ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2021 року Справа № 923/35/21

м.Одеса

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді М.А. Мишкіної

суддів О.Ю. Аленіна, Л.В. Лавриненко

секретар судового засідання Кияшко Р.О.

за участю представників учасників справи:

від СТОВ «Краса» - не з`явився;

від ТОВ «Геліос-1» - Кириченко К.І. - за ордером;

від ТОВ «РОЗДОЛЬНЕ» - не з`явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Краса»

на рішення Господарського суду Херсонської області від 13 травня 2021 року

у справі №923/35/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос-1»

до:

- Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Краса»;

- Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЗДОЛЬНЕ»

про визнання договору оренди фіктивним та зобов`язання звільнити майно

суддя суду першої інстанції В.П. Ярошенко

час і місце ухвалення рішення: 13.05.2021р., 15:27год, м.Херсон, Господарський суд Херсонської області, зала судових засідань №208

повне рішення складено 26.05.2021р.

Учасники процесу належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 21.09.2021р. згідно ст.ст.233,240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

встановив:

13.01.2021р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Геліос-1» (надалі - позивач, ТОВ «Геліос-1») звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Краса» (надалі - відповідач, СТОВ «Краса») та Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЗДОЛЬНЕ» (надалі - відповідач, ТОВ «РОЗДОЛЬНЕ»), в якому просило суд:

- визнати недійсним договір оренди будівлі, споруди від 25.09.2017р., який був укладений між ТОВ «Краса», як орендодавцем і ТОВ «Роздольне», як Орендарем (в подальшому Договір) згідно з умовами якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування цех по заморозці овочів і фруктів, загальною площею 1037,3 кв. м, за адресою: Херсонська область, Каховський район, с. Чорноморівка, вул. Комплексна, 1-Г;

- усунути перешкоди у користуванні ТОВ «Геліос-1» належним йому на праві власності нерухомим майном цехом по заморозці овочів і фруктів, загальною площею 1037,3кв.м., розміщений за адресою: Херсонська область, Каховський район, с. Чорноморівка, вул.Комплексна, 1-Г, шляхом звільнення ТОВ «Роздольне» та СТОВ «Краса» нерухомого майна цеху по заморозці овочів і фруктів, загальною площею 1037,3 кв. м, розміщений за адресою: Херсонська область, Каховський район, с. Чорноморівка, вул. Комплексна, 1-Г.

- зобов`язати ТОВ «Роздольне» та СТОВ «Краса» звільнити і повернути ТОВ «Геліос-1»нерухоме майно цех по заморозці овочів і фруктів, загальною площею 1037,3 кв. м, розміщений за адресою: Херсонська область, Каховський район, с. Чорноморівка, вул.Комплексна, 1-Г.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за наслідками проведення електронних торгів (проведеного в рамках виконавчого провадження про стягнення з СТОВ «Краса» коштів), він придбав нерухоме майно 26.06.2020р. та отримав свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю цеху по заморозці овочів і фруктів, загальною площею 1037,3 кв. м, за адресою: Херсонська область, Каховський район, с.Чорноморівка, вул. Комплексна, 1-Г. Право власності зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 02.09.2020р., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1481354165235, номер запису про право власності 37997771. СТОВ «Краса» подавало позов про визнання недійсними електронних торгів, протоколу проведення торгів та акту про проведення торгів, згідно яких позивач отримав вищезазначене свідоцтво (справа №923/468/19). Рішенням Господарського суду Херсонської області від 05.11.2019р. (залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.06.2020р.) у задоволенні позову відмовлено. 05.10.2020р. під час спроби зайти на територію нежитлової будівлі, цеху по заморозці овочів і фруктів, загальною площею 1037,3 кв. м, за адресою: Херсонська область, Каховський район, с. Чорноморівка, вул. Комплексна, 1-Г представникам позивача було надано на ознайомлення договір оренди будівлі, споруди від 25.09.2017р., який був укладений між ТОВ «Краса», як орендодавцем і ТОВ «Роздольне», як Орендарем, згідно з умовами якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування цех по заморозці овочів і фруктів, загальною площею 1037,3 кв. м, за адресою: Херсонська область, Каховський район, с. Чорноморівка, вул. Комплексна, 1-Г зі строком оренди 2 роки 11 місяців (п. 4.1. Договору) і правом автоматичної пролонгації договору (п. 4.2. Договору). Під час розгляду справ №923/468/19 та №4/131-10 СТОВ «Краса» не посилалось на існування Договору від 25.09.2017р., лише в суді апеляційної інстанції під час розгляду справи №923/468/19 було подано клопотання про залучення до участі у справі ТОВ «Роздольне». 08.09.2007р. між СТОВ «Краса» та ВАТ «Кредобанк» був укладений кредитний договір, спірне майно перебувало в іпотеці за договором іпотеки №3600 від 26.11.2007р.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЗУ «Про іпотеку» правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Як вбачається з Реєстру юридичних осіб і фізичних осіб підприємців єдиним засновником і директором ТОВ «Роздольне» є ОСОБА_1 . Одночасно, засновниками СТОВ «Краса» є ОСОБА_1 та його сестра ОСОБА_2 . Тобто засновником обох підприємств, між якими укладений Договір від 25.09.2017р., - є одна і та ж сама особа ОСОБА_1 .

