№ справи687/1557/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2021 року смт.Чемерівці

Чемеровецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого - судді Горобець Н. О.,

за участю - секретаря Матушкіної М.П.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Кучмія М.В.,

представників відповідача - адвокатів Гаджука В.О., Столяра М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Чемерівці Хмельницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Чемеровецька селищна рада Кам`янець-Подільського району Хмельницької області про встановлення факту визнання батьківства, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, визнання недійсним договору дарування нерухомого майна та скасування реєстрації речових прав на нерухоме майно,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про встановлення факту визнання батьківства, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, визнання недійсним договору дарування нерухомого майна та скасування реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилась спадщина на спадкове майно, зокрема житловий будинок АДРЕСА_1 . Він є спадкоємцем померлого ОСОБА_4 і спадщину прийняв, вступивши в управління спадковим майном. З метою отримання свідоцтва про смерть батька він звернувся до Чемеровецького районного відділу ДРАЦС, однак йому було відмовлено, оскільки відсутні документи, що підтверджують родинні відносини. Зазначає, що його мати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у фактичних шлюбних відносинах. З самого народження він називав ОСОБА_4 батьком, останній утримував та виховував його, піклувався про нього як про сина.

В 2003 році його мати ОСОБА_3 , з метою позбавлення його права на спадкування, незаконно отримала свідоцтво про право на спадщину за законом серії ВАЕ № 227590 на житловий будинок АДРЕСА_1 . В подальшому, ОСОБА_3 уклала з ОСОБА_2 договір дарування вищевказаного будинку.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та суду показали, що ОСОБА_1 перебував на утриманні ОСОБА_4 , останній визнавав його сином. ОСОБА_3 не мала права на спадкування після смерті ОСОБА_4 , а отримане нею свідоцтво про право на спадщину за законом є підробленим. Оскільки ОСОБА_3 незаконно набула право власності на житловий будинок, вона не мала права відчужувати його ОСОБА_2 . Про існування вказаного свідоцтва про право на спадщину за законом позивач дізнався в листопаді 2017 року, коли ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про його виселення. Враховуючи вищевикладене, просили позов задовольнити.

Представник ОСОБА_3 - адвокат Столяр М.В. в судовому засіданні 08 лютого 2021 року проти позову заперечив, вказавши, що ОСОБА_4 ніколи не визнавав ОСОБА_1 своїм сином. ОСОБА_3 в законний спосіб отримала свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 на житловий будинок, який в подальшому подарували доньці. Просив відмовити в задоволенні позову.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла. Ухвалою Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 02 вересня 2021 року до участі в справі в якості правонаступника ОСОБА_3 залучено її спадкоємицю ОСОБА_2 .

Представники ОСОБА_2 адвокат Гаджук В.О. та адвокат Столяр М.В. в судовому засіданні проти позову заперечили, вказавши на його безпідставність. Крім того, адвокат Гаджук В.О. подав заяву про застосування позовної давності щодо вимог про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Представник Чемеровецької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, а тому суд вважає за можливе справу слухати у його відсутності.

Заслухавши пояснення сторін, покази свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

У п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», зазначено, що суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини, і вирішує їх з урахуванням обставин, передбачених ст. 53 Кодексу про шлюб та сім`ю Української РСР. Заяви про встановлення факту визнання батьківства щодо дитини, народженої до 1 жовтня 1968 року, розглядаються судом у випадках, коли померла особа визнавала себе батьком дитини до цієї дати.

Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини (наприклад, відповідно до ч. 2 ст. 55 КпШС УРСР запис про батька дитини проведено за вказівкою матері, яка не перебувала у шлюбі, або ж такий запис зовсім відсутній) і можуть бути подані матір`ю, опікуном чи піклувальником дитини чи самою дитиною після досягнення повноліття.

На підставі Указу Президії Верховної ради СРСР від 15 вересня 1945 року внесено зміни до статті 2 Кодексу законів про сім`ю, опіку, шлюб і актів цивільного стану УРСР 1926 року, а саме при реєстрації в органах запису актів громадянського стану народження дитини від матері, яка не перебуває в зареєстрованому шлюбі, дитина записується за прізвищем матері з присвоєнням їй по батькові за вказівкою матері. Отже заповнення графи «Батько» у актовому записі про народження дитини не передбачалося.

Такі вимоги діяли до прийняття Основ законодавства СРСР та союзних республік про шлюб та сім`ю 1968 року, зокрема статті 53 КпШС УРСР.

На момент виникнення правовідносин між сторонами, діяв Кодекс законів про сім`ю, опіку, шлюб і актів цивільного стану від 31 травня 1926 року (УССР).

Згідно з статті 32-1 Кодексу законів про сім`ю, опіку, шлюб і актів цивільного стану, дитина, що народилася від особи, з якою мати дитини не перебуває в зареєстрованому шлюбі, не має права звернутися в суд з позовом про встановлення батьківства і про стягнення із зазначеної особи аліментів на утримання дитини.

Відповідно до пунктів 6, 7 Указу Президії Верховної ради УРСР від 29 липня 1969 року «Про порядок введення в дію Кодексу про шлюб та сім`ю УРСР» правила частин другої, третьої статті 53 Кодексу про шлюб та сім`ю УРСР про встановлення в судовому порядку батьківства особи, з якою мати не перебувала у шлюбі, застосовуються у відношенні дітей, що народилися після введення в дію Основ законодавства СРСР і союзних республік про шлюб та сім`ю, тобто після 01 жовтня 1968 року.

У відношенні дітей, які народилися до 01 жовтня 1968 року від осіб, що не перебувають між собою у шлюбі, батьківство може бути встановлено за спільною заявою матері дитини і особи, яка визнає себе батьком дитини. В разі смерті особи, на утриманні якої перебувала дитина і яка визнавала себе батьком дитини, факт визнання нею батьківства може бути встановлений в судовому порядку. На підставі спільної заяви батьків або рішення суду про встановлення факту визнання батьківства провадиться відповідна реєстрація в органах запису актів громадянського стану з внесенням запису про батька у свідоцтво про народження дитини.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в смт. Чемерівці Городоцького району Хмельницької області, мати ОСОБА_3 , в графі батько запис відсутній (т.1 а.с. 12).

З повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00019302174 від 27.12.2017 вбачається, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Чемерівці Чемеровецький район, Хмельницька область (т.1 а.с. 81).

Згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про відсутність актового запису цивільного стану № 00018321318 від 07.07.2017 року, у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян інформація щодо актового запису про шлюб ОСОБА_3 відсутня (т.1 а.с. 22).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду показав, що знає сім`ю позивача з 1972 року та працював разом з ОСОБА_4 в колгоспі. ОСОБА_4 проживав разом з ОСОБА_3 як подружжя. З ними проживали двоє дітей - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . ОСОБА_4 утримував дітей та дружину, піклувався про дітей, навчав їх. ОСОБА_1 називав ОСОБА_4 батьком, а останній його сином. ОСОБА_4 неодноразово приводив ОСОБА_1 до себе на роботу, водив на паради.

Свідок ОСОБА_6 суду показав, що знає ОСОБА_1 з дитинства. ОСОБА_4 був його батьком, утримував його, купував речі (ковзани, м`яч).

Свідок ОСОБА_7 (син ОСОБА_2 ) суду показав, що ОСОБА_4 доводився йому дідом. В 2017 році від своєї бабусі ОСОБА_3 чув, що ОСОБА_1 не є сином ОСОБА_4 . Він не пам`ятає, як ОСОБА_1 називав ОСОБА_4 .

В матеріалах спадкової справи № 44/2021 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 міститься Повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00030814548 від 20.05.2021 року, сформований приватним нотаріусом Чемеровецького районного нотаріального округу Пилявським О.В. Відповідно до даного Витягу ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в смт. Чемерівці Чемеровецький район Хмельницька область. Відомості про батька відсутні. Відомості про матір - ОСОБА_3 . Відомості про заявника - ОСОБА_4 . Видане свідоцтво Серії НОМЕР_2 (т.3 а.с. 153).

Аналізуючи зібрані у справі докази в розумінні їх належності та допустимості, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 за життя визнавав позивача своєю дитиною, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню, оскільки іншого порядку встановлення вказаного факту чинним законодавством не передбачено.

Щодо вимог позивача про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, визнання недійсним договору дарування нерухомого майна та скасування реєстрації речових прав на нерухоме майно, то суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 527 ЦК України (в редакції 1963 року) спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця.

Згідно ст. 529 ЦК України (в редакції 1963 року) під час спадкування за законом спадкоємцями першої черги є, у рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 є його син ОСОБА_1 , який прийняв спадщину в порядку ч. 1 ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 р.) - вступив в управління та володіння спадковим майном.

Разом з тим, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 21 лютого 2003 року державним нотаріусом Чемеровецької державної нотаріальної контори Пилявським В.Б., спадкоємцем майна ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі ст. 531 ЦК України, є ОСОБА_3 . Свідоцтво видане на житловий будинок АДРЕСА_1 , який належав померлому ОСОБА_4 на підставі дубліката свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння від 06.11.2002 року. Спадкова справа № 64. Зареєстровано в реєстрі за № 294 (т.1 а.с. 46).

Згідно відповіді завідувача Хмельницьким державним нотаріальним архівом Вальчук І.І. № 2830/01-21 від 29.09.2020 року, по даних архівного фонду Чемеровецької державної нотаріальної контори спадкова справа до майна ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , в 1994-2004 р.р. не заводилась (т.3 а.с. 25).

З Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 61842788 від 28.09.2020 року вбачається, що у Спадковому реєстрі відсутня інформація щодо спадкових справ та виданих на їх підставі свідоцтв про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 (т.3 а.с. 26).

Також, відповідно до архівної довідки Хмельницького обласного державного нотаріального архіву № 3573/01-21 від 08.12.2020 року по документах архівного фонду Чемеровецької державної нотаріальної контори встановлено, що після померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_8 заведена спадкова справа № 64/2003 від 20.02.2003 року. 20.02.2003 року за р. № 293 видане Свідоцтво про право на спадщину за законом дітям ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . За р. № 294 засвідчено вірність копії Свідоцтва про право на спадщину за законом (т. 3 а.с. 78).

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

При цьому право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 1301 ЦК України вказує, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з роз`яснень, викладених у п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо. Свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним лише за рішенням суду.

Приймаючи до уваги, що свідоцтво про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом Чемеровецької державної нотаріальної контори Пилявським В.Б. ОСОБА_3 на весь належний спадкодавцю житловий будинок без врахування того, що фактично є інший спадкоємець за законом першої черги після померлого, який вважається відповідно до закону таким, що прийняв спадщину, тому така видача свідоцтва порушує права іншого спадкоємця та фактично унеможливлює його подальше оформлення в своїх правах на частину спадкового майна.

З огляду на вищевикладене, вбачаються достатні підстави для задоволення позову в частині визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом на недійсним.

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частина першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1 ст. 215 ЦК України).

Згідно договору дарування житлового будинку від 03.09.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Грицою Л.М., ОСОБА_3 передала безоплатно, а представник ОСОБА_2 прийняв в дарунок житловий будинок, що розташований за адресою АДРЕСА_1 .

Вищевказаний правочин підлягає визнанню недійсним, як такий, що суперечить закону, відповідно до вимог ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Також підлягають задоволенню позовні вимоги в частині скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно виходячи з наступного.

Відповідно до п. 9 ч.1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 вказаного Закону у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «в» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Згідно п.п.3, 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право, а також відновлення становища, яке існувало до порушення.

Таким чином, з урахуванням того, що вище вказані свідоцтво про право на спадщину за законом та договір дарування жилого будинку визнані недійсним, реєстрація права власності на житловий будинок за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

Під час розгляду справи в суді представник відповідача адвокат Гаджук В.О. заявив клопотання про застосування строку позовної давності до позовних вимог ОСОБА_11 в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та скасування державної реєстрації речових права на нерухоме майно.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Стаття 257 ЦК України передбачає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд виходить з того, що позивач пред`явив позов, не пропустивши цього строку, обчислюючи його від дня, коли він довідалася про порушення свого права. Як вказував в судовому засіданні позивач, про існування свідоцтва про право на спадщину за законом він дізнався лише в листопаді 2017 році, коли відповідачем було пред`явлено до нього позов про виселення із вищевказаного житлового будинку. Такі його показання ніким в ході судового розгляду не спростовані, а тому підстав для застосування позовної давності суд не вбачає.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України по справі наявні судові витрати, що складаються з судового збору в сумі 2880 грн. 00 коп., які підлягають стягненню на користь позивача з відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 18, 76, 95, 133, 141, 223, 258, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Чемеровецька селищна рада Кам`янець-Подільського району Хмельницької області про встановлення факту визнання батьківства, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, визнання недійсним договору дарування нерухомого майна та скасування реєстрації речових прав на нерухоме майно задовольнити.

Встановити юридичний факт визнання ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Чемерівці Чемеровецького району Хмельницької області, свого батьківства стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 01.02.2003 року державним нотаріусом Чемеровецької районної державної нотаріальної контори Пилявським В.Б., ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок АДРЕСА_1 , який належав померлому ОСОБА_4 на підставі дубліката свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння від 06.11.2002 року.

Скасувати державну реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , проведену Чемеровецьким районним бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_3 згідно свідоцтва про право на спадщину за законом серії ВАЕ № 227590 від 22.04.1994 року.

Визнати недійсним договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 , який укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 03.09.2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Грицою Л.М. та зареєстрований в реєстрі № 849.

Скасувати державну реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , проведену приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Грицою Л.М. за ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2880 грн. 00 коп. понесених судових витрат.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя: