Справа № 2-5823/10

  З А О Ч Н Е  Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М          У К Р А Ї Н И

06 вересня 2010 року   Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого – судді                                                                                   Коренюк А.М.

при секретарі                                                                                               Чуприні І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, суд –

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про розірвання шлюбу, посилаючись на те, що спільне подружнє життя не склалося, шлюбні відносини не підтримують, спільне господарства не ведуть, не мають спільного бюджету, не живуть однією сім»єю та за різними адресами з грудня 2009 року з тих підстав, що вони мають різні характери та погляди на життя, а тому шлюб не може в подальшому існувати, що й стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

В судовому засіданні позивач та її представник ОСОБА_3, діюча на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 26.05.2009 року (а.с.13), позовні вимоги підтримали, наполягали на їх задоволенні, а відповідач в судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлений згідно чинного законодавства належним чином – рекомендованим листом зі зворотнім повідомленням (а.с.19), надіслав на адресу суду заяву від 29.05.2010 року (вхідний № 24080 від 22.06.2010 року) про можливість розгляду справи без його участі, погоджуючись із позовними вимогами про розірвання шлюбу (а.с.19).

За таких підстав судом відповідно до положень статті 224 ЦПК України визнано за можливе ухвалити  по даній справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Позивач не заперечував щодо такого порядку вирішення справи.

Вислухавши пояснення позивача та її представника, дослідивши інші матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з»ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об»єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 07 вересня 2001 року, укладеного у міському відділі реєстрації актів громадянського стану Харкіського обласного управління юстиції, актовий запис № 1592 (а.с.5), від шлюбу мають дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6), яка проживає з позивачем та знаходиться на її утриманні. Спору щодо її утримання сторони не мають.

Даний шлюб для сторін – є перший.

 Спільне життя сторін не склалося через відсутність порозуміння, різні погляди на вирішення сімейних проблем, ігноруванням налагодження сімейних відносин, що призвело до втрати почуття поваги та любові.  Сторони не підтримують сімейно-шлюбні відносини, не ведуть спільного господарства, не мають спільного бюджету, проживають за різними адресами з грудня 2009 року з підстав відсутності взаємопорозуміння.

Від можливості призначення судом строку на примирення позивач відмовилася, вказавши про те, що подальше сімейне життя не є можливим, оскільки даний шлюб існує формально, а тому вона свідомо прийняла рішення про розірвання шлюбу.

Суд вважає, що позивач довела дійсність та незмінність  волевиявлення про розірвання шлюбу.

Відповідно до статті 112 Сімейного кодексу України шлюб розривається, якщо судом буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечить інтересам одного із них.

Побудова сімейних відносин відбувається на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємоповаги та підтримки (стаття 1 СК України). Проте, судом встановлено, що вказані паритетні засади побудови сімейних відносин у даного подружжя відсутні.

Судом встановлено, що сім»я розпалась остаточно із-за непорозумінь, психологічної несумісності сторін, небажання відновити сімейні відносини, а тому подальше спільне життя сторін неможливе, збереження шлюбу є недоцільним та суперечить їх інтересам.

На підставі пункту 5 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року (зі змінами та доповненнями) із одного із подружжя при отриманні свідоцтва про розірвання шлюбу необхідно стягнути кошти на користь держави у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, та покласти ці витрати на позивача як ініціатора розлучення за її клопотанням.

На підставі викладеного, статей 110-112 Сімейного кодексу України, пункту 5 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року (зі змінами та доповненнями) та, керуючись статтями 10, 11, 57, 60, 88, 209, 213 - 215, 218 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Шлюб, зареєстрований 07 вересня 2001 року у міському відділі реєстрації актів громадянського стану Харкіського обласного управління юстиції, актовий запис № 1592, між  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - розірвати.

При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути з ОСОБА_1 – 17 грн. 00 коп., а ОСОБА_2 – від сплати звільнити.

За письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом 10 днів з дня отримання копії заочного рішення до суду першої інстанції, заочне рішення може бути переглянуто судом, який постановив рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, рішення може бути оскаржене сторонами до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подання заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення або подання апеляційної скарги на рішення суду протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Строк, протягом якого розглядатиметься заява відповідача про перегляд заочного рішення не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.

Копію заочного рішенні невідкладно направити відповідачу після його проголошення рекомендованою поштою (зі зворотнім повідомленням).

Суддя:                                                                                 Коренюк А.М.