ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
"15" жовтня 2007 р. | справа № 20-7/267 |
За позовом: Підприємства „Будівельне управління Чорноморського Флоту
Міністерства Оборони Російської Федерації”
(99011, м. Севастополь, пр. Нахімова, 13)
до відповідачів: Регіонального відділення Фонду державного майна України
в АР Крим та м. Севастополі
(99008, м. Севастополь, майдан Повсталих, 6)
Товариства з обмеженою відповідальністю „Грей”
(99008, м. Севастополь, вул. Крейзера, 19)
про визнання договору купівлі-продажу № 151/40 від 27.01.2003, укладеного між ТОВ „Грей” та Регіональним відділенням ФДМ України по м. Севастополю, недійсним,
Суддя Г.П. Ілюхіна
Представники сторін:
від позивача: - Нікулічев А.М., юрисконсульт, довіреність б/н від 24.07.2007;
від відповідачів: - Сазонов О.В., заступник начальника, довіреність № 1 від 15.01.2007 (Регіональне відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі),
- Сорокопуд О.Ю., фінансовий директор, довіреність № 1 від 01.10.2007 (ТОВ „Грей”),
Суть спору:
14.08.2007 (вх.№2055) Підприємство „Будівельне управління Чорноморського Флоту Міністерства Оборони Російської Федерації” звернулось до господарського суду м. Севастополя з позовними вимогами до Регіонального відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі про визнання договору купівлі-продажу № 151/40 від 27.01.2003, укладеного між ТОВ „Грей” та Регіональним відділенням ФДМ України в АР Крим та м. Севастополі, недійсним, з посиланням на статті 203, 215, 396, 525, 526, 782, 785 Цивільного кодексу України, статті 173-175, 193, 197 Господарського кодексу України, статтю 120 Земельного кодексу України (арк. с. 3-5).
Позивач обґрунтував свої позовні вимоги тим, що вказаним договором порушуються інтереси держави: Російської Федерації, а саме: відповідно до статті 17 Угоди між Російською Федерацією та Україною „Про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності” від 15.01.1993 Сторони по взаємній домовленості можуть вносити в цю Угоду необхідні доповнення та зміни, які оформлюються відповідними протоколами та є невід'ємною частиною цієї Угоди; згідно зі статтею 24 Угоди між Російською Федерацією та Україною „Про статус та умови перебування Чорноморського Флоту Російської Федерації на території України” від 28.05.1997 для вирішення спорів щодо тлумачення та застосування цієї Угоди створюється Змішана комісія; з метою уникнення додаткових витрат Командувач Чорноморським Флотом Міністерства Оборони Російської Федерації звернувся до Підкомісії з питань функціонування Чорноморського Флоту Російської Федерації та його перебування на території України Змішаної Російсько-Української комісії по співробітництву з пропозицією внести зміни в пункт 12 параграфу 23 Додатку № 2 до Угоди „Про параметри поділу Чорноморського Флоту” від 28.05.1997 між Російською Федерацією та Україною щодо земельної ділянки, на якій знаходився об’єкт промбази 159 Комбінату залізобетонних виробів (далі - КЗВ), однак питання до теперішнього часу не вирішено.
Ухвалою суду від 15.08.2007 порушено провадження у справі, в порядку статті 24 Господарського процесуального кодексу України до участі у справі в якості другого відповідача залучено сторону договору купівлі-продажу № 151/40 від 27.01.2003: Товариство з обмеженою відповідальністю „Грей” (арк.с.1-2).
Відповідач (ТОВ „Грей”) у відзиві на позов (вх.№48190) позовні вимоги не визнав по мотивам викладеним в ньому, основні з яких полягають в тому, що згідно зі статтею 2 Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації „Про взаємні розрахунки, пов’язані з поділом Чорноморського Флоту та перебуванням Чорноморського Флоту Російської Федерації та території України”, Українська Сторона передає Російській Стороні в оренду земельні ділянки і розміщені на них об’єкти берегової інфраструктури, зазначені в додатках №№ 2, 3 до Угоди між Україною та Російською Федерацією „Про параметри поділу Чорноморського Флоту”; Російська сторона використовує орендовані земельні ділянки, розміщені на них об’єкти берегової інфраструктури та акваторії бухт відповідно до чинного законодавства України; відповідно до статті 2 Угоди між Україною та Російською Федерацією „Про параметри поділу Чорноморського Флоту” перелік і параметри об’єктів, що використовуються Чорноморським Флотом Російської Федерації у м. Севастополі, містяться у Додатку № 2, в розділі № 23 „Будівельні організації” під № 12 значиться об’єкт № 159 КЗВ, військове містечко № 488, що займає земельну ділянку площею 42,76 га, при цьому в графі 4 таблиці Додатку № 2 „кількість будинків і споруд” вказано прочерк, що підтверджує відсутність на хуторі Молочному об’єктів, переданих в оренду Російській Федерації по міжнародним угодам; 27.01.2003 між відповідачами укладено договір купівлі-продажу № 151/40 державного майна: об’єкту незавершеного будівництва –промбазу комбінату залізобетонних виробів, що розташована за адресою: м. Севастополь, хутір Молочний; вважає, що позивач не має будь-яких прав щодо майна, яке є предметом договору № 194/40 від 12.01.2007, так як згідно з міжнародними угодами Російська Федерація не отримала ні будинків, ні споруд, ні об’єктів незавершеного будівництва на хуторі Молочному в строкове платне користування, тому не має право заявляти позов про визнання спірної угоди недійсною; вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню (арк.с. 91).
Відповідач (Регіонального відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі) в відзиві на позов (вх.№48191) позовні вимоги не визнав, з підстав, викладених в ньому, основні з яких полягають в тому, що згідно зі статтею 2 Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації „Про взаємні розрахунки, пов’язані з поділом Чорноморського Флоту та перебуванням Чорноморського Флоту Російської Федерації та території України”, Українська Сторона передає Російській Стороні в оренду земельні ділянки і розміщені на них об’єкти берегової інфраструктури, зазначені в додатках №№ 2, 3 до Угоди між Україною та Російською Федерацією „Про параметри поділу Чорноморського Флоту”; Російська сторона використовує орендовані земельні ділянки, розміщені на них об’єкти берегової інфраструктури та акваторії бухт відповідно до чинного законодавства України; відповідно до статті 2 Угоди між Україною та Російською Федерацією „Про параметри поділу Чорноморського Флоту” перелік і параметри об’єктів, що використовуються Чорноморським Флотом Російської Федерації у м. Севастополі, містяться у Додатку № 2, в розділі № 23 „Будівельні організації” під № 12 значиться об’єкт № 159 КЗВ, військове містечко № 488, що займає земельну ділянку площею 42,76 га, при цьому в графі 4 таблиці Додатку № 2 „кількість будинків і споруд” вказано прочерк, що підтверджує відсутність на хуторі Молочному об’єктів, переданих в оренду Російській Федерації по міжнародним угодам; згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України № 555-р від 21.12.2005 „Про управління державним майном, яке використовував Чорноморський Флот колишнього СРСР” на Фонд державного майна покладено функції з управління державни майном, зазначеним у додатках №№ 2, 3 до Угоди між Україною та Російською Федерацією „Про параметри поділу Чорноморського Флоту” та майном, яке не включено до цих додатків, але фактично використовується Чорноморським Флотом Російської Федерації; вважає, що позивач не має будь-яких прав щодо майна, яке є предметом договору № 194/40 від 12.01.2007, так як згідно з міжнародними угодами Російська Федерація не отримала ні будинків, ні споруд, ні об’єктів незавершеного будівництва на хуторі Молочному в строкове платне користування, тому не має право заявляти позов про визнання спірної угоди недійсною; вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню (арк.с.101-102).
Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши представників позивача та відповідачів, суд, -
в с т а н о в и в:
З’ясовані наступні обставини:
Згідно з Додатком № 2 до Угоди між Україною та Російською Федерацією „Про параметри поділу Чорноморського Флоту”, в розділі № 23 „Будівельні організації” під № 12 значиться об’єкт № 159 КЗВ, військове містечко № 488, що займає земельну ділянку площею 42,76 га, в графі 4 таблиці Додатку № 2 „кількість будинків і споруд” вказано прочерк (арк.с.9).
Згідно земельно-кадастрового плану об’єкти нерухомості на орендованій ділянці відсутні (арк.с.53).
05.08.2002 Наказом Фонду державного майна України № 1400 „Про включення до переліку об’єктів незавершеного будівництва, що підлягають приватизації, та виключення з переліку” включено до переліку об’єктів незавершеного будівництва, які перебувають у державній власності та підлягають приватизації, об’єкти незавершеного будівництва згідно з додатком № 1; виключено з переліку об’єктів незавершеного будівництва, які перебувають у державній власності та підлягають приватизації, об’єкти незавершеного будівництва згідно з додатком 2; відповідним Регіональним відділенням Фонду державного майна України доручено здійснити приватизацію об’єктів незавершеного будівництва, вказаних у додатку 1, при цьому надано Регіональним відділенням Фонду державного майна України повноваження визначати конкретний спосіб приватизації згідно з чинним законодавством України про приватизацію (аркс.11).
27.01.2003 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Севастополю (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Грей” (Покупець) укладено Договір № 151/40 купівлі-продажу об’єкту незавершеного будівництва промбази комбінату залізобетонних виробів, розташованого за адресою: м. Севастополь, хутір Молочний, згідно з яким Продавець зобов’язується передати у власність Покупця об’єкт незавершеного будівництва - промбазу комбінату залізобетонних виробів, розташований за адресою: м. Севастополь, хутір Молочний; право власності Покупця на об’єкт приватизації виникає з моменту підписання Акту прийому-передачі, який оформлюється протягом 5 днів після сплати повної вартості придбаного об’єкту приватизації в сумі 316000,00 грн. (арк.с.54-58).
13.10.2003 (вих.№45/391) Командувач Чорноморським Флотом звернувся до Підкомісії з питань Функціонування Чорноморського Флоту Російської Федерації та його перебування на території України Спеціальної Російсько-Української комісії по співробітництву з пропозицією розглянути питання про виключення з орендуємих Чорноморським Флотом Російської Федерації земель ділянки площею 40,68 га у зв’язку з приватизацією об’єктів 159 КЗВ (військове містечко №488, площею 40,68 га), шляхом внесення змін в пункт 12 параграфу 23 Додатку № 2 до Угоди між Україною та Російською Федерацією „Про параметри поділу Чорноморського Флоту” від 28.05.1997, виклавши цей пункт в такій редакції:
„12. РБУ и УПП в/ч 53074 488 7 2,08” (арк.с.13).
Згідно доданої схеми землекористування в/ч 53074 в/м 488 х. Молочний, площа 159 КЗВ складає 40,68 га, зроблено запис, що вони підлягають передачі Україні (арк.с.14).
25.03.2004 (вих.№10-16-4101) Фонд державного майна України повідомив Командувача Чорноморським Флотом Міністерства Оборони Російської Федерації, що Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Севастополю ініційована перед Фондом державного майна України пропозиція про включення об’єктів 159 КЗВ, як незавершеного будівництва, в перелік об’єктів, що підлягає приватизації; запропонував внести пропозицію про внесення змін до Додатку № 2 до Угоди між Україною та Російською Федерацією „Про параметри поділу Чорноморського Флоту” в частині повернення земельної ділянки площею 40,68 га, на якій знаходився об’єкт незавершеного будівництва: - промбаза 159 КЗВ, зі складу орендованого майна у встановленому порядку по дипломатичним каналам (арк.с.12).
Позивач є юридичною особою, зареєстрованою по діючому законодавству України і на території України.
02.04.1993 Ленінської районною державною адміністрацією в м. Севастополі проведено державну реєстрацію Підприємства „Будівельне управління Чорноморського Флоту Міністерства Оборони Російської Федерації”, про що зроблено запис про включення відомостей про юридичну особу до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 10771200000002999 та видано свідоцтво серії А00 № 716016 (арк.с.15).
Згідно довідки № 22-366-7286 з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України, виданої 17.08.2006, Підприємство „Будівельне управління Чорноморського Флоту Міністерства Оборони Російської Федерації” є юридичною особою з організаційно-правовою формою: „Інші організаційно-правові форми”, з приватною формою власності (арк.с.16).
Згідно пункту 1.1. Статуту Підприємства „Будівельне управління Чорноморського Флоту Міністерства Оборони Російської Федерації”, підприємство, що основане на праві господарського відання, „Будівельне управління Чорноморського Флоту Міністерства Оборони Російської Федерації” (Підприємство), засноване на повній власності юридичної особи іноземної держави –Міністерства Оборони Російської Федерації, створено на підставі директиви заступника Міністра оборони СРСР від 16.03.1961 № ПТ/882535, є правонаступником підприємства „Будівельне управління Чорноморського Флоту” –дочірнього підприємства державного унітарного підприємства „Головне управління спеціального будівництва Міністерства Оборони Російської Федерації” (арк.с.17-18).
19.07.2005 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Севастополю (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Грей” (Покупець) укладено Договір про внесення змін до договору № 151/40 купівлі-продажу об’єкту незавершеного будівництва промбази комбінату залізобетонних виробів, розташованого за адресою: м. Севастополь, хутір Молочний, посвідченого 27.01.2003 приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Голобородьком О.Є. за реєстровим № 264, згідно з яким внесені зміни до пункту 5.3. Договору № 151/40 шляхом викладення його в такій редакції:
„в строк до 30.09.2005 демонтувати майданчик для монтажу та кріплення технологічного обладнання труби котельної” (арк.с.59-60).
23.05.2006 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Севастополю (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Грей” (Покупець) укладено Договір про внесення змін до договору № 151/40 купівлі-продажу об’єкту незавершеного будівництва промбази комбінату залізобетонних виробів, розташованого за адресою: м. Севастополь, хутір Молочний, посвідченого 27.01.2003 приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Голобородьком О.Є. за реєстровим № 264, згідно з яким внесені зміни до окремих пунктів Договору № 151/40 в частині складу об’єктів та їх вартості (арк.с.61-62).
Позивач надав суду постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.04.2006 по справі № 20-11/019 за позовом підприємства „Будівельне управління Чорноморського флоту Міністерства оборони Російської Федерації” до приватного підприємства „Експертна компанія „Укравтоекспертиза” про усунення перешкод в користуванні майном залишено без змін рішення господарського суду міста Севастополя від 02.03.2006, яким позов задоволено повністю, зобов`язано Приватне підприємство “Експертна компанія “Укравтоекспертиза” усунути Підприємству “Будівельне управління Чорноморського флоту Міністерства оборони Російської Федерації” перешкоди в користуванні майном, шляхом звільнення майданчика площею 1008, 0 кв.м., розташованого за адресою: м. Севастополь, вул.. Хрустальова,12; постановлено стягнути з Приватного підприємства “Експертна компанія “Укравтоекспертиза” на користь Підприємства “Будівельне управління Чорноморського флоту Міністерства оборони Російської Федерації” витрати по сплаті державного мита у розмірі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн., вважаючи, що в даному випадку має місце застосування частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України (арк.с.48-52).
17.08.2006 листом № 1485/01-6 Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Севастополю повідомило про продаж об’єкту незавершеного будівництва державної власності: промбази комбінату залізобетонних виробів, розташованого за адресою: м. Севастополь, хутір Молочний, відповідно з Додатковою угодою від 23.05.2006 до Договору купівлі-продажу № 151/40 від 27.01.2003, а саме: пожежну водойму, компресорну станцію, ЛЕП на 110 кВт з трансформаторною підстанцією (об.24/53), мазутосховище (53-20-1), залізничну гілку на промбазу, комплектуючий майданчик, склад готової продукції № 1, склад цементу, очисні споруди (об’єкт 24/38-1), внутримайданчиковий залізничні шляхи (24/29), полігон № 2, склад готової продукції (24/50) № 2; в листі просить забезпечити передачу вищезазначеного об’єкту приватизації власнику, передачу проектно-кошторисної та виконавчої документації, що відноситься до вищезазначеного об’єкту приватизації, новому власнику балансоутримувачем (арк.с.10).
Спір виник в зв’язку з тим, що на думку позивача, спірним договором порушені державні інтереси Російської Федерації в частині користування земельною ділянкою та територією 159 КЗВ згідно міжнародної угоди між Україною та Російською Федерацією „Про параметри поділу Чорноморського Флоту” від 28.05.1997.
Правовідносини сторін регулюються пунктом статтями 9, 13, 19, 41 Конституції України, статтями 116, 130, 140-149 Земельного кодексу України, статтями 13, 16, 203, 204, 215, 216 Цивільного кодексу України.
Статтями 9, 19 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.
Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.
Згідно зі статтями 203, 204 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, мають бути дотримані спеціальні вимоги до укладення певних видів правочинів.
Наслідки недійсності правочину встановлені статтею 216 Цивільного кодексу України, згідно якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Спірний договір повністю відповідає діючому законодавству України та укладений у відповідності з вимогами чинного законодавства, суд не встановив наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угоди недійсною.
Вимогами статті 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Згідно зі статтею 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Статтею 130 Земельного кодексу України передбачено, що покупцями земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва можуть бути, зокрема, юридичні особи України, установчими документами яких передбачено ведення сільськогосподарського виробництва.
Переважне право купівлі земельних ділянок сільськогосподарського призначення мають громадяни України, які постійно проживають на території відповідної місцевої ради, де здійснюється продаж земельної ділянки, а також відповідні органи місцевого самоврядування.
Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про припинення права власності на земельну ділянку чи право користування нею з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 Земельного кодексу України.
Статтями 1, 21 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), які мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Позивач не надав належних та допустимих доказів, що підтверджують порушення його прав чи охоронюваних законом інтересів.
Згідно статей 12, 13 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, крім, зокрема, спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів віднесено до відання інших органів.
Місцеві господарські суди розглядають у першій інстанції усі справи, підвідомчі господарським судам.
Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Закону України "Про господарські суди", цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Між Україною та Російською Федерацією укладені наступні Угоди:
- „Про принципи формування ВМС України і ВМФ Росії на базі ЧФ колишнього СРСР” від 03.08.1992, яка набрала чинності 03.08.1992,
- „Щодо Чорноморського Флоту” від 09.06.1995, яка набрала чинності 09.06.1995,
- „Про параметри поділу Чорноморського Флоту” від 28.05.1997, яка ратифікована Україною 24.03.1999 та набрала чинності 12.07.1999,
- „Про статус та умови перебування ЧФ РФ на території України” від 28.05.1997, яка ратифікована Україною 24.03.1999 та набрала чинності 12.07.1999,
- „Про взаємні розрахунки, пов'язані з поділом Чорноморського Флоту та перебуванням ЧФ РФ на території України” від 28.05.1997, яка ратифікована Україною 24.03.1999 та набрала чинності 12.07.1999.
Згідно зі статтями 2, З Угоди „Про взаємні розрахунки, пов'язані з поділом Чорноморського флоту та перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації на території України” від 28.05.1997 Українська сторона передає Російській стороні в оренду земельні ділянки і розміщені на них об'єкти берегової інфраструктури, а також акваторію бухт в м. Севастополі і Феодосійському порту, зазначені в відповідно в додатках № 2 і № 3 та картах № 1 і № 2 до Угоди між Україною і Російською Федерацією про параметри поділу Чорноморського флоту. Російська сторона використовує орендовані земельні ділянки, розміщені на них об'єкти берегової інфраструктури та акваторії бухт відповідно до чинного законодавства України. Нарахування сум платежів за використання Чорноморським флотом Російської Федерації зазначених земельних ділянок і розміщених на них об'єктів берегової інфраструктури, акваторій бухт, радіочастотного ресурсу, відшкодування екологічної шкоди, пов'язаної з перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, здійснюється з дати підписання цієї угоди, а розрахунки провадяться Російською стороною починаючи з 1998 року, шляхом щорічного зменшення рівними частками державного боргу України перед Російською Федерацією, зазначеного в статті 1 цієї угоди, що залишається після вирахування компенсаційної вартості кораблів, суден і плавзасобів (526, 509 млн. Доларів США) відповідно до статті 1 цієї угоди і компенсації за розщеплюванні матеріали (200 млн. Доларів США) відповідно до окремої угоди. Сума щорічного погашення частини державного боргу України, що випливає із цієї статті, становить 97, 75 млн. Доларів США. Окремими угодами між уповноваженими органами Сторін визначається порядок взаєморозрахунків за об'єкти, що спільно використовуються.
