донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
28.10.2010 р. справа №32/118пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого:Кулебякіна О.С.
суддівВолкова Р.В., Запорощенко М.Д.
від позивача:Ковалець І.М. за довір. №220/8/д від 11.01.2010р.
від відповідача1:не з’явився
від відповідача2:не з’явився
від відповідача3:не з’явився
від відповідача4:не з’явився
від відповідача5:не з’явився
від третьої особи1:ОСОБА_5 за довір. №б/н від 04.01.2010р.
від третьої особи2:не з’явився
від третьої особи3:не з’явився
від третьої особи4:не з’явився
від третьої особи5:не з’явився
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги
Товариства з обмеженою відповідальністю «Донснаб-99», м. Донецьк; Товариства з обмеженою відповідальністю «БАМ СТРОЙ», м. Донецьк; Публічного акціонерного товариства «Український бізнес банк», м. Донецьк
на рішення
господарського суду Донецької області
від15.09.2010 року
у справі№ 32/118пд (головуючий суддя Сковородіна О.М.; судді: Попков Д.О., Риженко Т.М.)
за позовомМіністерства оборони України, м. Київ
до відповідачів:
1.Товариства з обмеженою відповідальністю «Донснаб-99», м. Донецьк
2.Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваіком», м. Донецьк
3.Донецької міської ради
4.Акціонерного банку «Український Бізнес Банк», м. Донецьк
5. Товариства з обмеженою відповідальністю «БАМ СТРОЙ», м. Донецьк
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору
1.Донецького обласного військового комісаріату, м. Донецьк
2.Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька», м. Донецьк
3.ОСОБА_13 м. Харків
4.ОСОБА_14, м. Анаталія Республіка Туреччина
5.ОСОБА_12, м. Харків
провизнання недійсними договорів про сумісну діяльність в будівництві житла від 15.08.2006р., іпотеки від 02.02.2009р. та від 24.02.2009р.; зобов’язання БТІ скасувати реєстрацію права власності відповідача1 на нерухоме майно; витребування з незаконного володіння ТОВ «БАМ СТРОЙ»та зобов’язання повернути позивачу військове нерухоме майно
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від 19.09.10 позовні вимоги задоволені частково: визнані недійсними договори іпотеки від 02.02.09р. та від 24.02.09р. (реєстраційні номери 623 та 1002 відповідно), укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю ‘’ДОНСНАБ-99’’м. Донецьк та Акціонерним товариством ‘’Український Бізнес Банк’’ м.Донецьк, крім того, з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю ‘’БАМ СТРОЙ’’витребувано на користь Міністерства оборони Українинерухоме майно по вул. Кобозєва у м. Донецьку, яке є предметом спору у даній справі. За вимогами про визнання недійсним договору про сумісну діяльність від 15.08.06 провадження припинено, а у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Товариством з обмеженою відповідальністю ‘’ДОНСНАБ-99’’, Товариством з обмеженою відповідальністю ‘’БАМ СТРОЙ’’, а також Акціонерним банком ‘’Український Бізнес Банк’’подані апеляційні скарги, в яких заявники просять рішення суду першої інстанції скасувати, оскільки воно, на їх думку, не відповідає нормам матеріального і процесуального права.
Міністерство оборони України проти апеляційних скарг заперечує, просить рішення суду залишити без змін. Інші учасники процесу відзивів на скарги не додали. Всі учасники судового процесу завчасно повідомлені про час і місце розгляду справи (арк. справи 103-110 т.4).
Товариство з обмеженою відповідальністю ‘’ДОНСНАБ-99’’подало клопотання про відкладення розгляду справи з мотивів неможливості явки в судове засідання керівника підприємства, а також неодержання довідки Держказначейства, яка підтверджує сплату держмита по апеляційній скарзі. Клопотання про відкладення розгляду справи подано також Товариством з обмеженою відповідальністю ‘’БАМ СТРОЙ’’. В ньому зроблено посилання на неможливість явки представника і необхідність додаткового вивчення матеріалів справи. З аналогічних підстав просить відкласти розгляд справи і Акціонерний банк ‘’Український Бізнес Банк’’.
Представник Міністерства оборони України проти відкладення справи категорично заперечує, у своєму письмовому зверненні вказує на те, що поведінка учасників процесу, які подали клопотання, спрямована на невиправдане затягування судового процесу і порушує права інших учасників судового процесу на розгляд справи в розумний строк.
Апеляційна інстанція не вбачає підстав для задоволення клопотань про відкладення розгляду справи, враховуючи наступне.
За змістом пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 №01-08/140 ‘’Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві’’у випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких сторін не перешкоджає вирішенню спору. Позиція учасників процесу, не з’явившихся в судове засідання, докладно викладена в апеляційних скаргах, що дає можливість розглянути справу в даному судовому засіданні. Крім того, причини неявки представників наведені у клопотаннях не можна вважати поважними. Так, керівник Товариства з обмеженою відповідальністю ‘’ДОНСНАБ-99’’в судове засідання не викликався, тому доводи заявника в цій частині не заслуговують на увагу. Повідомлення про день і час розгляду справи товариство одержало 07.10.10, тому мало всі можливості завчасно звернутись до Держказначейства за одержанням довідки про сплату держмита. Акціонерний банк ‘’Український Бізнес Банк’’одержав ухвалу про порушення апеляційного провадження також 07.10.10, тому мав час для ознайомлення з матеріалами справи і забезпечення явки в судове засідання свого представника. У клопотанні Товариства з обмеженою відповідальністю ‘’БАМ СТРОЙ’’не вказано причини, за якою його представник не може явитись в судове засідання.
Канцелярією суду зареєстровано клопотання про перенесення розгляду справи, підписане представником Міністерства оборони України ОСОБА_5 (долучена до клопотання копія довіреності на цього представника не посвідчена). Вказаний документ апеляційна інстанція до уваги не бере, оскільки представник позивача, який явився в судове засідання, клопотання іншого представника не підтримав, більш того, наполягав на розгляді справи у цьому засіданні.
Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.
Міністерство оборони України звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до: Товариства з обмеженою відповідальністю ‘’ДОНСНАБ-99’’м.Донецьк, Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваіком»м.Донецьк, Донецької міської ради м.Донецьк, Акціонерного банку «Український Бізнес Банк»м.Донецьк про витребування з незаконного володіння нерухомого майна по вул.. Кобозєва,64 у м. Донецьку, а саме:
будівлі №А-2 (управління 2-х поверхова) загальною площею 631,7 кв.м;
будівлі №А-3 (адміністративна в тому числі №Ж-1овочесховище 3-х поверхова)
загальною площею 403,9 кв.м.;
будівлі №Б-3 (казарма 3-х поверхова) загальною площею 413,7 кв.м;
будівлі №В-3 (господарська 3-х поверхова) загальною площею 1135,4 кв.м;
будівлі №Д-2 (мобілізаційне управління 2-х поверхова) загальною площею 385,9
кв.м;
будівлі №Г-2 (мобілізаційне управління 2-х поверхова) загальною площею 766,7
кв.м;
Крім того, позивач вимагає зобов’язати Комунальне підприємство ‘’Бюро технічної інвентаризації’’м. Донецька скасувати реєстрацію права власності на спірне майно, а також визнати недійсним договори іпотеки від 02.02.09р. та від 24.02.09р. (реєстраційні номери 623 та 1002 відповідно), укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю ‘’Донбас-99’’та Акціонерним товариством ‘’Український Бізнес Банк’’.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне майно є військовим майном Збройних Сил України, яке має спеціальний правовий режим використання, визначений Законом України «Про правовий режим майна у Збройних силах України». Однак, вказане майно за сфальсифікованим договором було протиправно виведено із сфери управління Міністерства оборони України та реалізовано стороннім особам, які володіють ним без законних на то підстав.
Частково задовольняючи вимоги, суд першої інстанції погодився з доводами позивача.
Відмовляючи у вимогах про витребування спірного майна у Товариства з обмеженою відповідальністю ‘’ДОНСНАБ-99’’, суд послався на те, що спірне майно у цього відповідача на час розгляду справи не знаходиться. У задоволенні вимог до Комунального підприємства ‘’Бюро технічної інвентаризації’’м. Донецька про зобов’язання скасувати реєстрацію права власності на спірні об’єкти відмовлено, оскільки вказане підприємство не залучено до участі у справі в якості відповідача. За вимогами про визнання недійсним договору про сумісну діяльність від 15.08.06 провадження по справі припинено за пунктом 6 частини 1 ст.80 Господарського кодексу України у зв’язку з ліквідацією підприємства, яке є відповідачем за цими вимогами.
