ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

08 серпня 2007 року                                                                                    м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого (суддя-доповідач)            Гуріна М.І.

суддів                                                                       Весельської Т.Ф.

                                                                       Федорова М.О.

Чумаченко Т.А.

                                   Юрченка В.В.

розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу ОСОБА_1на постанову апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії від 03.10.2006 року у справі за позовом ОСОБА_1до військової частини А-0156 про проведення перерахунку розміру надбавки за безперервну службу, стягнення заборгованості по виплаті грошового забезпечення, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2005 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до військової частини А-0156 про проведення перерахунку розміру надбавки за безперервну службу, передбаченої Указом Президента України від 05.05.2003 року № 389 за червень-листопад 2003 року та з лютого 2004 року по березень 2005 року,  стягнення заборгованості по виплаті грошового забезпечення у сумі 16 628, 31 грн.

Постановою Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 16.03.2006 року позов задоволено.

Постановою апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії від 03.10.2006 року постанову суду першої інстанції скасовано, а у справі ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії від 03.10.2006 року, а постанову Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 16.03.2006 року залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачу, після звільнення з військової служби у 2005 році в запас, призначена пенсія за вислугу років. Стаж безперервної служби позивача як військовослужбовця станом на час звільнення склав повні 28 років.

У період з червня по листопад 2003 року, з лютого 2004 року по вересень 2004 року зазначена надбавка йому виплачувалась в розмірі 20%, з жовтня 2004 року по січень 2005 року - 70%, за лютий-березень 2005 року - 20%.

Указом Президента України “Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу” від 05.05.2003 року № 389 надано Міністрові оборони України, Міністрові внутрішніх справ України, Голові Державної прикордонної служби України та Начальнику Управління державної охорони України право встановлювати військовослужбовцям відповідно Збройних Сил України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України щомісячні надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, внутрішніх військах, у Державній прикордонній службі та Управлінні державної охорони України у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби, зокрема понад 25 років до 90 %.

Цим же Указом передбачено, що порядок і умови виплати зазначених надбавок визначаються Міністром оборони України, Міністром внутрішніх справ України, Головою Державної прикордонної служби України та Начальником Управління державної охорони України. Крім того, виплата надбавок відповідно до цього Указу повинна була здійснюватися з 01.05.2003 року за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України.

Таким чином, Указ Президента України від 05.05.2003 року № 389 обмежує лише верхній граничний розмір надбавки за вислугу років і надає право, а не зобов'язує її встановлювати військовослужбовцям, які мають високі результати у службовій діяльності.

Наказом Міністра оборони України від 26.05.2003 року № 149 затверджено Інструкцію про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, якою встановлено, що розмір надбавки визначається у відсотках до місячного грошового забезпечення, до складу якого включаються суми окладу грошового утримання (оклад за військове звання, посадовий оклад за основною або тимчасово виконуваною посадою), щомісячні надбавки та доплати, в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисах військових частин, військових навчальних закладів, організацій, установ.

Доводи касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції порушені норми процесуального права, оскільки він переглянув рішення суду першої інстанції незважаючи на те, що відповідач подав заяву про залишення апеляційної скарги без розгляду, не можуть бути прийняті судом касаційної інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 193 Кодексу адміністративного судочинства України (на яку посилається позивач) суд апеляційної інстанції своєю ухвалою закриває апеляційне провадження у зв'язку з відмовою від апеляційної скарги. 03.07.2006 року відповідачем до апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії було подано заяву про залишення апеляційної скарги у даній справі без розгляду. Однак підстав для залишення апеляційної скарги  військової частини А-0156 на постанову Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 16.03.2006 року, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України у суду апеляційної інстанції не було.

Крім того, зазначений Кодекс надав право суду апеляційної інстанції вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи (частина перша статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом апеляційної інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення відсутні, а тому відхиляє касаційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 220, 220¹, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1відхилити, а постанову апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії від 03.10.2006 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.