Справа № 522/9294/20

Провадження № 2/522//2690/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2021 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Донцова Д.Ю.,

при секретарі судового засідання - Смоковій А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про захист порушеного права шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, яка виникла за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 11.06.2020 року надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про захист порушеного права шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, яка виникла за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 19.07.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» правонаступником якого є Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №014/79790/74/78529, згідно умов якого банк надав позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 102312,00 доларів США строком до 19.09.2020 року включно, а позичальник зобов`язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 12,65% річних, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов`язання в порядку та строки, визначені кредитним договором.

20.07.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» правонаступником якого є Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Носенко О.В. та зареєстровано в реєстрі за №1405, відповідно до умов якого предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме житлова квартира АДРЕСА_1 .

Позивач зазначає, що відповідно до умов договору іпотеки предмет іпотеки забезпечує вимоги іпотекодержателя, що витікають з умов кредитного договору, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії кредитного договору. За таких умов іпотекодержатель має право у випадку невиконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором отримати задоволення в рахунок майна, заставленого на умовах договору іпотеки.

Відповідно до умов п. 3.1.4. договору іпотеки у випадку невиконання іпотекодавцем зобов`язань за цим та/або за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до п. 4 цього договору та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу.

Згідно до п. 4.2. договору іпотеки іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов`язання у випадках: якщо у момент настання строку виконання зобов`язань за кредитним договором вони не будуть виконані, а саме при повному або частковому неповерненні у встановлений кредитним договором строк суми кредиту; або при несплаті або частковій несплаті у встановлені кредитним договором строки сум процентів; або при несплаті або частковій несплаті у встановлені кредитним договором суми неустойки (пені, штрафних санкцій).

17.09.2013 року Приморським районним судом м. Одеси прийнято рішення у справі №2/1522/10393/11, яким позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено частково, стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором №014/79790/74/78529 від 19.07.2007 року у розмірі 155 587,84 доларів США.

У зв`язку з наявністю заборгованості та невиконанням рішення суду, позивач звернувся із зазначеним позовом про захист порушеного права шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, яка виникла за кредитним договором, до Приморського районного суду м. Одеси за місцезнаходженням майна.

Ухвало Приморського районного суду м. Одеси від 19.06.2020 року відкрито провадження у справі.

В судове засідання, призначене на 30.09.2020 року сторони не з`явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлялась належним чином у встановленому законом порядку.

Ухвало Приморського районного суду м. Одеси від 30.09.2020 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судові засідання 09.07.2020 року, 30.09.2020 року, 21.01.2021, 01.07.2021, 14.09.2021 року сторони до суду не з`явилися, причин неявки в судове засідання суду не повідомили, відповідач відзив проти позову не надав, сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Згідно до п. п. 6, 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України, учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Недотримання строків розгляду цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист, гарантований ст. 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02 вересня 2010 року, "Смірнова проти України" від 08 листопада 2005 року, "Матіка проти Румунії" від 02 листопада 2006 року, "Літоселітіс проти Греції" від 05 лютого 2004 року та інші).

Суд у зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки у судове засідання, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у порядку ст. ст. 280-281 ЦПК України при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Крім того, на вимогу зазначених норм процесуального права, датою ухвалення судового рішення, ухваленого за відсутності осіб, які беруть участь у справі, є дата складення повного судового рішення.

У зв`язку з цим, датою складення цього судового рішення є 24.09.2021 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, приходить до наступного.

19.07.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» правонаступником якого є Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №014/79790/74/78529, згідно умов якого банк надав позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 102312,00 доларів США строком до 19.09.2020 року включно, а позичальник зобов`язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 12,65% річних, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов`язання в порядку та строки, визначені кредитним договором.

Відповідно до п. 3.1. кредитного договору кредитор надав позичальнику кредит на умовах його забезпечення, строковості, повернення та сплати за користування.

Позивач умови Кредитного договору виконав та надав відповідачці ОСОБА_1 кошти, які зазначені у Кредитному договорі.

Надання кредитних коштів проводилося згідно до вимог п. 3.2. кредитного договору шляхом безготівкового перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок Позичальника з можливою видачою готівки через касу кредитора, що підтверджено виписками по рахунку.

