Справа № 2-6014/10

  Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М          У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2010 року   Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого – судді                                                                                  Коренюк А.М.

при секретарі                                                                       Чуприні І.В., Столярець І.В.

з участю представника позивача                                                              Олійник В.В.

відповідача                                                                                                  ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», що є правонаступником прав та обов»язків Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк», до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд –

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що між позивачем в особі ВАТ «ВТБ Банк», правонаступником якого є ПАТ «ВТБ Банк» та відповідачем ОСОБА_2 05 вересня 2008 року був укладений кредитний договір № D-0008/AV про надання відповідачу кредиту в сумі 26 000 доларів США на придбання автомобіля в ТОВ «Ніко-Січ» з кінцевим терміном повернення кредиту до 04 вересня 2015 року, зі сплатою кредитних коштів в строк з 01 по 08 число кожного місяця рівними частинами в сумі 440 доларів США, та сплатою 16,00 відсотків річних. В якості забезпечення виконання зобов»язань за даним кредитним договором, між позивачем та відповідачем був укладений договір застави № D-0008/AV-Z від 05 вересня 2008 року транспортного засобу – автомобіля марки «Mitsubishi», що належить відповідачу на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Станом на 15.02.2010 року загальна заборгованість відповідача становить 292 430 грн. 70 коп., з яких заборгованість за кредитом – 205 086 грн. 01 коп. (25 828 доларів 00 центів США); заборгованість за відсотками за користування кредитом  – 30 833 грн. 55 коп. (3 852 доларів 99 центів США); три відсотки річних – 1 176 грн. 37 коп. (147 доларів США); 55 334 грн. 77 коп. – пеня за кредитним договором.

В судовому засіданні представник позивача Олійник В.В., діюча на підставі довіреності від 13.07.2009 року (а.с.96), позовні вимоги підтримала на тих же підставах та просила їх задовольнити, посилаючись на вимоги закону про належне виконання зобов»язань за кредитним договором та його умов.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково, як на підставу своїх заперечень, послалась на економічну кризу. Зазначила, що вона є приватним підприємцем, не має доходів, відтак не спроможна сплачувати кошти за користування кредитом.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з»ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об»єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони перебувають у зобов»язальних правовідносинах.

 Так, між позивачем в особі ВАТ «ВТБ Банк», правонаступником якого є ПАТ «ВТБ Банк» (а.с.100-115) та відповідачем ОСОБА_2 05 вересня 2008 року був укладений кредитний договір № D-0008/AV про надання відповідачу кредиту в сумі 26 000 доларів США на придбання автомобіля в ТОВ «Ніко-Січ» з кінцевим терміном повернення кредиту до 04 вересня 2015 року, зі сплатою кредитних коштів в строк з 01 по 08 число кожного місяця рівними частинами в сумі 440 доларів США, та сплатою 16,00 відсотків річних (а.с.11-14).

В якості забезпечення виконання зобов»язань за даним кредитним договором, між позивачем та відповідачем був укладений договір застави № D-0008/AV-Z від 05 вересня 2008 року транспортного засобу – автомобіля марки «Mitsubishi», що належить відповідачу на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.15-16).

Відповідно до умов кредитного договору позивач зобов»язаний був надати відповідачу кредит на умовах, передбачених кредитним договором.

 Позивач виконав свої зобов»язання, надавши відповідачу кредитні кошти в повному обсязі. Відповідач зобов»язувався своєчасно сплачувати проценти на користування кредитом, повернути кредит у визначені договором терміни, а також виконати інші зобов»язання згідно кредитного договору.

Зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Як встановлено в ході судового розгляду справи відповідач не виконала взяті на себе зобов»язання, передбачені кредитним договором, тобто не сплачує відсотки за користування кредитними коштами та не повертає чергові суми отриманого кредиту.

Судом також встановлено, що відповідач належним чином ознайомлена зі змістом кредитного договору, договором застави, що засвідчується її особистими підписами (а.с.11-14, 15-16).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частино першою статті 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов»язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання.

Боржник, який прострочив виконня грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Станом на 15.02.2010 року загальна заборгованість відповідача становить 292 430 грн. 70 коп., з яких заборгованість за кредитом – 205 086 грн. 01 коп. (25 828 доларів 00 центів США); заборгованість за відсотками за користування кредитом  – 30 833 грн. 55 коп. (3 852 доларів 99 центів США); три відсотки річних – 1 176 грн. 37 коп. (147 доларів США); 55 334 грн. 77 коп. – пеня за кредитним договором (а.с.7, 8-10, 97-99).

Як вбачається із матеріалів справи в порядку досудового урегулювання спору на адресу відповідачів позивачем було надіслано вимогу про сплату боргу та надавався десяти денний строк для його погашення й урегулювання спору, проте, дана вимога залишена без реагування (а.с.19).

Судом надана правова оцінка заперечень відповідача проти позову та вважає їх безпідставними, й розцінює як підставу уникнення від виконання зобов»язань. Докази, спростовуючі позовні вимоги відповідачем не надані. Посилання на те, що відповідачем не виконуються умови договору у зв»язку з відсутністю доходів за основним місцем роботи не можуть бути прийняті судом та покладені в основу рішення як такі, що не заслуговують на увагу й спростовуються вищенаведеним.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню, обставини, що спростовують позовні вимоги, судом не встановлені.

Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення частини першої статті 88 ЦПК України.

Так, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

  Позивачем при подачі позову до суду сплачено державне мито в сумі 1 700 грн. 00 коп. та 120 грн. інформаційно-технічного збору забезпечення судового процесу, а всього 1 820 грн. 00 коп. (а.с.1-2), які підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача.

На підставі вищевикладеного та, керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 6, 7, 10, 15, 57, 60, 195, 196, 208, 209, 212, 213,214, 215, 218 та 88  ЦПК України та на підставі ст. 509, 526, 625 ЦК України,  суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», що є правонаступником прав та обов»язків Відкритого  акціонерного товариства «ВТБ Банк», до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» 292 430 грн. 70 коп. - заборгованості за кредитним договором,  1700 грн. 00 коп. - державного мита, 120 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього - 294 250 (двісті дев»яносто чотири тисячі двісті п»ятдесят) грн. 70 (сімдесят) коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду м. Києва шляхом шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення через Дарницький районний суд м. Києва.

Особи, які брали участь у справі, але не були  присутні у судовому  засіданні під час проголошення судового рішення,  можуть  подати апеляційну  скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення  суду  набирає  законної  сили після  закінчення строку для подання апеляційної скарги,  якщо апеляційну скаргу  не було подано.  У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає  законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Копію рішення невідкладно надіслати особам, які брали участь у справі, але не були  присутні у судовому  засіданні під час проголошення судового рішення.

Суддя:                                                                                              Коренюк А.М.