ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
ПОСТАНОВА
23.10.07 Справа№ 30/276А
Господарський суд Львівської області у складі:
судді Мороз Н.В
при секретарі Ходачкевич Н.І
за позовом: закритого акціонерного товариства “Завод комунального транспорту”, м. Львів
до відповідача: Західної регіональної митниці, м. Львів
про скасування картки відмови №209030006/2007/000112, визнання права та зобов’язання здійснити певні дії.
за участю представників сторін:
позивача – Лоцман А.Б. - представник
відповідача –Шокало В.С. –заст.нач.юр.відділу
Суть спору:
Позов заявлено закритим акціонерним товариством “Завод комунального транспорту”, м. Львів, до Західної регіональної митниці, м. Львів, про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №209030006/2007/000112, визнання права на здійснення митного оформлення товарів відповідно до вимог Закону України “Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні” та зобов’язання здійснювати митне оформлення товарів без сплати ввізного мита та податку на додану вартість відповідно до Закону України “Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні”.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 29.08.2007 р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи на 20.09.2007 р. Розгляд справи відкладався з мотивів, зазначених в ухвалі суду від 20.09.2007 р., в судовому засіданні оголошувались перерви.
Представникам сторін роз’яснено їх права згідно зі ст. ст. 49, 51 КАС України. У відповідності до ст. 71 КАС України справа слухається за наявними у ній доказами.
В судових засіданнях представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що оспорюванню карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №209030006/2007/000112, відповідач відмовив у митному оформленні коробки передач у зв’язку із застосуванням позивачем преференційного режиму (код пільги “015”) щодо сплати ввізного мита та податку на додану вартість, який було скасовано Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2005 рік”. Цей пільговий режим було встановлено Законом України “Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні”, ст. 4 якого передбачає, що пізніше прийняті закони, які скасовують або скорочують визначені у цьому законі пільги, не поширюються на підприємства по виробництву автомобілів, які мають інвестицію на суму, не меншу 30 млн. доларів США. Відповідно, вважає скасування Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2005 рік” ст. 11.18. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” таким, що не поширюється на позивача, як підприємство по виробництву автомобілів. Просить позов задовольнити.
Представник відповідача в судових засіданнях позов заперечив з мотивів, зазначених у відзиві. Вважає картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №209030006/2007/000112 такою, що винесена у відповідності до законодавства. Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2005 рік” були виключені відповідні положення Закону України "Про податок на додану вартість" та Декрету Кабінету Міністрів України "Про Єдиний митний тариф України", що надавали позивачу право не сплачувати мито та податок на додану вартість при ввезенні товарів на митну територію України. Станом на дату подання митної декларації ці пільги вже були скасовані. Ствердив, що у відповідності до ст. 1 Закону України “Про систему оподаткування” ставки, механізм справляння податків і зборів (обов’язкових платежів) не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законами України, крім законів про оподаткування. Оскільки Закон України “Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні” не є законом з питань оподаткування, посилання на нього позивачем вважає безпідставним. Просить у позові відмовити.
Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України №1100 від 17.07.2003 р. "Про затвердження Інвестиційної програми виробництва вантажних автомобілів, автобусів, комплектуючих виробів і запасних частин до них закритим акціонерним товариством "Львівський автомобільний завод", з метою забезпечення внутрішнього ринку новою технікою, модернізації існуючого виробництва, впровадження нових технологій, створення додаткових робочих місць було затверджено Інвестиційну програму виробництва вантажних автомобілів, автобусів, комплектуючих виробів і запасних частин до них закритим акціонерним товариством "Львівський автомобільний завод".
Закрите акціонерне товариство "Завод комунального транспорту" є правонаступником закритого акціонерного товариства "Львівський автомобільний завод", що підтверджується статутом та не заперечувалось сторонами.
Статутний капітал закритого акціонерного товариства “Завод комунального транспорту” складається, зокрема, з внесків іноземних учасників на суму, еквівалент якої перевищує 30 млн. доларів США, що підтверджується п. 2.1. статуту, нова редакція якого зареєстрована 31.12.2005 р..
01.11.2006 р. між позивачем (покупець) та фірмою Фридрихсхафен (продавець) був укладений контракт №2006-11-01 ZFF, предметом якого була поставка коробок перемінних передач. На виконання умов зазначеного договору позивачу на умовах EXW була поставлена коробка передач для автобуса ЛАЗ: 6s 700BO в кількості одна штука, митна вартість якої визначена в уніфікованому адміністративному документі в сумі 17511,34 (графа 45).
20.07.2007 р. відповідач видав оспорювану картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №209030006/2007/000112, з якої випливає, що товар не підлягає митному оформленню у зв’язку із тим, що декларантом застосовано преференційний режим (код пільги “015”) щодо сплати ввізного мита та податку на додану вартість, який скасований Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України” №2505 від 25.03.2005 р.
У відповідності до ч. 1 ст. 397 ГК України, з метою забезпечення стабільності правового режиму іноземного інвестування встановлюються гарантії для іноземних інвесторів, зокрема, застосування державних гарантій захисту іноземних інвестицій у разі зміни законодавства про іноземні інвестиції.
Законом України "Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні" (ст. 2) було змінено ряд законодавчих актів, зокрема, ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України від 11.01.1993 р. №4-93 "Про Єдиний митний тариф України", яку було доповнено частиною такого змісту: "Тимчасово до 1 січня 2008 року ввізне мито не справляється при ввезенні товарів (включаючи машинокомплекти) на митну територію України, які використовуються для будівництва і виробничої діяльності підприємств по виробництву автомобілів і запасних частин до них з інвестицією (у тому числі іноземною) виключно в грошовій формі, що становить суму, еквівалентну не менше 150 мільйонам доларів США за офіційним валютним курсом Національного банку України на день внесення такої інвестиції до їх статутного фонду, яка зареєстрована у встановленому законодавством порядку”; ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" доповнено пунктами 11.18, 11.19 такого змісту: "11.18. Тимчасово до 1 січня 2008 року звільняються від оподаткування операції із ввезення (пересилання) на митну територію України товарів (включаючи машинокомплекти), які використовуються для будівництва і виробничої діяльності підприємств по виробництву автомобілів і запчастин до них з інвестицією (у тому числі іноземною) виключно в грошовій формі, що становить суму, еквівалентну не менше 150 мільйонам доларів США за офіційним валютним курсом Національного банку України на день внесення такої інвестиції до їх статутного фонду, яка зареєстрована у встановленому законодавством порядку”.
Однак, Законом України “Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України”, пп. “г” п. 12 виключено з Закону України “Про податок на додану вартість”, зокрема, п. 11.18 відповідні зміни були внесені і до Закону України “Про єдиний митний тариф”. З цієї підстави відповідач стверджує про відсутність у позивача станом на дату подання митної декларації права на застосування пільг, передбачених, зокрема, в п. 11.18 Закону України “Про податок на додану вартість” та відповідного положення Закону України “Про єдиний митний тариф”, посилаючись, зокрема, на ст. 1 Закону України “Про систему оподаткування” та п. 11.4. Закону України “Про податок на додану вартість” (обидва закони із врахуванням змін, внесених цим же законом).
Зокрема, відповідно до п. 11.4. Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування цим податком. У разі якщо іншим законом, незалежно від часу його прийняття, встановлюються правила оподаткування цим податком, відмінні від зазначених у цьому Законі, пріоритет мають норми цього Закону.
Однак, таке посилання не заслуговує на увагу в силу ст. 58 Конституції України, згідно із якою закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи. Відповідно, згідно ст. 11.4. Закону України “Про податок на додану вартість”, лише ті нормативні акти, які незалежно від часу їх прийняття, але прийняті не раніше часу набрання ним чинності, встановлюють відмінні правила оподаткування, то пріоритет мають норми Закону України “Про податок на додану вартість”. Із змісту Закону України "Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні" вбачається, що норми цього закону є спеціальними, по відношенню до норм інших нормативних актів щодо обкладення податком на додану вартість та ввізним митом операцій, відносини щодо яких регулюються цим законом. Таким чином, суд приходить до висновку, що зазначені норми Закону України “Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні” є спеціальними щодо підприємств по виробництву автомобілів, щодо яких затверджені відповідні інвестиційні програми. Пріоритетність цих положень щодо норм Закону України “Про податок на додану вартість” не спростовується п. 11.4. останнього, оскільки він не має зворотної сили.
Не заслуговує на увагу і посилання на ч. 3 ст. 1 Закону України “Про систему оподаткування”, згідно із якою ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування, оскільки законом про оподаткування є будь-який закон, який регулює відносини з оподаткування. Законодавство України не містить норм про вичерпний перелік податкових законів.
Як вбачається зі змісту Закону України “Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України”, ним не внесено змін до норм Закону України “Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні” та не скасовано його положень. Закон України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" також не містить положень про скасування або зміну положень Закону України "Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні". Більше того, згідно із ч. 2 ст. 5 Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження", цей закон не поширюється на правовідносини, визначені Законом України "Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні". Таким чином, не зважаючи на внесення змін до нормативних актів з питань оподаткування та обкладення ввізним митом, зміни до спеціального законодавства, яким встановлені гарантії підприємствам по виробництву автомобілів внесені не були.
Стаття 4 Закону України "Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні" встановлює, що законодавчі акти, прийняті після набрання чинності цим Законом, які скасовують або скорочують пільги, визначені ним, не поширюються на підприємства по виробництву автомобілів, автобусів і комплектуючих виробів до них, які мають інвестицію (у тому числі іноземну) виключно в грошовій формі, що зареєстрована у встановленому законодавством порядку та становить за офіційним валютним курсом Національного банку України на день внесення такої інвестиції до статутного фонду зазначеного підприємства суму, еквівалентну: не менше 150 мільйонам доларів США, - при виробництві легкових автомобілів; не менше 30 мільйонам доларів США, - при виробництві вантажних автомобілів і автобусів; не менше 10 мільйонам доларів США, - при виробництві комплектуючих виробів до автомобілів і автобусів. Згідно із Законом України від 18.03.2004 р. № 1624-IV дію статті 4 поширено виключно на підприємства з виробництва автомобілів, автобусів і комплектуючих виробів до них з інвестицією, які діють відповідно до цього Закону, мають інвестиційні програми, затверджені Кабінетом Міністрів України до 1 січня 2004 року, та мають інвестицію (в тому числі іноземну) виключно в грошовій формі, що зареєстрована у встановленому законодавством порядку та становить за офіційним валютним курсом Національного банку України на день внесення такої інвестиції до статутного фонду зазначеного підприємства суму, еквівалентну не менше 150 мільйонам доларів США - при виробництві легкових автомобілів, не менше 30 мільйонам доларів США - при виробництві вантажних автомобілів і автобусів, не менше 10 мільйонам доларів США - при виробництві комплектуючих виробів до автомобілів і автобусів.
При цьому, у відповідності до ст. 5 зазначеного закону, пільги, передбачені цим Законом для підприємств по виробництву автомобілів, автобусів і комплектуючих виробів до них, набирають чинності після затвердження їх інвестиційних програм Кабінетом Міністрів України та внесення до статутного фонду такого підприємства інвестиції (у тому числі іноземної) виключно в грошовій формі, що зареєстрована у встановленому законодавством порядку.
У відповідності до ч. 4 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справ керується принципом законності, відповідно до якого, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує акт, який має вищу юридичну силу.
Позиція суду по цій справі щодо збереження законодавцем пільг, встановлених для підприємств по виробництву автомобілів, відповідає позиції Вищого адміністративного суду України, висловленій по аналогічній справі, що підтверджується ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.11.2006 р.
Згідно із ст. 86 МК України, митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені МК України. При цьому, відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанту. Відповідно до ст. 80 МК України, п. 3 наказу ДМСУ №1227 від 12.12.2005 р. “Про затвердження Порядку оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України”, у разі відмови у митному оформленні та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів митний орган зобов'язаний видавати заінтересованим особам письмове повідомлення із зазначенням причин відмови та вичерпним роз'ясненням вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення та пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України. При цьому, у Картці повинні бути в стислому вигляді зазначені причини відмови з посиланням на норми законодавства України, а також вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення чи пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України.
Однак, враховуючи вищенаведене, зі змісту оспорюваної картки відмови вбачається безпідставність її надання. Згідно із ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Водночас, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із ст. 4 МК України, принципом регулювання митної справи є законність.
Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права. Враховуючи, що дії відповідача свідчать про оспорювання права на пільговий режим ввезення комплектуючих частин взагалі, а не лише в частині майна, у митному оформленні якого було відмовлено оспорюваною карткою відмови, суд приходить до висновку, що в частині вимог щодо визнання права на здійснення митного оформлення товарів відповідно до вимог Закону України “Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні” позов слід задовольнити.
Водночас, щодо вимоги зобов’язати відповідача здійснювати митне оформлення товарів без сплати ввізного мита та податку на додану вартість відповідно до Закону України “Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні” не підлягають задоволенню, оскільки, відповідно до ст. 20 ГК України кожна особа має право на захист свого права і законного інтересу, однак, лише у разі їх порушення. Доказів порушення станом на дату розгляду цієї справи відповідачем зазначених прав позивача, суду не надано.
Враховуючи вищенаведене, позов підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 11, 21, 69-71, 86, 94, 161-163 КАС України, господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №209030006/2007/000112.
3. Визнати право закритого акціонерного товариства „Завод комунального транспорту" (м. Львів, вул. Стрийська, 45, ЄДРПОУ 32483661) на здійснення митного оформлення товарів (включаючи машинокомплекти), що ввозяться для власних виробничих потреб та будівництва, відповідно до вимог Закону України „Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні” та законодавства, що діяло до вступу в дію Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України”.
4. В решті позовних вимог –відмовити.
5. Стягнути з державного бюджету України на користь ЗАТ "Завод комунального транспорту" (м. Львів, вул. Стрийська, 45, ЄДРПОУ 32483661 ) -1,70 грн. судового збору.
Постанова набирає законної сили у відповідності із ст. 254 КАС України і може бути оскаржена у порядку і строки, передбачені ст. 186 КАС України.
Суддя Мороз Н.В.