБА_10, а саме державний службовець вніс неповні дані до Декларації про доходи, зобов’язання фінансового характеру та майнового стану, порушивши вимоги ст.6, ч.1 ст.9 Закону України «Про боротьбу з корупцією». Відділ Держкомзему у Приморському районі за результатами розгляду постанови Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 07.06.2010 у справі №3-1838/10, згідно з якою до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу було притягнуто вказану особу, обмежився лише винесенням вказаному посадовцю догани. При цьому, статтею 30 Закону України «Про державну службу» передбачено, що особам, яких визнано винними у вчиненні корупційних діянь має бути припинено державну службу. Однак, Головним управлінням у Запорізькій області не було вжито відповідних заходів реагування щодо невжиття адекватних заходів реагування начальником Відділу Держкомзему у Приморському районі ОСОБА_11 у відповідності до вимог статті 30 Закону України «Про державну службу» у частині припинення державної служби спеціалісту 1 категорії відділу Держкомзему у Приморському районі ОСОБА_10.».

У ст.30 Закону України «Про державну службу» зазначено, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі:

1)          порушення умов реалізації права на державну службу (стаття 4 цього Закону);

2)          недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтею 16 цього Закону;

3)          досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби (стаття 23 цього Закону);

4)          відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії (стаття 31 цього Закону);

5)          виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі (стаття 12 цього Закону);

6)          відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону;

7)          неподання або подання державним службовцем неправдивих відомостей щодо його доходів, передбачених статтею 13 цього Закону.

          Згідно з ст.16 Закону України «Про державну службу» державний службовець не має права вчиняти дії, передбачені статтями 1 і 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією».

У ст.1 Закону України «Про боротьбу з корупцією» закріплено поняття корупції та корупційних діянь, а у ст.5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» – спеціальні обмеження щодо державних службовців та інших осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямовані на попередження корупції.

У вказаних статтях Закону України «Про боротьбу з корупцією» не має жодного слова стосовно порушення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, вимог щодо декларування доходів (неподання або подання неповних чи неправдивих відомостей про доходи та зобов'язання фінансового характеру).  

Декларування доходів осіб, уповноважених на виконання функцій держави, відповідно до ст.6 Закону України «Про боротьбу з корупцією» відноситься до дій спрямованих на попередження корупції.

Розділ ІІІ Закону України «Про боротьбу з корупцією» присвячений «відповідальності за корупційні діяння та інші правопорушення, пов’язані з корупцією». Згідно ст.9, яка входить до цього Розділу Закону України «Про боротьбу з корупцією», порушення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, вимог щодо декларування доходів (неподання або подання неповних чи неправдивих відомостей про доходи та зобов'язання фінансового характеру) тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також є підставою для відмови у призначенні на посаду та для позбавлення права балотуватись у депутати або на виборні посади в державні органи.

Отже, порушення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, вимог щодо декларування доходів (неподання або подання неповних чи неправдивих відомостей про доходи та зобов'язання фінансового характеру) є правопорушенням, пов’язаним з корупцією, однак не є безпосередньо корупційним діянням.

З урахуванням вказаних норм Закону України «Про боротьбу з корупцією» та Закону України «Про державну службу», суд вважає, що ОСОБА_10 не може бути звільнено на підставі п.2 ч.1 ст.30 Закону України «Про державну службу», оскільки ним не вчинені дії, передбачені статтями 1 і 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією».

Згідно з матеріалами справи, зокрема листом Головного управління Держкомзему у Запорізькій області на адресу начальника Відділу Держкомзему у Приморському районі від 15.07.2010 №01-13-04/2764, «державний службовець ОСОБА_10 вніс не повні відомості в «декларацію про доходи, зобов’язання фінансового характеру та майнового стану державного службовця та особи, яка претендує на заняття посади державного службовця щодо себе та членів своєї сім’ї отриманих за 2009 рік», а саме не вніс відомості щодо розміру отриманого доходу батьком ОСОБА_10 від здачі в оренду земельного та майнових паїв в розмірі 3056 грн.».

