Ухвала

21 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 749/24/20

провадження № 61-15482ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Зайцева А. Ю., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 19 листопада 2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 , який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , третя особа - приватний нотаріус Сновського нотаріального округу Чернігівської області Татьяненко Тетяна Володимирівна, про визнання договорів дарування та договору купівлі-продажу недійсними,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2020 року ОСОБА_2 , який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсними: договір дарування житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 17 квітня 2018 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 ;

договір дарування земельної ділянки площею 0,1041 га, кадастровий номер 7425810100:03:002:0050, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), укладений 17 квітня 2018 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 ;

договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0371 га, кадастровий номер 74258110100:03:002:0051, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, укладений 13 грудня 2018 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 .

Щорський районний суд Чернігівської області рішенням від 19 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року, позов задовольнив. Визнав недійсним договір дарування житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 17 квітня 2018 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 . Визнав недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,1041 га, кадастровий номер 7425810100:03:002:0050, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), укладений 17 квітня 2018 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 . Визнав недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0371 га, кадастровий номер 74258110100:03:002:0051, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, укладений 13 грудня 2018 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 . Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

15 вересня 2021 року ОСОБА_1 подала засобами поштового звязку касаційну скаргу на рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 19 листопада 2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року у вищевказаній справі.

Подана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, заявником у касаційній скарзі не вказано підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 узагальнено посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює вирішення питання про відкриття касаційного провадження

Враховуючи викладене, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій згрупувати, систематизувати та чітко зазначити конкретну обов`язкову підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень у відповідності до визначеного статтею 389 ЦПК України переліку підстав для касаційного оскарження судових рішень та їх відповідне мотивування, надати копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення заяви без руху), про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Отже, касаційну скаргу слід залишити без руху з наданням заявнику можливості усунути вищевказані недоліки.

Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 19 листопада 2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною і буде повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А. Ю. Зайцев