ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2021 р. Справа № 910/2300/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

секретар Місюк О.П.

за участю

представників: позивача - Становова Ю.В.

відповідача - не з`явилися

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на додаткову ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.05.2021 (повний текст складено 10.06.2021)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноекотрейдінг"

про розподіл судових витрат на правничу допомогу

у справі №910/2300/21 (суддя - Пінчук В.І.)

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва "Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноекотрейдінг"

про стягнення заборгованості та зобов`язання здійснити заміну неякісної продукції.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2021 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноекотрейдінг" про:

- зобов`язання здійснити заміну неякісної продукції за договором поставки №ЦЗВ-03-02719-01 від 18.06.2019, а саме 33 одиниці частин магістральних повітророзподільника та 55 одиниць частин головних повітророзподільника;

- стягнення штрафу за поставку продукції неналежної якості в сумі 60079,54 грн за вказаним договором поставки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору поставки №ЦЗВ-03-02719-01 від 18.06.2019 в частині постачання якісного товару, оскільки при проведенні вхідного контролю частин головних та магістральних повітророзподільника було виявлено невідповідність параметрів продукції вимогам "Інструкції з ремонту гальмівного обладнання вагонів" ЦВ-ЦЛ-0013, затвердженої наказом Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця" від 06.02.1998. З огляду на викладене, позивач на підставі п. 10.4 договору поставки №ЦЗВ-03-02719-01 від 18.06.2019 нарахував відповідачу штраф у розмірі 60079,54 грн, що становить 20% від вартості продукції неналежної якості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2021 відкрито провадження у справі №910/2300/21, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження та призначено до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2021 у справі №910/2300/21 позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Ухвала суду мотивована тим, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/16780/20 за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноекотрейдінг" про зобов`язання здійснити заміну неякісної продукції та стягнення штрафу у сумі 723241,38 грн за укладеними договорами поставки №№ЦЗВ-03-02219-01 від 18.06.2019, ЦЗВ-03-02319-01 від 18.06.2019, ЦЗВ-03-02419-01 від 18.06.2019, ЦЗВ-03-02519-01 від 18.06.2019, ЦЗВ-03-02619-01 від 18.06.2019 та ЦЗВ-03-02719-01 від 18.06.2019. Водночас, як було зазначено, позовні вимоги у даній справі обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором поставки №ЦЗВ-03-02719-01 від 18.06.2019, у зв`язку з чим позивач просив суд зобов`язати відповідача здійснити заміну неякісної продукції та стягнути з відповідача штраф у розмірі 60079,54 грн.

16.04.2021 до суду першої інстанції представником відповідача подано заяву про розподіл судових витрат, у якій Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноекотрейдінг" просило стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 22500,00 грн.

Додатковою ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2021 у справі №910/2300/21 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноекотрейдінг" задоволено частково та стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь відповідача 6500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвала мотивована тим, що оскільки відповідачем на підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу надано відповідні докази, такі витрати на підставі ст. ст. 126 та 129 ГПК України підлягають стягненню з позивача. Також місцевим господарським судом враховано заперечення позивача та зменшено розмір витрат на професійну правничу допомогу до 6500,00 грн.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноекотрейдінг" про розподіл судових витрат у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали порушено норми процесуального права.

Позивач зазначає, що Господарський суд міста Києва невірно застосував до питання розподілу між сторонами витрат на професійну правничу допомогу ст. ст. 126 та 129 ГПК України, а повинен був виходити виключно з положень ч. 5 ст. 130 ГПК України, оскільки розгляд справи завершився не ухваленням рішення по суті позовних вимог, а постановленням ухвали про залишення позову без розгляду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2021 справу №910/2300/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Пашкіна С.А., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2021 позивачу поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали суду, відкрито апеляційне провадження у справі №910/2300/21, призначено її до розгляду на 11.08.2021, а також встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Техноекотрейдінг" строк на подання відзиву на апеляційну скаргу п`ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали.

