Справа № 2-1060/2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

20 серпня 2010 року                                                                          смт. Станиця Луганська

Станично-Луганський районний суд Луганської області у складі:

головуючого                                                              Соболєва Є.О.

при секретарі                                                             Сухаревській Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації, третя особа - Головне управління Державного казначейства України в Луганській області, про визнання неправомірною відмову у виплаті недоотриманої суми щорічної допомоги до 5-го травня та на оздоровлення, зобов’язання їх виплатити,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом, в якому просив визнати неправомірною відмову управління праці та соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації (далі за текстом - УПСЗН Станично-Луганської райдержадміністрації) у виплаті йому недоотриманої суми щорічної допомоги до 5-го травня та на оздоровлення за 2009 рік відповідно до вимог закону; зобов’язати відповідача донарахувати та виплатити йому щорічні допомоги до 5-го травня та на оздоровлення за 2009 рік.

 В обґрунтування свого позову позивач посилався на те, що він є  учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до І категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідом ІІІ групи захворювання, яке пов’язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, і повинен був отримувати згідно ст.  48 Закону України «Про статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» компенсацію на оздоровлення в розмірі 4-х мінімальних заробітних плат, а також відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України йому повинна виплачуватись щорічна разова грошова допомога до 5-го травня в розмірі 7-ми мінімальних пенсій за віком. Ці виплати йому були виплачені в значно меншому розмірі, у зв’язку з чим він звертався до відповідача з заявою про виплату недоотриманих сум, однак йому в цьому було відмовлено.

До початку судового засідання позивач надав заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, на позовних вимогах наполягав.

Від відповідача та третьої особи надійшли письмові заперечення проти позову, в яких відповідач та третя особи просили відмовити позивачу в задоволенні його позову, справу розглянути за відсутністю їхніх представників.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З копій посвідчень, експертних висновків та довідок МСЕК (а.с. 3,4), виданих на ім’я позивача вбачається, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії та інвалідом ІІІ групи захворювання, яке пов’язане з ліквідацією наслідків на ЧАЕС, у зв’язку з чим має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни.

 Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції закону від 06.06.1996 р., що діє на даний час передбачається, що одноразова щорічна допомога на оздоровлення інвалідам ІІІ групи захворювання, пов’язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС виплачується у розмірі 4-х мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати згідно Законів України «Про державний бюджет України» у відповідні роки.

Згідно ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту» щ орічно до 5 травня інвалідам війни ІІ групи повинна виплачуватись разова грошова допомога у розмірі 7-ми мінімальних пенсій за віком.

Ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок — 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження (ч. 3 ст. Закону України «Про прожитковий мінімум»).

У своїх письмових запереченнях відповідач - УПСЗН Станично-Луганської райдержадміністрації зазначив, що ними позивачу було виплачено допомоги до 5-го травня та на оздоровлення в затверджених межах в повному обсязі, виходячи з положень постанови КМУ № 177 від 18.02.04 р. « Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх  соціального захисту» та положень постанови КМУ № 562 від 12.07.05 р. «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Ці виплати згідно довідок відповідача за 2009 рік склали: 90 грн. – разова щорічна допомога на оздоровлення та 430 грн. – щорічна разова допомога до 5-го травня.

Разом з тим, виходячи з положень ст. 54, 55 Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.10 р.  на момент виплати допомоги на оздоровлення – березень 2009 року складав  605 грн., а розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на момент виплати допомоги до 5-го травня  - 498 грн..

За таких обставин, не вдаючись у конкретні розрахунки, на переконання суду, є очевидним, що відповідач, який складає списки одержувачів допомоги, застосовуючи підзаконні акти при нарахуванні виплат позивачу допомоги на оздоровлення на 2009 рік та допомоги до 5-го травня, виплатив їх у явно заниженому розмірі, ніж це встановлено зазначеними вище нормами закону, у зв’язку з чим УПСЗН Станично-Луганської райдержадміністрації діяло неправомірно, тому відповідача слід  зобов’язати перерахувати розмір допомоги на оздоровлення та допомоги до 5-го травня та виплатити недоплачені їх суми.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України при задоволенні позову всі судові витрати понесені позивачем при зверненні до суду слід стягнути з відповідача.

На підставі  ст. 48  ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту», ст.ст. 54, 55 ЗУ «Про державний бюджет України на 2009 рік»,  керуючись   ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення та щорічної разової допомоги до 5–го травня за 2009 рік.

Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації здійснити донарахування та виплату на користь ОСОБА_1 недоплачених сум допомоги на оздоровлення за 2009 рік виходячи із 4-х мінімальних розмірів заробітної плати, передбачених ст. 48 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи » та допомоги до 5-го травня виходячи із 7-ми мінімальних пенсій за віком відповідно ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту».

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 37 гривень – суму витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, сплачені ним при зверненні до суду.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області через Станично-Луганський районний суд Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутніми в судовому засіданні в той же строк -  з дня отримання копії рішення.

Головуючий: