Справа № 2-5445/10

  Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М          У К Р А Ї Н И

06 вересня 2010 року   Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого – судді                                                                              Коренюк А.М.

при секретарі                                                                                          Чуприні І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, суд –

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про розірвання шлюбу, посилаючись на те, що спільне подружнє життя не склалося, шлюбні відносини не підтримують, спільне господарства не ведуть, не живуть однією сім»єю з липня 2009 року з тих підстав, що мають різні характери та погляди на життя, а тому шлюб не може в подальшому існувати.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні, а відповідач їх визнала та просила шлюб розірвати.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з»ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об»єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 22 вересня 2004 року, укладеного у Центральному відділі реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім»ї, актовий запис № 2168 (а.с.5), від шлюбу мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6).

 Даний шлюб для сторін є першим.

 Спільне життя сторін не склалося через відсутність порозуміння, різні погляди на вирішення сімейних проблем, ігноруванням налагодження сімейних відносин, що призвело до втрати почуття поваги та любові. З липня 2009 року сторони не підтримують сімейно-шлюбні відносини, не ведуть спільного господарства, не мають спільного бюджету.

Сторонам надавався строк на примирення на два місяці (а.с.18), проте не надав позитивних наслідків для примирення.

Від можливості призначення судом повторного строку на примирення сторони відмовилися, вказавши про те, що подальше сімейне життя не є можливим, оскільки даний шлюб існує формально, а тому вони свідомо прийняли рішення про розірвання шлюбу.

Суд вважає, що сторони довели дійсність та незмінність  волевиявлення про розірвання шлюбу.

Відповідно до статті 112 Сімейного кодексу України шлюб розривається, якщо судом буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечить інтересам одного із них.

Побудова сімейних відносин відбувається на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємоповаги та підтримки (стаття 1 СК України). Проте, судом встановлено, що вказані паритетні засади побудови сімейних відносин у даного подружжя відсутні.

Судом встановлено, що сім»я розпалась остаточно із-за непорозумінь, психологічної несумісності сторін, небажання відновити сімейні відносини, а тому подальше спільне життя сторін неможливе, збереження шлюбу є недоцільним та суперечить їх інтересам.

На підставі пункту 5 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року (зі змінами та доповненнями) із одного із подружжя при отриманні свідоцтва про розірвання шлюбу необхідно стягнути кошти на користь держави у розмірі 1 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, та покласти ці витрати на позивача за його клопотанням.

На підставі викладеного, статей 110-112 Сімейного кодексу України, пункту 5 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року (зі змінами та доповненнями) та, керуючись статтями 10, 11, 57, 60, 88, 209, 213 - 215, 218 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задовольнити.

Шлюб, зареєстрований 22 вересня 2004 року у Центральному відділі реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім»ї, актовий запис № 2168, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - розірвати.

При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути з ОСОБА_1  –  17 грн. 00 коп., а ОСОБА_2 – від сплати звільнити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду м. Києва шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги на рішення суду протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

         Суддя:                                                                                 Коренюк А.М.