ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
ПОСТАНОВА
24.10.07 Справа№ 5/276А
Позивач:Відкрите акціонерне товариство «Проектний інститут «Діпроспецавтотранс»(м. Львів)
Відповідач:Херсонське державне бюро технічної інвентаризації (м. Херсон)
Про визнання неправомірною бездіяльності суб’єктів владних повноважень та зобов’язання вчинити дії із реєстрації прав власності
Суддя Петрик І.Й.
Секретар судового засідання С.Печений
Представники сторін:
від позивача: Дубас В.М. –представник
від відповідача: не з’явились
Адміністративний позов заявлено відкритим акціонерним товариством «Проектний інститут «Діпроспецавтотранс»(надалі –позивач) до Херсонського державного бюро технічної інвентаризації (надалі –відповідач) та Голопристанського державного бюро технічної інвентаризації про визнання неправомірною бездіяльності у формі ухилення від державної реєстрації прав власності позивача на п’ять дерев’яних будинків, розташованих на базі відпочинку «Примор’є»у смт. Залізний порт Голопристанського району Херсонської області, та зобов’язання здійснити державну реєстрацію таких прав шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно та видачі витягу із такого Реєстру. В ході судового розгляду відповідач заявив клопотання про виключення Голопристанського державного бюро технічної інвентаризації зі складу відповідачів у зв’язку із тим, що воно є його структурним підрозділом, яке було задоволено судом.
Провадження у даній справі здійснювалось судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ), оскільки пунктом 6 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення»КАСУ є передбачено, що до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами КАСУ, а також тому, що бюро технічної інвентаризації здійснюють делеговані владні повноваження у сфері суспільних правовідносин, пов'язаних із здійсненням від імені держави дій щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно, тобто такі бюро є суб’єктами владних повноважень у розумінні пункту 7 статті 3 КАСУ.
Ухвалою від 30.08.07 року в даній справі відкрито провадження та призначено судове засідання на 10.10.07 року, яке було відкладено на 24.10.07 року з підстав, викладених в ухвалі суду від 10.10.07р.
Представник позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримав, мотивуючи їх тим, що бездіяльність відповідача порушує його права та просив позов задовольнити.
Відповідачем подано суду письмовий відзив на позовну заяву, де позовні вимоги не визнавались, а також заявлено клопотання про розгляд справи без присутності його представників, яке було задоволено судом.
Підстави позову:
28.09.2006 року позивачем була направлена відповідачу письмова заява про внесення до Реєстру прав власності на нерухоме майно запису про право власності на п’ять дерев’яних будинків, розташованих на базі відпочинку «Примор’є»у смт. Залізний порт Голопристанського району Херсонської області та надання відповідного витягу з Реєстру, до якої додавались необхідні документи. У відповіді відповідача від 05.10.06 року №907 було зазначено про необхідність звернення до Новофедорівської сільської Ради для вирішення питання щодо винесення рішення про признання права власності на зазначені вище будинки із посиланням на пункт 6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке було затверджено наказом Міністерства юстиції України від 07.02.02 року №7/5.
12.10.06 року позивач звернувся до відповідача із повторною заявою про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно, у відповідь на яку відповідач надіслав позивачу лист від 06.11.2006 року №1057, в якому зазначив про неможливість державної реєстрації із посиланням на те, що майно позивача не є капітальним будівництвом, пов’язаним фундаментом із землею.
Дослідивши подані докази, заслухавши пояснення представників сторін і вияснивши всі фактичні обставини справи, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов до висновку про задоволення позову, виходячи наступного:
Головним нормативним актом України в галузі реєстрації прав власності на нерухоме майно року є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»від 01.07.2004 року (набрав чинності із 03.08.2004 року) за підпунктом 1 частини 1 статті 4 якого обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме, зокрема: право власності на нерухоме майно.
За пунктом 7 розділу V «Прикінцеві положення»цього Закону до приведення законів та інших нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Тому в частині, що не суперечить нормам цього Закону, також є чинним Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке було затверджено наказом Міністерства юстиції України від 07.02.02 року №7/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.02 року за №157/6445), із наступними змінами (надалі –Положення).
Частиною 3 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»є визначено, що право власності на будівлю, споруду, їх частину (квартиру, офісне приміщення тощо) може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на земельну ділянку, якщо власники даної земельної ділянки та будівель, споруд, розташованих на ній, не поєднуються в одній особі.
Відповідно до пункту 5 розділу V «Прикінцеві положення»цього ж Закону України, до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації. Аналогічно, за пунктом 1.3 Положення державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.
Частиною 3 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»встановлено, що державній реєстрації підлягають заявлені речові права на нерухоме майно за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об'єктів, посвідчених відповідно до закону, або свідчать про наявність інших, передбачених законом підстав. За статтею 19 того ж самого Закону України, підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є, зокрема, акти органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом, а також рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили;
За пунктом 2.1 зазначеного вище Положення для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи, перелік яких вказано в Додатку 1, їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням. Відповідальність за достовірність та повноту інформації у документах несе власник (власники) нерухомого майна.
Відповідно до пункту 15 Додатку 1 до Положення, до Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, зокрема, належить перелік нерухомого майна, наданий державним органом приватизації, а за пунктом 10 цього ж Додатку, у цей Перелік також входять рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.
Крім того, відповідно до пункту 4 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», розгляд заяви і прийняття рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, відмову в реєстрації проводяться у строк, який не перевищує чотирнадцяти календарних днів з дня отримання органом державної реєстрації прав заяви та документів, необхідних для державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Також пунктом 3.5 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно встановлено, що забороняється тлумачення прав реєстратором відомостей про заявлені права власності.
Також за статтею 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»у державній реєстрації права може бути відмовлено в разі, якщо: 1) заявлене право не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) нерухоме майно або більша за площею його частина перебуває в іншому реєстраційному (кадастровому) окрузі; 3) із заявою про державну реєстрацію звернулася особа, яка відповідно до цього Закону не може бути суб'єктом права власності на даний об'єкт нерухомого майна або представником такого суб'єкта; 4) подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію права власності відповідно до правочину про відчуження нерухомого майна було подано після державної реєстрації обмежень, вчинених щодо цього майна; 6) заявлене право власності або інше речове право вже зареєстроване. Там же встановлено, що відмова у державній реєстрації прав з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.
Як вбачається із змісту листа позивача від 28.09.06 року №158/01, до нього додавались всі необхідні документи, й зокрема відповідний правовстановлювальний документ, а саме додатковий перелік нерухомого майна, переданого у власність позивача, виданий державним органом приватизації - регіональним відділенням Фонду державного майна України в Львівській області - на виконання рішення господарського суду Львівської області від 04-11.09.01 року в справі №1/624-13/255.
За таких обставин, відповідач був зобов’язаний провести державну реєстрацію прав власності позивача на згадане вище нерухоме майно, а тому його бездіяльність не відповідає вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», й зокрема статті 24, де визначено вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав.
При цьому, суд визнав безпідставними посилання відповідача на пункт 6.1 Положення, оскільки там визначено, що оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності: місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, зокрема, фізичним та юридичним особам на підставі документів, установлених законодавством, які підтверджують їх право власності на об'єкти нерухомого майна, крім правовстановлювальних документів, передбачених у додатку 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно.
Отже, за змістом цих норм органи місцевого самоврядування оформляють право власності на нерухоме майно виключно в разі відсутності певних правовстановлювальних документів, тоді як у даному випадку такий документ був в наявності у позивача.
Також, суд визнав незаконними посилання відповідача на відсутність підстав для державної реєстрації нерухомого майна із посиланням на те, що майно позивача не є капітальним будівництвом, пов’язаним фундаментом із землею, оскільки за статтею 181 Цивільного кодексу України (ЦКУ) до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації. Аналогічно, в статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»є наведено визначення терміну «об'єкт нерухомого майна (нерухоме майно, нерухомість)» як земельних ділянок, а також об'єктів, розташованих на земельній ділянці (будівля, споруда тощо), переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Отже, із наведених вище нормативних визначень видно, що головною ознакою нерухомого майна є неможливість його переміщення без руйнування, тоді як наявність чи відсутність фундаменту не визначена як ознака нерухомого майна. Крім того, в матеріалах справи містяться надані позивачем фотографії будинків, щодо яких виник спір, де видно, що ці будинки неможливо перемістити без їх руйнування, а тому вони підпадають під визначення нерухомого майна, а також те, що ці будинки мають певний фундамент, що спростовує твердження відповідача.
Також, суд визнав безпідставними посилання відповідача на пункт 4.1 Порядку ведення реєстру прав власності на нерухоме майно, затверджений наказом Міністерства юстиції від 28.01.2003 року №7/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.01.2003 року за №67/7388) із посиланнями на необхідність зазначення вулиці для здійснення реєстрації об’єкта нерухомого майна, оскільки відповідачем не подано доказів того, що нерухоме майно позивача знаходиться в межах населеного пункту, в якому визначені окремі вулиці.
Керуючись ст.ст. 17, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задоволити. Визнати неправомірною бездіяльність Херсонського державного бюро технічної інвентаризації у формі ухилення від державної реєстрації прав власності відкритого акціонерного товариства «Проектний інститут «Діпроспецавтотранс»на п’ять дерев’яних будинків, розташованих на базі відпочинку «Примор’є»у смт. Залізний порт Голопристанського району Херсонської області.
2. Зобов’язати Херсонське державне бюро технічної інвентаризації здійснити державну реєстрацію прав власності відкритого акціонерного товариства «Проектний інститут «Діпроспецавтотранс»на п’ять дерев’яних будинків, розташованих на базі відпочинку «Примор’є»у смт. Залізний порт Голопристанського району Херсонської області, шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно, та видати витяг із такого Реєстру.
3. Стягнути З Херсонського державного бюро технічної інвентаризації, (м.Херсон, вул.Червонофлотська, 14) на користь Відкритого акціонерного товариства «Проектний інститут «Діпроспецавтотранс», (м.Львів площа Євгена Петрушевича, 3) - 3,40 грн. судового збору.
Постанова набирає законної сили у відповідності до вимог ст.254 КАС України і може бути оскаржена у порядку і строки передбачені ст.186 КАС України.
Суддя Петрик І.Й.