Справа № 450/1611/21 Провадження № 2/450/1256/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2021 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Добош Н.Б.

при секретарі Гев`як Ю.С.

за участі позивача ОСОБА_1

представників позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3

представника відповідача Мельничук І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про предмет позову : визнання неправомірним та скасування наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 02.04.2021 року № 443-к про звільнення ОСОБА_5 ; поновити позивача на посаді старшого державного інспектора відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Львівській області або рівноцінній посаді - старшого державного інспектора відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Західного міжрегіонального управління Укратрасбспеки із визначенням робочого місця у Львівській області; стягнути на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу,-

стислий виклад позиції позивача та відповідача :

підстава позову (позиція позивача): позивач працював в Державній службі України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) на посаді старшого державного інспектора відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Львівській області. Наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 02.04.2021р. № 443-к позивача було звільнено із займаної посади 05.04.2021р. у зв`язку із скороченням штату працівників Укртрансбезпеки на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Вважає своє звільнення неправомірним, таким, що проведене із недотриманням норм чинного законодавства і яке порушує право позивача на працю, закріплене ст.43 Конституції України. Наказом Укртрансбезпеки від 09.09.2020 р. № 340 «Про впорядкування структури Укртрансбезпеки» відділи Управління ліквідовувались, зокрема, й відділ державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті, в якому працював позивач, а саме Управління реорганізовувалось шляхом злиття разом із Управлінням Укртрансбезпеки у Закарпатській та Івано-Франківській областях у Західне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки. Така структура вводилась у дію з 15.10.02020р. Наказом від 13.10.2020р. № 390 «Про введення у дію структури та штатного розпису Державної служби України з безпеки на транспорті на 2020рік введений у дію з 15.10.2020р. новий штатний розпис Західного міжрегіонального управління Укртрасбезпеки із відділом державного контролю за безпекою на транспорті у Львівській області та надання адміністративних послуг у Львівській області. Це, на думку позивача, означало, що його посада з 15.10.2020р. вже була ліквідована і його необхідно було звільнити або перевести на нову посаду, однак цього роботодавцем не було зроблено. Натомість, Укртрансбезпека спочатку провела зміни в організації виробництва та праці, скоротивши штати, а потім попередила позивача про вивільнення, оскільки попередження про наступне вивільнення позивач отримав 02.11.2020р., та у цьому попередженні було зазначено, що посада вже скорочена. Позивача було звільнено з 05.04.2021р. із покликанням на зміни у штатному розписі на 2020р., натомість у 2021р. штатний розпис на 2020р. втратив чинність, оскільки був ухвалений штатний розпис на 2021рік. Тому, вказує, що звільняти позивача можна було у випадку змін в організації виробництва та праці, у тому числі скорочення чисельності та штату у зв`язку із ухваленням штатного розпису Укртрансбезпеки на 2021 рік. Разом із попередженням про звільнення роботодавець зобов`язаний був запропонувати позивачу іншу роботу, проте, цієї вимоги закону також роботодавцем не було виконано. Позивача було звільнено роботодавцем не вживши жодних заходів з метою його працевлаштування. За приписами ч. 1 ст. 40, ч. 1, 3 ст. 49 2 КЗпП України вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Однак, вакансій позивачу роботодавцем не було запропоновано. Окрім того позивач вказує, що всупереч норм законодавства трудова книжка була видана не у день звільнення, а 07.04.2021р. На підставі викладеного просить визнати неправомірним та скасувати наказ від 02.04.2021р. № 443-к про звільнення ОСОБА_5 , поновити його на посаді старшого державного інспектора відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Львівській області або рівноцінній посаді, стягнути на його користь розмір середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги заперечив та вказав, що Управління Укртрансбезпеки у Львівській області, Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області, Управління Укртрансбезпеки у Івано-Франківській області реорганізовані шляхом злиття у Західне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки відповідно до розпорядження КМУ від 03.03.2020р. Відповідно до структури Укртрансбезпеки, яка була затверджена наказом Укртрансбезпеки від 09.09.2020 року № 340, у структурі Укртрансбезпеки відсутнє управління Укртрансбезпеки у Львівській області, в якому працював позивач. В Укртрансбезпеці не відбулося скорочення чисельності працівників, відбулось скорочення штату внаслідок зміни структури та штатного розпису, зокрема, посади старшого державного інспектора відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Львівській області немає, тому Укртрансбезпека звільнила ОСОБА_1 в межах чинного законодавства. Позивача було попереджено про звільнення належним чином та у строки, визначені трудовим законодавством та обгрунтовано причину скорочення штату працівників у зв`язку із введенням в дію структури та штатного розпису Укрстрансбезпеки у новій редакції згідно наказу Укртрансбезпеки від 13.10.2020р. № 390. Профспілкова організація Укртрансбезпеки надала згоду на звільнення ОСОБА_1 , що підтверджується листом профспілки від 14.12.2020р. № 91. Згідно із штатним розписом на 2020 рік Укртрансбезпеки, затвердженого наказом від 11.03.2020р. № 99, який вводився в дію 01.01.2020 р., сукупна гранична чисельність штату Укртрансбезпеки Управлінь Укртрансбезпекиу Закарпатській, Львівській та Івано-Франківській області становила 50 осіб, з яких 20 посад старших державних інспекторів. Проте, згідно із штатним розписом на 2020 рік Укртрансбезпеки, затвердженої наказом від 13.10.2020р. № 390, який вводився в дію 15.10.2020р., гранична чисельність Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки становила 26 осіб, з яких 11 посад старших державних інспекторів. Укртрансбезпека, здійснивши детальний аналіз професійно-трудової діяльності ОСОБА_1 щодо відповідності критеріям переважного права на залишення на роботі, прийшла до висновку, що ОСОБА_1 має менше переваг, які надають право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, в порівнянні з іншими особами. Також вказано на відсутність підстав для поновлення на рівнозначній посаді. На підставі наведеного вважає, що позов є безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки оскаржуваний наказ винесено правомірно і такий жодним чином не порушує прав, свобод та інтересів позивача.

В судовому засіданні позивач та його представники заявлені позовні вимоги підтримали, просили такі задоволити з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

В судовому засіданні представник відповідача заявлені позовні вимоги заперечила, просила в задоволенні таких відмовити з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та у запереченні.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.

11.05.2021 року ухвала суду про залишення позовної заяви без руху; 27.05.2021 року клопотання позивача; 28.05.2021р. ухвала про відкриття провадження у справі; 18.06.2021р. клопотання представника відповідача. про проведення відеоконференції; 18.06.2021р. клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі; 18.06.2021р. ухвала про проведення судового засідання в режимі відеоконференції; 23.06.2021р. заперечення позивача на клопотання; 23.06.2021р. відзив на позовну заяву; 01.07.2021р. відповідь на відзив, 13.07.2021р. клопотання представника відповідача про проведення відеоконференції; 13.07.2021р. ухвала про проведення судового засідання в режимі відеоконференції; 14.07.2021р. заперечення представника відповідача; 22.07.2021р. клопотання представника відповідача про проведення відеоконференції; 22.07.2021р. ухвала про проведення судового засідання в режимі відеоконференції; 27.07.2021р. клопотання представника позивача про витребування доказів; 27.07.2021р. ухвала підготовчого судового засідання; 27.07.2021р. ухвала про витребування документів; 27.07.2021р. клопотання представника відповідача про проведення відеоконференції; 27.07.2021р. ухвала про проведення судового засідання в режимі відеоконференції; 16.08.2021р. заява представника відповідача про долучення доказів; 28.08.2021р. клопотання представника відповідача про проведення відеоконференції; 30.08.2021р. ухвала про проведення судового засідання в режимі відеоконференції; 02.09.2021р. заява про долучення довідки; 07.09.2021р. заява про долучення довідки; 07.09.2021р. ухвала про призначення справи до судового розгляду; 08.09.2021р. клопотання представника відповідача про проведення відеоконференції; 08.09.2021р. ухвала про проведення судового засідання в режимі відеоконференції; 13.09.2021р. заява про долучення довідок.

Суд заслухавши пояснення позивача, представників позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається із записів у трудовій книжці ОСОБА_1 , останній з 02.01.2019р. у зв`язку зі зміною структури та штатного розпису Державної служби України з безпеки на транспорті переведений на посаду старшого державного інспектора відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Львівській області згідно наказу № 2830-к від 19.12.2020р.

Постановою КМУ від 11.02.2015р. затверджено «Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті».

Відповідно до пункту 1 «Положення Укртрансбезпека» є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМУ через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

03.03.2020р. Кабінетом Міністрів України прийнято Розпорядження № 196-р «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби України з безпеки на транспорті» у пункті першого якого вказано про погодження пропозиції Міністерства інфраструктури і Державної служби з безпеки на транспорті щодо утворення територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті як структурних підрозділів апарату Служби, реорганізувавши шляхом злиття відповідні територіальні органи зазначеної Служби за переліком згідно з додатком. Відповідно до п.2 вказаного розпорядження Державна служба України з безпеки на транспорті повинна в установленому порядку забезпечити здійснення заходів, пов`язаних з виконанням пункту 1 цього розпорядження.

На виконання даного розпорядження Укртрансбезпекою 09.09.2020р. прийнято наказ № 340 «Про упорядкування структури Укртрансбезпеки», відповідно до якого було зокрема, реорганізовано шляхом злиття Управління Укртрансбезпеки у Львівській області, Управлінням Укртрансбезпеки у Закарпатській та Івано-Франківській областях у Західне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки. Затверджено структуру Укртрансбезпеки штатною чисельністю 613 осіб.

Наказом № 390 від 13.10.2020р. «Про введення в дію структури та штатного розпису Державної служби України з безпеки на транспорті на 2020рік» введено в дію з 15.10.2020 р. структуру, затверджену наказом Укртрансбезпеки від 09.09.2020 року № 340 «Про упорядкування структури Укртрансбезпеки та штатний розпис Державної служби України з безпеки на транспорті на 2020рік».

Наказом Укртрансбезпеки № 1628-к від 15.10.2020р. «Про попередження про заплановане вивільнення працівників Державної служби України з безпеки на транспорті» зобов`язано Департамент роботи з персоналом вжити заходи в установленому порядку щодо попередження про заплановане вивільнення працівників Укртрансбезпеки.

ОСОБА_1 отримав попередження про наступне вивільнення 02.11.2020р. в якому вказано, що згідно з наказами Укртансбезпеки введено в дію структуру та штатний розпис Уктрансбезпеки у новій редакції. У зв`язку з цим, відповідно до п.1 ст.40 КУпАП України повідомлено, що посада державного інспектора відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Львівській області, яку обіймає ОСОБА_1 , скорочена. Вказано, що останнього буде звільнено не раніше ніж за два місяці з дня ознайомлення з попередженням про наступне вивільнення, відповідно до п.1 ст.40 КУпАП з виплатою вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Профспілкою Укртрансбезпеки надано відповідь на лист від 25.11.2020р. № 2069/8.1/14-20 про погодження профспілкою розірвання трудових договорів за п.1 ст.40 КупАП з працівниками, в тому числі з ОСОБА_1 , у зв`язку із скороченням посад згідно із структурою та штатним розписом Укртрансбезпеки на 2020 рік, введених в дію наказом № 390 від 13.10.2020р. із зазначенням дати звільнення - 4 січня 2021р. без надання пропозицій наявних вакантних посад. Профспілкою зазначено, що при цьому чисельність посад департаментів державного контролю та адміністративних послуг структури Укртрансбезпеки, затвердженої наказом від 09.09.2020р. № 340 в порівнянні із структурою, затвердженою наказом від 26.02.20р. № 81 збільшилась на 175 посад.

Зважаючи, що упорядкування структури Укртрансбезпеки проводиться без скорочення штату та Постановою КМУ від 03.03.2020р. №162 збільшено граничну чисельність штату служби на 200 одиниць, первинна профспілкова організація працівників Укртрансбезпеки рекомендує Укртрансбезпеці запропонувати працівникам служби за наявності вакансій, посад, які відповідають їх займаним посадам, можливо в іншому регіоні, з метою залишення їх на роботі та відповідно до ст.492 КУпАП. За умови дотримання вищезазначених законодавчих вимог та нормативних актів Профспілка не заперечує щодо розірвання трудових відносин із вказаними в листі працівниками служби.