Згідно з положеннями пункту 5.5. Кредитного договору, у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником своїх зобов`язань за цим договором, він зобов`язується достроково здійснити повернення кредиту, процентів та інших платежів, що визначені договором. Кошти мають бути поверненні Позичальником протягом 30 календарних днів з моменту надіслання Кредитором на адресу Позичальниці відповідного листа-повідомлення.

Надану суму кредиту відповідачка ОСОБА_1 повинна була повернути у встановлені п.1.3. Кредитного договору терміни та сплатити відсотки за користування кредитом згідно п. 1.4. Кредитного договору, відповідно до яких ОСОБА_1 зобов`язалася кожного місяця сплачувати встановлені договором ануїтетні платежі (встановлені суми) по погашенню кредиту згідно графіку погашення кредиту, який є Додатком № 2 до Кредитного договору від 19.07.2007 року

Згідно п. 5.7 Кредитного договору передбачено здійснення повернення суми кредиту та сплату процентів у валюті, що відповідає валюті кредиту. Позичальниця забов`язана здійснювати сплату інших комісій, пені, штрафів в національній валюті України по національному курсу НБУ на день сплати для кредитів в іноземній валюті.

Відповідно пунктів 8.1, 8.2, 8.3 Кредитного договору при одержані кредиту, Позичальниця усвідомлювала та гарантувала, що умови кредитного договору для неї зрозумілі, відповідають її інтересам, є розумними та справедливими. Було погоджено, що з укладанням кредитного договору Сторони досягли згоди з усіх його істотних умов та не існує будь-яких умов, які можуть бути істотними та необхідними за змістом договору. Позичальниця свідчить, що всі ризики, пов`язані з істотною зміною обставин, з яких вона виходила при укладанні кредитного договору, вона приймає на себе. У разі зміни курсу іноземної валюти /валюти кредиту/ відносно національної грошової одиниці України, всі валютні ризики несе позичальниця. З підписанням договору, Позичальниця свідчить, що їй розтлумачено /зрозуміло/ та вона згодна, що зміна курсу іноземної валюти відносно національної грошової одиниці України може привести до значних збитків та погіршення фінансового стану Позичальниці.

20.07.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» правонаступником якого є Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Носенко О.В. та зареєстровано в реєстрі за №1405, відповідно до умов якого предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме житлова квартира АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 1.1. іпотечного договору цей договір забезпечує вимогу іпотекодержателя, що випливає з кредитного договору №014/79790/74/78529 від 19.07.2007 року за умовами якого іпотекодавець зобов`язана до 12.07.2020 року повернути іпотекодержателю кредит, який наданий у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом у розмірі 102312 доларів США, сплатити нараховані відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 12,65% відсотків річних, а також можливу неустойку у розмірі і у випадках, передбачених кредитним і цим договором, та витрати пов`язані з реалізацією заставленого майна, що понесені іпотекодержателем. У відповідності до даного договору іпотекодержатель має право у випадку невиконання іпотрекодавцем своїх зобов`язань за кредитним договором отримати задоволення за рахунок заставленого майна.

Згідно до п. 1.2. договору іпотеки предметом іпотеки є нерухоме майно житлова квартира АДРЕСА_1 . Предмет іпотеки має загальну площу 48,3 кв.м., і складається з двох житлових кімнат житловою площею 33,1 кв.м. та підсобних приміщень.

Відповідно до умов п. 3.1.4. договору іпотеки у випадку невиконання іпотекодавцем зобов`язань за цим та/або за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до п. 4 цього договору та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу.

Згідно до п. 4.2. договору іпотеки іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов`язання у випадках: якщо у момент настання строку виконання зобов`язань за кредитним договором вони не будуть виконані, а саме при повному або частковому неповерненні у встановлений кредитним договором строк суми кредиту; або при несплаті або частковій несплаті у встановлені кредитним договором строки сум процентів; або при несплаті або частковій несплаті у встановлені кредитним договором суми неустойки (пені, штрафних санкцій).

17.09.2013 року Приморським районним судом м. Одеси прийнято рішення у справі №2/1522/10393/11, яким позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено частково, стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором №014/79790/74/78529 від 19.07.2007 року у розмірі 155 587,84 доларів США.

Станом на 23.04.2020 року заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором складає 243 475,84 доларів США, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 105 378,56 доларів США, заборгованості за відсотками 138 097,28 доларів США, що підтверджено розрахунком заборгованості.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставного майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 ЦК України).

Частиною 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель (іпотекодавець) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки.

Частиною першою статті 12 цього Закону передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель вправі вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Аналіз положень статей 33, 36, 37, 39 Закону України "Про іпотеку", статей 328, 335, 376, 392 ЦК України дає підстави для висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя). У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передання іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

У спірному випадку іпотекодержатель на власний розсуд обрав судовий спосіб свого захисту звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки, у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку", що відповідає вимогам закону.

Приймаючи до уваги те, що звернення стягнення має відбуватись у межах процедури виконавчого провадження, то, відповідно до статей 19, 57 Закону України "Про виконавче провадження", сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, а тому незазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення та не тягне за собою безумовного скасування судових рішень.

Зазначене вище узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеним у постанові від 21 березня 2018 року у справі N 235/3619/15-ц (провадження N 14-11 цс 18).

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що в ході розгляду справи знайшли своє об`єктивне підтвердження обгрунтування позову та встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність вимог позивача, а відтак останні підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що пунктом 1 статті 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" встановлено, що не може бути примусово звернено стягнення (відчужене без згоди власника) на майно, що віднесене до об`єктів житлового фонду (далі - нерухоме житлове майно), об`єкт незавершеного житлового будівництва, майнові права на нього, що є предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно/об`єкт незавершеного житлового будівництва/майнові права виступають як забезпечення виконання зобов`язань фізичної особи (позичальника або майнового поручителя) за кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного житлового будівництва, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна; або таке нерухоме житлове майно придбавалося за кредитні кошти і при цьому умовами кредитного договору передбачена заборона реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою знаходження нерухомого житлового майна, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує 140 квадратних метрів для квартири та 250 квадратних метрів для житлового будинку.

За змістом статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи.

У Рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року N 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів наголошується на тому, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Статтею 3 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня його опублікування та втрачає чинність з дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає у бухгалтерському та/або податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості.

У цивільному законодавстві мораторій визначається як відстрочення виконання зобов`язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).

Отже, мораторій не звільняє від виконання зобов`язання, а є відстроченням виконання певних обов`язків, відкладення певних дій на визначений чи невизначений період на підставі спеціального акта.

Встановлений Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" мораторій на стягнення нерухомого житлового майна громадян України, наданого як забезпечення зобов`язань за кредитами в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Вказаний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року у справі N 6-46 цс 15 та в постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі N 200/7371 /17-ц (провадження N 61-41990 св 18).

Також, оскільки вказаний Закон не зупиняє дію решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов`язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію його положень на період чинності цього Закону.

Рішення ж суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України "Про мораторій" не підлягає виконанню.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27 травня 2015 року N 6-57цс15, яка згідно ст. 360-7 ЦПК України є обов`язковою для судів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач зареєстрована в квартирі, яку було передано в іпотеку, та будь-які дані про наявність у відповідача іншого житлового нерухомого майна матеріали справи не містять, як і не містять доказів того, що квартира, яка є предметом іпотеки, не підпадає під дію Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Враховуючи викладене, суд вважає, що в даному спорі підлягає застосуванню положення Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", тобто, наявні підстави для відстрочення його виконання.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 1 - 4 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України у справі №1-12/2003 від30.01.03 р.)

На основі всебічно з`ясованих обставин, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовної заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст. 58 Конституції України, ст. ст. 263, 509, 525, 526, 546, 572, 575, 589, 611,612, 625, 530, 553-554, 559, 1048, 1054-1055 ЦК України, Законом України "Про іпотеку", Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", та керуючись ст. ст. 7-13, 76-81, 139, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про захист порушеного права шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, яка виникла за кредитним договором - задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості, яка виникла за кредитним договором №014/79790/74/78529 від 19.07.2007 року у сумі 243 475,84 доларів США звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру загальною площею 48,3 кв.м., житлова площа 33,1 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - шляхом продажу її на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Відстрочити виконання рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 24 вересня 2021 року.

Суддя Д.Ю. Донцов