ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

______________________________________________________________

01010,  м. Київ, вул. Московська, 8

 

 

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

“01” серпня 2007р.  Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого                                 Конюшка К.В.

суддів:                          Ланченко Л.В.

                                                           Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Ренесанс» на постанову Господарського суду Кіровоградської області від 13.04.2006р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від  12.07.2006 року

у справі  № 6/393

за позовом              Приватного підприємства «Ренесанс»

до                               Олександрійської об'єднаної державної податкової                                      інспекції

про                             скасування податкового повідомлення-рішення

 

 

В С Т А Н О В И В :

            У грудні 2005 року Приватне підприємство «Ренесанс» звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.12.2005р. № 0000372200/0.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що висновки податкового органу, викладені в Акті від 16.12.2005р. № 467/22-00/30545151, є необґрунтованими та не відповідають нормам матеріального права, оскільки відповідно до вимог Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях  з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам. Крім того, Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» не передбачає неприпустимість припинення зобов'язань за зовнішньоекономічними договорами шляхом виконання третьою особою, що не є стороною в зобов'язанні.

            Постановою Господарського суду Кіровоградської області від 13.04.2006 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.07.2006 року, позовні вимоги задоволено частково. Скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій                            № 0000372200/0 від 20.12.2005р. про визначення 516 196,50 грн. як штрафних (фінансових) санкцій, та в частині порядку сплати 528 402,50 грн. встановленому Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

            Не погоджуючись зі вказаними судовими рішеннями, Приватне підприємство «Ренесанс» оскаржило їх в касаційному порядку.

            В касаційній скарзі скаржник послався на те, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами порушено норми матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

            У запереченнях  від 24.05.2007р. № 5383/10-12-02 на касаційну скаргу відповідач просив  залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.  

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в установленому             ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України порядку.

            Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

            Як встановлено судами попередніх інстанцій,  за результатами позапланової документальної перевірки дотримання вимог валютного законодавства за період з 07.02.2002р. по 13.12.2005р. податковим органом було складено Акт від 16.12.2005р. № 467/22-00/30545151  (далі - Акт перевірки).

            Даними вказаного Акту встановлено, що позивачем порушені приписи ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994р. № 185/94-ВР (далі - Закон України  від 23.09.1994р. № 185/94-ВР) та п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України  «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993р. № 15-93.

            Так, станом на 13.12.2005р. позивач мав прострочену дебіторську заборгованість в сумі 26 228,80 дол. США за відвантажений на експорт товар (металопродукцію) на підставі контрактів, укладених з фірмою CASA DE COMERT «SEIGA» SA, Молдова, у тому числі: 11 250,00 дол. США по контракту № 02/04 від 07.02.2002р. (термін погашення 23.06.2002р.) та 14 972,00 дол. США   по контракту № 11 від 27.03.2002р. (термін погашення 24.08.2002р.).

            Оплата вартості продукції покупцем - CASA DE COMERT «SEIGA» SA, Молдова, за контрактами № 02/04 від 07.02.2002р. та №11 від 27.03.2002р. у повному обсязі здійснена не була.

            Натомість в погашення дебіторської заборгованості нерезидента CASA DE COMERT «SEIGA» SA були зараховані грошові кошти, що надійшли на рахунок резидента від третіх ociб:

- 11 233,00 дол. США від фірми PETERHEAD LTD (Молдова) - в рахунок контракту № 02/04 від 07.02.2002р.;

- 12 000,00 дол. США від фірми BOLID METALL HENDEL GMBH (Австрія) - в рахунок контракту №11 від 27.03.2002р.;

- 27 48,08   дол. США   від   фірми   «MAST»   METALL   HANDELS   G.M.B.H.   HIMBERG (Австрія) - в рахунок контракту № 11 від 27.03.2002р.

            За результатами перевірки надходження валютних коштів від третіх ociб не визнано валютною виручкою по контрактам № 02/04 та № 11 та вказані кошти не були враховані податковим органом в погашення дебіторської заборгованості нерезидента за вказаними контрактами.

            На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 20.12.2005р. № 0000372200/0, яким позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 528 402,50 грн. з них: 12 206,00 грн. штрафні санкції за невиконання резидентом вимог щодо термінів та порядку декларування валютних цінностей та  516 196,50 грн. пені за порушення термінів розрахунків у галузі зовнішньоекономічної діяльності. 

            Задовольняючи позовні вимоги частково, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, про відсутність правових підстав для віднесення до валютної виручки коштів, які надійшли по іншим контрактам та від інших нерезидентів, які не були стороною в контрактах, в рахунок укладених контрактів між позивачем та фірмою CASA DE COMERT «SEIGA» SA. 

            При цьому, мотивуючи часткове задоволення позову, суди вказали на порушення відповідачем норм ст 1. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»  від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ та ст. 13, 14 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991р. № 1251-ХІІ, яке полягає у неправомірному визначенні податковим органом штрафних санкцій за невиконання резидентом вимог щодо термінів та порядку декларування валютних цінностей та пені за порушення термінів розрахунків у галузі зовнішньоекономічної діяльності як податкового зобов'язання.

            Суд касаційної інстанції погоджується з названими  доводами суду першої та апеляційної інстанцій з урахуванням наступного.

            Зовнішньоекономічні контракти № 02/04 від 07.02.2002р.  та № 11 від 27.03.2002р., укладені між Приватним підприємством «Ренесанс» та фірмою CASA DE COMERT «SEIGA» SA, Молдова, за своєю правовою природою є договорами купівлі - продажу, відповідно до яких сторони зобов'язалися: продавець (Приватне підприємство «Ренесанс») - передати покупцю (CASA DE COMERT «SEIGA» SA) металопродукцію, а покупець, відповідно, прийняти i оплатити її.

            Згідно з додатком № 1 до контракту № 02/04 та додатком № № 1,3 до контракту № 11 було змінено порядок розрахунків за відвантажений товар; продавець та покупець визначилися, що оплата буде здійснюватись третіми особами. Проте, судами вірно зазначено, що волевиявлення третіх ociб, а саме, фірми PETERHEAD LTD (Молдова), фірми BOLID METALL HENDEL GMBH (Австрія) та фірми «MAST» METALL HANDELS G.M.B.H. H1MBERG (Австрія) вказані додатки не містять, адже угоди не скріплені ані підписами посадових ociб, ані печатками даних фірм.

            Доводи позивача, викладені в касаційній скарзі про те, що укладений до контракту № 02/04 додаток № 1 є договором часткового переводу боргу, що відповідає приписам ст. 201 ЦК УРСР, не можуть бути прийняті судом касаційної інстанції до уваги, оскільки згідно зі ст. 201 Цивільного кодексу УРСР (який підлягав застосуванню до спірних правовідносин на той час) перевід боргу здійснюється безпосередньо боржником, за згодою кредитора.

            Але, доказів переводу боргу, внаслідок чого відбулася заміна ociб в зобов'язанні, позивачем не подано. Висновки щодо особи боржника, особи кредитора цього боржника, розміру боргу, особи на яку здійснено переведення боргу, грунтуються лише на припущеннях позивача i не підтверджуються документально.

            Крім того, хоча позивач заперечує той факт, що додатки до контрактів були підписані неуповноваженою особою, суд касаційної інстанції звертає увагу на, те що підпис на контракті № 02/04 від 07.02.2002р. директора фірми CASA DE COMERT «SEIGA» SA - ОСОБА_1. та підпис на додатку № 1 до цього ж контракту фактично не є ідентичними. Не співпадають підписи директора фірми CASA DE COMERT «SEIGA» SA - ОСОБА_1. і на контракті  № 02/04 від 07.02.2002р.  та контракті  № 11 від 27.03.2002р.

            Вказаний факт встановлений також судом першої інстанції, яка дослідила  наявний в матеріалах справи лист Управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України в Кіровоградській області  від 09.11.2005р. № 16/10-5315 та додатки до нього, відповідно до яких фірма CASA DE COMERT «SEIGA» SA припинила свою діяльність в травні 2001р. Бухгалтерські документи та печатки  були знищені в результаті пожежі в офісі. ГромадянинОСОБА_1 полишив посаду директора фірми в 2000 році. В ході опитування директора фірми - ОСОБА_1. з'ясовано, що підпис на контракті № 11 йому не належить.

            Також судом першої інстанції було правомірно не визнано належними доказами листи фірми BOLID METALL HENDEL GMBH (Австрія) від 15.04.2002р. та листи фірми «MAST» METALL HANDELS G.M.B.H. HIMBERG (Австрія) від 07.06.2002р., надані позивачем в ході судового розгляду в якості підстави для зарахування валютних коштів в рахунок контракту № 11.  Оскільки за даними наявної в матеріалах справи довідки УМВС в Кіровоградській області від 05.12.2005р. № 16/2-1447 за результатами почеркознавчого та технічного дослідження вказаних листів встановлено, що відбитки штампів та печаток на вказаних листах нанесені не за допомогою кліше штампа та печатки, а є імітацією відбитків, отриманою за допомогою струйно-крапельного кольорового принтеру, а підписи нанесені за допомогою пишучих приладів та вказують на вірогідність малювання.

            Заперечення позивача, викладені в касаційній скарзі про те, що з урахуванням існування зустрічних однорідних вимог по іншому контракту, а саме № 10/02 від 09.04.2002р., Приватне підприємство «Ренесанс» провело зарахування зустрічних однорідних вимог по контракту № 11 від 27.03.2002р., що начебто підтверджується листами № 185 від 15.06.2002р. та №  186 від 15.06.2006р., не знайшли свого належного підтвердження. Адже, під час перевірки позивача податковим органом заяви або інші документи, що свідчать про проведення заліку зустрічних однорідних вимог не надавались. До того ж, на запит відповідача від 05.12.2005р. № 14645/22-041 про надання до перевірки необхідних документів, які підтверджують правомірність зарахування валютних коштів, позивачем була подана до податкового органу пояснювальна записка, яка підписана головним бухгалтером Приватного підприємства «Ренесанс». Зі змісту якої вбачається, що всі наявні документи в ході перевірки позивачем були надані.

            З урахуванням вищевикладеного висновок Олександрійської об'днаної державної податкової інспекції про відсутність правових підстав віднесення валютної виручки, яка надійшла по іншим контрактам та від інших нерезидентів в рахунок закриття контрактів № 02/04 від 07.02.2002р.  та №11 від 27.03.2002р., є правомірним та обґрунтованим.

            Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України  від 23.09.1994р. № 185/94-ВР виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав  інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвічує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного Банку України.

            Згідно зі ст. 4 вказаного Закону порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені  за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України  за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

             У наявному в матеріалах справи податковому повідомленні-рішенні від 20.12.2005р. № 0000372200/0 сума штрафних санкцій підлягає сплаті у 30 денний термін від дня отримання рішення відповідно до п.п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ.

            Відповідно до п.п. 5.3.1 п. 5.3. ст. 5 вказаного Закону у разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

            Таким чином,  відповідно до вказаних правових норм податкові органи не мають право визначати пеню за порушення термінів зарахування виручки резидентів в іноземній валюті як податкове зобов'язання та визначати порядок сплати нарахованої пені за порушення термінів зарахування виручки резидентів у іноземній валюті та штрафних санкцій за невиконання резидентом вимог щодо строків та порядку декларування валютних цінностей та іншого майна, що належать нерезиденту та знаходяться за межами України, відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетми та державними цільовими фондами».

            Отже, податкове повідомлення-рішення, в якому пеня та штрафні санкції визначені як податкове зобов'язання, може бути прийнято тільки при порушенні платником податкового законодавства.

            З огляду на викладене, скасовуючи податкове повідомлення-рішення від 20.12.2005р. № 0000372200/0 про визначення 516 196,50 грн. як штрафних (фінансових) санкцій, та в частині порядку сплати 528 402,50 грн. встановленому Законом України «Про порядок погашення платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» судами правомірно зроблено висновок про те, що визначення пені та штрафних санкцій має оформлюватися відповідним рішенням податкового органу, а не, як у данному випадку, податковим повідомленням-рішенням.

            Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанції прийняли законні та обґрунтовані судові рішення.

            Згідно з ч.3 ст.220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної  інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.      

            Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

 

У Х В А Л И В :

 

Відхилити касаційну скаргу Приватного підприємства «Ренесанс».

Постанову Господарського суду Кіровоградської області від 13.04.2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.07.2006 року у справі  № 6/393 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 - 239 КАС України.

Головуючий	(підпис)	Конюшко К.В.
Судді	(підпис)	Ланченко Л.В.
	(підпис)	Нечитайло О.М.
	(підпис)	Пилипчук Н.Г.
	(підпис)	Степашко О.І.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар                                                              Ф.А. Каліушко

 

 

 

З оригіналом згідно

Суддя Вищого адміністративного

суду України                                                                                   К.В. Конюшко