Апеляційна інстанція вважає, що рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, враховуючи наступне.
Спірне майно на підставі свідоцтва про право власності від 20.07.2004 належало державі і було передано в оперативне управління Донецькому обласному військовому комісаріату. Воно є військовим майном у розумінні ст..1 Закону України ‘’Про правовий режим майна у Збройних силах України’’і відповідно до приписів ст..3 зазначеного закону має особливий правовий статус. Зокрема, військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління і може використовуватись лише за його цільовим та функціональним призначенням. Із сфери оперативного управління Міністерства оборони України спірне майно вибуло за таких обставин.
Між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю ‘’Ваіком’’15.08.2006 був підписаний договір про спільну діяльність, предметом якого було будівництво комплексу житлових будинків з об’єктами соціальної інфраструктури. Договір передбачав можливість набуття права власності на військове майно Товариством з обмеженою відповідальністю ‘’Ваіком’’у разі виходу Міністерства оборони України із договору. На підставі вказаної угоди Ворошиловський райсуд міста Донецька рішенням від 18.12.2006 задовольнив позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваіком»про визнання за ним права власності на спірне військове майно. Вказане рішення 12.09.2007 було скасовано Апеляційним судом Донецької області, в подальшому провадження за цією справою було закрите (арк..справи 103-113 т.1). В той же час, під час розгляду справи №45/155 господарський суд м. Києва на підстав матеріалів кримінальної справи №3003010-07 (в тому числі і висновки судово-криміналістичної експертизи) встановив, що договір про спільну діяльність від 15.08.2006, згідно до якого за Товариством з обмеженою відповідальністю ‘’Ваіком’’було визнано право власності, представником Міністерства оборони України не підписувався, акти прийому-передачі майна містять підроблені відбитки печатки та штампу, тобто є сфальсифікованим (арк..справи 16-117 т.1). Наведений факт ніким із учасників судового процесу під час розгляду даної справи не спростований.
Таким чином, майно, з приводу якого виник спір, вибуло із володіння Міністерства оборони України у наслідок злочинних дій. Незважаючи на це, відносно нього було укладена низка цивільно-правових угод. Так, за договором від 26.01.2007 Товариство з обмеженою відповідальністю ‘’Ваіком’’ продало його громадянину Болгарії ОСОБА_14. Останній доручив його відчуження ОСОБА_11, який продав спірне майно ОСОБА_12. Відповідна угода була легалізована рішенням третейського суду від 19.02.08, який визнав цю угоду дійсною, а також визнав право власності за особою, що придбала майно. В подальшому спірне майно перебувало у власності ОСОБА_13 і Товариства з обмеженою відповідальністю ‘’ДОНСНАБ-99’’. Останнє передало його в іпотеку Акціонерному банку ‘’Український Бізнес Банк’’для забезпечення виконання кредитного договору №2 від 02.02.09. Кінцевим набувачем майна є Товариство з обмеженою відповідальністю ‘’БАМ СТРОЙ’’, яке придбало його у власність за результатами проведення прилюдних торгів, проведених на підставі виконавчого листа Ворошиловського районного у м. Донецьку суду №2-4108/2001 від 26.06.10.
З урахуванням викладеного вище обставин апеляційна інстанція вважає, що вимоги позивача щодо визнання недійсним договорів іпотеки від 02.02.09 та 24.02.09 ґрунтуються на законі з огляду на таке.
