Справа № 344/9287/17

Провадження № 2/344/330/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді: Татарінової О.А.,

за участю секретаря: Кондратів Х.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним. В обгрунтування вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його рідний брат ОСОБА_5 . Смерть його рідного брата наступила в Івано-Франківській міській клінічній лікарні № 1. Після смерті брата він є єдиним спадкоємцем за законом, в результаті чого позивач звернувся в шестимісячний строк до першої нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за померлим ОСОБА_5 . Обставини того, що він прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 підтверджуються Довідкою за № 2224/02-14/3 від 03.07.2015 року, що видана Першою Івано-Франківською Нотаріальною конторою Міністерства Юстиції України. Зазначає, що згодом позивач довідався про те, що нібито його померлий брат склав заповіт, яким заповів усе своє майно племіннику ОСОБА_5 . Ознайомившись у 2016 році із заповітом, він побачив, що такий заповіт складено нібито о 19 годин 25 хвилин. Підпису його рідного брата на заповіті не має, однак є якісь інші підписи.

Як вбачається із змісту заповіту від 02.03.2014 року такий заповіт посвідчений заступником головного лікаря Івано-Франківської міської клінічної лікарні № 1 ОСОБА_10. Свідками у заповіті зазначені: лікар анестезіолог ОСОБА_6 ; лікар анестезіолог ОСОБА_7 . Згідно Переліку лікарських посад у закладах охорони здоров`я затвердженого Наказом МОЗУ 28.10.2002р. № 385 зареєстрованого у МЮУ 12.11.2002 року за № 893/7121 лікар анестезіолог віднесений до посадових осіб. Таким чином, лікарі анестезіологи ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в силу вимог п. 18 Порядку посвідчення заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріальних, не могли виступати як свідки при складанні та посвідчення заповіту та не мали права, у зв`язку із таємністю заповіту, взагалі бути присутніми при таких подіях. Щодо лікаря анестезіолога ОСОБА_6 у оскаржуваному заповіті відсутні відомості про його дату народження. Щодо лікаря анестезіолога відсутні відомості як дати народження такого свідка, так і документів на підставі яких можна б було встановити таку особу.

Вважає, що на час складення та посвідчення заповіту, ОСОБА_5 , не усвідомлював своїх дій, а його волевиявлення не відповідало його внутрішній волі. Так, тривалий термін часу ОСОБА_5 перебував на стаціонарному лікуванні. В кінці липня 2014 року ОСОБА_5 було проведено важку операцію. Після операції та до самої смерті ОСОБА_5 перебував у реанімації. До самої смерті померлий не міг пригадати ані позивача, свого рідного брата, ані своїх двоюрідних братів. Не пам`ятав і не усвідомлював ОСОБА_5 тих обставин, що в кінці липня 2014 року померла їхня рідна мама. Таким чином, стан його брата був вкрай важким, а його поведінка вказувала, що ОСОБА_5 не міг усвідомлювати значення своїх дій.

Враховуючи наведене позивачем зазначається, що оскільки відсутня воля заповідача на вчинення заповіту та підпису померлого ОСОБА_5 на заповіті не має, в силу вимог ст. 203 ЦК України, ч. 1 ст. 215 ЦК України заповіт слід визнати недійсним.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав викладених в позовній заяві, просили суд позов задовольнити.

Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні заперечили з приводу заявлених позовних вимог, просили в позові відмовити.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні зазначив, що про виданий заповіт він дізнався після смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 до обіду він приходив у лікарню до ОСОБА_5 . ОСОБА_5 був в реанімаційному відділенні. ОСОБА_5 був неадекватний, не впізнавав його, неконтактний. За час перебування ОСОБА_5 в реанімаційному відділенні він відвідував ОСОБА_5 три рази, купував медикаменти. З першого дня перебування в лікарні ОСОБА_5 був неадекватний. В перший день ОСОБА_5 говорив з ним і свідок питав ОСОБА_5 чи його болить, на що останній відповів, що не болить. У ОСОБА_5 була інтоксикація організму. У друге відвідування у ОСОБА_5 наростали симптоми інтоксикації. Третій раз відвідував ОСОБА_5 в день його смерті. ОСОБА_5 в той день лежав, очі були відкриті, але він не говорив.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні зазначив, що позивач є його двоюрідним братом, а відповідач є його племінником. Він приїхав в лікарню до ОСОБА_5 з ОСОБА_1 після 22 год. У ОСОБА_5 були ампутовані ноги. ОСОБА_5 його не впізнав, не говорив до нього. Він постояв біля ОСОБА_5 і пішов додому. Через півтори години до нього зателефонував ОСОБА_1 та повідомив, що ОСОБА_5 помер.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні зазначив, що пацієнт ОСОБА_5 лежав в реанімаційному відділенні. В суботу 02.08.2014 року він працював, до обіду проводив обхід і ОСОБА_5 казав, що хоче скласти заповіт. Він прислухався до бажання ОСОБА_5 і подзвонив юристу. ОСОБА_5 наполягав на складенні заповіту і казав, що він знає, що лікар може посвідчити заповіт. ОСОБА_5 особисто підписав заповіт. Коли ОСОБА_5 сказав йому, що хоче скласти заповіт, він йому відповів, що має порадитись з юристом. Через 30 хвилин ОСОБА_5 знову покликав його. Заповіт був підписаний у проміжку з 14 год. до 16 год. Заповіт він не писав, хтось писав зі слів ОСОБА_5 ОСОБА_5 повідомляв, що хоче скласти заповіт на племінника. ОСОБА_5 підписував заповіт особисто. Під час підписання заповіту були присутні ОСОБА_6 та ОСОБА_11 ОСОБА_5 заповіт підписував лежачи. Дієздатність перевіряли. Він дивився медичну карту пацієнта. Стан ОСОБА_5 був важкий (набряки, задишка, зроблена ампутація).

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні зазначив, що працює лікарем анестезіологом в ІФМЛ №1. ОСОБА_5 був важкохворий, але при свідомості та адекватний. ОСОБА_10 повідомив, що йому потрібні свідки для посвідчення заповіту та він був присутній при посвідченні заповіту ОСОБА_5 .

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні зазначив, що працює лікарем анестезіологом в ІФМЛ №1 та 02.08.2014 року був на чергуванні. Робочий день починається з 8 год. до 16 год. Обставини посвідчення заповіту добре не пам`ятає. Пацієнт ОСОБА_5 захотів скласти заповіт. У ОСОБА_5 стан був важкий, але свідомість була ясна і він був адекватний. Відвідувачів до ОСОБА_5 пускали. ОСОБА_5 підписав заповіт особисто. Заповіт був посвідчений після обіду приблизно о 14.00 годині.

Вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, та експерта, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст. 12, 81, 82 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, визнанні сторонами, не підлягають доказуванню.

Відповідно до ст.ст.202-204 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч.1-3, 5 та 6 ст.203 цього кодексу.

За змістом ч.3 ст.203 ЦК України однією із загальних вимог, дотримання якої необхідно для дійсності правочину, є вимога щодо волевиявлення учасника правочину, яке повинно бути вільним та відповідати його внутрішній волі.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність з підстав, установлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч.3 ст.215 ЦК).

Відповідно до ч.1 ст.225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Підставою для визнання правочину недійсним згідно з ч.1 ст.225 ЦК України має бути встановлена судом абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_5 , батьками якого зазначені ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_1 , батьками якого зазначені ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_2 .

Як вбачається із виписки з історії хвороби травматичного відділення Івано-Франківської міської клінічної лікарні №1 від 04.06.2009 року ОСОБА_5 поступив 01.06.2009 року із діагнозом «травматичний черезвертельний перелом правого стегна. Гострі розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю. Алкогольний делірій. Дата виписки 04.06.2009 року, переведений в ОНД.

ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_13 , підтверджується копією свідоцтва про смерть, від 25.07.2014 року Серія НОМЕР_3 .

Як вбачається із заповіту від 02.08.2014 року, який складено у Івано-Франківській міській клінічній лікарні та посвідчено заступником головного лікаря з медичної частини ОСОБА_10., зареєстровано в книзі за №29 ОСОБА_5 усе майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті і на що він за законом матиме право ОСОБА_5 заповів племіннику ОСОБА_5 . Заповіт посвідчений в присутності свідків: ОСОБА_14 - лікаря анестезіолога, та ОСОБА_7 - лікаря анестезіолога.

Також у заповіті міститься відмітка про те, що «Заповіт прочитано мною вголос, відповідає моїй волі, підпис: ОСОБА_5 ».

Окрім того, на звороті заповіту від 02.08.2014 року міститься запис, що «Заповіт записаний ОСОБА_10 зі слів заповідача ОСОБА_5 . Заповіт до підписання прочитаний вголос заповідачем ОСОБА_5 у присутності запрошених свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_7 і власноручно підписаний ним у моїй присутності о 19 год. 25 хв. Особу заповідача встановлено, дієздатність перевірено».

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого повторно, 18.11.2015 року Серія НОМЕР_4 .

З лікарського свідоцтва про смерть №67 від 03.08.2014 року вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , смерть настала у стаціонарі відділення анестезіології та інтенсивної терапії МКЛ №1, причина смерті: поліоргенна недостатність.

З довідки виданої Державним нотаріусом Першої Івано-Франківської Державної нотаріальної контори Фединою А.М. від 03.07.2015 року №2224/02-14/3 вбачається, що в Першій Івано-Франківській Державній нотаріальній конторі заведена спадкова справа №796/2014 після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день видачі довідки спадкоємцем майна померлого за законом є його брат - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Із витягу про реєстрацію в спадковому майні від 24.10.2014 року вбачається, що 24.10.2014 року у Першій Івано-Франківській Державній нотаріальній конторі зареєстрована спадкова справа за №56692928, номер у нотаріуса 796/2014, після смерті ОСОБА_5 .

Згідно рішення Івано-Франківського міського суду від 07.10.2015 року встановлено факт належності заповіту від 02.08.2014 року, складеного ОСОБА_5 , посвідченого заступником головного лікаря з медичної частини Івано-Франківської міської клінічної лікарні №1 ОСОБА_10, на ім`я ОСОБА_5 , - громадянину ОСОБА_3 .

Згідно відповіді в.о.директора КНП «ЦПМКДД ІФМР» від 08.10.2018 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , дійсно звертався в СП «Міська поліклініка №2» в період з 2009 року по 02.08.2014 року.

Як вбачається із відповіді головного лікаря Івано-Франківського обласного наркологічного диспансеру Скопич В.А. від 14.03.2019 року №01-7/211 на адвокатський запит ОСОБА_5 , 1958 року народження, лікувався у відділенні інтенсивної терапії Івано-Франківського обласного наркологічного диспансеру, куди поступив з травматологічного відділення МКЛ №1. Під час лікування з 04.06.2009 року 18 год.01хв. до 05.06.2009 року 9 год.45 хв. (перебував в ОНД 16 год.45 хв.) виставлено діагноз: Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю. Стан абстиненції з делірієм з судомами. F10.41.

Згідно висновку експерта Тутецької Н.В. за результатами судової почеркознавчої експертизи від 24.12.2020 року №СЕ-19/109/8/-263ПЧ/20 вбачається, що відповісти на питання: «Чи виконаний підпис від імені ОСОБА_5 на заповіті від 02.08.2014 року посвідченого заступником Головного лікаря Івано-Франківської міської клінічної лікарні №1 ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_6 чи іншою особою»? не є можливим по причині не виявлення сукупності ознак, які б індивідуалізували підпис певної особи.

Посилання позивача на відсутність підпису померлого ОСОБА_5 на заповіті не знайшла свого підтвердження.

Згідно ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Статтею 1234 ЦК України передбачено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Відповідно до частини другої статті 1247 ЦК України заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.

Частиною четвертою статті 207 ЦК України встановлено, що у разі якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

Згідност.1 Закону України «Про нотаріат» вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів (державних, приватних), а у населених пунктах, де немає нотаріусів, певні нотаріальні дії, в тому числі і посвідчення заповітів, здійснюється уповноваженими на це посадовими особами органів місцевого самоврядування.

У відповідності до ст.1252 ч.1 ЦК України заповіт особи, яка перебуває на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров`я, а також особи, яка проживає в будинку для осіб похилого віку та інвалідів, може бути посвідчений головним лікарем, його заступником з медичної частини або черговим лікарем цієї лікарні, госпіталю, іншого стаціонарного закладу охорони здоров`я, а також начальником госпіталю, директором або головним лікарем будинку для осіб похилого віку та інвалідів.

В силу вимог п.1 «Порядку посвідчення заповітів і доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених», затвердженого Постановою КМУ від 15.06.1994 року №419 посвідчувати заповіти і довіреності, що прирівнюються до нотаріально посвідчених (далі - заповіти і довіреності), відповідно дост. 245, 1252Цивільного кодексу України та статті 40 Закону України "Про нотаріат", мають право такі посадові, службові особи: головні лікарі, їх заступники з медичної частини або чергові лікарі лікарень, госпіталів, інших стаціонарних закладів охорони здоров`я, начальники госпіталів - заповіти осіб, що перебувають на лікуванні в таких закладах.

Як встановлено п.6 Порядку посадові, службові особи встановлюють особу, що звернулася за посвідченням заповіту чи довіреності, та перевіряють її цивільну дієздатність.

За вимогами п.9, 10 Порядку для посвідчення заповіту і довіреності посадовими, службовими особами на відповідних документах вчиняються посвідчувальні написи за формами, затвердженими Мін`юстом. Посвідчувальний напис вчиняється у день посвідчення заповіту чи довіреності.

Посвідчені заповіти і довіреності реєструються посадовими, службовими особами, в реєстрі для реєстрації заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених, форма якого встановлюється Мін`юстом. Запис у реєстрі є доказом посвідчення заповіту чи довіреності.

У статті 1253 ЦК України визначено, що на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках. У випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов`язковою. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути: 1) нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт; 2) спадкоємці за заповітом; 3) члени сім`ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; 4) особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.

У п.18 Порядку посвідчення заповітів і доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених свідком може бути фізична особа, що має повну цивільну дієздатність. Свідком не може бути: інша посадова, службова особа.У заповіті зазначаються прізвище, ім`я та по батькові свідка, дата його народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого встановлено особу свідка. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.

Заповіт ОСОБА_5 складено 02.08.2014 року в Івано-Франківській міській клінічній лікарні та посвідчено заступником головного лікаря з медичної частини ОСОБА_10. в присутності свідків: ОСОБА_6 (лікаря анестезіолога), та ОСОБА_7 (лікаря анестезіолога).

З Переліку лікарських посад у закладах охорони здоров`я, затвердженого Наказом МОЗУ 28.10.2002 року №385, зареєстрованого у МУЮ 12.11.2002 року за №893/7121 (в редакції чинній станом на день посвідчення заповіту), вбачається що лікар-анестезіолог входить в перелік лікарських посад.

Однак, як встановлено судом у заповіті ОСОБА_5 від 02.08.2014 року не зазначено дата народження та реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого встановлено особу свідка ОСОБА_7 .

Пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» встановлено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, зокрема, недієздатною, малолітньою, неповнолітньою особою (крім осіб, які в установленому порядку набули повну цивільну дієздатність), особою з обмеженою цивільною дієздатністю, представником від імені заповідача, а також заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, згідно із частиною першою статті 1257 ЦК України є нікчемним, тому на підставі статті 215 ЦК України визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч.2 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Крім того, згідно ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини першої статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Частиною першою статті 103 ЦПК України передбачено, що для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо суд призначає експертизу.

Згідно висновку судово-психіатричного експерта №23/2019 від 26.07.2019 року, який складений лікарем судово-психіатричним експертом вищої кваліфікаційної категорії, 2-го кваліфікаційного класу ОСОБА_15 підекспертний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , станом на 02 серпня 2014 року страждав стійким хронічним психічним розладом - органічним розладом особистості змішаного ґенезу (токсичного, судинного), вираженим психоорганічним синдромом та глибокою астенією, що згідно МКХ-10 07.8. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 не міг усвідомлювати значення своїх дій та вільно керувати ними на момент складання та підписання ним заповіту від 02 серпня 2014 року.

Відповідно до частини шостої статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

У постанові Верховного Суду України від 29 лютого 2012 року в справі № 6-9цс12 зазначено, що висновок про тимчасову недієздатність учасника правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід надавати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Експертиза проведена кваліфікованим судовим експертом, яка попереджена про кримінальну відповідальність, на підставі наданої медичної документації ОСОБА_5 . Висновок судово-психіатричного експерта 23/2019 від 26.07.2019 року містить обгрунтування та пояснення даних про психічний стан ОСОБА_5 . Так, в п.22 Висновку зазначено, що підекспертний ОСОБА_5 тривалий час зловживав алкогольними напоями, про що свідчать дані анамнезу, лікування підекспертного з алкогольним делірієм в наркодиспансері, зумовлені токсичним впливом алкоголю соматичні хвороби - панкреатит, цироз печінки, енцефалопатія.

Для когнітивних процесів таких хворих характерні порушення пізнавальних процесів, насамперед уваги та пам`яті. Алкоголізація значно впливає на вольові процеси особи. У мотиваційній сфері людини, хворої на алкоголізм, спостерігається зміна ієрархії мотивів та потреб. При тривалому зловживанні формуються особисті зміни по алкогольному типу - алкогольна деградація особистості, що супроводжується зміною орієнтацій особистості, значення раніше домінуючих потреб знижується. Другорядна потреба в алкоголі виступає на перший план, обумовлюючи всю діяльність та побут особистості. Спостерігається втрата самоконтролю. Такі залежні не здатні прогнозувати та оцінювати ситуацію, вибрати адекватні засоби для досягнення мети, з урахуванням виникнення розладів вольової сфери.

Також масивне органічне ураження головного мозку, окрім тривалої алкогольної інтоксикації, спричинили перенесені гострі розлади мозкового кровообігу та гіпертонічна хвороба. Невропатологами було діагностовано III ступінь енцефалопатії з когнітивними розладами та зазначенням в неврологічному стані на період 2013 року зниження пам`яті, інтелекту та критики, що відповідає критеріям психоорганічного синдрому.

Також в даній ситуації важливе значення відіграє фактор інтоксикації (стан крайнього виснаження) підтверджується об`єктивними даними наявної неврологічної та соматичної симптоматики. Найбільш типові розлади психіки завантаженість та оглушеність хворих, що виражається в ослабленні уваги, притупленні сприйняття і пам`яті, уповільненні асоціативних процесів, зниженні критичного ставлення до себе, до своєї хвороби і оточуючого, загальна млявість, байдужість, безініціативність. Хворий швидко виснажується, впадає в сонливий стан, стає психічно неконтактним, несвідомим, хоча при зовнішніх подразненнях відкриває очі та може здебільшого однослівно відповідати на запитання. Цей стан переходить в сопорозний та згодом в коматозний стан і як правило закінчується летальним результатом, що відбувалось при перебуванні ОСОБА_5 в реанімаційному відділенні ЦМКЛ з 20.07.14р. по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 - спостерігались розлади свідомості, відсутність продуктивного контакту, загальмованість, адинамічність, виражена асенізація, сонливість, неадекватність, дезорієнтація. Безпосередньо 02.08 був загальмованим, адинамічним. Також слід прийняти до уваги регулярне введення підекспертному з метою знеболення наркотичних препаратів -розчину морфіну: 01.08 в 09год.40хв., 13год. 20 хв., 01.08 о 23 год. 10 хв., 02.08 о 15год. що могло також вплинути на його психічний стан, особливо при наявному в пацієнта вираженому виснаженні (асенізації). Зокрема після введення морфіну 01.08 9 год.40хв. в 11год. 30хв. спостерігалась виражена сонливість, що мотивувалась «дією морфіну», а 01.08 об 19 годині пацієнт був при збереженій свідомості, але «слабодоступний продуктивному контакту». Враховуючи динамічне спостереження за психічним станом ОСОБА_5 лікарями різних спеціальностей (реаніматологами, невропатологами, терапевтами, наркологами), прогредієнтний незворотній перебіг наявного в покійного захворювання, експертом зазначено, що ОСОБА_5 можна встановити діагноз: Органічне ураження головного мозку змішаного ґенезу (інтоксикаційного, судинного) у формі органічного психосиндрому зі станом глибокої астенії, що унеможливлювало його здатність адекватно усвідомлювати свої дії та керувати ними станом на 02.08.2014р.

У судовому засіданні судовий експерт надала роз`яснення свого висновку, зазначивши, що врахувавши динамічне спостереження за психічним станом ОСОБА_5 , незворотній перебіг наявного у нього захворювання, прийшла до висновку про те, що ОСОБА_5 страждав стійким хронічним психічним розладом - органічним розладом особистості змішаного ґенезу (токсичного, судинного), вираженим психоорганічним синдромом та глибокою астенією, що згідно МКХ-10 07.8. Масивне органічне ураження головного мозку спричинили перенесені ОСОБА_5 інсульти, гіпертонічна хвороба та енцефалопатія ІІІ ступеню з когнітивними розладами. Зазначення у висновку про можливість впливу морфію не є вирішальним, оскільки саме органічне ураження головного мозку змішаного генезу ( інтоксикаційного, судинного) у формі органічного психосиндрому зі станом глибокої астенії унеможливлювало його здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними на час посвідчення заповіту - 02.08.2014 року.

Висновок експерта узгоджується із Порядком проведення судово-психіатричної експертизи, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 травня 2018 року № 865, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 червня 2018 року за № 719/32171 та містить дані про факти, які отримані при дослідженні поданих на експертизу матеріалів, що стосуються стану ОСОБА_5 . Зокрема, експертом було проаналізовано матеріали справи, медичну документацію.

Окрім того, допитаний в судовому засіданні експерт зазначила, що той факт, що під час підписання заповіту ОСОБА_5 перебував у свідомості та був контактний, не свідчить про те, що ОСОБА_5 міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними внаслідок органічного психосиндрому зі станом глибокої астенії.

Посилання відповідача на дослідження експертом даних амбулаторної картки ОСОБА_5 за 2013 рік суд до уваги не приймає, оскільки під час проведення експертизи експерт КНП «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я» наполягав на наданні медичних карт стаціонарного хворого та амбулаторного хворого ОСОБА_5 , направивши клопотання від 08.02.2019 року

Також, суд не приймає до уваги посилання відповідача про необгрунтованість висновку експерта, оскільки висновок судово-психіатричного експерта №23/2019 від 26.07.2019 року узгоджується з його дослідницькою частиною, містить обгрунтування висновків і відомості про аналіз усіх матеріалів наданих на дослідження.

Відповідно до ч.ч.1,5,6 ст.82 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дослідивши надані суду докази, суд приходить до висновку, що заповіт складений ОСОБА_5 02.08.2014 року на ім`я ОСОБА_5 , посвідчений заступником головного лікаря з медичної частини ОСОБА_10. слід визнати недійсним, оскільки висновком судово-психіатричної експертизи №23/2019 від 26.07.2019 року та дослідженими письмовими доказами підтверджено недієздатність учасника правочину ОСОБА_5 та його внутрішній, психічний стан саме в момент вчинення правочину - складання заповіту.

Суд критично відноситься до показань свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_10 щодо перебування ОСОБА_5 у ясній свідомості, оскільки підпис ОСОБА_5 на заповіті виконаний з порушенням координації рухів, та спростовуються висновком судово-психіатричного експерта №23/2019 від 26.07.2019 року, і медичною карткою стаціонарного хворого ОСОБА_5 , з якої вбачається, що у ОСОБА_5 спостерігались розлади свідомості, відсутність продуктивного контакту, загальмованість, адинамічність, виражена асенізація, сонливість, неадекватність, дезорієнтація, а тому суд приходить до переконання, що при посвідченні заступником головного лікаря з медичної частини Івано-Франківської міської клінічної лікарні № 1 ОСОБА_10 заповіту від 02.08.2014 року ОСОБА_5 не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позов підлягає до задовольння та слід визнати недійсним заповіт ОСОБА_5 від 02 серпня 2014 року, посвідчений заступником головного лікаря з медичної частини Івано-Франківської міської клінічної лікарні № 1 ОСОБА_10 зареєстрований за № 29.

Керуючись ст.ст.3,4,12,81,263-265 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним задовольнити.

Визнати недійсним заповіт ОСОБА_5 від 02 серпня 2014 року, посвідчений заступником головного лікаря з медичної частини Івано-Франківської міської клінічної лікарні № 1 ОСОБА_10 зареєстрований за № 29.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 640 гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Татарінова О.А.

Повний текст рішення складено 22 вересня 2021 року