Оскільки ОСОБА_10 у декларації не подав відомостей щодо доходу члена своєї сім’ї, а не стосовно своїх власних доходів, то відповідно його державна служба не може бути припинена на підставі п.7 ч.1 ст.30 Закону України «Про державну службу».

Таким чином, є безпідставним посилання у «Довідці перевірки стану організації кадрової роботи, окремих питань організації роботи щодо запобігання корупції та інформації, викладеної у скарзі колективу Головного управління Держкомзему у Запорізькій області» на те, що «Головним управлінням у Запорізькій області не було вжито відповідних заходів реагування щодо невжиття адекватних заходів реагування начальником Відділу Держкомзему у Приморському районі ОСОБА_11 у відповідності до вимог статті 30 Закону України «Про державну службу» у частині припинення державної служби спеціалісту 1 категорії відділу Держкомзему у Приморському районі ОСОБА_10.».

Також, згідно з п.8 «Положення про управління (відділ) Держкомзему в районі», затвердженого наказом Держкомзему від 17.06.2008 №123, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.07.2008 за №625/15316, начальник управління (відділу) призначає на посаду і звільняє з посади в установленому порядку працівників управління (відділу).

Відповідачем нормативно не доведена необхідність обов’язкового внесення до розділу 2 Посадової інструкції завідувача контрольно-ревізійним сектором положень в частині покладення обов’язків з вивчення та аналізу стану реалізації заходів по боротьбі з корупцією.

Відповідачем у суді нормативно та документально не спростовано доводи та докази позивача та третьої особи на стороні відповідача –  Головного управління Держкомзему у Запорізькій області щодо:

-          надіслання листом від 03.03.2010 за №01-01-04/1028/1 начальникам відділів (управлінь) Держкомзему у районах (містах) Запорізької області наказу Держкомзему від 24.02.2010 №197 «Про запровадження невідкладного інформування» для використання в роботі;

-          факсограми від 29.01.2010 №01-13-01/0460 начальникам відділів (управлінь) Держкомзему у районах (містах) Запорізької області про направлення для керівництва в роботі листа Держкомзему від 13.01.2010 №1039/24/4-10;

-          несвоєчасного отримання наказу Держкомзему від 08.01.2010 №13;

-          погодження (візування) юридичною службою наказів по Головному управлінню Держкомзему у Запорізькій області відповідно до п.4.5.2 «Інструкції з діловодства у Державному комітеті України із земельних ресурсів, урядових, територіальних органах та державних підприємствах, що належать до сфери його управління», затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 30.12.1998 №147 (в редакції наказу від 04.04.2006 №122), та п.10 «Загального положення про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2008 №1040.

Відповідачем на виконання ухвали суду про відкриття провадження в адміністративній справі від 28.07.2010 не надано до суду документи, на які є посилання в довідці Державного комітету України із земельних ресурсів від 16.07.2010 і в позові.

У «Довідці перевірки стану організації кадрової роботи, окремих питань організації роботи щодо запобігання корупції та інформації, викладеної у скарзі колективу Головного управління Держкомзему у Запорізькій області» відсутнє зазначення, а у судовому засіданні відповідачем не доведено, у чому відбулась систематичність ігнорування та невиконання вимог наказів та доручень Держкомзему.

Вивченням вказаної «Довідки перевірки стану організації кадрової роботи, окремих питань організації роботи щодо запобігання корупції та інформації, викладеної у скарзі колективу Головного управління Держкомзему у Запорізькій області», на яку як доказ, посилається як позивач, так і відповідач, судом не встановлено фактів складення щодо співробітників Головного управління Держкомзему у Запорізькій області протоколів про корупційне діяння, існування судових рішень за результатами розгляду таких протоколів.

Отже, наявність фактів прояву корупції в Головному управлінні Держкомзему у Запорізькій області відповідачем – не доведена.