Укладанню вищевказаних угод передувало укладання фіктивного (сфальсифікованого) договору від 15.08.2006р. про спільну діяльність і цей факт встановлений судовим рішенням. Правочини зі спірним майном між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ваіком»та ОСОБА_14, між його представником та ОСОБА_12, між ним та ОСОБА_13, між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю ‘’ДОНСНАБ-99’’фактично були спрямовані на приховування факту протиправного вибуття майна з володіння Міністерства оборони України та із державної власності. Всі перелічені правочини, на думку апеляційної інстанції, є нікчемними в силу положень ст..228 Цивільного кодексу України, згідно до якої правочин, метою якого є заволодіння майном держави, є нікчемним. Вони, безумовно, порушують публічний порядок, оскільки створюють можливість використання майна Збройних Сил України всупереч його цільовому і функціональному призначенню. Тому їх нікчемність випливає безпосередньо із закону і не потребує судового визнання (частина 2 ст.215 Цивільного кодексу України). Враховуючи викладене, не можна вважати такими, що відповідають закону і оспорені позивачем договори іпотеки. Адже вони укладені з особою , яка набула право власності на майно за нікчемним правочином, який в силу частини 1 ст.216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. Зазначені договори, як і угоди, які їм передували, також порушують публічний порядок, оскільки пов’язані з розпорядженням державним майном спеціального призначення особами, які відповідно до закону не мають такого права.
Оцінюючи обґрунтованість вимог позивача про витребування майна із незаконного володіння апеляційна інстанція бере до уваги наступне.
Частина 2 ст.328 Цивільного кодексу України містить правило, згідно до якого право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону.. Пункт 3 частини 1 ст.346 Цивільного кодексу України допускає припинення права власності на майно, яке за законом не може належати особі яка його придбала.
Кінцевий набувач майна Товариство з обмежено відповідальністю ’’БАМ СТРОЙ’’згідно до приписів ст..3 Закону України ‘’Про правовий режим майна у Збройних Силах України’’ не може володіти військовим майном, оскільки воно (військове майно) закріплюється за військовими частинами і має використовуватись виключно за цільовим і функціональним призначенням. Законним власником військового майна Товариство з обмеженою відповідальністю ’’БАМ СТРОЙ’’можно було б вважати лише тоді, коли право власності ним було б набуто з підстав, передбачених частинами 1 та 2 ст.6 згаданого Закону, зокрема у разі списання і продажу військового майна Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства і організації, або якщо Кабінет Міністрів України прийняв би окреме рішення щодо відчуження майна, яке є предметом даного спору. Цього із матеріалів справи не вбачається. Навпаки, є всі підстави вважати, що Товариство з обмеженою відповідальністю ‘’БАМ СТРОЙ’’володіє майном, яке із складу військового майна фактично не виключалось і вибуло із володіння Міністерства оборони України внаслідок злочинних дій. Таким чином, неправомірність володіння майном Товариством з обмеженою відповідальністю ‘’БАМ СТРОЙ’’випливає безпосередньо з Закону України ‘’Про правовий режим майна у Збройних Силах України’’. В силу приписів цього закону воно (товариство) не може володіти об’єктами спеціального призначення, які входять до складу військового майна. Тому, не залежно від обставин придбання спірного майна, право власності Товариства з обмеженою відповідальністю ‘’БАМ СТРОЙ’’підлягає припиненню.
Вимоги про витребування майна із незаконного володіння мотивовані, серед іншого, і положеннями глави 83 Цивільного кодексу України, якою врегульовані правовідносини пов’язані з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави. Апеляційна інстанція вважає таке обґрунтування правомірним, враховуючи наступне.
Положення вказаної глави Цивільного кодексу України застосовуються і до вимог, які є предметом даного позову (пункт 2 ч.2 ст.1212 Цивільного кодексу України). Частина 1 ст.1212 і частина.1 ст.1213 цього кодексу зобов’язує особу, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, повернути це майно потерпілій стороні в натурі, про що і просить суд позивач. Приписи зазначеної норми повинні застосовуватись і до Товариства з обмеженою відповідальністю ‘’БАМ СТРОЙ’’, тому, що з причин, викладених вище воно не мало підстав для набуття у власність військового майна, яке із складу майна Збройних сил України в установленому законом порядку не виключалось.
У відповідності до частини 2 ст.1212 Цивільного кодексу України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна потерпілого, інших осіб чи наслідком подій. Викладене не дає підстави брати до уваги посилання на добросовісність набуття права власності на спірне майно.
До вибуття спірного майна із володіння Міністерства оборони України останнє володіло ним на законних підставах. Тому, позивач вправі вимагати витребування майна із незаконного володіння відповідно до ст..387 Цивільного кодексу України, тобто є належним позивачем у даному спорі.
Беручи до уваги викладене, апеляційна інстанція погоджується з правильністю задоволення позовних вимог в частині витребування майна із незаконного володіння і визнання недійсними договорів іпотеки від 02.02.09р. та від 24.02.09р. (реєстраційні номери 623 та 1002 відповідно).
Мотиви, за якими суд першої інстанції відмовив у задоволенні інших вимог позивача і припинив провадження за вимогами про визнання недійсним договору про спільну діяльність ґрунтуються на законодавстві.
Доводи, викладені в апеляційних скаргах, не беруться до уваги з таких причин. Аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю ‘’ДОНСНАБ-99’’про порушення судом першої інстанції норм процесуального закону під час апеляційного провадження свого підтвердження не знайшли.
Вимоги ст..54, 57 Господарського процесуального кодексу України щодо форми і змісту позовної заяви позивачем додержані. Від сплати державного мита позивач звільнений на підставі пункту 10 ст.4 Декрету КМУ від 21.01.1993 «Про державне мито», законних приводів для повернення позовної заяви у суда першої інстанції не було.
В матеріалах справи є докази про належне повідомлення учасників судового процесу про час і місце розгляду справи (арк..справи 1-25, 28-32 т.4). Апеляційна інстанція вважає також обґрунтованими доводи позивача з цього приводу наведені у його відзиві на апеляційні скарги.
Що ж стосується посилань заявника на ігнорування судом положень частини 4 ст.35 Господарського процесуального кодексу України та не врахування рішення Ворошиловського районного суду м.Донецька від 17.02.2007 у справі №2-1762/07, то апеляційна інстанція виходить з такого.
У відповідності до частини 4 ст.35 Господарського процесуального кодексу України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили є обов’язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Між тим, розглядаючи справу, на яку посилається заявник, суд виходив із правомірності договору про спільну діяльність від 15.08.2006, оскільки не мав та не міг мати інформації щодо фальсифікації вказаної угоди. Адже цей факт встановлений рішенням господарського суду м.Києва від 02.04.2009 р. Між тим, в основу своєї позиції по даній справі позивач покладає саме фальсифікацію первісної угоди про відчуження спірного майна. Тому судове рішення, ухвалене без врахування цієї обставини, на думку апеляційної інстанції не має правового значення під час розгляду даної справи. Наведене стосується також й інших судових рішень, які згадуються в апеляційній скарзі.
Твердження заявника про неповне з’ясування судом всіх обставин справи не відповідають дійсності.
Таким чином, процесуальних порушень, які відповідно до приписів ст..104 Господарського процесуального кодексу України можуть слугувати підставою для скасування рішення суду першої інстанції в ході апеляційного провадження не встановлено.
Інші аргументи, викладені Товариством з обмеженою відповідальністю ‘’ДОНСНАБ-99’’, а також доводи апеляційних скарг, поданих Товариством з обмеженою відповідальністю ‘’БАМ СТРОЙ’’та Акціонерним банком ‘’Український бізнес банк’’по суті зводяться до спроби обґрунтувати правомірність володіння спірним майном з огляду на положення частини 2 ст.388 Цивільного кодексу України. Така аргументація є непереконливою. Факт протиправного вибуття військового майна із володіння Міністерства оборони України ніким із заявників не спростований. Ними також недоведена правомірність володіння Товариством з обмеженою відповідальністю ‘’БАМ СТРОЙ’’військовим майном, яке відповідно до закону має спеціальний режим використання і особливий порядок відчуження. Щодо добросовісності набуття майна, то ця обставина не має правового значення при розгляді вимог про повернення майна з підстав, передбачених главою 83 Цивільного кодексу України.
За таких обставин, апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін
Керуючись статями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України,
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Донецької області від 15.09.2010 року у справі №32 /118пд залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.
Головуючий О.С. Кулебякін
Судді Р.В. Волков
М.Д. Запорощенко
Надр.14 прим:
1 –у справу;
2 –позивачу;
3,4,5,6,7 –відповідачу;
8,9,10,11,12- третій особі ;
13 –ДАГС;
14–ГС Донецьк. обл.