Наказом Укртрансбезпеки № 39 від 04.02.2021р. введено в дію з 01.01.2021р. погоджений Міністерством фінансів України штатний розпис Укртрансбезпеки на 2021рік, що додається.

ОСОБА_1 звільнено з посади старшого державного інспектора відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Львівській області 05.04.2021р. у зв`язку зі скороченням штату працівників Укртрансбезпеки відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КУпАП наказом Укртрансбезпеки № 443-к від 02.04.2021р. «Про звільнення ОСОБА_5 ». У вступній частині даного наказу зазначено про його прийняття у зв`язку зі зміною структури та штатного розпису Укртрасбезпеки, затверджених наказом від 13.10.2020р № 390 «Про введення в дію структури та штатного розпису Державної служби України з безпеки на транспорті на 2020 рік» та наказу від 15.10.2020р. № 1628-к «Про попередження про заплановане вивільнення працівників Державної служби України з безпеки на транспорті». Підставою зазначено попередження про наступне вивільнення від 02.11.2020р.

У трудову книжку ОСОБА_1 внесено запис № 28 від 05.04.2021 р. про звільнення з посади старшого державного інспектора відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Львівській області у зв`язку зі скороченням штату працівників Укртрансбезпеки відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КУпАП, наказ № 443-к від 02.04.2021р.

Згідно ст. 43 Конституції України, держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з п.1 ч.1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у п.п. 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації та вживає заходів до переведення працівника за його згодою на іншу роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Із викладеного вбачається, що однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу попередити працівника про можливе наступне вивільнення та обов`язок працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч.2 ст.40, ч.3 ст.49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Відповідно до роз`яснень викладених у п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільняється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.

У правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 05.12.2018 року у справі № 161/9976/16-ц, зазначено, що, оскільки обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2018 р. у справі № 800/538/17 вказано, що за приписами ч. 1 ст. 40, ч. 1, 3 ст. 49-2 КЗпП України вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

З огляду на викладене, оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення.

У довідці від 17.06.2021р. № 41241/8.1/18-21 Укртрансбезпеки вказано, що станом на 05.04.2021р. в територіальних органах Укртрансбезпеки були наявні дві вакантні посади старшого державного інспектора відділу державного контролю за безпекою на транспорті Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки. Вищезазначені посади були запропоновані працівникам Укртрансбезпеки, які відповідно до матеріалів особових справ мали пільги та переважне право залишення на роботі.

Як вбачається з довідки Укртрансбезпеки, складеної директором Департаменту роботи з персоналом ОСОБА_6 у структурі Укртрансбезпеки у період з 05.11.2020р. по 05.04.2021р. з`явились вакантні посади старших державних інспекторів структурних підрозділів Укртрансбезпеки в кількості 170 вакансій, які були заповнені як шляхом переведення, так і призначення.

Покликання представника відповідача, що вакансії не пропонувались позивачу, оскільки на такі переводились особи, які мали переважне право на залишення на роботі спростовується вищевказаною довідкою Укртрансбезпеки, з якої вбачається, що у період з 02.11.2020р. по 05.04.2021р., тобто з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору з працівником, 23 вакансії в структурі Укртрансбезпеки заповнювались шляхом прийняття наказів про призначення на посаду, а не лише переведення.

Також покликання представника відповідача, що при переведенні працівників на вакантні посади враховувалось переважне право на залишення таких на роботі у порівнянні з позивачем, який такого переважного права не мав, не заслуговують на увагу, оскільки доказів проведення таких процедур відповідачем не представлено, також як і детальний аналіз професійно-трудової діяльності позивача.

Судом встановлено, що вакантні посади, які були наявними у структурі роботодавця у період з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору з працівником, не були запропоновані ОСОБА_1 . У судовому засіданні представник відповідача підтвердила, що позивачу не пропонувались жодні вакантні посади у структурі Укртрансбезпеки. Відтак, відповідачем порушено вимоги ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України, оскільки не було запропоновано усіх вакантних посад, які виникли у роботодавця з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору з працівником.

