КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 752/14332/19 Головуючий у суді І інстанції Чередніченко Н.П.

провадження № 22-ц/824/6616/2021 Головуючий суддя: Олійник В.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 вересня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Головуючого судді: Олійника В.І.,

суддів: Болотова Є.В., Музичко С.Г.,

при секретарі: Панчошній К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 16 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Косенка Миколи Олександровича про визнання незаконним рішення про державну реєстрацію та відшкодування шкоди, -

в с т а н о в и в :

У червні 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду із зазначеним позовом, в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 27.10.2020 року просили визнати незаконними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Косенко М.О. щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень від 27 травня 2016 року №29786958, стягнути з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Косенка М.О. на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 4 904 234 грн. 37 коп. майнової шкоди, та 200 000 грн. моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначали, що відповідач по справі, діючи як державний реєстратор на підставі заяви від іпотекодержателя ОСОБА_3 про реєстрацію права власності на квартиру на підставі іпотечного договору за реєстровим №825 від 24.06.2015 року та доповнення до нього прийняв протиправне рішення №29786958 від 27.05.2016 року про державну реєстрацію переходу права власності нерухомого майна, а саме: квартири

АДРЕСА_1 від ОСОБА_1 (іпотекодавець) до ОСОБА_3 (іпотекодержатель) на підставі статті 37 Закону України «Про іпотеку», яке не відповідає нормам законодавства та порушує права позивача.

Зазначав, що про те, що права позивача порушено і він втратив право власності на придбану за власні кошти квартиру, яка є єдиним житлом його сім`ї та трьох дітей, які перебувають на його утримані, позивач дізнався 12.07.2016 року.

Незаконне рішення відповідача скасовано наказом Міністерства юстиції України від 19.09.2016 року, а тому трирічний строк позовної давності не може починати відраховуватися раніше, ніж з 19.09.2016 року.

Нотаріус (відповідач по справі), приймаючи рішення 27.05.2016 року за №29786958 порушив вимоги Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, що діяла на момент прийняття рішення 27.05.2016 року (далі - Закон)), Закону України «Про іпотеку», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 в редакції що діяла на момент прийняття рішення 27.05.2016 року (далі - Порядок ) та Порядку передачі документів у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 20.01.2012 № 111/5 (в редакції на момент прийняття рішення 27.05.2016 року).

В порушення пункту 1 частини третьої статті 10 Закону нотаріусом не витребувано договір позики, що підтверджується карткою прийому документів, який є основним зобов`язанням, що не дає змогу встановити наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Відсутність будь-яких документів, необхідних для проведення державної реєстрації є підставою, зокрема для відмови в державній реєстрації, що не вчинив нотаріус у порушення пункту 2 частини третьої статті 10 Закону.

Нотаріус, крім картки прийому документів, не відсканував жодного документа, не сформував електронну реєстраційну справу, чим порушив пункт 7 частини третьої статті 10 Закону.

Також в порушення пункту 9 частини третьої статті 10 Закону нотаріус не в повному обсязі сформував паперову реєстраційну справу, зокрема, не доданий звіт про оцінку майна, який є обов`язковим при відчуженні об`єкту нерухомого майна, квитанції про сплату адміністративного збору зберігаються в копії, що суперечить пункту 25 Порядку, (в редакції чинній на момент прийняття нотаріусом рішення про держану реєстрацію), яким було передбачено, що примірник заяви, що долучався до документів, поданих для державної реєстрації прав, з відповідними відомостями заявника про отримання документів в повному обсязі, примірники інших заяв, що подавалися суб`єкту державної реєстрації прав або нотаріусу, документи, що підтверджують сплату адміністративного збору та/або внесення плати за надання інформації з Державного реєстру прав (крім випадку, передбаченого абзацом другим пункту 24 цього Порядку), а також інші документи, що були отримані у паперовій формі державним реєстратором під час розгляду заяви та не підлягають поверненню заявнику, долучаються до відповідної реєстраційної або облікової справи.