2.           Згідно наказу Держкомзему №504кт від 22.07.2010 «Про звільнення ОСОБА_7» підставами до його звільнення стали: порушення вимог Держкомзему, встановлені дорученням від 04.02.2010 №2889/24/7-10 до форми звітності про результати роботи у сфері запобігання та протидії корупції, не висвітлення результатів роботи за окремими напрямками роботи; не забезпечення виконання управлінням Держкомзему у районах (містах) Запорізької області наказу Держкомзему №197 від 24.02.2010 «Про запровадження невідкладного інформування Держкомзему про факти із ознаками злочинів, які вчиняються працівниками територіальних органів»; неподання зведеної інформації по всім підрозділам Держкомзему у Запорізькій області; невжиття адекватних заходів щодо ОСОБА_11 та ОСОБА_10 відповідно до Закону України «Про державну службу»; відсутність віз юридичної служби управління на наказах. Даний наказ ґрунтується на п.6 ст.30 Закону України «Про державну службу» та ст.7 КЗпП України.

У наказовій частині наказу Держкомзему від 22.07.2010 №504кт зазначено: «ОСОБА_2, начальника головного управління Держкомзему у Запорізькій області, звільнити із займаної посади 22 липня 2010 року припинивши державну службу».

Дослідженням у судовому засіданні наказу Держкомзему від 23.07.2010 №509кт за яким наказову частину наказу Держкомзему від 22.07.2010 №504кт «Про звільнення ОСОБА_2.» доповнено пунктом 2 такого змісту: «Вважати днем звільнення ОСОБА_2 перший день виходу на роботу після закінчення тимчасової непрацездатності» встановлено відсутність посилання на будь-які правові норми при винесенні цього наказу або його нормативне обґрунтування.

Підставою для винесення Держкомземом 23.07.2010 наказу №509кт стала «координуюча інформація надана ОСОБА_12, першим заступником начальника Головного управління Держкомзему у Запорізькій області від 22.07.2010 щодо перебування по тимчасовій непрацездатності 22.07.2010 ОСОБА_13, начальника Головного управління Держкомзему у Запорізькій області».

Наказ Держкомзему від 23.07.2010 №509кт було надано до суду представником відповідача у судовому засіданні 07.09.2010.

Як повідомив позивач, з наказом Держкомзему від 23.07.2010 №509кт його ніхто не ознайомлював, про його існування він дізнався у судовому засіданні 07.09.2010.

Як повідомили представники третьої особи –  Головного управління Держкомзему у Запорізькій області у судовому засіданні 07.09.2010 та 14.10.2010 наказ Держкомзему від 23.07.2010 №509кт до Головного управління Держкомзему у Запорізькій області не надходив, про його існування їм нічого не відомо.

За вказаних обставин, є два суперечливих дні звільнення ОСОБА_2 із займаної посади – 22.07.2010 та перший день виходу на роботу після закінчення тимчасової непрацездатності.

Відповідач та його представник у судовому засіданні не довели з посиланням на норми права про можливість формулювання наказу Держкомзему від 22.07.2010 № 504кт наступним чином: «Вважати днем звільнення ОСОБА_2 перший день виходу на роботу після закінчення тимчасової непрацездатності».

Відповідно до наданої до суду виписки з амбулаторної карти пацієнта ОСОБА_2 виданої комунальною установою «Центральна районна поліклініка Шевченківського району» позивач з 19.07.2010 по 20.07.2010 проходив амбулаторне лікування, а з 21.07.2010 перебував на стаціонарному лікуванні. Також, позивачем надані до суду: листок непрацездатності Серії АБГ №678047 – позивач перебував у стаціонарі з 21.07.2010 по 30.07.2010; листок непрацездатності Серії АБЖ №5793 – позивач перебував у стаціонарі з 02.08.2010 по 22.08.2010. Під час лікування позивач був тимчасово непрацездатним.

Згідно з ч.3 ст.40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.

З урахуванням зазначеного, звільнення позивача 22.07.2010 суперечить ч.3 ст.40 КЗпП України.

3.          Відповідно до ст.7 КЗпП України, на яку посилається відповідач у наказі №504кт від 22.07.2010, особливості регулювання праці осіб, які працюють у районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я, тимчасових і сезонних працівників, а також працівників, які працюють у фізичних осіб за трудовими договорами, додаткові (крім передбачених у статтях 37 і 41 цього Кодексу) підстави для припинення трудового договору деяких категорій працівників за певних умов (порушення встановлених правил прийняття на роботу та ін.) встановлюються законодавством.

Крім загальних підстав, передбачених КЗпП України, державна служба відповідно до п.6 ч.1 ст.30 Закону України «Про державну службу» припиняється у разі: відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.

Зміна керівників або складу державних органів не може бути підставою для припинення державним службовцем державної служби на займаній посаді з ініціативи новопризначених керівників, крім державних службовців патронатної служби (ч.2 ст.30 Закону України «Про державну службу»).

Відповідно до ст.17 Закону України «Про державну службу» громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змісту: «Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки». Державний службовець підписує текст Присяги, який зберігається за місцем роботи. Про прийняття Присяги робиться запис у трудовій книжці.

Як зазначено у ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Дослідженням наказів Держкомзему за якими звільнено позивача: №504кт від 22.07.2010 та №509кт від 23.07.2010 встановлено відсутність в них об’єктивно доведених відомостей про: невірність ОСОБА_2 під час служби народові України, недотримання ним конкретних норм Конституції та законів України, не сприяння втіленню їх у життя, не зміцнення їх авторитету, не охорону прав, свобод і законних інтересів громадян, не сумлінне виконання своїх обов'язків. У вказаних наказах немає посилань на певні пункти функціональних обов’язків ОСОБА_2, які, на думку відповідача, він не сумлінно виконував або порушував під час своєї роботі на посаді державного службовця.

Отже, відповідачем не надано достовірних доказів відмови позивача від прийняття Присяги, або її порушення.

Відповідачем не доведено суду про наявність інших підстав для припинення трудових відносин з ОСОБА_2 передбачених КЗпП України.

4.          Відповідно до п.п.1 п.1 Указу Президента України «Про деякі питання забезпечення здійснення повноважень місцевими державними адміністраціями» від 16.04.2010 №542/2010 Кабінету Міністрів України доручено забезпечити безумовне виконання міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади вимог законодавства щодо погодження з головами місцевих державних адміністрацій призначення та звільнення керівників територіальних органів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, урядових органів державного управління, керівників підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, та притягнення в установленому порядку до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, які допускають систематичне порушення таких вимог.

Представником відповідача у судовому засіданні 14.10.2010 надано звернення Державного комітету України із земельних ресурсів від 22.07.2010 до голови Запорізької обласної державної адміністрації щодо погодження звільнення з посади начальника Головного управління Держкомзему у Запорізькій області ОСОБА_2 згідно п.6 ст.30 Закону України «Про державну службу» та ст.7 КЗпП України.

Однак, відповідачем та його представником не надано до суду доказів отримання вказаного звернення головою Запорізької обласної державної адміністрації та надання ним погодження на звільнення ОСОБА_2

Таким чином, суд приходить до висновку, що накази Державного комітету України із земельних ресурсів №504кт від 22.07.2010 «Про звільнення ОСОБА_2.» та №509кт від 23.07.2010 «Про внесення змін до наказу №504кт від 22.07.2010» винесені з порушенням п.п.1 п.1 Указу Президента України «Про деякі питання забезпечення здійснення повноважень місцевими державними адміністраціями» від 16.04.2010 №542/2010.

5.          Згідно з ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Як повідомила у судовому засіданні 14.10.2010 представник третьої особи на стороні відповідача – Головного управління Держкомзему у Запорізькій області Сіда Т.В. – начальник відділу кадрової політики, професійної  підготовки та підвищення кваліфікації Головного управління Держкомзему у Запорізькій області, станом на 14.10.2010 трудову книжку та копію наказу про звільнення позивачу не видано, розрахунок не проведено.

Відповідачем та його представником у судовому засіданні зазначене не спростовано.