Відповідач у встановлений процесуальний строк не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2021 розгляд справи №910/2300/21 відкладено до 20.09.2021 у зв`язку з неявкою у судове засідання представників відповідача.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/4522/21 від 20.09.2021 у зв`язку з перебуванням судді Пашкіної С.А. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/2300/21.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2021 апеляційну скаргу у справі №910/2300/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2021 справу №910/2300/21 прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.

У судове засідання 20.09.2021 з`явився представник позивача та надав пояснення по суті апеляційної скарги. Натомість, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.

Суд зазначає, що копію ухвал про відкриття апеляційного провадження у справі та відкладення розгляду справи надіслано судом на адресу місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноекотрейдінг": 04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенко, буд. 9. Проте, поштове відправлення з копією ухвали повернулося на адресу суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Отже, апеляційний суд зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноекотрейдінг" належним чином повідомлялося про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

При цьому, відповідно до ч. 11 вказаної статті суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Разом з цим, як було зазначено вище, відповідач належним чином повідомлений про розгляд апеляційної скарги та, у свою чергу, не повідомив суд про причини неявки у судове засідання уповноваженого представника. Отже, неявка у судове засідання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноекотрейдінг" не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як було зазначено вище, ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2021 у справі №910/2300/21 позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 226 ГПК України з огляду на наявність у провадженні Господарського суду міста Києва аналогічного спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №910/16780/20 скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2021 про повернення позовної заяви Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноекотрейдінг" про зобов`язання здійснити заміну неякісної продукції та стягнення штрафу у розмірі 723241,38 грн у зв`язку з порушенням правил об`єднання позовних вимог. Також відповідно до постанови касаційного суду справу №910/16780/20 передано до Господарського суду міста Києва для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/16780/20.

Відтак, враховуючи, що у провадженні Господарського суду міста Києва є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову у справі №910/2300/21 без розгляду, про що постановлено ухвалу від 15.04.2021.

Поряд з цим, 16.04.2021 до суду першої інстанції представником відповідача подано заяву про розподіл судових витрат, у якій Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноекотрейдінг" просило стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 22500,00 грн.

У заяві зазначено, що під час розгляду справи Товариству з обмеженою відповідальністю "Техноекотрейдінг" надано наступну правову допомогу:

- аналіз документів у правовідносинах клієнта з позивачем, що стали предметом розгляду справи №910/2300/21 - на суму 5000,00 грн;

- підготовка та подання відзиву на позовну заяву з додатками - 15000,00 грн;

- підготовка та подання заяв, пов`язаних з розглядом справи - 1500,00 грн;

- представництво інтересів клієнта у Господарському суді міста Києва у судових засіданнях - 1000,00 грн.

07.05.2021 до суду представником позивача подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу у справі №910/2300/21 на 99%.

Під час розгляду заяви відповідача місцевим господарським судом досліджено надані ним докази понесення витрат на професійну правничу допомогу та враховано заперечення позивача, проте, суд при постановленні оскаржуваної ухвали помилково застосував до спірних правовідносин приписи ст. ст. 126 та 129 ГПК України, що підтверджується наступним.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Також, частиною ч. 4 ст. 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з цим, відповідно до ч. ч. 5 та 6 ст. 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою-п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього кодексу.

Таким чином, приписи ст. 129 ГПК України, на відміну від ст. 130 ГПК України, встановлюють випадки, коли витрати, пов`язані з розглядом справи, у тому числі і витрати на професійну правничу допомогу, розподіляються між сторонами внаслідок розгляду справи по суті та ухвалення відповідного рішення суду.

Натомість, статтею 130 ГПК України передбачено можливість розподілу судових витрат у випадку, зокрема, залишення позову без розгляду.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності до приписів ч. 5 ст. 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно, пред`явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини і чим це підтверджується.

Відтак, сукупний аналіз норм процесуального закону, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, дає підстави для висновку, що у разі залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити виключно з положень ч. 5 ст. 130 ГПК України.

Разом з цим, оскільки дана справа не розглядалася по суті заявлених вимог, тобто, судом не було ухвалено відповідне рішення, Господарський суд міста Києва невірно застосував до питання розподілу між сторонами витрат на професійну правничу допомогу ст. ст. 126 та 129 ГПК України, оскільки повинен був виходити виключно з положень ч. 5 ст. 130 ГПК України.

Натомість, у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, лише внаслідок необґрунтованих дій позивача. Тобто, відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв`язку із поданням позову до нього і залишенням його у подальшому без розгляду.

Таким чином, стягнення з позивача понесених відповідачем витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, у випадку залишення позову без розгляду можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.

Колегія суддів наголошує на тому, що процесуальний закон не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак, очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 19.04.2021 у справі №924/804/20).

Як було зазначено вище, постановою Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №910/16780/20 скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2021 про повернення позовної заяви Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноекотрейдінг" про зобов`язання здійснити заміну неякісної продукції та стягнення штрафу у розмірі 723241,38 грн у зв`язку з порушенням правил об`єднання позовних вимог. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/16780/20.

При цьому, з даним позовом до суду позивач звернувся 15.02.2021, тобто після набрання законної сили ухвали Господарського суду міста Києва від 02.11.2020 у справі №910/16780/20 про повернення позовної заяви.

Таким чином, станом на день відкриття провадження у справі №910/2300/21 у справі №910/16780/20 провадження ще не було відкрито, а позивач правомірно оскаржував ухвалу від 02.11.2020 про повернення позовної заяви до суду касаційної інстанції, реалізуючи конституційне право на оскарження судових рішень.

Статтею 55 Конституції України визначено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

В межах розгляду справи №910/2300/21 місцевим господарським судом не встановлено недобросовісність дій позивача у розумінні ст. 43 ГПК України, а ухвала від 15.04.2021 про залишення позову без розгляду не містить висновків суду про зловживання позивачем наданими йому процесуальним законом правами.

Навпаки, з матеріалів справи убачається, що саме позивач подав до суду першої інстанції клопотання про долучення до матеріалів справи копії постанови Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №910/16780/20 (том 1, а. с. 250-254). Тобто, позивач діяв добросовісно та не приховував від суду факт скасування касаційним судом судових рішень у справі №910/16780/20, відкриття провадження у якій стала підставою для залишення його позову без розгляду у справі №910/2300/21.

Також апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що у поданій заяві про компенсацію судових витрат на правничу допомогу Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноекотрейдінг", всупереч процесуальному обов`язку доказування, не довело, які саме необґрунтовані дії були вчинені позивачем.

Натомість, як зазначено у постанові Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №922/3787/17 у подібних правовідносинах, сам факт подання відповідного позову не вважається необґрунтованими діями, оскільки це диспозитивне право позивача, передбачене нормами господарського процесуального законодавства, яке не містить обмежень у його реалізації.

Наведене у своїй сукупності суд першої інстанції до уваги не взяв, у зв`язку з чим під час постановлення оскаржуваної ухвали невірно застосував до спірних правовідносин ст. ст. 126 та 129 ГПК України. Натомість, застосування підлягали положення ч. 5 ст. 130 ГПК України.

За вказаних обставин, апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи апеляційної Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" щодо порушення місцевим господарським судом під час постановлення оскаржуваної ухвали приписів процесуального закону.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Як передбачено ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, судова колегія вважає, що апеляційна Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" підлягає задоволенню, а додаткова ухвала Господарського суду міста Києва від 27.05.2021 у справі №910/2300/21 - скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноекотрейдінг" про розподіл судових витрат на правничу допомогу.

Відповідно до статті 129 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" задовольнити.

2. Додаткову ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.05.2021 у справі №910/2300/21 скасувати.

3. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноекотрейдінг" про розподіл судових витрат на правничу допомогу.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноекотрейдінг" (04212, місто Київ, вулиця Маршала Тимошенко, будинок 9, ідентифікаційний код 39215196) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03049, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 11/15, ідентифікаційний код 40081347) 2270 (дві тисячі двісті сімдесят),00 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 21.09.2021.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В.Андрієнко