Справа № 419/1182/21

Провадження № 2-о/419/104/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2021 року смт Новоайдар Луганської області

Новоайдарський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Глазкової Ю. О.,

за участі секретаря судового засідання Шапка О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Новоайдар Луганської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту належності документа, заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Новоайдарського районного суду Луганської області з заявою про встановлення факту належності документа, заінтересована особа - Старобільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області.

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначив, що при зверненні до Новоайдарського відділу обслуговування громадян Старобільського об`єднаного управління ПФУ в Луганській області з метою оформлення пенсії, працівниками Управління було виявлено, що на титульній сторінці трудової книжки заявника серії НОМЕР_1 заповненої 18.06.1979 року, відсутня печатка підприємства, яке її видало.

Вищевикладені обставини є перешкодою в оформленні пенсії, у зв`язку з чим заявник вимушений звернутися до суду з метою встановлення факту належності йому трудової книжки, оскільки на даний час підприємство, яким було видано трудову книжку, вже припинило своє існування.

Ухвалою Новоайдарського районного суду Луганської області від 14 вересня 2021 року було замінено заінтересовану особу - Старобільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області у даній справі, правонаступником - Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області.

Заявник - ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав до суду письмову заяву, в якій просив суд розглянути справу за його відсутності, заявлені вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник заінтересованої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області - Чугунова Г. в судове засідання не з`явилась, надала письмові пояснення, в яких просила відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю доказів належності трудової книжки заявнику, недоведеністю причин неможливості одержання або відновлення трудової книжки, чи завірення її печаткою підприємства, яке її видало, а також через те, що заявник з заявою про призначення пенсії не звертався, в даній заяві просила розглянути справу без участі уповноваженого представника ГУ ПФУ в Луганській області.

За таких обставин суд вважав можливим розглянути справу без її учасників за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу технічними засобами не проводилось.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлені вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на титульній сторінці трудової книжки заявника серії НОМЕР_1 , заповненої 18.06.1979 року, відсутня печатка підприємства, яке її видало.

Факт належності трудової книжки серії НОМЕР_1 , заповненої 18.06.1979 року російською мовою та виданої на ім`я « ОСОБА_1 » в дійсності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , який видано на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прізвище, ім`я та по батькові вказані російською мовою - « ОСОБА_1 » (а.с.3-4); копією трудової книжки серії НОМЕР_1 , заповненої 18.06.1979 року російською мовою та виданої на ім`я « ОСОБА_1 », дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.11-13); даними трудової книжки, відповідно до яких 19.06.1979 року ОСОБА_1 був прийнятий на посаду тракториста в «совхоз «Донецкие Зори» (мовою оригіналу) (а.с.11); копією військового квитка заявника серії НОМЕР_3 ; копією архівної довідки від 03.09.2021 року №01-1-23/391, виданою адміністрацією смт Слов`яносербськ Луганської області, з якої вбачається, що наказом №129-к від 18.06.1979 р. ОСОБА_1 прийнятий на роботу трактористом відділення №1 радгоспу «Донецькі Зорі» (мовою оригіналу - «совхоз «Донецкие Зори»), на підставі заяви, наказом №262-к §1 від 29.10.1980 р. по радгоспу «Донецькі Зорі» (мовою оригіналу - «совхоз «Донецкие Зори») ОСОБА_1 - шофер, звільнений на підставі ст. 36 КЗпП УРСР (в зв`язку з призовом до лав радянської армії) з 30.10.1980 року; копією архівної довідки від 03.09.2021 року №01-1-23/392, виданою адміністрацією смт Слов`яносербськ Луганської області, з якої вбачається, що на підставі заяви, наказом №7-к §1 від 10.01.1983 р. по радгоспу «Донецькі Зорі» (мовою оригіналу - «совхоз «Донецкие Зори») ОСОБА_1 зарахований до штату радгоспу в якості шофера автогаража з 11.01.1983 року, на підставі заяви, наказом №174-к §1 від 20.09.1984 р. по радгоспу «Донецькі Зорі» (мовою оригіналу - «совхоз «Донецкие Зори») ОСОБА_1 - шофер автогаража звільнений згідно ст. 38 КЗпП УРСР (за власним бажанням) з 17.09.1984 року.

У відповідності до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У ч. 2 ст. 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" суди розглядають справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.

Згідно з п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу, наприклад, довідок про поранення чи перебування у госпіталі у зв`язку з пораненням, повідомлення військових частин, військкоматів і інших органів військового управління про загибель чи пропажу без вісті в зв`язку з обставинами військового часу, а також заповіту, страхового свідоцтва (полісу), ощадної книжки, трудової книжки, іншого документа про трудовий стаж.

Відповідно до ст. ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142). При цьому, за логікою Міжнародного суду ООН і ЄСПЛ, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне прийняти як належні та допустимі докази копії архівних довідок від 03.09.2021 року №01-1-23/391 та від 03.09.2021 року №01-1-23/392, виданих адміністрацією смт Слов`яносербськ Луганської області, оскільки заявник жодним іншим чином не може підтвердити факт, що для нього має юридичне значення -прийняття його на работу у "Донецькі Зорі" 18.06.1979 року, у зв`язку з тим, що це породжує для останнього виникнення права на пенсію.

Приймаючи до уваги викладені заявником обставини та надані докази, підтвердження їх належними доказами, з метою захисту права особи на отримання пенсії, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 12, 13, 76, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 294, 315, 319, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту належності документа, заінтересована особа - Старобільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області - задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трудової книжки серії НОМЕР_1 , заповненої 18.06.1979 року російською мовою та виданої на ім`я « ОСОБА_1 ».

Із урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року) рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Новоайдарський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.О. Глазкова