Справа № 2-5771/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 вересня 2010 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого – судді Коренюк А.М.
при секретарі Чуприни І.В.
з участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, суд –
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, посилаючись на те, що 21.10.2009 року він передав відповідачу 10 000 доларів США. Фактична передача та отримання цієї суми підтверджується розпискою від 21.10.2009 року, в якій відповідач вказав про отримання та обов»язок повернення боргу у строк до 31.12.2009 року. Проте, в зазначений строк відповідач борг в розмірі 10 000 доларів США не повернув, чим взяті на себе зобов»язання не виконав.
В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_2, діючий на підставі довіреності від 13.05.2010 року (а.с.10), позовні вимоги підтримали з тих же підстав, просили їх задовольнити: стягнути з відповідача на його користь 79 850 грн. 00 коп. – основного боргу, 3 727 грн. 24 коп. - збитків від інфляції, 859 грн. 75 коп. - трьох процентів річних, 844 грн. 37 коп. - державного мита, 120 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього - 85 401 (вісімдесят п»ять тисяч чотириста одна) грн. 36 (тридцять шість) коп.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково в частині основного боргу в сумі 7 000 доларів США з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, в частині 3 000 доларів США – не визнав, мотивуючи тим, що гроші в сумі 10 000 доларів США брав у позивача для спільного бізнесу з іншою особою.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з»ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об»єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню із наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони перебувають у договірних відносинах.
Так, 21.10.2009 року між сторонами був укладений договір позики грошей у сумі 10 00 доларів США на визначений термін (а.с.5). За умовами якого позивач передав відповідачу зазначену грошову суму у позику. Відповідач зобов»язався повернути отримані кошти у строк до 31.12.2009 року.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов»язковим для виконання сторонами.
За договором позики, відповідно до статті 1046 ЦК України одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов»язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Закінчення строку договору, відповідно до ч.4 ст. 631 ЦК України, не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Суд вважає доведеним факт отримання відповідачем в борг у позивача коштів у сумі 10 000 доларів США, що засвідчений розпискою, написаною відповідачем від 21.10.2009 року (а.с.5) та усними поясненнями відповідача, даними в судовому засіданні, який не спростовував отримання вказаних коштів та зобов»язання їх повернути з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних.
На підтвердження укладення договору позики та його умов, відповідно до ч.2 ст. 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до частини 2 статті 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).
Частино першою статті 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов»язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу встановленого інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просить стягнути з відповідача на його користь 79 850 грн. 00 коп. – основного боргу, 3 727 грн. 24 коп. - збитків від інфляції, 859 грн. 75 коп. - трьох процентів річних.
Суд, дослідивши правильність проведення вказаних розрахунків, вважає їх доведеними та такими, що відповідають вимогам законодавства.
Позичальник зобов»язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).
Суд, надавши правову оцінку часткових заперечень відповідача проти позову, вважає їх такими, що не заслуговують на увагу, спростовуються вищенаведеним, та розцінює їх як підставу для уникнення від виконання зобов»язань.
Таким чином суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню, обставини, що спростовують позовні вимоги, судом не встановлені.
Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення частини першої статті 88 ЦПК України.
Так, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Позивачем при подачі позову до суду сплачено державне мито в сумі 844 грн. 37 коп. та 120 грн. інформаційно-технічного збору забезпечення судового процесу, а всього 964 грн. 37 коп. (а.с.1-2), які підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 625, 626,1046, 1048, 1049, 1050 ЦК України, п. п. «а» ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року (зі змінами та доповненнями) № 7-93, Постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1258 «Про затвердження Порядку оплат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов»язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів», ст. ст. 10, 11, 60, 81, 88, 213-215, 218 ЦПК України, суд –
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 79 850 грн. 00 коп. – основного боргу, 3 727 грн. 24 коп. - збитків від інфляції, 859 грн. 75 коп. - трьох процентів річних, 844 грн. 37 коп. - державного мита, 120 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього - 85 401 (вісімдесят п»ять тисяч чотириста одна) грн. 36 (тридцять шість) коп.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: Коренюк А.М.