Договір від 25.09.2017р. є недійсним, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків. У зв`язку із відмовою відповідачів повертати позивачу як законному власнику спірне майно, позивачем як похідна заявляються позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні майном, звільнення та повернення нерухомого майна.

З посиланням на норми ст.ст. 215, 203, ч.ч.1,2 ст.234, 216, 16, 391 ЦК України позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 18.01.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

09.02.2021р. відповідач подав місцевому господарському суду відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що дійсно 25.09.2017р. між СТОВ «Краса» та ТОВ «Роздольне» був укладений договір оренди будинку, споруди. Доводи позивача є безпідставними, оскільки в даному випадку сторони Договору оренди виконують свої зобов`язання - СТОВ «Краса» отримує винагороду за надану послугу, а ТОВ «Роздольне» здійснює господарську діяльність в орендованій споруді. Крім того, 17.05.2017р. між ТОВ «Роздольне» (замовник), СТОВ «Краса» (власник об`єкта) та ТОВ «Ром-УкрТрейд Сервіс» (підрядник) було укладено договір підряду №45 на розробку технічної документації. Це свідчить про те, що СТОВ «Краса» та ТОВ «Роздольне» розпочали сумісну, пов`язану між собою господарську діяльність задовго до того, як постало питання реалізації спірного нерухомого майна на прилюдних торгах, де ТОВ «Геліос-1» його придбало у травні 2019 року. Крім того, сторонами Договору оренди було дотримано вимоги закону в момент його вчинення, зміст договору відповідає положенням цивільного законодавства, моральним засадам судочинства; сторони, які вчинили правочин, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників було вільним та відповідало внутрішній волі сторін; правочин вчинений у передбаченій законом формі та був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний, а вказівка позивача на те, що ОСОБА_1 є засновником СТОВ «Краса» та ТОВ «Роздольне» не суперечить нормам ст.215 ЦК України, відповідно не може бути підставою визнання правочину фіктивним. Вимога про повернення майна є похідною, отже також задоволенню не підлягає.

02.02.2021р. СТОВ «Краса» подало Господарському суду Миколаївської області клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судового рішення у справі №923/145/21 за позовом СТОВ «Краса» до ТОВа «Геліос-1», Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) та ДП «Сетам» про визнання недійсним договору про проведені електронні торги; у задоволенні клопотання відмовлено ухвалою суду від 01.04.2021р.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 13.05.2021р. (суддя В.П.Ярошенко) визнано недійсним договір оренди будівлі, споруди від 25 вересня 2017 року, який був укладений між ТОВ «Краса», як орендодавцем і ТОВ «Роздольне», як Орендарем згідно з умовами якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування цех по заморозці овочів і фруктів, загальною площею 1037,3 кв. м, за адресою: Херсонська область, Каховський район, с. Чорноморівка, вул. Комплексна, 1-Г; усунуто перешкоди у користуванні ТОВ «Геліос-1» належним йому на праві власності нерухомим майном цехом по заморозці овочів і фруктів, загальною площею 1037,3 кв. м, розміщений за адресою: Херсонська область, Каховський район, с. Чорноморівка, вул. Комплексна, 1-Г, шляхом звільнення ТОВ «Роздольне» - нерухомого майна цеху по заморозці овочів і фруктів, загальною площею 1037,3 кв. м, розміщений за адресою: Херсонська область, Каховський район, с. Чорноморівка, вул. Комплексна, 1-Г; зобов`язано ТОВ «Роздольне» та СТОВ «Краса» звільнити і повернути ТОВ «Геліос-1» нерухоме майно цех по заморозці овочів і фруктів, загальною площею 1037,3 кв. м, розміщений за адресою: Херсонська область, Каховський район, с. Чорноморівка, вул.Комплексна, 1-Г; стягнуто з СТОВ «Краса» на користь ТОВ «Геліос-1» суму судових витрат у розмірі 3405грн.; стягнуто з ТОВ «Роздольне» ТОВ «Геліос-1» суму судових витрат у розмірі 3405грн.

Рішення обґрунтоване посиланням на норми ст.ст.203, 215, 234, 216, 16, 386, 391 ЦК України, ч.3 ст.12 ЗУ «Про іпотеку» та вмотивоване наступним. Судом встановлено, що на протязі 2019-2020 року СТОВ «Краса» оскаржувала дії державного виконавця, щодо виконання рішення суду щодо погашення заборгованості Товариства. Після проведення електронних торгів СТОВ «Краса» оскаржила їх результати, однак у задоволенні позову відмовлено (справа №923/468/19). При цьому, СТОВ «Краса» у всіх процесуальних документах по справам Господарського суду Херсонської області № 923/468/19 і № 4/131-10 зазначало, що воно безпосередньо володіє і користується спірним майном. Так, за ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 по справі №923/468/19, лише у суді апеляційної інстанції було подано клопотання ТОВа «Роздольне» про залучення даного товариства до участі у справі № 923/468/19 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору. Судова колегія, відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання, зазначила що, як свідчать матеріали справи, позивач у справі - СТОВ «Краса» не посилалось при розгляді справи господарським судом першої інстанції на укладення 25.09.2017 договору оренди будинку, споруди з ТОВ "Роздольне" та не заявляло клопотання про залучення останнього до участі у справі № 923/468/19 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача, а отже, не вбачало такої необхідності для вирішення спору у даній справі. Не зверталось з таким клопотанням і ТОВ "Роздольне". Тобто, до 04.06.2020р., відповідач жодного разу не зазначав про існування спірного договору. Суд критично ставиться до наданих відповідачем податкових накладних, оскільки останнім не було надано суду копію декларації про сплату ПДВ, відповідно до якої вбачається, що зобов`язання зі сплати ПДВ виконані. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що акт прийому-передачі до Договору оренди будинку, споруди від 25.09.2017 року підписаний між СТОВ «Краса» та ТОВ «Роздольне» не з метою створення реальних правових наслідків у вигляді надання права оренди, а за для формальної зміни титулу спірного майна, з метою перешкоджання поверненню законному власнику. Спірне майно перебувало в іпотеці за договором іпотеки № 3800 від 26.11.2007 року, у відповідності до ч. 3 ст. 12 ЗУ «Про іпотеку» правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним. Вимоги позивача щодо усунення перешкод у користуванні майном, звільнення і повернення майна, - є похідними від вимоги визнання договору оренди фіктивним, а отже такими, що підлягають задоволенню.

17.06.2021р. до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Краса» на рішення від 13.05.2021р., в якій скаржник просить суд скасувати оскаржене рішення повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що:

- судом першої інстанції у рішенні зазначено, що до 04.06.2020р. відповідач жодного разу не зазначав про існування спірного договору - незрозумілим є для чого судом зазначено таке зауваження, оскільки останнє не має ніякого правового наслідку для вирішення даної, або будь-якої іншої справи по суті, тим більше, що відповідачем у даній справі було додано докази реального існування правовідносин і до 04.06.2020р.;

- суд критично поставився до наданих відповідачем податкових накладних - проте суд упереджено відноситься до доказів наданих відповідачем, оскільки єдність судової практики у господарських відносинах, свідчить про те, що податкові накладні є належним та допустимим доказом, а тим більше у сукупності і з іншими доказами (акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), копія договору підряду №45 від17.05.2017р. із додатками);

- у відповідності п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Тобто, виходячи з характеру спірних вравовідносин, передумовою для складання податкової накладної є існування договірних відносин між сторонами, тобто факт укладення правочину;

- жодна норма права чинного законодавства України не має прямої вказівки та не визначає конкретний перелік доказів, які має надати сторона щодо підтвердження дійсності правочинів. Тим більше, у оскаржуваному рішенні також не зазначено ні норму права, ні посилання на постанову Верховного Суду, де вказано, що декларація про сплату ПДВ є необхідним доказом, а податкові накладні не є доказом реальності правовідносин за спірним правочином;

- ТОВ «Роздольне» здійснює реальну господарську діяльність, яка має результат - заморожена продукція (що і визначено у п.4.1. Договору оренди від 25.09.2021р.), реалізує її і відповідно сплачує податки;

- судом не було надано належної оцінки та взагалі залишено поза увагою важливий доказ - договір підряду №45 від 17.05.2017р., укладений між ТОВ «Роздольне» (замовник), СТОВ «Краса» (власник об`єкта) та ТОВ «Ром-Укр Трейд Сервіс» (підрядник) на розробку технічної документації;

- з огляду на вчинення сторонами договору оренди дій, які спрямовані на досягнення цілей правочину, а саме: сплату орендної плати та комунальних послуг, сплату податків, отримання замороженої продукції та її реалізація, з огляду на представлені докази СТОВ «Краса», що оспорюваний правочин не може бути кваліфікований як фіктивний;

- для визнання зобов`язання таким, що вчинено фіктивно, закон вимагає наявність наступних умов: вина осіб, що проявляється у формі умислу, який спрямований на вчинення фіктивного договору; такий умисел повинен виникнути у сторін ДО моменту укладення договору (як зазначено у матеріалах справи у 2017 році не було жодних спорів з приводу спірного майна, метою укладення такого договору є відсутність правових наслідків, обумовлених договором. Відсутність хоча 6 однієї з цих умов не дає підстав стверджувати, що зобов`язання вчинялося фіктивно (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 909/330/16, в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 травня 2020 року у справі №904/3938/18);

- в частині посилання суду на норму ч.3 ст.12 ЗУ «Про іпотеку» - визнання за цією нормою має самостійний спосіб оскарження, як інша підстава позовних вимог, з іншим суб`єктним складом. Тобто суд вирішив питання щодо прав і інтересів іпотекодерждателя, який навіть не був залучений. Зі змісту позовних вимог та характеру спірних правовідносин, вбачається, що залучення третіх осіб покладається саме на позивача;

- вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (ч.3 ст.215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Дана стаття має бути оцінена судом виходячи із сукупності: характеру складених правовідносин і тим, що умисел повинен виникнути у сторін до моменту укладення договору (а як зазначено у матеріалах справи у 2017 році не було жодних спорів з приводу права власності, користування майном тощо);

- відповідно до прямої вказівки закону (ст.12 ЗУ «Про іпотеку») окремі правочини щодо іпотечного нерухомого майна, вчинені без згоди іпотекодержателя, можуть бути визнані недійсними за позовом іпотекодержателя (п.п.2 п.34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і :кримінальних справ від 30.03.2012р. №5);

- позовні вимоги про звільнення і повернення майна є похідними від вимоги визнання договору оренди недійсним, а отже такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалами суду апеляційної інстанції:

- від 22.06.2021р. витребувано від Господарського суду Херсонської області матеріали справи №923/35/21; відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги СТОВ «Краса» на рішення Господарського суду Херсонської області від 13 травня 2021 року у справі №923/35/21 до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Херсонської області;

- від 30.06.2021р. поновлено скаржнику пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Херсонської області від 13.05.2021р. у справі №923/35/21; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою СТОВ «Краса» на рішення Господарського суду Херсонської області від 13.05.2021р.у справі №923/35/21; встановлено іншим учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 15.07.2021р.; зупинено дію рішення Господарського суду Херсонської області від 13.05.2021р. у справі №923/35/21; призначено справу до розгляду у судовому засіданні 20.07.2021р., 12.15год. з повідомленням учасників справи;

- від 13.07.2021р. (на задоволення клопотання скаржника) постановлено провести судове засідання 20.07.2021р. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення «EasyCon» та забезпечено участь у цьому засіданні в режимі відеоконференції представника СТОВ «Краса» - адвоката Бєлої Є.Ю. 19.07.2021р. до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВа «Геліос-1» (надісланий поштою 14.07.2021р.), в якому позивач просить залишити оскаржене рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з мотивів обґрунтованості та законності рішення.

15.09.2021р. представником СТОВ «Краса» подано клопотання про відкладення розгляду справи, яке вмотивовано неможливістю представника відповідача адвоката Бєлої Є.Ю. бути присутньою на розгляді справи №923/35/21 21.09.2021р. у зв`язку із участю на підставі розпорядження Херсонського міського голови №399р від 14.09.2021р. Бєлої Є.Ю. як депутата Херсонської міської ради у вивченні досвіду роботи міст України протягом 4 календарних днів - з 20 по 24 вересня.

У задоволенні вищезазначеного клопотання відмовлено ухвалою суду від 21.09.2021р. (яка занесена до протоколу судового засідання), з урахуванням принципу пропорційності в господарському процесі та тієї обставини, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась судом обов`язковою.