Відповідно до п.2.3 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої 29.07.1993 наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального розвитку населення України №58, зареєстрованої 17.08.1993 у Міністерстві юстиції України за №110 (далі – «Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників»), записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Згідно п.2.4. «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення – у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

          Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки (п.4.2 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників»).

Пунктом 2.26 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» передбачено, що днем звільнення вважається останній день роботи.

Як зазначено у п.4.1 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», днем звільнення, при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові, вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника.

Відповідачем та його представником у судовому засіданні не повідомлена поважність затримки видачі позивачу трудової книжки.  

Оскільки суду представником відповідача надано заяву позивача про відмову у виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що не заперечується позивачем у судовому засіданні, суд не досліджує факти з даного приводу. У судовому засіданні 14.10.2010 позивач підтвердив свою відмову від виплати йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Таким чином, суд вважає, що станом на 14.10.2010 відповідач з позивачем не припинив трудових відносин, у зв’язку з цим у задоволенні позовних вимог позивача про: поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника Головного управління Держкомзему України у Запорізькій області та зобов’язання Державний комітет України із земельних ресурсів видати наказ про поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника Головного управління Держкомзему у Запорізькій області; стягнення з Державного комітету України із земельних ресурсів на користь ОСОБА_2 заробітної плати за час вимушеного прогулу – має бути відмовлено.

Крім того, як зазначено у п. 2, 3 ч.1 ст.256 КАС України негайно виконуються постанови суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Тобто, негайне виконання постанов з вказаних питань відбувається в силу Закону.

Таким чином, позовна вимога про допуск судом негайного виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника Головного управління Держкомзему у Запорізькій області та стягнення присудженої виплати заробітної плати у межах стягнення за один місяць не ґрунтується на Законі.

Враховуючи, що поняття скасування наказів вже вміщує у собі їх протиправність, суд вважає, що додаткового визнання наказів протиправними не потребує.

Отже, у задоволенні позовної вимоги позивача про визнання наказів Державного комітету України із земельних ресурсів №504кт від 22.07.2010 «Про звільнення ОСОБА_2.» та №509кт від 23.07.2010 «Про внесення змін до наказу №504кт від 22.07.2010» має бути відмовлено.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням досліджених доказів суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність прийняття рішень щодо звільнення позивача.

Таким чином, позовні вимоги позивача про: визнання дій Державного комітету України із земельних ресурсів (Держкомзему) по звільненню начальника Головного управління Держкомзему у Запорізькій області ОСОБА_2 протиправними; скасування наказу Державного комітету України із земельних ресурсів (Держкомзему) №504кт від 22.07.2010 «Про звільнення ОСОБА_2.» та №509кт від 23.07.2010 «Про внесення змін до наказу №504кт від 22.07.2010» суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 158-163, 256 КАС України, ст.19 Конституції України, ст.ст. 7, 40 КЗпП України; ст.ст. 17, 30 Закону України «Про державну службу»; ст.ст. 1, 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією»; п.п.1 п.1 Указу Президента України «Про деякі питання забезпечення здійснення повноважень місцевими державними адміністраціями» від 16.04.2010 №542/2010; п. 2.26, 2.3, 2.4, 4.1, 4.2 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої 29.07.1993 наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального розвитку населення України №58, зареєстрованої 17.08.1993 у Міністерстві юстиції України за №110, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

1.Визнати дії Державного комітету України із земельних ресурсів (Держкомзему) по звільненню начальника Головного управління Держкомзему у Запорізькій області ОСОБА_2 протиправними.

2.Скасувати накази Державного комітету України із земельних ресурсів (Держкомзему) № 504кт від 22.07.2010 «Про звільнення ОСОБА_2.» та № 509кт від 22.07.2010 «Про внесення змін до наказу № 504кт від 22.07.2010».

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Головуючий суддя                                                              О.О. Прасов

Суддя                                                                                    О.С.Янюк

Суддя                                                                                    О.В. Конишева