Відтак, суд вважає, що звільнивши позивача із займаної посади 05.04.2021р, без пропонування іншої вакантної посади, відповідач порушив конституційно гарантоване право ОСОБА_1 на працю.

Також суд зауважує, що при прийнятті оспорюваного наказу № 443-к від 02.04.2021р. позивач посилався на зміни структури та штатного розпису Укртрансбезпеки, затверджених наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 13.10.2020р. № 390 «Про введення в дію структури та штатного розпису Державної служби України з безпеки на транспорті на 2020рік», натомість штатний розпис Укртрансбезпеки на 2020рік втратив чинність у зв`язку із затвердженням нового штатного розпису на 2021 рік, який наказом Укртрансбезпеки № 39 від 04.02.2021р. введено в дію з 01.01.2021р., і саме цей штатний розпис Укртрансбезпеки був чинним на момент звільнення ОСОБА_1 05.04.2021р.

Таким чином беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що звільнення позивача з посади старшого державного інспектора відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки в Львівській області області, у зв`язку із скороченням штату працівників Укртрансбезпеки, проведено з порушенням вимог чинного законодавства, а відтак, спірний Наказ Державної служби України з безпеки на транспорті від 02.04. 2021 р. №443-к підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Отже, скасування наказу про звільнення позивача, передбачає поновлення його на посаді, з якої останній незаконно звільнений.

Відтак, враховуючи скасування наказу про звільнення позивача, суд дійшов висновку, що позовна вимога про поновлення його на посаді старшого державного інспектора відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Львівській області підлягає задоволенню.

При цьому, що стосується вимоги позовної заяви про зобов`язання Державної служби України з безпеки на транспорті поновити ОСОБА_1 на попередній посаді або рівнозначній посаді, суд зазначає наступне.

Зважаючи на те, що судом обрано передбачений законодавчими нормами, зокрема, ч.1 ст.235 КЗпП України, належний спосіб захисту позивача шляхом його поновлення на займаній до звільнення посаді, підстав для поновлення позивача на рівнозначній посаді немає.

Стосовно позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до положень ст. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженої Постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 року.

При розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд керується п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», згідно якого при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівником, це слід робити відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 (з наступними змінами і доповненнями).

Відповідно до п.5 розділу IV Порядку розрахунку виплат всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з абз. 1 п. 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Отже, виходячи з Довідки про середній заробіток ОСОБА_1 від 10.08.2021 року, середньоденна заробітна плата позивача складає 289 грн. 77 коп.

Час вимушеного прогулу ОСОБА_1 , внаслідок незаконного звільнення - з 06.04.2021 року по 13.09.2021 року складає 109 днів. Отже, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу складає 31 584, 93 грн. ( в тому числі податки та збори), тому вказана сума середнього заробітку підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

У зв`язку із тим, що позивач звільнений від сплати судового збору, судовий збір в розмірі 908, 00 грн., слід стягнути з відповідача в дохід держави.

Відповідно до п.2, 4 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про, зокрема, присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника. Таким чином слід допустити негайне виконання рішення в частині виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць та поновлення на роботі ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 64, 76-83, 141, 258, 259, 263-265, 268, 268, 430 ЦПК України, ст.ст. 5-1, 40, 42, 44, 49-2, 235, 253 КЗпП України, суд,-

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 ,- задоволити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з Безпеки на транспорті від 02.04.2021 року № 443-К «Про звільнення ОСОБА_5 ».

Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого державного інспектора відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Львівській області, з 02.04.2021 року.

Стягнути з Державної служби України з Безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 31 584, 93 (тридцять одна тисяча п`ятсот вісімдесят чотири гривні 93 копійки) грн., без виключення сум податків та зборів.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць та поновлення.

Стягнути з Державної служби України з Безпеки на транспорті в дохід держави судовий збір у розмірі 908, 00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається через Пустомитівський районний суд Львівської області або безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Позивач : ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач : Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) ЄДРПОУ 39816845, м. Київ, проспект Перемоги, 14.

Повний текст судового рішення складено 23.09.2021 року.

СуддяН. Б. Добош