Судом також враховано, що розгляд справи №923/35/21 вже відкладався 20.07.2021р. через зайнятість Бєлої Є.Ю., як депутата Херсонської міської ради, у засіданні координаційної ради Херсонської міської ради.

В засіданні суду апеляційної інстанції 21.09.2021р. представник ТОВа «Геліос-1» заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

ТОВ «Роздольне» свого представника в засідання суду не направило.

15.04.2021р. на сайті Південно-західного апеляційного господарського суду опубліковано повідомлення за посиланням (https://swag.court.gov.ua/sud4872/pres-centr/news/1106396/) про зупинення відправки судової кореспонденції, у зв`язку з відсутністю асигнувань на оплату послуг з відправки поштової кореспонденції та надсилання учасникам судових проваджень процесуальних документів виключно засобами електронного зв`язку.

Копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2021р. була надіслана судом на електронну адресу представника ТОВ «Роздольне» 20.07.2021р.

Також учасники справи були повідомлені про судове засідання 21.09.2021р. шляхом розміщення на офіційному веб-сайті Південно-західного апеляційного господарського суду на веб-порталі «Судова влада України» 21.07.2021р. публікації про час, місце проведення та дату судового засідання.

Суд апеляційної інстанції ухвалив розглянути справу у судовому засіданні 21.09.2021р. з огляду тієї обставини, що явка учасників справи у судове засідання обов`язковою не визнавалась, та судом апеляційної інстанції вжито усіх можливих заходів для повідомлення учасників справи.

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази стосовно фактів, наведених сторонами, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення скарги виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 26.06.2020 року ТОВ "Геліос-1" отримано свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю цеху по заморозці овочів і фруктів, загальною площею 1037,3 кв. м, за адресою: Херсонська область, Каховський район, с. Чорноморівка, вул. Комплексна, 1-Г (т.1, а.с. 9).

Вказане майно придбано ТОВ "Геліос-1" у власність за результатами проведення електронних торгів 20.05.2019, оформлених протоколом № 406891 від та Актом про проведені електронні торги від 22.05.2019 з реалізації "нежитлової будівлі, цеху по заморозці овочів і фруктів, загальною площею 1037,3 кв. м, за адресою: Херсонська область, Каховський район, с. Чорноморівка, вул. Комплексна, 1-Г"; переможцем торгів визнано ТОВ "Геліос-1", сума реалізації - 1456350 грн., яка сплачена ТОВ "Геліос-1" у повному обсязі.

Право власності зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 02.09.2020 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1481354165235, номер запису про право власності 37997771.

СТОВ "Краса" подавало позов про оскарження визнання недійсним електронних торгів, протоколу проведення торгів та акту про проведення торгів, згідно яких ТОВ "Геліос-1" отримано свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю цеху по заморозці овочів і фруктів, загальною площею 1037,3 кв. м, за адресою: Херсонська область, Каховський район, с. Чорноморівка, вул. Комплексна, 1-Г.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 05.11.2019 року у справі №923/468/19 відмовлено у задоволенні позовних вимог сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Краса" до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, Державного підприємства "СЕТАМ", ТОВ "Геліос - 1" про визнання недійсним електронних торгів, протоколу проведення торгів та акту про проведення торгів.

Вказане рішення, залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 року по справі №923/468/19.

Вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ "Геліос-1" - є єдиним учасником та переможцем електронних торгів придбаного майна нежитлової будівлі, цеху по заморозці овочів та фруктів, загальною площею 1037,3 кв.м., з прибудовою "а", прибудовою "а1", ґанком "а2", ґанком "а3", навісом "б", огорожею та спорудами, що розташоване за адресою: Херсонська область, Каховський район, с. Чорноморівка, вул. Комплексна, 1-г (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1481354165235).

Позивач зазначає, що 05.10.2020 року під час спроби зайти на територію нежитлової будівлі, цеху по заморозці овочів і фруктів, загальною площею 1037,3 кв. м, за адресою: Херсонська область, Каховський район, с. Чорноморівка, вул. Комплексна, 1-Г представникам позивача було надано на ознайомлення договір оренди будівлі, споруди від 25 вересня 2017 року, який був укладений між ТОВ "Краса", як орендодавцем і ТОВ "Роздольне", як Орендарем, згідно з умовами якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування цех по заморозці овочів і фруктів, загальною площею 1037,3 кв. м, за адресою: Херсонська область, Каховський район, с. Чорноморівка, вул. Комплексна, 1-Г зі строком оренди 2 роки 11 місяців (п. 4.1. Договору) і правом автоматичної пролонгації договору (п. 4.2. Договору).

Відповідно до актів обстеження нерухомого майна ТОВ «Геліос-1» цеху по заморозці овочів та фруктів, місцезнаходження: Херсонська область, Каховський район, с. Чорноморівка, вул. Комплексна, 1-Г від 05.10.2020, складених комісією представників ТОВ «Геліос-1» (начальник безпеки, юрисконсульт, гол. інженер, гол. енергетик) представників власника на об`єкт не допущено. 05.10.2020 директор СТОВ «Краса» Дем`янюк Ю.М. не допустив представників ТОВ «Геліос-1» на підставі існуючого договору оренди будівлі від 25.08.2020 року між СТОВ «Краса» та ТОВ «Роздольне» (т.1, а.с. 10,11).

Підпис директора СТОВ «Краса» наявний в акті.

Посилаючись на недійсність (фіктивність) вказаного договору оренди та відмову СТОВ «Краса» та ТОВ «Роздольне» повернути майно ТОВ «Геліос-1» як законному власнику, ТОВ «Геліос-1» звернулося до господарського суду з відповідним позовом про визнання договору оренди від 25.08.2020, укладеного між СТОВ «Краса» та ТОВ «Роздольне» недійсним, усунення перешкод у користуванні ТОВ «Геліос-1» належним йому на праві власності нерухомим майном, зобов`язання СТОВ «Краса» та ТОВ «Роздольне» звільнити і повернути ТОВ «Геліос-1» цех по заморозці овочів та фруктів, загальною площею 1037,3кв.м.

Колегія суддів погоджується з висновками господарського суду щодо наявності підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (статті 202, 204 ЦК України).

Визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені нормами статті 215 ЦК України.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до частини першої та третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 Цивільного кодексу України. Підстави недійсності правочину визначені у статті 215 Цивільного кодексу України.

За змістом частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту статті 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконуватися.

Відповідно до п.1.1, 1.2, 1.4 укладеного між СТОВ «Краса» (орендодавець) та ТОВ «Роздольне» (орендар) договору оренди будинку, споруди від 25.09.2017 (в редакції договору наданій позивачем) орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове володіння цех по заморозці овочів та фруктів. Об`єкт, що орендується являє собою будинок, що стоїть окремо. Площа та інші характеристики об`єкту оренди визначаються у акті приймання-передачі, який є невід`ємною частиною договору. Адреса: Херсонська область, Каховський район, с. Чорноморівка, вул. Комплексна, б .1 «Г» та являють собою цех по заморозці овочів та фруктів.

Відповідно до п. 4.1 договору оренди (в редакції договору наданій позивачем) термін оренди складає 2 роки 11 місяців з моменту прийняття об`єкту, що орендується.

Згідно п.5.1, 5.2, 5.4 договору оренди (в редакції договору наданій позивачем) розмір орендної плати за весь об`єкт, що орендується, в цілому складає 128500,00грн. за місяць. Орендна плата сплачується не пізніше 10 числа кожного місяця. Орендна плата за узгодженням сторін може вноситися в натуральній або змішаній формі продуктами харчування, товарами, послугами ьа шляхом зарахування зустрічних вимог.

Відповідно до п.1.1, 1.2, 1.3 договору оренди будинку, споруди від 25.09.2017 (в редакції договору наданій СТОВ «Краса») в порядку та на умовах визначених договором орендодавець зобов`язується передати орендареві, а орендар зобов`язується прийняти у тимчасове користування (оренду) приміщення, визначені у п.1.2 договору, за плату та на обумовлений строк для здійснення господарської діяльності. Приміщення, які передаються в оренду за цим договором знаходяться за адресою: Херсонська область, Каховський район, с. Чорноморівка, вул. Комплексна, 1-Г.

Згідно п. 2.1 договору оренди (в редакції договору наданій СТОВ «Краса») на підтвердження передачі приміщення сторони складають двосторонній акт прийому-передачі. Датою початку використання приміщень є дата підписання акту, що з моменту його належного підписання сторонами є невід`ємною частиною договору. Акт підписується в двох примірниках по одному примірнику для кожної із сторін

В силу п. 3.1 договору оренди (в редакції договору наданій СТОВ «Краса») за користування об`єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату. Орендна плата починає нараховуватися з дати підписання акту прийому-передачі приміщень та припиняє нараховуватися з дати їх повернення орендодавцю відповідно до підписаного акту здачі-прийняття. Розмір орендної плати складає 128 500грн. за кожен місяць оренди.

Відповідно до п.10.1 договору оренди (в редакції договору наданій СТОВ «Краса») термін оренди складає 2 роки та 11 місяців з моменту прийняття об`єкту, що орендується.

На підтвердження реальності укладення договору оренди та його виконання відповідач посилається на підписаний СТОВ «Краса» та ТОВ «Роздольне» акт приймання-передачі від 25.09.2017р. до договору оренди будинку, споруди від 25.09.2017р., акти здачі-прийняття робіт та податкові накладні.

Згідно умов договору оренди ТОВ «Роздольне» мало на меті здійснення господарської діяльності в орендованому приміщенні, а СТОВ «Краса» - оримання орендної плати за здачу приміщення в оренду.

Суд досліджує договір оренди від 25.09.2017р. в редакції копії договору (а.с. 45-47), наданій в матеріали справи представником позивача із посвідченням його підписом відповідності копії оригіналу.

За змістом статей 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В силу приписів частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В даному випадку саме на відповідачів, як на зацікавлену сторону, покладено обов`язок доведення реальності виконання ними договору оренди та укладення його з метою визначеною у договорі, відтак саме відповідачі несуть і ризик настання наслідків, пов`язаних з неподанням до суду першої інстанції відповідних доказів на підтвердження своїх доводів.

З наданих відповідачем актів здачі-приймання робіт неможливо встановити ані обставину використання орендарем орендованого приміщення для здійснення господарської діяльності, ані проведення ним оплати за користування приміщенням, оскільки такі докази в матеріалах справи відсутні (платіжні доручення, рахунки, інші докази, оформлені відповідно до пунктів 5.3, 5.4 Договору оренди).

Акти здачі прийняття не є доказами, належними до предмету доказування, а саме щодо обставини виконання договору сторонами починаючи з 25.09.2017р., адже не підтверджують сплату орендної плати фактично ТОВ «Роздольне».

Також не є такими доказами і надані СТОВ «Краса» податкові накладні.

Підпунктом 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів. Пунктами 36.1 та 36.5 статті 36 Кодексу № 2755 передбачено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи; відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що під час здійснення операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податку накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

З наданих СТОВ «Краса» податкових накладних не вбачається їх реєстрація Єдиному реєстрі податкових накладних, їх подання до ДПС (квитанції про прийняття податкових накладних), що за відсутності податкових декларацій ( із додатком 5 щодо розшифровки з ПДВ), які підтверджують, що податкові зобов`язання зі сплати ПДВ складалися і подавалися як податкова звітність та сплачувався ПДВ протягом 2017-2021р., що у сукупності не підтверджує реальний характер господарських операцій між відповідачами, рух активів у зв`язку із укладенням договору.

Виключно документальне оформлення первинних документів без доведення реальності господарських операцій в контексті підстав та предмету позову надає обґрунтовані підстави вважати, що документи складені про «людське око», а договір оренди має ознаки фіктивного.

Крім того, як вірно вказав місцевий господарський суд, до 04.06.2020 відповідач жодного разу не зазначав про існування спірного договору протягом 2019-2020 коли СТОВ "Краса" оскаржувало дії державного виконавця щодо виконання рішення суду щодо погашення заборгованості Товариства чи при оскарженні результатів проведення електронних торгів СТОВ "Краса". СТОВ "Краса" у процесуальних документах по справам № 923/468/19 і № 4/131-10 зазначало, що воно безпосередньо володіє і користується спірним майном та не згадувало про укладений з ТОВ «Роздольне» договір оренди. Лише у суді апеляційної інстанції було подано клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Роздольне" про залучення даного товариства до участі у справі № 923/468/19 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, однак відмовляючи ухвалою від 04.06.2020 у задоволенні вказаного клопотання колегія суддів встановила, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Краса не посилалось при розгляді справи господарським судом першої інстанції на укладення 25.09.2017 договору оренди будинку, споруди з ТОВ "Роздольне" та не заявляло клопотання про залучення останнього до участі у справі № 923/468/19 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача.

Відповідно до ст. 793 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню. Статтею 220 ЦКУ визначені правові наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору: він визнається нікчемним.

Однак, спірний договір оренди укладений сторонами на 2 роки та 11 місяців, що надало сторонам можливість уникнути нотаріального його посвідчення та не дає змоги встановити дійсний час його підписання сторонами.

Суд апеляційної інстанції відхиляє посилання відповідача на договір підряду від 17.05.2017р. підписаний відповідачами та ТОВ «Ром Укр Трейд Сервіс», адже в аспекті оцінки дійсних намірів відповідачів створити за ним правові наслідки не є належним доказом, позаяк укладений до підписання договору оренди ТОВ «Роздольне» як Замовником підрядних робіт, яке на той момент замовило технічну документацію на реконструкцію об`єкта за згодою СТОВ «Краса» як власника взагалі поза будь-яких застережень щодо намірів прийняти цей об`єкт в оренду в майбутньому.

Як зазначено в п. 11 постанови Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №925/1596/16, враховуючи норми ч.2 ст. 640 та ч.2 ст. 642 Цивільного кодексу України, при вирішенні питання щодо визначення початку користування орендованим майном (момент виникнення орендних правовідносин та відповідних прав та обов`язків) та щодо обрахування початку перебігу строку оренди має значення наявність будь-якого належного доказу, що підтверджує відповідні обставини, а не виключно назва документу - акт приймання-передачі (ч.1 ст.795 Цивільного кодексу України), що підтверджує прийняття майна в оренду. Сам по собі акт приймання-передачі об`єкту оренди не є єдиним документом в підтвердження реального користування орендованим майном, початку перебігу строку оренди.

За умовами статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Слід зауважити, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж.К. та інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") Європейський суд з прав людини наголосив, що цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей", тобто суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Колегія суддів констатує, що аргументи СТОВ «Краса» та надані на їх підтвердження докази є менш вірогідними для спростування обставини фіктивності договору оренди, ніж протилежні аргументи та докази позивача.

Колегія суддів погоджується із висновком в оскаржуваному рішенні, що сукупність обставин даної справи (в аспекті підстав позову та його предмету), утворює підґрунтя для висновку, у підсумку, щодо фіктивності спірного Договору, умислу його сторін на приховування його справжньої мети - створення перешкод у користуванні власником (позивачем) своїм майном шляхом документального оформлення зміни титулу користувача цим майном.

Умисел обох сторін спірного договору на приховування справжніх намірів укладення договору (ускладнити чи унеможливити вступ власника у володіння та користування майном) з точки зору доказування у спорі вбачається також з відсутності доказів та пояснень щодо розумної ділової мети передачі нерухомості в оренду іншій юридичній особі та факту того, що засновником СТОВ «Краса» та ТОВ «Роздольне» є одна і та ж особа - Біліченко Ю.В.

Суд першої інстанції правильно виснував у рішенні пов`язаність дійсних намірів сторін Договору оренди із розглядом справи №923/468/149 (щодо оскарження результатів торгів), для чого тільки в процесі її розгляду з`явився та був пред`явлений суду цей договір (04.06.2020р.).

Наведені вище обставини у сукупності дозволяють дійти висновку щодо фіктивності договору оренди від 25.09.2017р. та обґрунтованості позовних вимог ТОВ «Геліос-1».

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що СТОВ «Краса» та ТОВ «Роздольне», укладаючи договір оренди від 25.09.2017 та підписуючи акт приймання-передачі 25.09.2017, не мали наміру створити правові наслідки, які обумовлені в договорі, а створювали перешкоди поверненню майна законному власнику, що можуть бути усунені за рішенням суду на підставі ст..391 ЦК України.

Інші доводи апеляційної скарги СТОВ «Краса» як окремо, так і у своїй сукупності не спростовують правильність висновку господарського суду про наявність підстав для визнання договору оренди від 25.09.2017, укладеного між СТОВ «Краса» та ТОВ «Роздольне», недійсним, усунення перешкод у користуванні ТОВ «Геліос-1» належним йому на праві власності нерухомим майном та зобов`язання СТОВ «Краса» та ТОВ «Роздольне» звільнити і повернути ТОВ «Геліос-1» цех по заморозці овочів та фруктів, загальною площею 1037,3кв.м., підставою для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення слугувати не спроможні.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що оскаржуване рішення від 13.05.2021р. слід залишити без змін, а апеляційну скаргу СТОВ «Краса» без задоволення.

Відповідно до ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В даному випадку витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги), покладаються на скаржника згідно ч.1 ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України,

колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Херсонської області від 13.05.2021р. у справі №923/35/21 залишити без змін.

Витрати зі плати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на СТОВ «Краса».

Постанова в порядку ст.282 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття згідно ст.284 ГПК України.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення згідно положень ст.ст.287,288 ГПК України.

Повна постанова складена 27 вересня 2021 року.

Головуючий суддя М.А. Мишкіна

Суддя О.Ю. Аленін

Суддя Л.В. Лавриненко