СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2021 р.                                                                       Справа № 922/780/21  

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Геза Т.Д., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Плахов О.В.,

Секретар судового засідання – Євтушенко Є.В.,

за участю:

від позивача – адвокат Мамай А.С.,

від відповідача  –  адвокат Захаров П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Юкрейніен Кепітел Білдинг” (вх. №1972 Х/2)

на рішення господарського суду Харківської області від 20.05.2021 року (суддя Бринцев О.В., ухвалене в м. Харків 20.05.2021 о 10:24 год., повний текст складено 31.05.2021)

у справі № 922/780/21

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Інбіко”, м. Харків,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Юкрейніен Кепітел Білдинг”, м. Харків,

про визнання недійсним правочину, зобов`язання виконати умови договору та стягнення 142 338,23 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Інбіко” звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Юкрейніен Кепітел Білдинг”, в якому просило :

- визнати недійсним односторонню відмову (одностороннє розірвання) відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Юкрейніен Кепітел Білдинг” від укладеного між сторонами договору купівлі-продажу майнових прав №52/3 від 07.09.2019, оформленого повідомленням відповідача за №29/01 від 29.01.2021;

- зобов`язати відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю “Юкрейніен Кепітел Білдинг” надати позивачу довідку про оплату 100% майнових прав та акт прийому-передачі майнових прав на об`єкт нерухомості - другий під`їзд блоку громадського громадського призначення у складі комплексу житлових будинків та об`єктів торгово-адміністративного та соціально-культурного призначення з підземною парковкою (II, III черги будівництва) по вул. Серповій у місті Харкові (II черга) на земельних ділянках за кадастровим номером 6310136300:07:006:0050 та за кадастровим номером 6310136300:07:006:0051 (складові елементи Об`єкту нерухомості: усі нежитлові приміщення підвалу, загальною проектною площею 694,05 кв. м; усі нежитлові приміщення першого поверху, загальною проектною площею 540,30 кв. м.;

- стягнути з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 142338,23 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, в частині визнання недійсної односторонньої відмови (одностороннє розірвання) Товариства з обмеженою відповідальністю “Юкрейніен Кепітел Білдинг” від укладеного між сторонами договору купівлі-продажу майнових прав №52/3 від 07.09.2019, оформленого повідомленням відповідача за №29/01 від 29.01.2021 від договору, Товариство з обмеженою відповідальністю “Інбіко” посилається на те, що відповідно до п. 7.6 укладеного між сторонами договору, право продавця в односторонньому порядку розірвати договір не є безумовним, а пов`язується виключно з випадками невиконання або неналежним виконанням продавцем його грошових зобов`язань, передбачених п. 5.2 договору (більше ніж три місяці).

Позивач зазначає, що на даний час виконав грошове зобов`язання за договором купівлі продажу майнових прав №52/3 від 07.09.2019 і лише один раз допустив прострочення виконання зобов`язання на 56 днів, дані обставини, на думку ТОВ “Інбіко”, не надають ТОВ “Юкрейніен Кепітел Білдинг”, відповідно до п. 7.8 умов договору, права на одностороннє розірвання договору.

Позивач зазначає про бездіяльність відповідача, щодо не надання позивачеві довідки про оплату 100% майнових прав та акту прийому-передачі майнових прав на об`єкт нерухомості.

Позивач посилається на порушення відповідачем договору, щодо строків введення об`єкта будівництва в експлуатацію (до 31.12.2020), що у відповідності до п. 8.5  договору є підставою для нарахування штрафних санкцій.

Нормативно позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на ст. ст. 13, 202, 203, 204, 215, 216, 525, 526, 611, 651 ЦК України, статті 188, 193 ГК України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.05.2021 у справі № 922/780/21 позов задоволено частково.

Визнано недійсною односторонню відмову (одностороннє розірвання) Товариства з обмеженою відповідальністю “Юкрейніен Кепітел Білдинг” від укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інбіко" та Товариством з обмеженою відповідальністю “Юкрейніен Кепітел Білдинг” договору купівлі-продажу майнових прав від 07.09.2019 №52/3, оформлену повідомленням Товариства з обмеженою відповідальністю “Юкрейніен Кепітел Білдинг” від 29.01.2021 №29/01.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Юкрейніен Кепітел Білдинг” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інбіко" штраф у розмірі 142 338,23 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 540,00 грн.

В решті позову відмовлено.

Ухвалюючи зазначене рішення місцевий господарський суд встановив, що листом-повідомленням від 29.01.2021 №29/01 відповідач вчинив правочин одностороннього розірвання спірного договору.

Суд першої інстанції посилаючись на те, що позивачем усі зобов`язання за договором були виконані в строк за виключенням останнього платежу, прострочення останнього платежу тривало 56 днів, тобто менше ніж 3 місяці, дійшов висновку про відсутність передбачених пунктом 7.8 договору підстав для його розірвання в односторонньому порядку.

Також, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для здійснення відповідачем, на свій розсуд, розподілу останньої сплаченої за договором позивачем суми (580222,60 грн) у такий спосіб: 49866,50 грн в рахунок пені, 1160,44 грн в рахунок 3% річних, 2758,43 грн в рахунок інфляційних втрат, залишок в розмірі 526437,23 грн на погашення основного зобов`язання, оскільки сплата штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат здійснюється лише на підставі заявленої кредитором вимоги, яка відповідачем позивачеві заявлена не була.

Місцевий господарський суд, встановивши порушення відповідачем (п.8.5 договору), строків введення об`єкта нерухомості в експлуатацію в строк до 31 грудня 2020 року, дійшов висновку, що нарахування відповідачеві штрафу в розмірі 142338,23 грн є обґрунтованим та задовольнив позовні вимоги в цій частині.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача надати довідку про оплату 100% майнових прав та Акт прийому-передачі майнових прав на об`єкт нерухомості, місцевий господарський суд дійшов висновку, що така вимога не передбачена ні законом ні договором та ознакам ефективності не відповідає, а виконання рішення в цій частині не призведе до реального відновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів. За висновком місцевого господарського суду це випливає з того, що зазначені документи носять проміжний (допоміжний) характер і не тягнуть виникнення у позивача права власності на ці майнові права (котре насправді і є порушеним).

Товариство з обмеженою відповідальністю “Юкрейніен Кепітел Білдинг” звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Харківської області від 20.05.2021 у справі                                       № 922/780/21, в якій просить зазначене рішення в частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові про визнання недійсним одностороннього правочину та стягнення штрафу відмовити повністю.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 20.05.2021 у справі № 922/780/21 скаржник просить залишити без змін.

На думку відповідача, місцевий господарський суд ухвалюючи оскаржуване рішення, дійшов необґрунтованого висновку про те, що правові підстави для здійснення відповідачем розподілу коштів, отриманих від позивача відсутні. Також відповідач не згоден з висновком суду першої інстанції про неможливість отримувача коштів самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником коштів самостійно визначено призначення платежу.

Заперечуючи проти викладених вище висновків, відповідач посилається на те, що суд першої інстанції не правильно застосував положення ст. 534 ЦК України, апелянт вважає, що відповідно до вказаної статті в другу чергу сплачується неустойка, у третю чергу – основна сума заборгованості. Отже, на переконання відповідача, якщо суми проведення платежу недостатньо, вона спрямовується на погашення вимог кредитора у встановленій черговості.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції в порушення принципу змагальності безпідставно переклав на відповідача тягар доведення обставин, щодо надання доказів завершення будівельних робіт, введення об`єкта будівництва в експлуатацію.

Відповідач зазначає, що відповідно до п. 7.1 договору, договір діє з дня його підписання та скріплення печатками сторін  до 31 грудня 2020, а в частині виконання зобов`язань за договором  - до належного та повного виконання сторонами своїх зобов`язань. На переконання апелянта, договір в частині, яка не входить до виконання зобов`язань, а саме в частині сплати штрафних санкцій є припиненим з 31.12.2020.

Також, апелянт вважає, що прострочення виконання зобов`язання відбулось не з його вини.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2021 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя – Геза Т.Д., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Попков Д.О.

У зв`язку з відпусткою судді-члена колегії Попкова Д.О., відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.07.2021 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя – Геза Т.Д., суддя Плахов О.В., суддя Мартюхіна Н.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.07.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Юкрейніен Кепітел Білдинг” на рішення господарського суду Харківської області від 20.05.2021 у справі № 922/780/21. Призначено справу до розгляду на 13.09.2021 о 14:15 год.

Товариством з обмеженою відповідальністю “Інбіко” подано відзив на апеляційну скаргу (вх. №9678 від 20.08.2021), в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Позивач вважає, що відповідач не мав права в односторонньому порядку розривати договір купівлі-продажу майнових прав №52/3 від 07.09.2019, адже відповідно до п. 7.6 укладеного між сторонами договору, право продавця в односторонньому порядку розірвати договір не є безумовним, а пов`язується виключно з випадками невиконання або неналежним виконанням продавцем його грошових зобов`язань, передбачених п. 5.2 договору (більше ніж три місяці).

Позивач зазначає, що на даний час виконав грошове зобов`язання за договором купівлі продажу майнових прав №52/3 від 07.09.2019 і лише один раз  допустив прострочення виконання зобов`язання на 56 днів.

Також, на переконання позивача, судом першої інстанції не порушено норм матеріального права, а саме ст. 534 ЦК України і правильно застосовано до спірних правовідносин, з огляду на те, що у всіх платіжних дорученнях, за якими позивач здійснював грошові перекази на користь відповідача  в графі призначення платежу, вказано про те, що кошти перераховані в рахунок передплати за майнові права на об`єкт нерухомості, згідно договору № 52/3 від 07.09.2019.

Позивач вважає, що відповідач не мав право самостійно і в односторонньому порядку змінювати призначення платежу та за власним бажанням зараховувати кошти в погашення 3 % річних або інфляційного збільшення боргу замість їх зарахування в погашення основного грошового зобов`язання за договором.

Позивач зазначає, що ТОВ “Юкрейніен Кепітел Білдинг” не заявлялась вимога до ТОВ “Інбіко” про необхідність сплати штрафних санкцій.

Позивач не погоджується із запереченнями відповідача викладеними в апеляційній скарзі стосовно тих обставин, що суд першої інстанції поклав на відповідача обов`язок доказування факту, введення об`єкта в експлуатацію. Заперечуючи проти казаних тверджень відповідача, ТОВ “Інбіко” зазначає, що позивач у позовній заяві стверджував про те, що відповідач не ввів будинок в експлуатацію, тобто в обґрунтування позовних вимог посилався на відсутність юридично значимої події, як наслідок вразі наявності заперечень відповідач у відповідності до вимог ч. 2 ст. 74 ГПК України мав право надати докази наявності певної події (введення об`єкту в експлуатацію).

ТОВ “Інбіко” зазначає, що відповідач у апеляційній скарзі посилається на неможливість ним введення об`єкта в експлуатацію (прострочення виконання зобов`язання), однак, позивач наголошує, що відповідач не заявляв відповідних заперечень проти позовних вимог в суді першої інстанції та, як наслідок позивач вважає, що відповідач не має право у своїй апеляційній скарзі посилатись на дані обставини.

Разом з цим, у відзиві на апеляційну скаргу позивачем повідомлено, що сума адвокатських витрат, які очікує понести ТОВ “Інбіко” у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції складає 10000,00 грн. На підтвердження цього факту позивачем надано договір про надання професійної правової допомоги, узгоджене сторонами завдання, звіт (акт) виконаних робіт та надання послуг.

У судовому засіданні 13.09.2021 оголошено перерву до 22.09.2021, про що зазначено у відповідному протоколі судового засідання.

У судовому засіданні 22.09.2021 представник відповідача підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Враховуючи вимоги процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд рішення господарського суду Харківської області від 20.05.2021 у справі №922/780/21 виключно у межах доводів та вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю  "Юкрейніен Кепітел Білдинг", а саме: в частині задоволення позовних вимог  Товариства з обмеженою відповідальністю "Інбіко" про:

- визнання недійсної односторонньої відмови (одностороннє розірвання) відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Юкрейніен Кепітел Білдинг” від укладеного між сторонами договору купівлі-продажу майнових прав №52/3 від 07.09.2019, оформленого повідомленням відповідача за №29/01 від 29.01.2021;

- стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 142338,23 грн.

Фіксація судових засідань апеляційної інстанції 13.09.2021 і 22.09.2021 здійснювалась за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно вимог ст.ст. 222, 223 та п.17.7 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.270 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників позивача і відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення з урахуванням повноважень, визначених в ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

Між ТОВ "Юкрейніен Кепітел Білдинг" (продавець) та ТОВ "Інбіко" (покупець) укладений договір купівлі-продажу майнових прав від 07.09.2019 №52/3 (т.I а.с.11-15) (далі – договір). Відповідно до його предмету продавець продає, а покупець купує майнові права на об`єкт нерухомості.

Згідно з пунктом 2.4 договору покупець набуває право власності на майнові права шляхом отримання об`єкта нерухомості за актом прийому-передачі майнових прав на об`єкт нерухомості, актом прийому-передачі об`єкта нерухомості та довідкою про оплату 100% майнових прав.

Загальна ціна майнових прав на об`єкт нерухомості на дату укладення цього договору складає 14233822,60 грн, у тому числі ПДВ (п.5.1 договору).

Згідно з умовами додатку №4 (т.I а.с.21) оплата мала здійснюватися за наступним графіком: 16.09.2019 - 1623400,00 грн, 16.10.2019 - 1623400,00 грн, 16.11.2019 - 1623400,00 грн, 16.12.2019 - 1623400,00 грн, 16.01.2020 - 1623400,00 грн, 16.02.2020 - 1623400,00 грн, 16.03.2020 - 1623400,00 грн, 16.04.2020 - 1623400,00 грн, 16.05.2020 - 1246622,60 грн.

Ціна майнових прав позивачем сплачена відповідачеві повністю (14233822,60 грн.).

Усі платежі крім останнього позивачем сплачені з додержанням графіку, а саме платіжними дорученнями від 18.09.2019 №103 на суму 1500000,00 грн, від 19.09.2019 №104 на суму 123400,00 грн, від 25.09.2019 №113 на суму 800000,00 грн, від 08.10.2019 №127 на суму 600000,00 грн, від 15.10.2019 №135 на суму 1000000,00 грн, від 16.10.2019 на суму 623400,00 грн, від 29.10.2019 №151 на суму 1000000,00 грн, від 18.11.2019 №165 на суму 1223400,00 грн, від 19.11.2019 №166 на суму 400000,00 грн, від 09.12.2019 №197 на суму 1452000,00 грн, від 16.121.2019 №201 на суму 171400,00 грн, від 17.01.2020 №7 на суму 1400000,00 грн, від 24.01.2020 №15 на суму 200000,00 грн, від 29.01.2020 №16 на суму 250000,00 грн, від 17.02.2020 №23 на суму 600000,00 грн, від 18.02.2020 №26 на суму 350000,00 грн, від 24.02.2020 №30 на суму 350000,00 грн, від 28.02.2020 №33 на суму 350000,00 грн, від 03.03.2020 №35 на суму 160000,00 грн, від 13.03.2020 №36 на суму 500000,00 грн, від 14.05.2020 №70 на суму 600000,00 грн, від 14.07.2020 №98 на суму 580222,60 грн (т.I, а.с. 22-43).

Останній платіж в розмірі 1246622,60 грн згідно з графіком позивач мав сплатити до 16.05.2020. Частина цієї суми (666400,00 грн) сплачена у визначений договором строк платіжними дорученнями від 13.03.2020 №36 та від 14.05.2020 №70. Решта (580222,60 грн) сплачена платіжним дорученням від 14.07.2020 №98, тобто з порушенням строку на 56 календарних днів.

У зв`язку з цим за період з 18.05.2020 по 14.07.2020 відповідачем позивачеві було нараховано пеню в розмірі 49866,50 грн на підставі пункту 8.4. договору, а крім того 3% річних та інфляційні втрати в розмірі 2758,43 грн та 1160,44 грн відповідно на підставі положень статті 625 ЦК України.

Кошти 580222,60 грн, які були сплачені позивачем відповідачеві платіжним дорученням від 14.07.2020 №98 були розподілені відповідачем першочергово в рахунок погашення названих додатково нарахованих сум (49866,50 грн в рахунок пені, 1160,44 грн в рахунок 3% річних) 2758,43 грн в рахунок інфляційних втрат) залишок в розмірі 526437,23 грн був спрямований на погашення основного зобов`язання.

В результаті за підрахунками відповідача станом на 29.01.2021 несплаченою залишилась частина останнього платежу за договором в сумі 53785,37 грн.

У відповідності до пункту 7.6 договору продавець має право розірвати договір в односторонньому порядку, наслідком чого є його припинення. Підставою для одностороннього розірвання договору є прострочення покупцем виконання грошових зобов`язань, передбачених пунктом 5.2. цього договору, більш ніж на 3 місяця та відсутність попередньої домовленості між сторонами про внесення змін до графіку виконання зобов`язань покупцем. Розірвання договору до запланованої дати введення об`єкту будівництва в експлуатацію з ініціативи продавця здійснюється відповідним рішенням та направляється покупцеві протягом 5 календарних днів з моменту його прийняття. Договір вважається розірваним з моменту отримання рішення про розірвання покупцем.

Листом від 29.01.2021 №29/01 відповідач повідомив позивача про односторонню відмову (одностороннє розірвання) відповідача від договору.

Станом на день подачі позову об`єкт будівництва позивач в експлуатацію не ввів, майнові права на об`єкт нерухомості позивачеві не передав.

Позивач посилаючись на недостатність підстав для розірвання договору, зважаючи на бездіяльність відповідача щодо надання позивачеві довідки про оплату 100% майнових прав та акту прийому-передачі майнових прав на об`єкт нерухомості, порушення відповідачем визначених договором строків введення об`єкту будівництва в експлуатацію (до 31.12.2020), звернувся з відповідним позовом до господарського суду Харківської області.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Визначення поняття зобов`язання міститься у частині першій статті 509 Цивільного кодексу України, за якою зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

За статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 5.2 договору покупець зобов`язується сплатити грошові кошти в розмірі, встановленому п. 5.1 договору, в національній валюті України шляхом банківського переказу на поточний рахунок продавця за графіком виконання зобов`язань покупцем вказаним у додатку №4 до цього договору.

У відповідності з додатком №4 до договору, останній платіж ТОВ "Інбіко" мало сплатити до 16.05.2021.

Відповідач посилаючись на статтю 534 ЦК України на свій розсуд здійснив розподіл останньої сплаченої за договором суми (580222,60 грн у відповідності до платіжного доручення №98 від 14.07.2021) у такий спосіб: 49866,50 грн в рахунок пені, 1160,44 грн в рахунок 3% річних, 2758,43 грн в рахунок інфляційних втрат, залишок в розмірі 526437,23 грн на погашення основного зобов`язання. В результаті, за підрахунками відповідача, станом на 29.01.2021 несплаченою залишилась частина останнього платежу позивача за договором в сумі 53785,37 грн.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для здійснення відповідачем розподілу коштів у такий спосіб, оскільки сплата штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат здійснюється лише на підставі заявленої кредитором вимоги. Наразі ж остання відповідачем позивачеві заявлена не була.

На думку відповідача, місцевий господарський суд дійшов необґрунтованого висновку про те, що правові підстави для здійснення відповідачем розподілу коштів, отриманих від позивача відсутні. Також відповідач не згоден з висновком суду першої інстанції про неможливість отримувача коштів самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником коштів самостійно визначено призначення платежу.

Колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість доводів відповідача з огляду на наступне.

Наявність відповідної вимоги, як необхідної умови для виникнення та відповідно, сплати названих нарахувань, передбачена нормами чинного законодавства України (ст.ст. 230, 232 ГК України, 625 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією (частина третя статті 232 ГК України).

Відповідно до приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст.ст. 13, 74 ГПК України).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач для доведення факту виникнення зобов`язання позивача по сплаті зазначених вище сум штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат повинен надати докази надсилання ним позивачеві вимоги про їх сплату, проте відповідачем не надано доказів надсилання вказаної вимоги.

З огляду на це, твердження відповідача про виникнення у позивача додаткових по відношенню до визначених договором основних зобов`язань (зі сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат) є необґрунтованими, а отже, у відповідача відсутні правові підстави для не зарахування всієї суми, у розмірі580222,60 грн сплачених платіжним дорученням від 14.07.2020 №98 в рахунок погашення основного зобов`язання позивача за договором.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що навіть у разі виникнення субсидіарних зобов`язань за договором у вигляді зобов`язань зі сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат їх погашення за рахунок коштів сплачених платіжним дорученням від 14.07.2020 №98 є неможливим з огляду на наступне.

Черговість погашення зобов`язань встановлена статтею 534 ЦК України (у першу чергу витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; у другу проценти і неустойка; у третю чергу основна сума боргу) застосовується виключно у разі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Наразі інше встановлено законом. Так згідно з частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Правомочність розпорядження означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення (відчуження за договором, передача у спадщину, знищення, переробка і т.ін.).

У разі розпорядження безготівковими коштами правомочність розпорядження реалізується в т.ч. через визначення платником змісту реквізиту “призначення платежу” відповідного платіжного документу шляхом зазначення конкретного зобов`язання в рахунок якого здійснюється переказ коштів.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст.321 ЦК України).

Тобто, ніхто, в тому числі і отримувач коштів, не може замість платника власника грошових коштів визначати юридичну долю переказаних коштів. Ніхто не вправі спотворювати волю власника коштів, спрямовуючи їх на погашення зобов`язань інших, ніж ті, що визначені власником в призначенні платежу відповідного платіжного документу.

Неможливість отримувача коштів самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу встановлена також і спеціальними підзаконними актами. Зокрема, пунктом 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку Україні від 21.01.2004 №22 та п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу).

Отже, застосування положень статті 534 ЦК України залежить від змісту реквізиту "призначення платежу" відповідного платіжного доручення. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена статтею 534 цього Кодексу застосовуватися не може.

Таким чином, розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до статті 534 ЦК України у випадку, коли власник коштів або не визначив їх цільове призначення (наприклад у разі їх стягнення в порядку виконавчого провадження), або визначив у спосіб, який не має достатньої конкретизації. Наприклад без заповнення реквізиту "Призначення платежу" або із заповненням, але в узагальнено-невизначений спосіб (на виконання договору, погашення заборгованості тощо).

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 904/12527/16, від 26.09.2019 у справі № 910/12934/18.

Натомість в даному разі в графі “Призначення платежу” платіжного доручення від 14.07.2020 №98 на суму 580222,60 грн позивачем було конкретно вказано: “Передоплата за майнові права на об`єкт нерухомості, згідно договору №52/3 від 07.09.2019р., у т.ч. ПДВ 20% = 96.703,77 грн”. Тобто, наразі позивач як платник і власник коштів вчинив акт розпорядження своєю власністю і чітко визначив юридичну долю переказуваних коштів – погашення зобов`язань за майнові права на об`єкт нерухомості за договором (а не погашення пені, процентів річних, інфляційних чи ін.).

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що викладені у апеляційній скарзі твердження відповідача про неправильне застосування судом першої інстанції ст. 534 ЦК України є необґрунтованими.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сплачені позивачем платіжним дорученням від 14.07.2020 №98 580222,60 грн є такими, що сплачені і зараховані в рахунок погашення основного зобов`язання позивача за договором, а самостійне віднесення цих коштів відповідачем в рахунок погашення субсидіарних зобов`язань є неправомірним.

Разом з цим, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що здійснений відповідачем, листом-повідомленням від 29.01.2021 №29/01 правочин з одностороннього розірвання договору, не відповідає вимогам закону, з огляду на наступне (т.I а.с.49).

За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору (стаття 525 ЦК України).

Право відповідача на розірвання договору в односторонньому порядку передбачено пунктом 7.6 (у разі прострочення позивачем виконання грошового зобов`язання більш ніж на 3 місяці).

Як зазначалось вище, позивачем усі зобов`язання за договором виконані в строк за виключенням останнього платежу.

У відповідності з додатком №4 до договору, останній платіж ТОВ "Інбіко" мало сплатити до 16.05.2021 (включно).

Однак, останній платіж в розмірі 1246622,60 грн згідно з графіком, сплачений позивачем в наступний спосіб: частина цієї суми (666400,00 грн) сплачена у визначений договором строк платіжними дорученнями від 13.03.2020 №36 та від 14.05.2020 №70. Решта (580222,60 грн) сплачена платіжним дорученням від 14.07.2020 №98, тобто з порушенням строку на 56 календарних днів.

За таких обставин, враховуючи відсутність передбачених пунктом 7.6 договору умов (прострочення позивачем виконання грошового зобов`язання більш ніж на 3 місяці) правові підстави для розірвання договору в односторонньому порядку відсутні.

Згідно з частинами першою, третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За умовами частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Враховуючи, що одностороння відмова відповідача від договору не має під собою правових підстав та беручи до уваги те, що така відмова порушує права позивача, оскільки позбавляє його того, на що він розраховував укладаючи та виконуючи зі свого боку договір, односторонній правочин з розірвання цього договору, оформлений повідомленням ТОВ "ЮКБ" від 29.01.2021 №29/01, відповідно до вимог ст.ст. 203, 215 ЦК України є недійсним. Тому, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги в цій частині є законними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Позивач в позовній заяві зазначає, що відповідачем були порушені умови договору в частині завершення будівельних робіт на об`єкті будівництва до 31.07.2020, введення об`єкту нерухомості в експлуатацію до 31.12.2020, а також в частині надання довідки про оплату 100% майнових прав та Акт прийому-передачі майнових прав на об`єкт нерухомості.

У відповідності до пункту 6.1 договору будівельні роботи на об`єкті будівництва мають бути виконані не пізніше 31 липня 2020 року. Об`єкт будівництва повинен бути введений в експлуатацію до 31 грудня 2020 року (п.8.5. Договору).

Підпунктом 3.1.12 пункту 3.1 договору передбачений обов`язок продавця після оплати покупцем 100% вартості майнових прав на об`єкт нерухомості, направити покупцю повідомлення про необхідність з`явитися для отримання довідки про оплату 100% майнових прав, відповідно до пункту 5.3. цього договору.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що зазначені обов`язки відповідача за договором є порушеними, адже відповідач доказів виконання ним зазначених вище обов`язків щодо завершення будівельних робіт, введення об`єкту будівництва в експлуатацію, передачі позивачеві майнових прав та ін. не надав.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції в порушення принципу змагальності безпідставно переклав на відповідача тягар доведення обставин, щодо надання доказів завершення будівельних робіт, введення об`єкта будівництва в експлуатацію.

Колегія суддів, вважає дані твердження апелянта необґрунтованими, з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Інбіко” у позовній заяві стверджує про те, що відповідач не ввів будинок в експлуатацію, тобто в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність юридично значимої події.

Разом з цим, відповідно до п. 6.3 договору обов`язок введення об`єкта в експлуатацію покладено на відповідача, а тому саме у нього можуть бути наявні документи щодо цих обставин.

Як наслідок, вразі наявності заперечень, відповідач мав право надати докази наявності певної події, однак дані обставини відповідачем не спростованні, а тому твердження апелянта про те, що суд першої інстанції переклав на нього тягар доведення обставин, щодо надання доказів завершення будівельних робіт, введення об`єкта будівництва в експлуатацію є необґрунтованими.

У відповідності до п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Умовами договору передбачено, що у випадку, якщо об`єкт нерухомості не буде введено в експлуатацію та не передано покупцю за актом приймання-передачі об`єкта нерухомості в строк до 31 грудня 2020 року, продавець сплачує покупцеві штраф у розмірі 1% від вартості майнових прав за договором (пункт 8.5.).

На підставі викладеного, враховуючи порушення відповідачем строків введення об`єкта нерухомості в експлуатацію в строк до 31 грудня 2020 року нарахування відповідачеві штрафу в розмірі 142338,23 грн є обґрунтованим, а отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Крім того, у відповідності до п. 7.1 договору, договір діє з дня його підписання та скріплення печатками сторін і до 31.12.2020, а в частині виконання зобов`язань за договором – до належного повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Враховуючи не належне виконання відповідачем зобов`язань, в частині порушення п. 6.3 договору (не введення об`єкта в експлуатацію), договір є діючим, а отже необґрунтованими є заперечення відповідача про неможливість нарахування штрафних санкцій.

Апелянт вважає, що прострочення виконання зобов`язання відбулось з вини позивача, посилаючись на додаток № 4 до договору.

Колегія суддів не погоджується з даними твердженнями апелянта, з огляду на наступне.

Додаток № 4 до договору, на який посилається відповідач, не містить відповідних обов`язків позивача, оскільки визначає лише графік виконання позивачем грошових зобов`язань з оплати вартості купівлі майнових прав на об`єкт нерухомості.

Разом з цим, відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Колегією суддів встановлено, що під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідач не заявляв відповідних заперечень проти позовних вимог у відзиві на позовну заяву і вони не були предметом судового розгляду, а тому дані обставини не можуть бути предметом розгляду у суді апеляційної інстанції.

Також у судовому засіданні 22.09.2021 апелянт посилаючись на п.п. 6.6, 8.2 укладеного між сторонами договору, зазначив про те, що прострочення виконання зобов`язання відбулось з вини позивача.

Колегія суддів не погоджується з даними твердженнями апелянта, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 6.6 договору продавець не несе відповідальності перед покупцем за прострочення передачі об`єкта нерухомості за договором, якщо це відбулося з вини покупця, а саме невиконання або неналежне виконання покупцем в повному обсязі зобов`язань за договором, додатковими договорами, які є невід`ємною частиною договору.

У разі порушення покупцем строків виконання грошових зобов`язань, визначених графіком виконання зобов`язань, що передбачений в додатку № 4 до договору, більш ніж на 30 календарних днів, строки виконання зобов`язань покупця, визначені в додатку № 4 до цього договору, підлягають перегляду, про що сторони укладають додаткову угоду до цього договору (абз. 1 п. 8.2 договору).

Як встановлено судом апеляційної інстанції вище, на даний час ТОВ “Інбіко” свої зобов`язання за договором і додатком № 4 до договору виконало, позивачем сплачена в повному обсязі ціна майнових прав на об`єкт нерухомості, сторонами не було змінено строків визначених додатками №3, № 4 до договору (графік виконання зобов`язань покупцем та продавцем), що в свою чергу свідчить, про неможливість застосування у даному випадку п. 6.6 договору, а відповідач в свою чергу не звільняється від відповідальності перед позивачем щодо строків виконання робіт по договору.

Доводи відповідача не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному процесуальному документі.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Юкрейніен Кепітел Білдинг” на рішення господарського суду Харківської області від 20.05.2021 у справі №922/780/21    не підлягає задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 20.05.2021 у справі №922/780/21 в оскаржуваній частині прийнято відповідно до норм матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін.

Під час апеляційного провадження Товариством з обмеженою відповідальністю “Інбіко” подано відзив на апеляційну скаргу, у якому в порядку ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України зроблено заяву (до судових дебатів), про вирішення питання розподілу судових витрат понесених ТОВ “Інбіко” під час апеляційного провадження.

Відповідно до ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Наявні у справі докази свідчать, що 04.02.2021 між ТОВ “Інбіко” (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Мамай, Самілик та партнери» укладено договір № 14/04/04-02/2021/МСП про надання професійної (правничої) допомоги (далі - договір).

Так, за умовами п.1.1. договору одна сторона (адвокатське об`єднання) зобов`язується виключно за завданням другої сторони (клієнта) надати правову допомогу щодо представництва та захисту інтересів клієнта, іншої правової допомоги та послуг в рамках розгляду та вирішення виниклого у клієнта із його контрагентом ТОВ «Юкрейніен Кепітел Білдинг» господарського спору щодо виконання та/або розірвання (припинення) укладеного між ними договору купівлі-продажу майнових прав № 52\3 від 07.09.2019, які визначаються у завданні, а клієнт зобов`язується оплатити адвокатському об`єднанню зазначену послугу, в порядку та на умовах, визначених цим договором та/або завданням.

Відповідно до п. 6.1 договору за надання правової допомоги клієнт (замовник) здійснює оплату послуг адвокатського об`єднання, по господарським справам від 1500,00 грн за одну годину фактично наданих послуг.

06.08.2021 між ТОВ “Інбіко” (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Мамай, Самілик та партнери» на виконання п. 1.1 договору складено завдання (калькуляція - рахунок), у відповідності до якого:

« 1. Інтерв`ювання клієнта (його керівника), збір та правовий аналіз інформації, що стосується суті апеляційного перегляду господарської справи № 922/780/21 – від 1 год.

2. Вивчення суті апеляційної скарги відповідача в рамках справи № 922/780/21 на рішення господарського суду Харківської області від 20.05.2021, детальний правовий аналіз доводів відповідача про те, у чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо), доводів про нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом – від 1 год.

3. У разі наявності достатніх підстав, підготовка і складення відзиву від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Інбіко» на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкрейніен Кепітел Білдинг» на рішення господарського суду Харківської області від 20.05.2021, за якою слід належним чином обґрунтувати і вмотивувати заперечення клієнта щодо змісту і вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкрейніен Кепітел Білдинг», у разі необхідності знайти і застосувати належну судову практику судів вищих інстанцій у справах з подібними правовідносинами. Також потрібно буде детально описати та обґрунтувати фактичні обставини справи, вмотивувати підстави заявленого позову, заявити вимогу про розподіл понесених позивачем судових витрат у справі під час її перегляду в апеляційному порядку- від 4 год.

4. У разі необхідності, підготовка та оформлення письмових матеріалів, що додаються до Відзиву, оформлення копій доданих письмових матеріалів – від 0,666 год.»

Загальна, орієнтовна сума понесених витрат за чотири завдання складає 10000,00 грн.

19.08.2021 між ТОВ “Інбіко” (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Мамай, Самілик та партнери» підписано звіт (Акт) №3 надання правничих (правових) послуг до договору, згідно якого адвокатським об`єднанням виконано завдання від 06.08.2021, на загальну суму 10000,00 грн.

Оцінивши в сукупності надані ТОВ “Інбіко” докази, колегія суддів дійшла висновку, що вони можуть бути прийняті як належні.

Враховуючи наведене та приймаючи до уваги принцип співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатським об`єднанням робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатським об`єднанням на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатським об`єднанням послуг та виконаних робіт, загальні засади законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, а також враховуючи відсутність заперечень відповідача щодо суми витрат на оплату наданих і отриманих правових послуг ТОВ “Інбіко” (враховуючи отримання відповідачем відзиву на апеляційну скаргу, з розрахунком витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції), колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення заяви ТОВ “Інбіко” про вирішення питання розподілу судових витрат понесених ТОВ “Інбіко” під час апеляційного провадження.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат, враховуючи конкретні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що витрати ТОВ “Інбіко” на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у сумі 10000,00 грн. є реальними та об`єктивними та підлягають задоволенню, шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Юкрейніен Кепітел Білдинг” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Інбіко” 10000,00 грн. витрат на професійну (правничу) допомогу, понесених під час апеляційного провадження.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України    витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 244, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Юкрейніен Кепітел Білдинг” на рішення господарського суду Харківської області від 20.05.2021 у справі  № 922/780/21 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 20.05.2021  у справі №922/780/21 в частині визнання недійсної односторонньої  відмови (одностороннє розірвання) Товариства з обмеженою відповідальністю “Юкрейніен Кепітел Білдинг” від укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інбіко" та Товариством з обмеженою відповідальністю “Юкрейніен Кепітел Білдинг” Договору купівлі-продажу майнових прав від 07.09.2019 №52/3, оформлену повідомленням Товариства з обмеженою відповідальністю "“Юкрейніен Кепітел Білдинг” від 29.01.2021 №29/01 та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Юкрейніен Кепітел Білдинг” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інбіко" штрафу у розмірі 142338,23 грн - залишити без змін.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Інбіко” про стягнення 10000,00 грн. витрат на професійну (правничу) допомогу, понесених під час апеляційного провадження задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Юкрейніен Кепітел Білдинг” (61166, м. Харків, вул. Серпова, буд. 4-В, код ЄДРПОУ 33477397) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Інбіко” (61001, м. Харків, вул. Молочна, буд. 11, корп. 8, кв. 69, код ЄДРПОУ 20177445) 10000,00 грн. витрат на професійну (правничу) допомогу, понесених під час апеляційного провадження.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строки оскарження постанови передбачені статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 27.10.2021.

Головуючий суддя                                                                    Т.Д. Геза

Суддя                                                                                           Н.О. Мартюхіна  

Суддя                                                                                           О.В. Плахов