В порушення частини першої статті 16 Закону нотаріус (відповідач по справі) не відсканував заяву про державну реєстрацію переходу права власності від імені ОСОБА_3 та жодного іншого документа, необхідного для проведення державної реєстрації переходу права власності.

Частиною п`ятою статті 17 Закону на момент вчинення реєстраційних дій було передбачено, що реєстраційна справа формується у паперовій формі після відкриття розділу на об`єкт нерухомого майна у Державному реєстрі прав та внесення до нього відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав та зберігається протягом всього часу існування об`єкта. Реєстраційна справа у паперовій формі включає документи, на підставі яких вносилися відомості до Державного реєстру прав, а також інші документи, отримані та сформовані під час проведення державної реєстрації, що розміщуються у порядку їх надходження і нумеруються. Порядок формування та зберігання реєстраційних справ визначається Міністерством юстиції України.

В порушення частини п`ятої статті 17 Закону та пункту 3 Порядку передачі документів у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 20.01.2012 року №111/5 (в редакції на момент прийняття рішення), нотаріус несвоєчасно направив документи для долучення до реєстраційної справи, не надав повідомлення про вручення рекомендованого листа, з якого би вбачалась дата відправлення таких документів до відповідного органу на зберігання.

Опис не відповідає вимогам зазначеного Порядку передачі документів у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 20.01.2012 року №111/5, оскільки не містить найменування нотаріального округу, печатки нотаріуса, і поряд з цим містить відомості, які не відповідають дійсності, а саме, в описі зазначено, що документи виготовлені нотаріусом під час здійснення державної реєстрації, в тому числі рішення про державну реєстрацію та квитанції про сплату адміністративного збору 25.05.2016 року, заява про державну реєстрацію від імені ОСОБА_3 від 31.05.2016року, хоча заява та рішення №29786958 про державну реєстрацію прийняті нотаріусом 27.05.2016 року.

Нотаріусом порушено пункт другий частини першої статті 18 Закону, оскільки ним не виготовлено жодної електронної копії поданих документів шляхом сканування.

На копіях документів нотаріусом не проставлено штамп «з оригіналом згідно», який, серед іншого, повинен містити дату виготовлення нотаріусом копії з оригіналу поданого заявником документа.

Зазначене ставить під сумнів походження копій документів, доданих нотаріусом до паперової реєстраційної справи.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна - щодо об`єкту нерухомого майна, сформованої нотаріусом за №60324111, вбачається що після прийняття заяви про державну реєстрацію від ОСОБА_3 27.05.2016 року о 13:27 нотаріусом через 9 хвилин 27.05.2016 року о 13:36 було здійснено перехід права власності на квартиру від ОСОБА_1 до ОСОБА_3 (рішення №29786958).

З огляду на зазначене, ОСОБА_3 повинна була сплатити адміністративний збір у розмірі 1378 грн. (мінімальна заробітна плата на 01.01.2016 року)х 5 = 6 890 грн.

Отже, відповідачем було порушено частину першу статті 19 Закону та частину першу статті 34 Закону, оскільки адміністративний збір оплачений ОСОБА_3 не відповідає розміру передбаченому пунктом першим частини першої статті 34 Закону (у строк, визначений статтею 19 цього Закону, що не перевищує 5 робочих днів - 0,1 розміру мінімальної заробітної плати) та розміру, передбаченому пунктом третім частини першої статті 34 Закону (протягом 2 годин, крім вихідних та святкових днів, з моменту прийняття заяви - 5 мінімальних заробітних плат).

Нотаріусом порушено частину четверту та частину п`яту статті 20 Закону, оскільки: нотаріусом прийнято заяву про державну реєстрацію права власності, за яку внесено плату не в повному обсязі визначену статтями 19 та 34 Закону. На заяві не зазначено дату та час реєстрації такої заяви.

З частини другої статті 21 Закону та пункту 22 Порядку, який порушено нотаріусом (відповідачем по справі), вбачається, що після внесення відомостей до Державного реєстру прав, а саме, після прийняття нотаріусом неправомірного рішення №29786958 ОСОБА_3 тієї ж хвилини отримала доступ до відомостей Державного реєстру прав через веб-портал Мін`юсту, тобто оплатила адміністративний збір за державну реєстрацію права власності протягом 5 днів, та набула права власності менше ніж за 2 години, за яку передбачена плата у розмірі 5 мінімальних заробітних плат - 6 890 грн.

Нотаріус, у порушення статті 22 Закону здійснив перехід права власності на підставі рекомендованого повідомлення про вручення вимоги іпотекодержателя, доданого до паперової реєстраційної справи, з незастереженими виправленнями.

Вказаний документ є чи не основним для прийняття державним реєстратором рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Не виявивши вказаних порушень відповідач не скористався, хоча був прямо зобов`язаний Законом скористатися своїм правом (п.1 ч.1 ст.23 Закону), зупинити розгляд заяви у разі подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством.

Нотаріус не витребував звіт про оцінку предмету іпотеки, який згідно зі статтею 37 Закону України «Про іпотеку» був обов`язковим під час набуття права власності на предмет іпотеки, чим не дотримано вимоги статті 37 Закону України «Про іпотеку», пункту 1 частини першої статті 23 Закону та пункту 6.2.5 договору іпотеки за реєстровим №825 від 24.06.2015 року, на підставі якого здійснювалась реєстрація.

Із зазначеного слідує, що нотаріусом порушено пункт перший частини третьої статті 10 Закону, а саме, не встановлено відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема, наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Нотаріус порушив пункт 3 Порядку, надавши ОСОБА_3 доступ до прийнятого ним рішення незалежно від внесеної суми адміністративного збору, оскільки моментом отримання заявником рішення державного реєстратора для цілей цього Порядку вважається дата розміщення такого рішення на веб-порталі Мін`юсту для доступу до нього заявника. Рішення державного реєстратора у паперовій або електронній формі мають однакову юридичну силу та містять обов`язкове посилання на Державний реєстр прав.

Нотаріус порушив пункт 5 Порядку, здійснивши державну реєстрацію у термін не передбачений сумою сплаченого ОСОБА_3 адміністративного збору.

Нотаріус порушив пункт 7 Порядку оскільки на примірнику заяви, який переданий до паперової реєстраційної справи, відсутній його підпис.

Вказував, що 18.07.2016 року ОСОБА_1 , скориставшись статтею 37 Закону, згідно з якою рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, подав до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції України скаргу (з доповненнями), зокрема, на рішення нотаріуса №29786958.

За результатами розгляду 30.08.2016 року Комісією скаргу задоволено в повному обсязі, серед іншого, скасовано рішення нотаріуса №29786958 як таке, що не відповідає нормам законодавства

Міністерством юстиції України поновлено запис про право власності ОСОБА_1 та зобов`язання перед ОСОБА_3 - запис про іпотеку та заборону відчуження предмету іпотеки.

18 липня 2016 року квартиру позивача шляхом вчинення самоправних дій захоплено ОСОБА_3 силовим шляхом без відповідного рішення суду.

29 липня 2016 року ОСОБА_3 передала квартиру в іпотеку ОСОБА_4 , посвідчивши у приватного нотаріуса ОСОБА_5 іпотечний договір №887, з терміном виконання основного зобов`язання в сумі 1 363 901 грн. 22 коп. (еквівалент 60 000 доларів США) до 31 липня 2016 року.

01 серпня 2016 року приватний нотаріус Прокудіна Л.Д. посвідчила договір про задоволення вимог іпотекодержателя, на підставі якого право власності було зареєстровано за ОСОБА_4 , без дотримання вимог передбачених Законом України «Про іпотеку».

19 вересня 2016 року Міністерство юстиції України наказом №2745/5 від 19 вересня 2016 року скасувало рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27 травня 2016 року №29786958, прийняте відповідачем, яким було зареєстровано право власності ОСОБА_3 на квартиру позивача.

Позивач 20 вересня 2016 року направив ОСОБА_3 повідомлення, підпис на якому нотаріально засвідчено, про повернення позики та подав приватному нотаріусу КМНО Верповській О.В. заяви про припинення обтяжень нерухомого майна - припинення іпотеки та заборони відчуження, встановлені на користь ОСОБА_3 в забезпечення зобов`язань за договором позики.

22 вересня 2016 року представник ОСОБА_6 , діючи в інтересах ОСОБА_3 , відкликала подані ОСОБА_1 приватному нотаріусу КМНО ОСОБА_7 заяви.

Того ж дня, 22 вересня 2016 року тому ж приватному нотаріусу КМНО Верповській О. В. надійшла заява ОСОБА_3 про те, що заборгованість позивача становить більше 3 мільйонів гривень разом зі штрафом.

Того ж дня позивач ОСОБА_1 передав приватному нотаріусу КМНО Каплуну Ю.В. заяву, підпис на якій засвідчено приватним нотаріусом КМНО Верповською О.В., якою підтвердив намір сплатити ОСОБА_3 грошові кошти.

Зміст даної заяви було доведено приватним нотаріусом КМНО Каплуном Ю.В. 22 вересня 2016 року до відома ОСОБА_3 , яка в цей час звернулася до нотаріуса із заявою про державну реєстрацію права власності на ту саму іпотечну квартиру і з тими ж документами, що й у травні 2016 року.

Разом з тим, наступного дня, 23 вересня 2016 року приватним нотаріусом КМНО Каплуном Ю.В. не зважаючи на обставини, спірні та сумнівні дії ОСОБА_3 , відсутність необхідних документів, було прийнято рішення про повторну державну реєстрацію права власності на Квартиру, передану ОСОБА_1 в іпотеку, за ОСОБА_3 в порядку ст. ст. 36, 37 Закону України «Про іпотеку».

В результаті протиправних дій відповідача позивачі починаючи від 27 травня 2016 року і до даного часу втратили і не можуть володіти/користуватися/розпоряджатися власною квартирою.

Порушення, вчинене відповідачем, має довготривалий характер для позивачів внаслідок матеріальної шкоди у розмірі 4 904 234 грн. 37 коп. та моральної шкоди у розмірі 200 000 грн.

Обґрунтовуючи розмір заподіяної матеріальної шкоди, вказували на те, що відповідач здійснив протиправну реєстрацію першого поверху квартири позивачів (площа 78,3 м.кв. відповідно до технічного паспорту квартири). Згідно зі Звітом про оцінку майна наявного в матеріалах справи) вартість 1 м.кв. квартири позивачів у 2016 році складала 62 633,90 грн., а відтак розмір заподіяної матеріальної шкоди становить 4 904 234 грн. 37 коп. (78,3 м.кв. х 62 633,90 грн. = 4 904 234,37 грн.)

Обґрунтовуючи розмір заподіяної моральної шкоди вказували на те що моральна шкода в заявленому позивачами розмірі заподіяна наслідок втрати квартири, зниження її вартості у зв`язку із численними судовими спорами, втрати доступу до майна та правомірних очікувань на нього, життєвої необхідність винаймати житло, та залежності від орендодавця, втрати особистих та дитячих речей, втручання в особисте та сімейне життя позивачів, протяжність незаконності понад 4 роки та страху повторного залишення на вулиці, радикальної зміни образу життя - витрачання часу на виправлення незаконності дій відповідача замість розміреного життя, постійних витрат на правничу допомогу.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 16 лютого 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 10373 грн. 40 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 10373 грн. 40 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, яким позов задовольнити.

Скаргу обґрунтовував тим, що в результаті протиправних дій відповідача апелянт починаючи від 27.05.2016 року і до даного часу втратив і не може володіти/користуватися/розпоряджатися власною квартирою. Порушення, вчинене відповідачем має довготривалий характер для апелянта та завдало майнову і моральну шкоди.

Вказує, що встановити наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації відповідач міг виключно на підставі основного зобов`язання - договору позики від 24 червня 2015 року, укладеного між апелянтом та ОСОБА_3 .

Суд в обґрунтування відсутності обов`язку відповідача витребувати договір позики від 24 червня 2015 року, укладеного між Апелянтом та ОСОБА_3 посилається на

ст.27 Закону №1952, проте дана стаття містить невичерпний перелік документів для проведення державної реєстрації - п. 14 ч.1 ст.27 вказаного Закону.

Зазначає, що пункт 4 частини першої ст.24 Закону №1952 та пункти 1, 14 частини першої статті 27 Закону №1952 входять до одного і того ж розділу IV «Проведення державної реєстрації прав» Закону №1952 і не конкурують між собою, є сумісними, стаття 27 не встановлює особливості правового регулювання державної реєстрації прав.

Наголошує, що суд першої інстанції підтримав доводи відповідача, що у нього не було обов`язку витребовувати звіт про оцінку мийна, проте не враховано положення статті 37 Закону України «Про іпотеку», якою визначено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмету іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмету іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Також, зазначає, що висновки суду про наявність в матеріалах паперової реєстраційної справи оригіналу квитанції про сплату адміністративного збору, сплаченого через мобільний додаток інтернет-банкінг «Приват- 24», є необгрунтованими.

Оскаржуваним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 16.02.2021 року не встановлено, яким вимогам Закону №1952 та Порядку №1128 не відповідає висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 30.08.2016 року.

Висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 30.08.2016 року, який складений за наслідками розгляду по суті скарги апелянта 18.07.2016 року за своїм змістом і правовим визначенням має рекомендаційний характер, а отже, не є обов`язковим для прийняття Міністерством юстиції України наказу саме у відповідності до цього висновку.

Крім цього, зазначений висновок не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні закону і не створює для особи обов`язків та наслідків за результатами його прийняття. Проте, безпосередньо сам наказ про скасування реєстраційної дії, вчиненої відповідачем, прийнятий на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та є обов`язковим до виконання. Суд першої інстанції не врахував вказані норми матеріального права і не надав оцінки наказу Міністерства юстиції України від 19.09.2016 №2745/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень».

Також, вказує, що подані відповідачем докази не відповідають приписам статей 77, 78 ЦПК України, а в оскаржуваному судовому рішенні відсутня їх правова оцінка.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Вказує, що оскільки не встановлено протиправної поведінки приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Косенка М.О. щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень від 27 травня 2016 року №29786958, то суд дійшов правильного висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами заподіяння позивачу, з вини відповідача, матеріальної та моральної шкоди, а тому обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про їх відшкодування.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що під час судового розгляду судом не встановлено протиправної поведінки (дії чи бездіяльності позивача) приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Косенко М.О. щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень від 27 травня 2016 року №29786958 та дійшов висновку, що позивачами не доведено належними та допустимими доказами заподіяння позивачам з вини відповідача матеріальної та моральної шкоди.

Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам відповідає.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Судом встановлено, що відповідач по справі, діючи як державний реєстратор на підставі заяви від іпотекодержателя ОСОБА_3 про реєстрацію права власності на квартиру на підставі іпотечного договору за реєстровим №825 від 24.06.2015 року та доповнення до нього прийняв рішення №29786958 від 27.05.2016 року про державну реєстрацію переходу права власності нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2 від ОСОБА_1 (іпотекодавець) до ОСОБА_3 (іпотекодержатель) на підставі статті 37 Закону України «Про іпотеку».

На підставі зазначеного рішення 31 травня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко М.О. проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_3 та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності №14747232.

Також встановлено, що 18.07.2016 року ОСОБА_1 , скориставшись статтею 37 Закону, згідно з якою рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, подав до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції України скаргу (з доповненнями), зокрема, на рішення нотаріуса № 29786958.

За результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 18.07.2016 року з доповненнями від 01.08.2016 року Комісія 30.08.2016 року дійшла висновку про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27 травня 2016 року №29786958, прийнятого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко О.М.

Як вбачається з наданої позивачами копії висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції України від 30.08.2016 року (т.1 ас.27-35) приймаючи зазначене рішення комісія виходила з наступного:

«… враховуючи, що приватним нотаріусом Косенком М.О. було порушено вимоги законодавства у сфері державної реєстрації прав та їх обтяжень під час прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27 травня 2016 року №29786958, що дало змогу приватному нотаріусу Прокудіній Л.Д. зареєструвати перехід права власності до третьої особи, що порушило права скаржника, є підстави для скасування оскаржуваних рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а також відповідних записів Державного реєстру прав про право власності.»

Окрім зазначеного будь - яких інших висновків щодо порушення відповідачем норм конкретних норм діючого законодавства у сфері державної реєстрації прав та їх обтяжень під час прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27 травня 2016 року №29786958 висновок комісії не містить.

Наказом Міністерства юстиції України №2745/5 від 19.09.2016 року скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27 травня 2016 року №29786958, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенком О.М.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи критерії, якими встановлено підстави звільнення від доказування (ст.82 ЦПК України), висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції України від 30.08.2016 року та Наказ Міністерства юстиції України №2745/5 від 19.09.2016 року не може бути підставою для звільнення позивачів від доказування обставин, якими вони обґрунтовують позовні вимоги.

Судом належним чином обґрунтовано безпідставність тверджень позивачів.

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про необґрунтованість тверджень позивачів про порушення відповідачем пункту 7 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127.

Зазначене свідчить про те, що відповідач приймаючи рішення 27.05.2016 року за №29786958, не порушив вимоги Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Закону України «Про іпотеку», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127 та Порядку передачі документів у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 20.01.2012 року №111/5, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання незаконними дій приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Косенко Миколи Олександровича щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень від 27 травня 2016 року №29786958.

Щодо позовних вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, то відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1166 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Слід зазначити, що гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження є однією із засад, на яких ґрунтується державна реєстрація речових прав на нерухоме майно.

Статтею 37 Закону встановлено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Згідно зі статтею 38 Закону державні реєстратори, суб`єкти державної реєстрації прав за порушення законодавства у сфері державної реєстрації прав несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність у порядку, встановленому законом.

Шкода, завдана державним реєстратором фізичній чи юридичній особі під час виконання своїх обов`язків, підлягає відшкодуванню на підставі рішення суду, що набрало законної сили, у порядку, встановленому законом.

За статтею 10 Закону державним реєстратором є, зокрема, нотаріус.

Статтею 28 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що для забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок вчиненої нотаріальної дії та/або іншої дії, покладеної на нотаріуса відповідно до закону, приватний нотаріус зобов`язаний до початку зайняття приватною нотаріальною діяльністю укласти договір страхування цивільно-правової відповідальності.

Держава не несе відповідальності за шкоду, заподіяну неправомірними діями приватного нотаріуса при здійсненні ним нотаріальної діяльності функцій державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Розмір відшкодування заподіяної шкоди визначається за згодою сторін або в судовому порядку.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Позовні вимоги до нотаріуса як до відповідача можуть бути пред`явлені у випадку необхідності відшкодування шкоди, спричиненої його незаконними діями або недбалістю (ст.27 Закону України «Про нотаріат»).

Підставами для цивільно-правової відповідальності нотаріуса є: наявність майнової шкоди (у грошовому виразі - майнових збитків); протиправність поведінки (дія чи бездіяльність); вина; причинний зв`язок між збитком і протиправною поведінкою. Тільки сукупність зазначених умов дає підстави для притягнення до цивільно-правової відповідальності.

За ч.2 статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Позивачі обґрунтовуючи позовні вимоги зазначають про заподіяння матеріальної та моральної шкоди діями інших ніж відповідач осіб, зокрема вказують:

18 липня 2016 року квартиру позивача, шляхом вчинення самоправних дій, захоплено ОСОБА_3 силовим шляхом без відповідного рішення суду.

29 липня 2016 року ОСОБА_3 передала квартиру в іпотеку ОСОБА_4 , посвідчивши у приватного нотаріуса Прокудіної Л.Д. іпотечний договір №887, з терміном виконання основного зобов`язання в сумі 1 363 901 грн. 22 коп (еквівалент 60 000 доларів США) до 31 липня 2016 року.

01 серпня 2016 року приватний нотаріус Прокудіна Л.Д. посвідчила договір про задоволення вимог іпотекодержателя, на підставі якого право власності було зареєстровано за ОСОБА_4 , без дотримання вимог. передбачених Законом України «Про іпотеку».

19 вересня 2016 року Міністерство юстиції України наказом №2745/5 від 19 вересня 2016 року скасувало рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27 травня 2016 року №29786958, прийняте відповідачем, яким було зареєстровано право власності ОСОБА_3 на квартиру позивача.

Позивач ОСОБА_1 20 вересня 2016 року направив ОСОБА_3 повідомлення, підпис на якому нотаріально засвідчено, про повернення позики та подав приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Верповській О.В. заяви про припинення обтяжень нерухомого майна - припинення іпотеки та заборони відчуження, встановлені на користь ОСОБА_3 в забезпечення зобов`язань за договором позики.

22 вересня 2016 року представник ОСОБА_6 , діючи в інтересах ОСОБА_3 , відкликала подані ОСОБА_1 приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Верповській О.В. заяви.

Того ж дня, 22 вересня 2016 року тому ж приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Верповській О. В. надійшла заява ОСОБА_3 про те, що заборгованість позивача ОСОБА_1 становить більше 3 мільйонів гривень разом зі штрафом.

Того ж дня позивач ОСОБА_1 передав приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Каплуну Ю.В. заяву, підпис на якій засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В., якою підтвердив намір сплатити ОСОБА_3 грошові кошти.

Зміст даної заяви було доведено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В. 22 вересня 2016 року до відома ОСОБА_3 , яка в цей час звернулася до нотаріуса із заявою про державну реєстрацію права власності на ту саму іпотечну квартиру і з тими ж документами, що і в травні 2016 року.

Разом з тим, наступного дня, 23 вересня 2016 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В. не зважаючи на обставини, спірні та сумнівні дії ОСОБА_3 , відсутність необхідних документів, було прийнято рішення про повторну державну реєстрацію права власності на квартиру, передану ОСОБА_1 в іпотеку, за ОСОБА_3 в порядку ст.ст.36, 37 Закону України «Про іпотеку».

Також позивачі зазначають, що в результаті протиправних дій відповідача, позивачі починаючи від 27 травня 2016 року і до даного часу втратили і не можуть володіти/користуватися/розпоряджатися власною квартирою.

Оскільки під час судового розгляду судом не встановлено протиправної поведінки (дії чи бездіяльності позивача) приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Косенко Миколи Олександровича щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень від 27 травня 2016 року №29786958, то суд прийшов до вірного висновку, що позивачами не доведено належними та допустимими доказами заподіяння позивачам з вини відповідача матеріальної та моральної шкоди, а тому вірно вважав необхідним відмовити у задоволенні позовних вимог про їх відшкодування.

Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить.

Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Оскільки ухвалою Київського апеляційного суду від 25 березня 2021 року ОСОБА_1 було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 16 лютого 2021 року, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь держави суму судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 15 560 грн. 10 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 16 лютого 2021 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 15 560 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот шістдесят) грн. 10 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 24 вересня 2021 року.

Головуючий:

Судді: