РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 14 жовтня 2010  року        Марганецький міський суд у складі:

                                                                         головуючої:           судді Тананайської Ю.А .

                                                                          при секретарі:  Новоселецькій К.В.

                                                                         за участю прокурора Ноздріна М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Марганець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до  Публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк» про захист прав споживача, стягнення коштів, моральної шкоди

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулась   до суду з позовом про захист прав споживача, видачу вкладу, відшкодування шкоди, мотивує тим, що 20 серпня 2008 року між відповідачем та  нею  було укладено договір без номеру та дати, відповідно до якого вона передала, а банк прийняв на вклад грошові кошти в сумі 1600 грн.  4 березня 2009 року вона звернулась до відповідача із заявою про видачу вкладу, але їй було відмовлено. Відмова була незаконною, оскільки порушила її право власності, яке є непорушним. Зазначеними діями було порушено її право споживача та завдано моральну шкоду в сумі 3000 гривень. Просить стягнути вклад та відшкодування моральної шкоди.

           6 липня 2010 року доповнила позовні вимоги та просила стягнути  вклад в розмірі 1600 гривень з урахуванням 17,25 % річних на час постановлення рішення суд, судові витрати.

          Позивачка в судовому засіданні позов підтримала та суду пояснила, що відповідачем не надано доказів форс-мажорних обставин, які стали причиною не виплати їй вкладу.

           Прокурор м.Марганець  вступив до справи на стадії судового розгляду в інтересах позивача – інваліда,  позов підтримав частково та суду пояснив, що  вклад підлягає стягненню, а відшкодування моральної шкоди, згідно Закону України «Про захист прав споживача» можливо у випадку, коли шкоду завдано життю чи здоров’ю, тому у цій частині не має підстав для задоволення позову.

          Представник Відповідача ОСОБА_2 позов не визнала та суду пояснила, що було укладено договір  21.02.09 року, 4 березня 2009 року Позивач звернулась із письмовою заявою про видачу достроково вкладу,  але з урахуванням Постанови НБУ № 413 їй було відмовлено достроково видати вклад, після закінчення строку договору Позивач не зверталася з приводу видачі коштів. Стосовно моральної шкоди, то Позивачем не надано доказів її завдання, не вбачається вини Відповідача,   Закон України «Про захист прав споживачів» не поширюється на депозитні  договори.

          Заслухавши позивача, представника відповідача, свідків та дослідивши докази в їх сукупності суд вважає, що позов не підлягає  задоволенню виходячи з наступного:

          Судом встановлено, що 20 серпня 2008 року між відповідачем та ОСОБА_1  укладено договір № SAMDN26000704124832 «Стандарт» банківський вклад  в національній валюті без права поповнення та виплатою процентів після закінчення строку вкладу, відповідно до якого вкладник передав, а банк прийняв на вклад грошові кошти в сумі 1600 грн., на термін три місяці, до 20 листопада 2008 року включно.

          Відповідно до п.1. вищевказаного договору банк зобов’язаний нарахувати проценти в розмірі 14,75% річних.

         Згідно п.6 у випадку, якщо в строк не пізніше дня закінчення строку вкладу, Клієнт не заявив Банку про відмову від продовження строку вкладу ( письмово у відділенні банку або за телефоном клієнтської підтримки НОМЕР_1 чи НОМЕР_2) вклад автоматично  вважається подовженим  ще на один  строк, зазначений в п.1 Договору.  При подовженні  строку вкладу  розрахунок відсотків на кожний новий строк  здійснюється  за відсотковою ставкою, яка діє в Банку для подовжених депозитних вкладів даного найменування та строку на день закінчення попереднього строку вкладу, без укладання додаткових угод до договору.

          20 лютого 2009 року  строк вкладу було подовжено на 3 місяці, до 20 травня 2009 року, із сплатою 17, 25 % річних.

        Позивач 4 березня 2009 року звернулася до відповідача з заявою про повернення вкладу (а.с.6).

        На звернення до банку  позивачу надіслано лист, в якому повідомлено, що Постановою Правління Національного банку України від 4.12.2008 №413 «Про окремі питання діяльності банків»  банки України  зобов’язанні вживати всіх заходів щодо забезпечення позитивної динаміки зростання обсягів депозитів з метою недопущення дострокового повернення коштів, розміщених вкладниками. Вклад за депозитним договором буде повернуто за умови настання строку повернення вкладу.

         Відповідно до ст. 1060 Цивільного кодексу України Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

           Відповідно до ст. 85 Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000 року № 2121- Ш, Національний банк України, з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, який відповідав би встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку   України вимогам, має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців. Мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов’язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

         Суд не бере до уваги посилання відповідача на положення постанови НБУ, оскільки до спірних відносин слід застосувати норми Цивільного кодексу України як нормативно-правового акту, що має вищу юридичну силу.

       Таким чином, суд вважає, що відмова банку у поверненні коштів за заявою ОСОБА_1 від 4 березня 2009 року  є нікчемною і суперечить вимогам Конституції України, Законам України, зокрема "Про банки та банківську діяльність", "Про Національний банк", ст. 1060 ЦК України та вимогам укладеного договору.      

        Суд вважає, що вимоги в частині стягнення вкладу є необґрунтованими, оскільки 20 травня 2009 року сплинув строк договору, як у відповіді Банку, так і в судових засіданнях позивачу ОСОБА_1 пропонувалось звернутись до Банку, розірвати договір та отримати вклад. Тому спір щодо виплати вкладу відсутній.

         Згідно до умов  договору вклад продовжується щоквартально на новий строк – 3 місяці. Тому на даний час діє договір із строком повернення коштів 20 листопада 2010 року.

  Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, тому для стягнення коштів необхідно розірвати договір, який діє до 20 листопада 2010 року.

       Судом неодноразово пропонувалося Позивачу, в тому числі постановлено ухвалу 18 червня 2009 року,  уточнити позовні вимоги  в зв’язку з закінченням строку договору 20 травня 2009 року та відсутністю спору щодо виплати їй вкладу. Але позивач позовні вимоги не уточнила, не просить суд розірвати договір строкового вкладу, який діє на теперішній час.

Що стосується моральної шкоди, то між сторонами склалися договірні відносини, договором, укладеним між сторонами  відшкодування моральної шкоди не передбачено. Згідно ст..4 Закону України «Про захист прав споживача», на яку посилається позивач,  передбачено право споживача на відшкодування моральної шкоди лише у випадку, коли така шкода заподіяна  небезпечною для  життя і здоров»я людей продукцією.

   Стосовно  стягнення витрат на правову допомогу, то відповідно до ст.88 ЦПК стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

   Враховуючи викладене суд вважає, що не має підстав для задоволення вимог.

   Керуючись ст. ст. 57, 58, 59,209, 212, 214 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до  Публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк» про захист прав споживача, стягнення коштів, моральної шкоди відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга  протягом 10 днів після його проголошення через Марганецький міський суд до Дніпропетровського апеляційного суду.

Головуюча: