Справа № 344/9119/17

Провадження № 22-ц/4808/1241/21

Головуючий у 1 інстанції Домбровська Г. В.

Суддя-доповідач Бойчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

                       судді-доповідача        Бойчука І.В.,

                       суддів:                Девляшевського В.А., Фединяка В.Д.,

                       секретаря                        Капущак С.В.,        

                       з участю                 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представників,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3  до ОСОБА_2 , Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Державного реєстратора відділу державної реєстрації виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Гардабури-Черпак Тетяни Василівни про визнання недійсним та скасування рішення, скасування права власності та визнання недійсною та скасування державної реєстрації права власності за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , поданою його законним представником ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 16 червня 2021 року під головуванням судді Домбровської Г.В. у м. Івано-Франківську,

в с т а н о в и в:

Представник ОСОБА_3 звернувся до суду першої інстанції з позовом до ОСОБА_2 , Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Державного реєстратора відділу державної реєстрації виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Гардабури-Черпак Тетяни Василівни про визнання недійсним та скасування рішення, скасування права власності та визнання недійсною та скасування державної реєстрації права власності.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно за №34523639 від 29.03.2017 року, проведена за заявою ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , – є незаконною та такою, що порушує права ОСОБА_3 , як власника квартири АДРЕСА_2 у цьому ж будинку, оскільки ОСОБА_2 у порушення вимог закону зареєстрував на себе право власності у тому числі і на приміщення загального користування: коридор, сходова площадка на горищі та частину горища, співвласником яких є ОСОБА_3 .

Позивач вважає, що після отримання заяви ОСОБА_2 про реєстрацію права власності, державний реєстратор зобов`язана була відмовити у проведенні такої реєстрації, оскільки існували суперечності між заявленими та зареєстрованими правами, а також збігався суб`єкт. Крім того, підставою для необхідності відмови ОСОБА_2 у реєстрації права власності, як зазначила представник позивача, є невідповідність заявленої до реєстрації площі тій площі, яка є фактично у власності ОСОБА_2 , незаконність виданої ОСОБА_2 декларації про готовність об`єкта, самочинність новоствореного ОСОБА_2 об`єкту нерухомого майна, а також наявність на момент оскаржуваної реєстрації обтяжень на одну із квартир у реєстрі прав власності.

Крім того, представник позивача зазначила, що оскаржуваним рішенням про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 державний реєстратор фактично скасувала рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2012 року, яким зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_3 спільними коридором, сходовою кліткою та горищем в будинку АДРЕСА_3 шляхом передачі ключів від зовнішніх дверей до коридору та демонтажем металевої решітки для доступу до спільного коридору та горища.

Просив скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняте державним реєстратором Гардабура-Черпак Тетяною Василівною 29.03.2017 №34523639, щодо реєстрації права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 ; скасувати право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 16 червня 2021 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3 .

У апеляційній скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, висновки суду не відповідають матеріалам справи. Вважає, судове рішення є незаконним та необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню.

Рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_4 , за заявою ОСОБА_2 №21590011 від 27.03.2017р., було прийняте державним реєстратором Гардабура-Черпак Т.В. 29 березня 2017р. під №34523639.

В рішенні державний реєстратор послалась на ч. 1 ст. 11 Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і пункт 18 «Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 25.12.2015р. №1127.

Перелік документів, які надаються державному реєстратору для реєстрації новозбудованого об`єкта нерухомого майна визначено п. 41 постанови Кабінету міністрів України №1127 від 25.12.2015р. «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»

Апелянт вказує на те, що ОСОБА_2 не було подано державному реєстратору документ, що підтверджує присвоєння адреси новозбудованому об`єкту нерухомого майна.

Таким чином, державний реєстратор зобов`язаний був відмовити ОСОБА_2 у реєстрації новозбудованого об`єкта квартири АДРЕСА_5 площею 147,7 кв.м.

Судом першої інстанції не досліджено, чому державним реєстратором на підставі декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, де в графі Інформація про об`єкт вказано: АДРЕСА_6 та АДРЕСА_7 , зазначено адресу об`єкта: реконструкція квартири АДРЕСА_5 та АДРЕСА_7 - немає згадки про реконструйовану квартиру АДРЕСА_5 площею 147,7кв.м.. За даною адресою зареєстровано право власності за ОСОБА_2 на дану квартиру. Тому невідомо, яким чином державний реєстратор зареєстрував квартиру АДРЕСА_5 площею 147,7кв.м. за ОСОБА_2 при відсутності декларації про готовність об`єкта до експлуатації на квартиру АДРЕСА_5 .

Апелянт зазначає, що станом на 29.03.2017 року у реєстрі обтяжень нерухомого майна було зареєстровано обтяження на кв. АДРЕСА_5 згідно договору довічного утримання під №65448161 від 07.02.2008р.

Постанову державного виконавця про зняття арешту з усього нерухомого майна Ткачук суду не надав. Тому державний реєстратор в даному випадку порушив норму Закону стосовно відмови у реєстрації майна, якщо зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

Однак, суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні зазначає, що самі по собі вказані обтяження стосуються заборони відчуження відповідних об`єктів нерухомого майна, а ОСОБА_2 такого відчуження не здійснювалося. Апелянт вважає, що такий висновок суду не відповідає нормам чинного законодавства, оскільки, законодавством не передбачено види обтяження, якими дозволено здійснювати реєстрацію майна, а натомість, чітко визначено те, що підставою для відмови в державній реєстрації прав є зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, державний реєстратор зобов`язана була відмовити в державній реєстрації прав.

Апелянт вважає, що Державна реєстрація реконструйованих Ткачуком об`єктів у березні 2017 могла б здійснюватись тільки у випадку зміни суб`єкта права власності такого об`єкта.

Інформація з правовстановлюючих документів, а також інформація з рішень владних органів, дає можливість державному реєстратору визначити, яке рішення прийняти: про відмову в державній реєстрації майна чи про його реєстрацію.

Суд першої інстанції не надав оцінки доводам сторони позивача про наявність самочинно новозбудованого об`єкта, а також - самочинної реконструкції квартир АДРЕСА_5 і АДРЕСА_7 відповідача.

Суд першої інстанції не взяв до уваги, що ОСОБА_4 не було дотримано встановленої законом процедури отримання дозвільних документів для початку виконання будівельних робіт у 2013 році, а в 2000 році ним не отримано ні проекту, ні будь-яких дозвільних документів.

ОСОБА_4 подав державному реєстратору правовстановлюючі документи для реєстрації права власності на нерухоме майно, яке уже не є тотожним майну, яке він отримав по цих правовстановлюючих документах.

Суд не надав роз`яснень, яким чином державний реєстратор змогла вирахувати площу квартири в 147,7кв.м. на підставі поданих двох правовстановлюючих документів, а також не вказав, з якого джерела державний реєстратор дізналася, що квартирі площею 147,7 кв.м. присвоєно номер 1 (один).

Суд не обґрунтував і не надав оцінку факту, щодо наявності суперечностей між заявленими та уже зареєстрованими речовим правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Апелянт зазначає, що декларація дає право особі звернутись до державного реєстратора за визнанням права державою права власності на створену особою нерухомість. Проте, декларація є технічним документом і не є підставою для підтвердження права власності на створену нерухомість. Тому, для державного реєстратора декларація є підтвердженням появи новозбудованого об`єкта. Виключно рішення суду є документом, що підтверджує право власності на самочинно новозбудований об`єкт, тобто є правовстановлюючим документом.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представників, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 27 березня 2017 року звернувся до Відділу з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Управління реєстраційних процедур Івано-Франківської міської ради із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) на квартиру чотирикімнатну АДРЕСА_6 (том 2, а.с.12-13).

Згідно Картки прийому заяви №83528874 (том 2, а.с.14) разом із заявою про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 було подано наступні документи:

- технічний паспорт, серія та номер б/н, видавник ТзОВ «Західбудексперт»;

- декларація про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер ІФ142170691849, видавник Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області;

- договір купівлі-продажу, серія та номер:4151, видавник Приватний нотаріус Біланюк С.М.;

- витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, серія та номер: 27414398, видавник: ОКП «Івано-Франківське ОБТІ»;

- державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер: б/н, видавник Івано-Франківська міська рада;

- договір довічного утримання,серія та номер: 4, видавник Державний нотаріус Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Стецьків М.І.

Державним реєстратором відділу державної реєстрації виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Гардабура-Черпак Тетяною Василівною 29 березня 2017 року прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №34523639 (том 2 а.с.43), яким проведено державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна на квартиру, розташовану АДРЕСА_6 за суб`єктом: ОСОБА_2 , податковий номер/серія , номер паспорта НОМЕР_1 .

Вказане рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 вважав незаконним, таким, що підлягає скасуванню у зв`язку з відсутністю, на його думку, у ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_5 у вищевказаному будинку, у зв`язку з чим також просить скасувати право власності ОСОБА_2 на дану квартиру.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно ж до частини 2 статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у Постанові від 24 січня 2020 року у справі №  910/10987/18 зазначено, що згідно зі статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) – це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15».

Статтею 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній станом на 29.03.2017 року) (надалі – «Закон») визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі – державна реєстрація прав) – офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частинами 1-4 статті 18 Закону визначено порядок проведення державної реєстрації прав.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Державні реєстратори зобов`язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.

У випадках, передбачених законодавством України, державна реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна, речові права на який підлягають державній реєстрації.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначено Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України  від 25 грудня 2015 р. № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України  від 23 серпня 2016 р. № 553) (в редакції, чинній станом на 29.03.2017 року) (надалі – також «Порядок»).

Відповідно до пункту 6 Порядку державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав, та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав (пункт 9 Порядку).

Частиною 1 статтті 19 Закону визначено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав (крім іпотеки) проводиться у строк, що не перевищує п`яти робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі прав.

Згідно з пунктом 12 Порядку під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор обов`язково використовує відомості Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, а також відомості з інших інформаційних систем, доступ до яких передбачено відповідно до законодавства, у тому числі відомості з Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів (далі – Єдиний реєстр документів).

За результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації (пункт 18 Порядку).

Пунктом 45 Порядку визначено, що для державної реєстрації права власності у зв`язку із зміною суб`єкта такого права в результаті реконструкції об`єкта нерухомого майна, у тому числі в результаті переведення об`єкта нерухомого майна із житлового у нежитловий або навпаки подаються:

1) документ, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна до його реконструкції (крім випадків, коли право власності на такий об`єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав);

2) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта;

3) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність);

5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, реконструкція якого здійснювалась у результаті спільної діяльності).

У разі зміни відомостей про об`єкт нерухомого майна, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни такі відомості вносяться до Державного реєстру прав відповідно до законодавства поза процедурою державної реєстрації прав.

Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.

У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, обов`язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

Судом встановлено, що разом із заявою про державну реєстрацію права власності на квартиру ОСОБА_2 державному реєстратору було надано:

- технічний паспорт, серія та номер б/н, видавник ТзОВ «Західбудексперт»;

- декларація про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер ІФ142170691849, видавник Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області;

- договір купівлі-продажу, серія та номер:4151, видавник Приватний нотаріус Біланюк С.М.;

- витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, серія та номер: 27414398, видавник: ОКП «Івано-Франківське ОБТІ»;

- державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер: б/н, видавник Івано-Франківська міська рада;

- договір довічного утримання, серія та номер: 4, видавник Державний нотаріус Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Стецьків М.І.

В той же час, підстави для відмови в державній реєстрації прав визначено статтею 24 Закону. У державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;

3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;

6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;

7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;

9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;

11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав;

12) заявника, який звернувся із заявою про державну реєстрацію прав, що матиме наслідком відчуження майна, внесено до Єдиного реєстру боржників.

Визначений статтею 24 Закону перелік підстав відмови в державній реєстрації прав є вичерпним.

Суд першої інстанції, дослідивши надані докази та доводи, на які посилалася позивач у заявлених вимогах, встановив, що остання не надала будь-яких доказів на підтвердження наявності у державного реєстратора підстав для відмови ОСОБА_2 у державній реєстрації речового права за його заявою.

З матеріалів справи убачається, що фактично квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 147,7 кв.м., було утворено ОСОБА_2 шляхом об`єднання раніше належних йому на праві власності квартири АДРЕСА_5 та квартири АДРЕСА_7 у цьому ж будинку, а також проведення дій щодо реконструкції даних приміщень.

Всі дані та технічні характеристики квартири АДРЕСА_4 загальною площею 147,7 кв.м. містяться у Технічному паспорті на квартиру від 30.06.2016 року (том 2 а.с.18-21), який наявний в матеріалах реєстраційної справи, заведеної державним реєстратором за заявою ОСОБА_2 .

Згідно Договору купівлі-продажу квартири від 14 вересня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Біланюк С.М. (том 2, а.с.29-32) ОСОБА_2 придбав у власність від ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_8 .

Згідно Витягу про реєстрацію права власності №27414398 від 23.09.2010 року (том 2, а.с.33) право власності на двохкімнанту квартиру АДРЕСА_8 зареєстровано за ОСОБА_2 ..

В матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження факту розірвання чи визнання недійсним даного договору купівлі-продажу квартири.

Згідно Договору від 09 лютого 1995 року, посвідченого старшим державним нотаріусом Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Стецьків М.І. (том 2, а.с.34-35) ОСОБА_8 (непрацездатна по віку 1930 року народження) передала у власність громадянина ОСОБА_2 належну їй квартиру АДРЕСА_4 ; ОСОБА_2 зобов`язувався пожиттєво повністю утримувати громадянку ОСОБА_8 , забезпечуючи її харчуванням, одягом, доглядом і необхідною допомогою.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження факту розірвання чи визнання недійсним даного договору протягом часу його дії.

Згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія ІФ 15/02-003608 (том 2, а.с.36-37) ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0538 га в АДРЕСА_3 , цільове призначення – для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Згідно Декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності №ІФ142170691849, зареєстрованої Управлінням з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради 10 березня 2017 року (том 2, а.с.22-28) вирішено вважати закінчений будівництвом об`єкт ( АДРЕСА_6 та АДРЕСА_7 ; Реконструкція квартири АДРЕСА_5 та АДРЕСА_7 ) готовим до експлуатації.

Згідно змісту вказаної Декларації про готовність до експлуатації об`єкта предметом погодження є проект «Реконструкція квартир АДРЕСА_5 та АДРЕСА_8 », якому передувала зареєстрована у Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області Декларація про початок виконання будівельних робіт №ІФ 083143040523 від 31.10.2014 року (том 2, а.с.24).

В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження факту скасування чи визнання недійсною у встановленому законом порядку Декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності №ІФ142170691849, зареєстрованої Управлінням з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради 10 березня 2017 року.

Крім того, слід звернути увагу на те, що до компетенції державного реєстратора під час розгляду заяви особи про державну реєстрацію речового права не входить повноваження чи обов`язок здійснювати перевірку поданої декларації про готовність до експлуатації об`єкта на предмет її законності та відповідності вимогам чинного законодавства, а також дотримання органом архбудконтролю порядку її видачі.

Надані ОСОБА_2 на розгляд державного реєстратора разом із заявою про державну реєстрацію речового права документи на підтвердження наявності у ОСОБА_2 відповідного права власності на квартиру АДРЕСА_4 , є належними документами та відповідають вимогам чинного законодавства України, тому передбачених чинним законодавством підстав, за яких державний реєстратор повинен був відмовити ОСОБА_2 у проведенні такої державної реєстрації не було.

Право власності ОСОБА_2 на вищевказану об`єднану та реконструйовану квартиру підтверджується належними доказами.

Відповідно до частин 1-2 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Доводи апелянта про те, що ОСОБА_2 не було подано державному реєстратору документ, що підтверджує присвоєння адреси новозбудованому об`єкту нерухомого майна, а тому, державний реєстратор зобов`язаний був відмовити ОСОБА_2 у реєстрації новозбудованого об`єкта квартири АДРЕСА_5 площею 147,7кв.м. є невірними, оскільки Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній станом на 29.03.2017 року) чітко визначено перелік документів як потрібні для державної реєстрації права власності, які були надані ОСОБА_2 разом із заявою про державну реєстрацію права власності на квартиру

Доводи апелянта про те, що невідомо яким чином державний реєстратор зареєстрував квартиру АДРЕСА_5 площею 147,7кв.м. за ОСОБА_2 при відсутності декларації про готовність об`єкта до експлуатації на квартиру АДРЕСА_5 спростовується наступним.

ОСОБА_2 , як власник двох окремих квартир АДРЕСА_5  та АДРЕСА_8 , у встановленому законом порядку та з отриманням необхідних дозвільних документів, здійснив об`єднання та реконструкцію даних квартир, в результаті чого утворилася єдина квартира  АДРЕСА_4 , відповідність чинному законодавству та готовність до експлуатації якої підтверджується Декларацією про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності №ІФ142170691849, зареєстрованою Управлінням з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради 10 березня 2017 року. Така декларація про готовність об`єкта до експлуатації на квартиру АДРЕСА_5 разом із заявою про державну реєстрацію права власності на квартиру ОСОБА_2 було надано державному реєстратору

Також слід зазначити, що до компетенції державного реєстратора під час розгляду заяви особи про державну реєстрацію речового права не входить повноваження чи обов`язок здійснювати перевірку поданої декларації про готовність до експлуатації об`єкта на предмет її законності та відповідності вимогам чинного законодавства, а також дотримання органом архбудконтролю порядку її видачі.

Доводи апелянта про те, що станом на 29.03.2017 року у реєстрі обтяжень нерухомого майна було зареєстровано обтяження на кв. АДРЕСА_5 згідно договору довічного утримання під №65448161 від 07.02.2008, а постанову державного виконавця про зняття арешту з усього нерухомого майна ОСОБА_2 суду не надав, тому державний реєстратор в цьому випадку порушив норму закону стосовно відмови у реєстрації майна, якщо зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно є невірними.

Зазначені обтяження стосуються заборони відчуження конкретних об`єктів нерухомого майна, на що і звернув свою увагу суд першої інстанції.

Запис про обтяження за договором довічного утримання від 09 лютого 1995 року, здійснений старшим державним нотаріусом Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Стецьків М.І., мав строк дії – до припинення договору пожиттєвого утримання.

Тому у державного реєстратора не було підстав для відмови в державній реєстрації прав ОСОБА_2 на вказане майно.

Також слід зазначити, що відповідно з Інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, вбачається, що арешт нерухомого майна не стосується відповідача ОСОБА_2 , а вказує на іншу особу, що вбачається з відомостей про власника об`єкта обтяження. У витязі зазначено підставу обтяження постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, №30157096, 20.06.2012, державний виконавець МВ ДВС Коломийського міськрайонного управління юстиції Косівчук Р.Б., об`єкт обтяження є невизначене майно, власником такого майна є ОСОБА_2 , місце реєстрації АДРЕСА_9 , обтяжувачем є Міський відділ державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції Івано-Франківська обл., м. Коломия, Театральна, 15. Однак така інформація не вказує на спірне майно, оскільки не містить будь яких даних щодо нього, а дані про особу власника об`єктів обтяження не співпадають з даними про спірне майно, що і убачається з Інформації з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно, даних з Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек де зазначено, що власником спірного майна є відповідач ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 40-42 т. 2).

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не надав оцінки доводам позивача про наявність самочинно новозбудованого об`єкта, а також - самочинної реконструкції квартир АДРЕСА_10 відповідача та те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що ОСОБА_2 не було дотримано встановленої законом процедури отримання дозвільних документів для початку виконання будівельних робіт у 2013 році, спростовуються тим, що в матеріалах справи містяться документи на підтвердження отримання ОСОБА_2 дозвільних документів на реконструкцію власних квартир АДРЕСА_5 та АДРЕСА_7 за вказаною вище адресою та відповідність такої реконструкції вимогам закону, що підтверджується Декларацією про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності №ІФ142170691849, зареєстрованої Управлінням з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради 10 березня 2017 року.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу і спростовані зібраними у справі доказами та не впливають на правильність і обґрунтованість судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд дійшов переконання, що судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності та обґрунтованості. Підстав для його скасування чи зміни з мотивів, наведених у апеляційній скарзі, не встановлено.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Частиною першою зазначеної статті встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , поданою його законним представником ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 16 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22 вересня 2021 року.

Суддя-доповідач:                                                        І.В. Бойчук

Судді:                                                                        В.А. Девляшевський

                                                                               В.Д. Фединяк