ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

19.10.10                                                                                           Справа  № 13/44

ПОСТАНОВА

м.Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого –судді                                                  Скрипчук О.С.

Суддів                                                                      Дубник О.П.

Процика Т.С.

При секретарі судового засідання Мацкулі Н.М.

розглянувши апеляційні скарги Приватного підприємця ОСОБА_2 б/н від 06.09.2010 року;

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.08.2010 року;

у справі № 13/44;

за позовом: Приватного підприємства  (далі ПП) «Перламутр», м.Івано-Франківськ;

до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_2, смт.Богородчани, Богородчанського району, Івано-Франківської області

про стягнення 8 738,68 грн.

за участю представників:

від позивачів – Жумбей С.Б. –довіреність б/н від 31.12.2009 року;

від відповідача  – не з’явився;

ВСТАНОВИВ:

ПП «Перламутр»звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного підприємця ОСОБА_2 про стягнення боргу в сумі 8 738,68 грн.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 17.08.2010 року у справі № 13/44 (суддя Шкіндер П.А.) позов ПП «Перламутр»до Приватного підприємця ОСОБА_2 про стягнення 8 738,68 грн., задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду Приватний підприємець ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу б/н від 06.09.2010 року, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.08.2010 року у справі № 13/44 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального і процесуального права. А саме, скаржник стверджує, що суд обґрунтував наявність боргу видатковими накладними № У-00083228 від 30.11.2007 року № У-00131830 від 24.07.2008 року на яких відсутні підписи відповідача.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу б/н від 16.09.2010 року, в якому просить залишити рішення Господарського суду Івано-Франківської області без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

 Апелянт у судове засідання, яке відбулося 19.10.2010 року, уповноваженого представника не направив не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 00657606.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2007 року між ПП «Перламутр»(постачальник) та Приватним підприємцем ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір поставки (надалі договір а.с. 5-7). Згідно умов договору, постачальник зобов’язався передавати у власність, а покупець зобов’язався приймати та оплачувати поставлений товар на умовах даного договору.

Позивач при зверненні до суду першої інстанції зазначає, що відповідач не виконав умов договору та не оплатив отриманий товар, у зв’язку з чим, в останнього виникла заборгованість у сумі 8 738,68 грн.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного:

Згідно  ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов’язання.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Згідно ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 2.6 договору передбачено, що покупець зобов’язався здійснювати оплату за кожну партію товару протягом 7 календарних днів після її поставки.

П. 3.1., 3.8 договору передбачено, що продукція поставляється покупцю у зворотній тарі. Заставна вартість зворотної тари встановлюється постачальником на момент відвантаження товару та обов’язково зазначається у видатковій накладній. Під час поставки наступної партії товару покупець, тим же зворотнім рейсом автомашини постачальника,  зобов’язався повернути таку кількість тари яку він отримав від попередньої поставки товару. За несвоєчасне повернення тари покупець зобов’язався постачальнику сплатити її продажну вартість з врахуванням ПДВ.

Згідно видаткових накладних № У-00083228 від 30.11.2007 року на суму 1758,00 грн., № У-00130282 від 08.07.2008 року на суму 4 047,72 грн., № У-00131830 від 24.07.2008 року на суму 2 462,96 грн. позивач постави відповідачу товар на суму 8 268,68 грн. З даних накладних вбачається, що товар був поставлений у тарі, яка оцінена у сумі 1 520 грн.

Позивач при зверненні до суду першої інстанції зазначає, що відповідач повернув частину товару на суму 1 050 грн., згідно накладної У -000977666 від 12.04.2008 року.

Матеріали справи не містять відомостей про погашення відповідачем перед позивачем заборгованості в сумі 7 218,68 грн. за отриманий товар.

А також, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач повернув позивачу тару (на суму 1520 грн.) в якій отримував товар.

Оскільки, відповідач не розрахувався перед позивачем за отриманий товар та не повернув тару і не надає документів, які б свідчили про відсутність його вини з невиконання своїх зобов’язань за договорами в повному обсязі, то колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано визнав доведеним факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 8 738,68 грн.

Посилання апелянта на те, що видаткові накладні № У-00083228 від 30.11.2007 року № У-00131830 від 24.07.2008 року не підписані відповідачем не підтверджуються матеріалами справи.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.08.2010 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.08.2010 року у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу направити в Господарський суд Івано-Франківської області.

Головуючий - суддя                                                                      Скрипчук О.С.

суддя                                                                                          Дубник О.П.

суддя                                                                                          Процик Т.С