Відповідно до пункту 2 статті 2 Угоди „Про взаємні розрахунки, пов'язані з поділом Чорноморського флоту та перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації на території України” від 28.05.1997 Російська Сторона використовує орендовані земельні ділянки, розміщені на них об'єкти берегової інфраструктури та акваторії бухт відповідно до чинного законодавства України. Органом, який передав в оренду земельні ділянки і розміщені на них об'єкти берегової інфраструктури, а також акваторію бухт в м. Севастополі і Феодосійському порту, зазначені відповідно в додатках № 2 і №3 та картах № 1 і № 2 до неї є Кабінет Міністрів України.
Відповідно до статей 1, 2 Угоди „Про параметри поділу Чорноморського флоту” від 28.05.1997 Чорноморський флот Російської Федерації використовує зазначені у статтях 2 і 3 цієї Угоди об'єкти Чорноморського флоту у м. Севастополі та інші пункти базування і місця дислокації корабельного складу, авіації, берегових військ, об'єкти оперативного, бойового, технічного і тилового забезпечення на умовах та протягом строку дії Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28.05.1997 та Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про взаємні розрахунки, пов'язані з поділом Чорноморського флоту і перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28.05.1997. Порядок використання об'єктів Чорноморського флоту, за винятком згаданих у статтях 2 і 3 цієї Угоди визначається Українською Стороною. Перелік та параметри об'єктів, які використовує Україна, містяться у Додатку № 1. Основна база Чорноморського флоту Російської Федерації знаходиться в м. Севастополі. На основній базі Чорноморського флоту Російської Федерації розміщується його штаб та інші органи управління, а також військові формування, підприємства, організації та установи Чорноморського флоту Російської Федерації. Перелік і параметри об'єктів, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації у м. Севастополі, містяться у Додатку № 2.
Згідно зі статтею 1 Угоди „Про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України” від 28.05.1997 статус Чорноморського флоту Російської Федерації на території України визначається цією Угодою та іншими угодами сторін, які укладатимуться на розвиток цієї угоди.
Статтею 24 Угоди „Про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України” від 28.05.1997 передбачено, що для розв'язання спорів щодо тлумачення та застосування цієї Угоди створюється Змішана комісія.
Змішана комісія діятиме на підставі прийнятих нею правил.
Якщо Змішана комісія не зможе розв'язати переданий їй спір, то він буде розв'язуватися дипломатичним шляхом у як найкоротший термін.
Згідно зі статтею 8 Угоди „Про параметри поділу Чорноморського флоту” від 28.05.1997 Спори щодо тлумачення та застосування цієї Угоди розв'язуються Змішаною комісією, що утворюється відповідно до статті 24 Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28.05.1997.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 555-р „Про управління державним майном, яке використовував Чорноморський флот колишнього СРСР” покладено:
- на Міноборони функції з управління державним майном, зазначеним у додатку 1 до Угоди між Україною і Російською Федерацією про параметри поділу Чорноморського флоту, підписаної 28.05.1997 (далі - Угода), за винятком майна, визначеного у постановах Кабінету Міністрів України від 30.01.1996 № 142, від 31.01.1996 № 143, від 17.08.1998 № 1282 і від 29.04.1999 № 732;
- на Фонд державного майна функції з управління державним майном, зазначеним у додатках 2 і 3 до Угоди, та майном, яке не включено до цих додатків, але фактично використовується Чорноморським флотом Російської Федерації.
Міноборони разом із заінтересованими центральними органами виконавчої влади:
- за участю місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування утворити комісію з проведення інвентаризації державного майна, зазначеного у додатку 1 до Угоди, яку провести до 30 квітня 2006 року;
- подати у місячний строк після завершення інвентаризації державного майна, зазначеного у додатку 1 до Угоди, Кабінетові Міністрів України:
- звіт про ефективність використання державного майна, переданого до сфери управління центральних органів виконавчої влади та інших державних органів;
- перелік державного майна, яке може бути передане до сфери управління центральних і місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів чи у комунальну власність або відчужене.
МЗС, Фондові державного майна, Міноборони та Держкомзему за участю заінтересованих центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування утворити комісію з проведення інвентаризації державного майна, зазначеного у додатках 2 і 3 до Угоди, а також державного майна, яке не включено до цих додатків, але фактично використовується Чорноморським флотом Російської Федерації, яку провести до 30 квітня 2006 року.
Фондові державного майна у місячний строк після завершення інвентаризації державного майна, зазначеного у додатках 2 і 3 до Угоди, а також державного майна, яке не включено до цих додатків, але фактично використовується Чорноморським флотом Російської Федерації, розробити за погодженням з Мінекономіки, Мінфіном і Держкомземом та подати Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо подальшого використання державного майна, у тому числі об'єктів спільного користування, службового житлового фонду та соціальної інфраструктури, які не включені до додатків 2 і 3 до Угоди, але фактично використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації.
Земельна ділянка, на якій розташований об’єкт приватизації незавершене будівництво по спірному Договору використовується згідно Додатку № 2 до Угоди між Україною та Російською Федерацією „Про параметри поділу Чорноморського флоту” від 28.05.1997 Чорноморським Флотом Міністерства Оборони Російської Федерації, тому питання щодо його виключення з Додатку № 2 підлягає розгляду Підкомісією з питань Функціонування Чорноморського Флоту Російської Федерації та його перебування на території України Спеціальної Українсько-Російської комісії, яка розглядає це питання. Той факт, що рішення про зміну Додатку № 2 в частині розміру орендуємої ділянки ще не прийнято, не є підставою для визнання недійсним договору.
Таким чином, Підприємство „Будівельне управління Чорноморського Флоту Міністерства Оборони Російської Федерації” є резидентом України, а не юридичною особою іноземної держави, в даній справі не є належним позивачем, так як спір стосується інтересів Російської Федерації, а не конкретної юридичної особи, порушених на думку позивача. Належним позивачем могла бути Російська Федерація, однак в такому випадку спір не підлягав би розгляду господарським судом, так як пов’язаний з користуванням земельною ділянкою по міжнародній Угоді між Україною та Російською Федерацією.
По результатам розгляду справи суд не встановив факту порушень прав чи охоронюваних законом інтересів позивача, тому у суду відсутні правові підстави для задоволення позову.
Російська сторона вправі у встановленому діючим земельним законодавством України вирішити питання про передачу спірної земельної ділянки в суборенду третій особі –власнику приватизованого об’єкту до оформлення ним права землекористування самостійно після внесення змін в Угоду між Україною та Російською Федерацією.
Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Посилання позивача на статтю 35 Господарського процесуального кодексу України безпідставне, так як згідно з частиною другою цієї статті факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
В даному випадку позивач не є власником ні земельної ділянки, ні об’єктів незавершеного будівництва, розташованих на ній.
Все вищеперелічене дає суду право для висновку про необґрунтованість та неспроможність позовних вимог та про обґрунтованість і правомірність заперечень відповідачів.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 13, 19, 41 Конституції України, статтями 116, 130, 140-149 Земельного кодексу України, статтями 13, 16, 203, 204, 215, 216 Цивільного кодексу України., статтями 33, 34, 44-49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя Г.П. Ілюхіна
Рішення оформлено і підписано
в порядку статті 84 ГПК України
22.10.2007