Справа № 2-5995/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 вересня 2010 року Дарницький районний суд міста Києва в складі:
головуючого – судді Коренюк А.М.
при секретарі Чуприні І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини, суд –
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі у розмірі 1 500 грн. 00 коп. щомісячно, посилаючись на те, що з 06 березня 2009 року вона з відповідачем перебуває у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу має дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Спільного господарства не ведуть, не живуть єдиною сім»єю, проживають за різними адресами з травня 2009 року, з тих підстав, що мають різні характери та погляди на життя. Дитина проживає разом з нею та знаходиться на її утриманні. Відповідач не працює, має нерегулярний дохід, не надає матеріальної допомоги, не приймає участі в утриманні та вихованні дитини з дня її народження, тому вона бажає отримувати аліменти у твердій грошовій сумі офіційно в примусовому порядку, що й стало підставою звернення до суду з даним позовом.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала з тих же підстав, наполягала на їх задоволенні.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав повністю.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши інші матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з»ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об»єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 06 березня 2009 року укладеного у Відділі реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 193 (а.с.5), від шлюбу мають дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.6), яка проживає з позивачем та знаходиться на її утриманні. Спору щодо її місця проживання сторони не мають.
Даний шлюб для позивача є перший, для відповідача - повторний.
Спільне життя сторін не склалося через відсутність порозуміння, різні погляди на вирішення сімейних проблем, ігноруванням налагодження сімейних відносин, що призвело до втрати почуття поваги та любові. Сторони не підтримують сімейно-шлюбні відносини, не ведуть спільного господарства, не мають спільного бюджету, проживають за різними адресами з травня 2009 року з підстав відсутності взаємопорозуміння.
Сторонам надавався строк на примирення на два місяці (а.с.13), проте їх відносини стали незмінними.
Від можливості призначення судом повтороного строку на примирення сторони відмовилися, вказавши про те, що подальше сімейне життя не є можливим, оскільки даний шлюб існує формально, а тому вони свідомо прийняли рішення про розірвання шлюбу.
Суд вважає, що сторони довели дійсність та незмінність волевиявлення про розірвання шлюбу.
Відповідно до статті 112 Сімейного кодексу України шлюб розривається, якщо судом буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечить інтересам одного із них.
Побудова сімейних відносин відбувається на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємоповаги та підтримки (стаття 1 СК України). Проте, судом встановлено, що вказані паритетні засади побудови сімейних відносин у даного подружжя відсутні.
Судом встановлено, що сім»я розпалась остаточно із-за непорозумінь, психологічної несумісності сторін, небажання відновити сімейні відносини, а тому подальше спільне життя сторін неможливе, збереження шлюбу є недоцільним та суперечить їх інтересам.
На підставі пункту 5 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року (зі змінами та доповненнями) із одного із подружжя при отриманні свідоцтва про розірвання шлюбу необхідно стягнути кошти на користь держави у розмірі 1,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, та покласти ці витрати на позивача як ініціатора розлучення.
Вирішуючи питання про розмір аліментів, які підлягатимуть стягненню з відповідача на утримання дитини, судом враховані наступні обставини: матеріальний стан позивача, яка веде окреме господарство від відповідача, має окремий бюджет, працює, та на утриманні якої знаходяться дитина, стан здоров»я дитини, її потреби, та відповідача, його стан здоров»я, доходи, які є нерегулярними, відсутності інших утриманців, визнання позовних вимог відповідачем.
Згідно статті 180 Сімейного Кодексу (далі – СК) України батьки зобов»язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частини першої статті 181 СК України способи виконання батьками обов»язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
Позивач просить суд призначити розмір аліментів на утримання дитини у розмірі 1 500 грн. 00 коп. щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Суд вважає такі вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Підстав для відмови у їх задоволенні судом не встановлено.
Суд вважає, що визначена частка аліментів є прийнятною як для стягувача, так й платника аліментів.
В разі винесення судом рішення про стягнення аліментів, згідно частини 3 статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (частина перша статті 183 СК України).
Якщо платник аліментів, відповідно до частин 1, 2 статті 184 СК України, має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до частини першої статті 191 СК України аліменти на дітей присуджуються за рішенням суду від дня пред»явлення позову.
Позивач звернулась до суду з позовом про стягнення аліментів на її користь на утримання дитини 07 червня 2010 року, що підтверджується штемпелем на зазначеній позовній заяві (а.с.1). Тому із зазначеного дня підлягають відрахуванню аліменти з відповідача на користь позивача на утримання їх дитини.
На підставі викладеного, статей 110-112, 180, 181 ч.1, 183, 184, 191 ч.1 Сімейного кодексу України та, керуючись статтями 10, 11, 57, 60, 88, 209, 213 - 215, 218 ЦПК України, та пункту 1 частини 1 статті 367 ЦПК України, суд –
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини – задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 06 березня 2009 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 193, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - розірвати.
При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути з ОСОБА_1 – 25 грн. 50 коп., а ОСОБА_2 – від сплати звільнити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Чегдомин Хабаровського Краю (Росія), зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі у розмірі 1 500 (одна тисяча п»ятсот) грн. 00 (нуль) коп. щомісячно, починаючи з 07 червня 2010 року, й до досягнення дитиною повноліття.
Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду м. Києва шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги на рішення суду протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: Коренюк А.М.